Рішення

від 10.12.2019 по справі 926/1896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Справа № 926/1896/19м. Чернівці

Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., при секретарі судового засідання Боднарчук В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Груп», м. Чернівці

про стягнення вартості втраченого обладнання в сумі 4018,00 грн.

Представники сторін:

від позивача Сопко С.П., довіреність від 05.08.2019

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Діал Груп про стягнення вартості втраченого обладнання в сумі 4018,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору зберігання №3-18 від 23.03.2018 в частині забезпечення схоронності переданого йому обладнання, внаслідок чого заподіяні збитки від втрати такого обладнання становлять 4018,00 грн, що змусило позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою від 13.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2019.

30.08.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання не раніше 22.10.2019, у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби в Збройних Силах України, про що свідчить довідка про проходження військової служби видана військовою частиною А7035 №31 від 27.08.2019.

Ухвалою від 03.09.2019 відкладено підготовче засідання на 15.10.2019.

08.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позовні вимоги є необґрунтованими, упередженими, документально непідтверджені, а відтак не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 15.10.2019 у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача про витребування доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.10.2019.

29.10.2019 до суду від позивача надійшов супровідний лист щодо надання відповіді на відзив та витребуваних документів. Зі змісту даного документу, вбачається, що посилання відповідача на докази такі як реконструкція захисної споруди, виконання судового рішення по справі №2/725/564/14, оренда земельної ділянки під захисною спорудою виходять за межі предмету доказування у справі №926/1896/19.

29.10.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.11.2019.

04.11.2019 оголошено перерву в підготовчому засідання до 05.11.2019.

Ухвалою від 05.11.2019 відкладено підготовче засідання на 12.11.2019.

Ухвалою від 12.11.2019 закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 03.12.2019.

У зв`язку з неявкою відповідача, ухвалою від 03.12.2019 відкладено розгляд справи по суті на 11.12.2019.

Відповідач у судове засідання 11.12.2019 не з`явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, зокрема й телефонограмою, участь повноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не відомі.

У судовому засіданні 11.12.2019 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю, не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

В реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, обліковується об`єкт державної власності сховище №96154 (м. Чернівці, вул. Миру, 18-А).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14.02.2012 №94/3, власником сховища №96154 загальною площею 806,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Миру, 18-А є Держава Україна в особі Фонду державного майна України, в оперативному управлінні Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернівецькій області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.02.2012.

Наказом регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області від 24.11.2009 №193 «Про визначення способу управління державним майном» обрано для державного майна об`єктів цивільної оборони - передача в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України від 21.09.1998 №1482.

В подальшому, наказом регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області від 30.07.2010 №132 «Про визначення способу управління захисними спорудами у разі банкрутства/ліквідації товариств - балансоутримувачів» обрано спосіб управління передача новому балансоутримувачу на відповідальне зберігання.

На виконання даного наказу, 19.11.2010 між регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області, як органом управління, та товариством з обмеженою відповідальністю «Діал Груп», як зберігачем, укладено договір №4-10 про безоплатне зберігання державного майна сховища №96154 та його обладнання.

13.03.2018 сторони достроково розірвали договір №4-10 від 19.11.2010 безоплатного зберігання державного майна.

Згодом, 23.03.2018 між регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області, як органом управління, та товариством з обмеженою відповідальністю «Діал Груп», як зберігачем, укладено договір №3-18 про безоплатне зберігання державного майна.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов`язання щодо зберігання державного майна сховища №96154 та його обладнання: фільтровентиляційного комплекту (ФВК), до складу якого входять 9 шт. фільтрів-поглиначів-300 (ФП-300), 3 шт. уніфікованих захисних секцій (УЗС), малогабаритної захисної секції (МЗС, 7 шт. захисно-герметичних дверей (ДУ-І), 3 шт. ставней (СУ-І), герметичних дверей (1 шт.-ДУ ІІ, 4 шт.- ДУ-IV), що в процесі приватизації не ввійшло до статутного капіталу АТЗТ «Восход» та знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Миру, 18-А, протягом строку дії цього Договору. Склад, балансова (залишкова) вартість та стан майна визначається в Акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору.

23.03.2018 сторони підписали акт приймання-передачі про безоплатне зберігання захисної споруди, а саме:

а) сховище №96154 за адресою м. Чернівці, місткість 1200 чол, клас сховища III, первісна балансова вартість -606,4 тис. грн, залишкова станом на 31.12.2017-132,6 тис. грн, оцінка стану не готове, у тому числі її інженерно-технічне та спеціальне обладнання: 1.фільтровентиляційний комплект 1 шт. (фільтр-поглинач ФП -300 (9 шт.), стан розібраний; 2. уніфікована захисна секція (УЗС) 3 шт., стан задовільний;

3. малогабаритна захисна секція (МЗС) 1 шт., стан задовільний

4. захисно-герметичні двері: ДУ-І 7 шт., ставні (СУ-І) 3 шт., герметичні двері (1 шт.-ДУ ІІ, 4 шт.- ДУ-IV) , стан іржаві, ущільнююча гума пошкоджена.

б) облікова картка сховища та паспорт сховища №96154.

Акт приймання- передачі підписано без зауважень сторін.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання та підтримки його у постійній готовності до використання за призначенням, згідно з вимогами нормативних документів. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, переданого на зберігання зберігачеві, відповідно до цього договору, з моменту отримання майна від органу управління до моменту його повернення (п.2.1.3 договору).

Орган управління, згідно п.2.4.3 договору, має право вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодженням майна за рахунок зберігача відповідно до законодавства.

Зберігач несе відповідальність за збереження, утримання і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення органу управління. У разі втрати (нестачі) або пошкодження майна (його частини), яке передане на зберігання, зберігач повинен відшкодувати органу управління всі пов`язані з цим збитки та відновити стан майна для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 4.2 договору).

Згідно п. 7.2 договір укладений строком на 1 рік і діє з 23.03.2018 по 22.03.2019.

Пізніше, 13.03.2019 регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області листом повідомило відповідача, що згідно Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 27.09.2018, робочою групою встановлено відсутність ставней СУ у кількості 1 шт (одні демонтовані). Поряд з цим, повідомлено відповідача, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору зберігання та утримання захисної споруди сховища №96154 та його обладнання, термін дії договору в подальшому не продовжуватиметься та просить забезпечити явку представника зберігача 22.03.2019 для передачі органу управління сховища №96154 та його обладнання по акту приймання-передачі.

У зв`язку з припиненням терміну дії договору безоплатного зберігання від 23.03.2018, 22.03.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі захисної споруди цивільного захисту сховища №96154 та майна, що входить до її складу, яким встановлено факт відсутності ставней в кількості 2 штуки:

а) сховище №96154 за адресою м. Чернівці, вул. Миру, 18-А, місткість 1200 чол, клас сховища III, первісна балансова вартість -606,4 тис. грн, залишкова станом на 31.12.2018-132,6 тис. грн, оцінка стану не готове, у тому числі її інженерно-технічне та спеціальне обладнання:

1.фільтровентиляційний комплект 1 шт. (фільтр-поглинач ФП -300 (9 шт.), стан розібраний;

2. уніфікована захисна секція (УЗС) 4 шт. (в т.ч. 1 додатково виявлена), стан задовільний;

3. малогабаритна захисна секція (МЗС) 1 шт., стан задовільний;

4. захисно-герметичні двері: ДУ-І 3 шт., ДУ III 4 шт.; ставні (СУ-І) 1 шт. з приміткою в якій вказано, що 2 ставні СУ-I, які передавалися ТзОВ «Діал-Груп» на зберігання відповідно до договору про безоплатне зберігання державного майна №3-18 від 23.03.2018 - відсутні; герметичні двері: ДУ ІІ 1 - 2 шт. (в т.ч. 1 додатково виявлені); ДУ-IV відсутні) , стан іржаві, ущільнююча гума пошкоджена.

б) облікова картка сховища та паспорт сховища №96154.

Даний акт підписано сторонами із зауваженням зберігача в частині того, що «обладнання СУ-І під час прийому-передачі майна (2 шт.) було обліковано під іншою назвою».

Водночас, технічна характеристика та паспорт сховища №96154 передбачають наявність ставней СУ-І кількістю 3 штуки.

05.06.2019 позивачем складено Акт оцінки збитків, згідно якого, станом на 30.09.2018 визначено розмір збитків внаслідок розкрадання (нестачі, знищення, псування) такого майна як ставні СУ-1 у кількості 2 штук сховища №96154. Даний Акт підписаний завідувачем сектору оцінки майна ОСОБА_1 та затверджений наказом в.о.голови комісії з реорганізації начальником регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області Мищишином А.Р. №116-ОМ від 05.06.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки вони є упередженими, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідач зазначає, що сховище №96154 було прийняте на зберігання в жахливому технічному стані, затоплене водою, засмічене та з поламаним обладнанням та не могло в подальшому використовуватися. Крім цього, на думку відповідача при складанні акту приймання передачі, а саме розділу 4 внаслідок відсутності спеціальних знань в застосуванні термінології (ДУ, МЗС, УЗС, СУ) була допущена плутанина у визначені кількості обладнання. В подальшому, відповідач неодноразово звертався до контролюючих органів про можливість використання захисної споруди для господарських потреб та узаконення земельної ділянки під захисною спорудою або взяття в оренду. З відзиву також вбачається, що відповідач звертався до позивача листом від 27.05.2013 про неможливість виконання договірних зобов`язань по збереженню переданого обладнання внаслідок неправомірних дій мешканців сусідніх будинків, що підтверджується заочним рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10.09.2014 у справі №2/725/564/14. Відтак, відповідач стверджує, що ним вжиті всі можливі заходи щодо виконання договірних зобов`язань та просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 4018,00 грн. вартості втраченого обладнання, переданого за договором безоплатного зберігання від 23.03.2018, а саме ставней СУ-1 в кількості 2 шт.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування (стаття 936 ЦК України).

Згідно статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (статті 938 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини третьої статті 316 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, за одним з яких потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Отже, обов`язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

У даному випадку під збитками позивач розуміє вартість втраченого обладнання, а саме ставней СУ- 1 у кількості 2 шт., які передані відповідачу на зберігання.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, сторонами не спростовано, що відповідач згідно укладеного договору про безоплатне зберігання від 23.03.2018 взяв зобов`язання щодо зберігання державного майна сховища №96154 та його обладнання: фільтровентиляційного комплекту (ФВК), до складу якого входять 9 шт. фільтрів-поглиначів-300 (ФП-300), 3 шт. уніфікованих захисних секцій (УЗС), малогабаритної захисної секції (МЗС, 7 шт. захисно-герметичних дверей (ДУ-І), 3 шт. ставней (СУ-І), герметичних дверей (1 шт.-ДУ ІІ, 4 шт.- ДУ-IV), за адресою: м. Чернівці, вул. Миру, 18-А.

Позивач передав, а відповідач прийняв сховище №96154 за адресою м. Чернівці, місткість 1200 чол, клас сховища III, первісна балансова вартість -606,4 тис. грн, залишкова вартість станом на 31.12.2017-132,6 тис. грн, оцінка стану не готове, у тому числі її інженерно-технічне та спеціальне обладнання: 1.фільтровентиляційний комплект 1 шт. (фільтр-поглинач ФП -300 (9 шт.), стан розібраний; 2. уніфікована захисна секція (УЗС) 3 шт., стан задовільний; 3. малогабаритна захисна секція (МЗС) 1 шт., стан задовільний; 4. захисно-герметичні двері: ДУ-І 7 шт., ставні (СУ-І) 3 шт., герметичні двері (1 шт.-ДУ ІІ, 4 шт.- ДУ-IV), стан іржаві, ущільнююча гума пошкоджена; облікову картку сховища та паспорт сховища №96154 на зберігання, що підтверджується актом приймання передачі від 23.03.2018.

Крім цього, судом встановлено, що між тими самими сторонами ще раніше діяли договірні зобов`язання стосовно цього ж самого предмету, що підтверджується договором №4-10 від 19.11.2010 про безоплатне зберігання державного майна, актом приймання-передачі захисної споруди від 19.11.2010 та договором від 13.03.2018 про дострокове розірвання договору про безоплатне зберігання державного майна №4-10, де серед іншого числяться ставні СУ-1 в кількості 3 штуки.

Позивач листом від 13.03.2019 звертався до відповідача з приводу надання регіональному відділенню ФДМУ письмових пояснень з приводу втрати (псування, знищення, крадіжки тощо) ставней СУ -1 в кількості 2 шт. Однак, відповідач проігнорував дане звернення.

Умовами договору передбачено, що зберігач не має права користуватися майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням. Майно передане за цим договором, не підлягає знищенню, крім випадків, передбачених законодавством (п.п.3.1, 3.2 договору).

Матеріалами справи підтверджується факт відсутності ставней СУ-1 в кількості 2 шт., відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами протилежне.

У частині 1 статті 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

У ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У даному випадку під збитками позивач розуміє втрату обладнання, а саме ставней СУ-1 в кількості 2 штук відповідачем, яке йому передане на зберігання за договором №3-18 від 23.03.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (зі змінами від 20.02.2019) затверджено Методику оцінки майна (надалі - Методика).

Відповідно до пункту 1 вказаної Методики (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1033 від 25.11.2015 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №566 від 31.08.2016, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами цього спору), ця Методика застосовується для проведення оцінки об`єктів права державної та комунальної власності, майна суб`єктів господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі у випадках, коли такі об`єкти є об`єктами господарських, цивільних та інших правовідносин, крім випадків оренди та концесії об`єктів державної та комунальної власності, а також відчуження майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", а також для проведення оцінки об`єктів, що повертаються у державну або комунальну власність (зокрема за рішенням суду), для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною часткою (часткою комунального майна) в статутному (складеному) капіталі, у разі встановлення фактів розкрадання, нестачі, знищення, псування майна.

Пункт 17 Методики встановлює, що затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки або висновку про вартість майна органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування), додатками до якого є акт оцінки або висновок про вартість, що затверджується, і рецензія на акт оцінки або звіт про оцінку майна.

За пунктом 18 Методики державний орган приватизації затверджує результати оцінки майна, зокрема, у разі: приватизації об`єкта; повернення об`єктів приватизації у державну власність; визначення розміру компенсації органу приватизації вартості акцій (часток) у разі неможливості їх отримання у випадках, визначених цією Методикою; визначення розміру збитків, спричинених внаслідок завдання майнової шкоди державі в особі державних органів приватизації.

Позивачем на підтвердження вартості розміру збитків подано до суду Акт оцінки збитків виконаний завідувачем сектору оцінки майна РВ ФДМУ по Чернівецькій області ОСОБА_1 та затверджений наказом в.о.голови комісії з реорганізації начальником регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області Мищишином А.Р. 05.06.2019 за №116-ОМ. Згідно даного Акту, вихідною датою оцінки, встановленою для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди встановлено 30.09.2018. На підставі вихідних даних розмір збитків становить 4018,00 грн.

Відповідно до пункту 88 Методики, у разі відсутності вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після розкрадання, нестачі, знищення, псування та неможливості особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому змоги отримати відомості про стан майна до та після розкрадання, нестачі, знищення, псування здійснюється стандартизована оцінка збитків. У разі проведення стандартизованої оцінки збитків майна, орган приватизації нараховує збитки на підставі інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів, із дотриманням елементів порівняльного методичного підходу. При цьому вартість подібного майна підлягає коригуванню з урахуванням фізичних та функціональних ознак, технічного стану, дати виготовлення та іншого. Результати оцінки відображаються в акті оцінки збитків, складеному за формою згідно з додатком 12. Акт оцінки збитків підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку та оціночну діяльність і за умови наявності позитивного висновку рецензента затверджується органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування) відповідно до вимог цієї Методики.

За результатами рецензування Акту оцінки збитків від 05.06.2019 виконаного ОСОБА_2 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 22.12.2007 МФ №5662, видане ФДМ України спільно з Торгово-промисловою палатою України), зроблено висновок, що акт оцінки збитків відповідає вимогам п.п.82,88 Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003 №1891 (в редакції постанови КМУ від 20.02.2019 №224). Рецензування проводилося на підставі таких даних: облікова картка з технічною характеристикою сховища; паспорт сховища №96154; акт технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту сховища № 96154 від 19.02.2010; акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища №96154 від 27.09.2018; дані з веб-сторінок оголошень про продаж об`єктів порівняння.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Груп» (м.Чернівці, вул. Миру, 18-а, код ЄДРПОУ 36429990) на користь Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код ЄДРПОУ 42891875) вартість втраченого обладнання у розмірі 4018,00 грн, судовий збір 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст рішення складено і підписано 13.12.2019.

Суддя В.В.Дутка