Ухвала

від 13.12.2019 по справі 566/296/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 566/296/19

провадження № 61-21784 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Копі-Центр на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 21 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Копі-Центр про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ,

в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Копі-Центр компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 12 січня 2019 року по 22 квітня 2019 року у розмірі

16 454,92 грн.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Копі-Центр на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 12 січня 2019 року по 22 квітня 2019 року в сумі 11 241,48 грн (одинадцять тисяч двісті сорок одна гривня 48 копійок).

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, прийнятою в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ТОВ Копі-Центр залишено без задоволення, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року - без змін.

У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Копі-Центр на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог

ОСОБА_1 та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі, ураховуючи зменшення позовних вимог, становить 16 454,92 грн , яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн * 100 = 192 100,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ Копі-Центр подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства

з обмеженою відповідальністю Копі-Центр на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Копі-Центр про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник