Постанова

від 10.12.2019 по справі 140/2563/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 140 /2563/17

провадження № 61-47447св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія Зоря Поділля (далі - ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля ) про розірвання договору оренди землі.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 3,02 га, кадастровий номер 0523084000:05:001:0090, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області. На підставі договору оренди землі

від 07 лютого 2011 року вона передала зазначену земельну ділянку ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля у строкове платне користування строком на 20 років, державну реєстрацію якого відповідач здійснив лише

11 травня 2016 року

Посилаючись на те, що за умовами договору оренди землі орендар має право приступити до використання земельної ділянки після оформлення акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору оренди, тоді як ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля у порушення умов договору оренди, приступило до використання земельної ділянки одразу після його підписання, просила розірвати договір оренди землі від 07 лютого 2011 року, укладений між нею та ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 27 липня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 07 лютого 2011 року, укладений між

ОСОБА_1 та ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля щодо земельної ділянки площею 3,02 га, кадастровий номер 0523084000:05:001:0090, що знаходиться на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приступивши до використання земельної ділянки у 2011 році ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля грубо порушило умови договору оренди землі, відповідно до якого право відповідача на її використання виникає лише після оформлення акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору оренду, що була проведена лише 11 травня 2016 року, а отже вимоги позивача про розірвання договору оренди землі є обгрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля задоволено, рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27 липня

2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що незгода ОСОБА_1 з тим, що договір оренди землі від 07 лютого 2011 року було зареєстровано не одразу після його укладення, не є правовою підставою для його розірвання. Матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача унаслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем обов`язків, передбачених умовами договору та частиною другою статті 25 Закону України Про оренду землі .

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій вона, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд не звернув увагу на допущені відповідачем істотні порушення умов договору оренди землі та вимог чинного законодавства України, а саме: користування ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля земельною ділянкою до здійснення державної реєстрації договору оренди землі, яка була ним здійснена лише у травні 2016 року, що відповідно до пункту 38 договору оренди землі є підставою для його припинення шляхом розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

04 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля на касаційну скаргу, у якому відповідач просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги , він отримав лише 2 7 грудня 2018 року, а тому не мав змоги надати відзив у встановлений судом строк.

Наведені ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований відсутністю, передбачених статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі , підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, з огляду відсутність порушень ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля умов договору оренди землі. Орендар своєчасно сплачував позивачеві оренду плату за користування земельною ділянкою, що свідчить про відсутність підстав для його розірвання.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянка площею 3,02 га, кадастровий номер 0523084000:05:001:0090, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

07 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля укладений договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування зазначену земельну ділянку, строк дії договору - двадцять років.

Згідно з пунктом 43 договору, він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до пункту 20 договору оренди землі від 07 лютого

2011 року, земельна ділянка передається в оренду згідно акту приймання-передачі, який оформляється у строк не пізніше п`яти днів з моменту державної реєстрації цього договору.

Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки , проведено

11 травня 2016 року, акт-приймання передачі земельної ділянки оформлено

13 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 43 договору оренди землі від 07 лютого 2011 року, сторони погодили, що набуття чинності вказаним договором пов`язане із настанням сукупності фактів, а саме: підписання сторонами та проведення державної реєстрації. Оскільки державну реєстрацію договору проведено лише 11 травня 2016 року, суди дійшли обгрунтованого висновку що саме з цього часу оспорюваний правочин є таким, що набув чинності.

За змістом частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації .

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першої статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Обов`язки орендаря земельної ділянки визначено частиною другою статті 25 Закону України Про оренду землі , до яких віднесено: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Установивши відсутність доказів на підтвердження порушення орендарем будь-якого з обов`язків, визначених частиною другою статті 25 Закону України Про оренду землі з моменту набуття чинності договором оренди землі

від 07 лютого 2011 року, апеляційний суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про його розірвання.

Доводи касаційної скарги про не урахування апеляційним судом того, що ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля в порушення умов договору почало користуватися земельною ділянкою одразу після його укладення, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки договір оренди земельної ділянки є укладеним та набрав чинності з 11 травня 2016 року, з проведенням його державної реєстрації, а отже розірвати його з підстав істотного порушення його умов другою стороною, можливо лише коли такий договір є укладеним.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , апеляційний суд також обгрунтовано зауважив, що у період між підписання договору оренди землі від 07 лютого 2011 року і до його державної реєстрації, позивач отримувала від ТОВ Продовольча компанія Зоря Поділля плату за використання земельної ділянки, а отже набувала очікуваний для неї результат від передачі у платне користування відповідачеві належної їй земельної ділянки. Інших обставин, які б слугували правовою підставою для розірвання зазначеного договору оренди землі, позивач не навела.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну оцінку зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак