Постанова

від 12.05.2020 по справі 910/17026/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. Справа№ 910/17026/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Побережник А.О., адвокат, довіреність б/н від 30.10.2019,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк Траст в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Траст Кухарєва Володимира Валентиновича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/17026/17 (суддя Гулевець О.В., повний текст складено - 13.12.2019) за позовом публічного акціонерного товариства Банк Траст в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Траст Кухарєва Володимира Валентиновича до товариства з обмеженою відповідальністю Перформенс Маркетинг про визнання нікчемного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство Банк Траст в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Траст Кухарєва Володимира Валентиновича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Перфоменс Маркетинг про визнання недійсним договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016 укладеного між публічним акціонерним товариством Банк Траст та товариством з обмеженою відповідальністю Перфоменс Маркетинг та застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016, а саме: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Перфоменс Маркетинг на користь публічного акціонерного товариства Банк Траст грошові кошти у розмірі 574 075,40 грн.

Позов обґрунтований відсутністю доказів надання відповідачем послуг з розміщення в мережі Інтернет рекламно-інформаційного модуля та послуг з лідогенерації, у зв`язку з чим банк безпідставно підписав акти надання послуг за договором та сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 574 075,40 грн. як винагороду за оформлення кредиту за договорами та короткими онлайн заявками на сайті. Тому, за доводами позивача, договір є нікчемним відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , так як укладений без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання послуг, а лише з метою протиправного отримання коштів банка. З огляду на викладене, позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення з вимогою повернути отримані ним кошти, яке залишене відповідачем без виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/17026/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, в позові відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/17026/18 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк Траст задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 в задоволенні позову в частині позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016 відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення позову.

За доводами апелянта, в оскаржуваному рішенні суд дійшов до помилкових висновків про доведеність факту реального виконання відповідачем договору №25/02/16 від 25.02.2016. Обґрунтування вимог апеляційної скарги, зводиться до того, що матеріали справи не містять доказів надання послуг зі сторони відповідача згідно вказаного договору. В свою чергу, подані відповідачем статистичні звіти в електронному вигляді не підтверджують факт надання послуг, оскільки як стверджує апелянт, вказані звіти до Банку не надходили, докази їх надсилання та отримання позивачем в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, апелянт вважає, що грошові кошти за договором сплачені Банком відповідачу безпідставно, без реального отримання передбачених договором послуг, а тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 216 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Разом з тим, позивач правом на участь свого представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; копію ухвали про відкладення розгляду справи на 12.05.2020 ним отримано 30.03.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Перфоменс Маркетинг (виконавець) та публічним акціонерним товариством Банк Траст (замовник) 25.02.2016 було укладено договір про надання послуг з лідогенерації №025/02/16, за умовами п. 2.1 якого, на основі наданих замовником заявок (додатків) виконавець у терміни, порядку та на умовах, що визначені договором, зобов`язується надавати замовнику наступні послуги:

здійснювати розміщення РІМ замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд, з урахуванням умов визначених в заявці (додатку);

за допомогою система по управлінню Інтернет рекламою та аудиту виконавця вести облік здійснення лідів та надавати замовнику згідно з умовами даного договору статистичні звіти про надання послуг.

Відповідно до п. 9.1 договір укладений строком на 1 (один) рік і вступає в силу з моменту підписання його сторонами.

Також, між сторонами було укладено додатки до договору, а саме - №1 від 25.02.2016, №3 від 05.04.2016.

Згідно положень п. 3.3.2 договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги виконавця згідно з умовами даного договору та додатків до нього.

Ціни і тарифи на послуги, що здійснюються виконавцем по даному договору, встановлюються сторонами в заявках (додатках) на послуги, в залежності від вибраних замовником параметрів та умов здійснення лідів. Підсумкова вартість послуг виконавця за звітний період фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг. Примітка: звітним періодом по договору визначається 1 (один) календарний місяць (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата замовником вартості послуг виконавця відбувається шляхом післясплати на підставі акта приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури наданих виконавцем замовнику за відповідний звітний період. Конкретні строки сплати погоджуються сторонами у відповідному додатку до цього договору.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти надання послуг на загальну суму 574 075,40 грн., а саме: №37 від 31.03.2016 на суму 106 008,00 грн., №44 від 26.04.2016 на суму 119 700,00 грн., №54 від 23.05.2016 на суму 138 104,10 грн., №69 від 31.05.2016 на суму 149 279,90 грн., №81 від 20.06.2016 на суму 55 149,80 грн., №94 від 31.07.2016 на суму 5 833,60 грн.

Послуги згідно вказаних актів були оплачені банком на загальну суму 574 075,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №89085 від 20.04.2016 на суму 106 008,00 грн., №92471 від 20.05.2016 на суму 119 700,00 грн., №93346 від 30.05.2016 на суму 138 104,10 грн., №95725 від 21.06.2016 на суму 149 279,90 грн., №99505 від 01.08.2016 на суму 55 149,80 грн., №100587 від 11.08.2016 на суму 5 833,60 грн.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 №559-рш Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №3085 від 30.12.2016 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Траст та делегування повноважень ліквідатора банку , яким запроваджено процедуру ліквідації Банка з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банка.

В процесі проведення перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, відповідно до частини другої статті 38 Закону та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016 Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення , було виявлено ознаки нікчемності договору, передбачені частиною третьою статті 38 Закону.

Згідно витягу з наказу №143-ЛТ від 15.06.2017 ПАТ Банк Траст , Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Траст на підставі пункту 4 частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону, акта комісії з перевірки договорів від 13.06.2017 договір визнано нікчемним.

У зв`язку з наведеним, 15.06.2017 банк направив на адресу відповідача повідомлення №1489 про визнання нікчемним договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016, з вимогою повернути грошові кошти у сумі 574 075,40 грн., отримані ним за договором.

За твердженнями позивача, договір укладено з порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання послуг банку, а лише з метою протиправного отримання коштів від банку шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі послуг, що відповідно має наслідком його нікчемність. Наслідком такої нікчемності є відсутність правових підстав для перерахування коштів, сплачених за договором.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/17026/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, в позові відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/17026/18 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк Траст задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Так, згідно позиції Верховного Суду, заявлена Банком вимога про визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін, однак з мотивів, викладених в постанові Верховного суду.

Разом з тим, скасовуючи частково судові рішення, Верховний Суд зазначив, що після подання відповідачем статистичних звітів в електронному вигляді на підтвердження надання послуг за договором, суд першої інстанції повинен був дослідити ці докази та надати їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності окремо, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності, зокрема з актами надання послуг та платіжними дорученнями про перерахування банком коштів. Натомість, суди лише констатували подання стороною статистичних звітів в електронному вигляді. Суди також не дослідили договір з додатками до нього в сукупності з актами приймання та не встановили, в чому саме полягали послуги, які виконавець зобов`язаний був надавати за договором і чим підтверджується їх фактичне надання.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 в задоволенні позову в частині позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016 відмовлено повністю.

Так, з урахуванням вказівок Верховного Суду, місцевим судом надано оцінку електронним доказам, поданим відповідачем під час первісного розгляду справи, та встановлено, що паперові копії електронних доказів не вважаються письмовими доказами та не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази по справі. Крім того, суд не прийняв надані відповідачем в матеріали справи електронні докази, що були долучені до відзиву від 21.06.2018, оскільки відзив на позов не був підписаний представником відповідача. Разом з тим, суд прийняв як належні та допустимі докази, статистичні звіти в електронному вигляді, подані відповідачем під час нового розгляду справи 22.10.2019. Проаналізувавши зміст статистичних звітів, суд дійшов висновку, що останні складені на виконання договору №25/02/16 про надання послуг з лідогенерацїї від 25.02.2016 та підтверджують надання послуг за вказаним договором у період з 01.03.2016 по 31.07.2016. Крім того, виконання договору зі сторони відповідача також підтверджується актами приймання-передачі послуг та доказами про здійснення оплати за ці послуги. Враховуючи встановлений судом факт надання відповідачем послуг за договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемності такого правочину і стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 574 075,40 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, з огляду на наступне.

Враховуючи, що справу №910/17026/17 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016, і рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 прийнято за результатом розгляду вказаної позовної вимоги, відтак, перегляд вказаного рішення в апеляційному порядку здійснюватиметься теж в цій частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У даному спорі обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що нікчемність правочину прямо встановлена спеціальним Законом.

Статтями 3, 4, 37, 38 Закону передбачено, що Фонд не є органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Уповноважена особа Фонду діє в межах повноважень фонду, а зокрема, діючи як орган управління банку у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень, може вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Рішення уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до нікчемних є результатом внутрішньої перевірки правочинів Банку, оскільки обов`язок повернути майно (кошти) виникає у контрагентів не на підставі наказу про виявлення нікчемних правочинів, а в силу закону. Таке майно (кошти) може бути повернуто або добровільно, або у примусовому порядку на підставі судового рішення. Отже, для застосування наслідків нікчемного правочину банк як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду відповідно від 11.04.2018 у справі №910/12294/16).

Згідно з наказом №143-ЛТ від 15.06.2017 ПАТ Банк Траст , Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Траст на підставі пункту 4 частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону, акта комісії з перевірки договорів від 13.06.2017 договір про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016 визнано нікчемним.

Позивач зазначає, що в ході перевірки було виявлено ознаки нікчемності вказаного договору, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки договір було укладено без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання банку визначених договором послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб нікчемним є правочин, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016 не містить умов про прийняття банком на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій.

Зі змісту договору не вбачається, що банк здійснив відчуження свого майна або відмовився від власних майнових вимог.

Тобто, позивачем не доведено обставин нікчемності правочину, з підстав на які він посилається у своїх доводах.

Крім того, не знаходять свого підтвердження доводи позивача стосовно того, що договір було укладено без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання банку визначених договором послуг, з огляду на нижченаведене.

Згідно п. 2.1 договору, на основі наданих замовником заявок (додатків) виконавець у терміни, порядку та на умовах, що визначені договором, зобов`язується надавати замовнику наступні послуги: здійснювати розміщення РІМ замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд, з урахуванням умов визначених в заявці (додатку); за допомогою система по управлінню Інтернет рекламою та аудиту виконавця вести облік здійснення лідів та надавати замовнику згідно з умовами даного договору статистичні звіти про надання послуг.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний на підставі і згідно заявок (додатком) замовника забезпечити розміщення контрольного пікселя на Веб-сайті замовника, а також РІМ замовника на ресурсах в мережі Інтернет і в об`ємах, що визначаються виконавцем на власний розсуд та забезпечують максимально ефективний результат здійснення лідів; забезпечити програмними засобами постійний облік здійснення лідів замовника.

Згідно із п. 2 додатку №3 до договору сторони домовилися під цільовою дією для короткої онлайн-заявки розуміти: кредит, виданий змовником клієнту на основі отриманої від виконавця валідної короткої онлайн-заявки на кредит, що знаходиться за посиланням: https://credit-callback.banktrust.com.ua.

Відповідно до п. 3 додатку №3 до договору сторони домовилися під цільовою дією для довгої онлайн-заявки розуміти: кредит, виданий змовником клієнту на основі отриманої від виконавця валідної довгої онлайн-заявки на кредит, що знаходиться за посиланням: https://creditonline.banktrust.com.ua/creditapplication.

Також, умовами договору №25/02/16 від 25.02.2016 передбачений обов`язок банку оплатити надані відповідачем послуги.

Як вбачається зі змісту договору, прийняття послуг, їх оплата здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору №25/02/16 від 25.02.2016 відповідачем надані, а позивачем прийняті послуги з лідогенерації за періоди з 01.03.2016 - 31.03.2016, з 01.04.2016 - 05.04.2016; послуги з видачі кредиту по короткій онлайн-заявці на сайті: https://credit-callback.banktrust.com.ua; послуги з видачі кредиту по довгій онлайн-заявці на сайті: https://creditonline.banktrust.com.ua/creditapplication, що підтверджується актами надання послуг на загальну суму 574 075,40 грн., а саме: №37 від 31.03.2016 на суму 106 008,00 грн., №44 від 26.04.2016 на суму 119 700,00 грн., №54 від 23.05.2016 на суму 138 104,10 грн., №69 від 31.05.2016 на суму 149 279,90 грн., №81 від 20.06.2016 на суму 55 149,80 грн., №94 від 31.07.2016 на суму 5 833,60 грн.

Відтак, вказаними актами підтверджується факт надання послуг з лідогенерації за періоди з 01.03.2016 - 31.03.2016, з 01.04.2016 - 05.04.2016 згідно договору про надання послуг з лідогенерації №25/02/16 від 25.02.2016.

В свою чергу, послуги надані у відповідності до актів надання послуг, позивачем було оплачено у повному обсязі, що вбачається з наявних у справі меморіальних ордерів.

Також, з урахуванням вказівок Верховного Суду, місцевим судом у даній справі було досліджено та надано оцінку статистичним звітам в електронному вигляді, доданим відповідачем до відзиву на позовну заяву від 21.06.2018, на предмет належності, допустимості, достовірності окремо, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, надані відповідачем електронні докази, долучені до відзиву від 21.06.2018, що подавався під час первісного розгляду справи, не приймаються судом, оскільки відзив на позов не був підписаний представником відповідача.

Крім того, суд дослідив докази подані відповідачем під час нового розгляду справи, а саме: паперові копії електронних документів - статистичних звітів (додані до клопотання від 26.09.2019) та статистичні звіти в електронному вигляді, надані на виконання договору №25/02/16 від 25.02.2016 (подані до суду 22.10.2019).

Так, за вірним висновком суду, паперові копії електронних документів - статистичних звітів (додані до клопотання від 26.09.2019) не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази, оскільки такі документи не посвідчені в порядку, передбаченому законом, а відтак, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Положеннями Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Враховуючи, що подані відповідачем 22.10.2019 електронні копії статистичних звітів містять електронний цифровий підпис, як того вимагають приписи чинного законодавства, суд прийняв вказані електронні докази як належні та допустимі докази у справі .

Як вбачається зі змісту електронних копій статистичних звітів, що надавалися на виконання договору про надання послуг з лідогенерацїї №25/02/16 від 25.02.2016, у кожному наданому статистичному звіті зазначені, зокрема дата конвертації, дата підтвердження та її транзакції. В наданих статистичних звітах відображено детальний звіт про здійснення лідів із зазначенням детальної інформації стосовно об`єму наданих послуг.

Тобто, зміст наведених електронних копій статистичних звітів вказує на те, що такі звіти складені саме на виконання договору про надання послуг з лідогенерацїї №25/02/16 від 25.02.2016, та ними підтверджується факт надання послуг за договором у період з 01.03.2016 по 31.07.2016.

В свою чергу, апелянт заперечує стосовно належності статистичних звітів як доказів у справі, оскільки звіти до Банку не надходили, докази їх надсилання та отримання позивачем в матеріалах справи відсутні.

З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що у даному випадку важливим є доведення самого факту надання послуг на підставі досліджених у сукупності доказів, тому наявність чи відсутність у банку статистичних звітів не впливає на результат вирішення спору.

Таким чином, наявні у справі акти надання послуг, меморіальні ордери, електронні копії статистичних звітів свідчать про доведеність факту надання відповідачем позивачу послуг згідно договору №25/02/16 від 25.02.2016, які останнім оплачені у повному обсязі.

Вказаним спростовуються твердження апелянта про відсутність у справі доказів на підтвердження факту надання відповідачем послуг згідно договору.

Крім того, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи доводи позивача, що спірний договір укладено без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання послуг банку, а лише з метою протиправного отримання відповідачем коштів від банку.

За таких обставин, з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 02.07.2019, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемності такого правочину та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 574 075,40 грн., у зв`язку з чим суд правомірно відмовив у позові в цій частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк Траст в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Траст Кухарєва Володимира Валентиновича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/17026/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 18.05.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

О.І. Поляк