Постанова

від 03.12.2019 по справі 921/200/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа №921/200/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лановецьке хлібоприймальне підприємство" за вих.. №263 від 18.09.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3480/19 від 23.09.2019)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2019 (суддя Руденко О.В., повний текст складено 18.07.2019)

у справі №921/200/19

за позовом: Заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури, м. Кременець Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача : Приватного акціонерного товариства "Лановецьке хлібоприймальне підприємство", (надалі ПрАТ "Лановецьке ХПП") м. Ланівці, Тернопільської області

про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 153 430,94 грн

за участю учасників справи:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. - прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Чаус С.В. - представник (ордер на надання правової допомоги серії ВО №1001484 від 05.11.2019);

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПрАТ "Лановецьке хлібоприймальне підприємство" про відшкодування збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства у розмірі 153 430,94 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2019 у справі №921/200/19 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про правомірність та обґрунтованість звернення Заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Господарського суду Тернопільської області з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді. Також суд дійшов висновку про те, що ПрАТ "Лановецьке ХПП" здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням вимог ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря . Внаслідок вчинення акціонерним товариством правопорушення у природоохоронній сфері, яке полягало у здійсненні ним своєї господарської діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу, державі були завдані збитки у розмірі 153 430,94 грн, які в силу закону відповідач повинен відшкодувати у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПрАТ "Лановецьке ХПП" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми права, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що в діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення. Зокрема, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що шкода, завдана державі, вчинялася не з вини відповідача, оскільки ПрАТ "Лановецьке ХПП" вживало заходи, спрямовані на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. В підтвердження викладеного, відповідач зазначає, що 15.05.2015 між товариством відповідача та ФОП Слота Ю.А. було укладено договір №15 про зобов`язання останнього розробити документи для отримання дозволу, тоді як термін дії попереднього дозволу закінчувався 13.08.2015.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 справу №921/200/19 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Лановецьке ХПП" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2019 у справі №921/200/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 05.11.2019.

Ухвалою суду від 05.11.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.12.2019.

Позивач реалізував право, передбачене ч. 1 ст. 263 ГПК України, 10.10.2019 на поштову адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/1629/19 від 15.10.2019), у якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що твердження скаржника про те, що ним вживалися заходи для продовження дії дозволу є безпідставними, оскільки, відповідач до уповноваженого на видачу таких дозволів органу у встановленому порядку не звертався. Аргументи апелянта стосовно відсутності його вини у несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і вжиття ним відповідних заходів з його отримання не заслуговують на увагу, оскільки суб`єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а у разі такого здійснення відшкодовувати заподіяну шкоду у повному обсязі.

21.11.2019 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області на поштову адресу Західного апеляційного господарського суду надіслала клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/7007/19 від 21.11.2019), у якому просить судове засідання, призначене на 03.12.2019 проводити без участі представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/6272/19 від 15.10.2019).

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд, встановив наступне.

20.06.2017 до Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшло звернення громадянина ОСОБА_3. щодо можливих порушень дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ Лановецьке ХПП (а.с. 141 т.І).

21.06.2017 Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України надіслало Державній екологічній інспекції листа №2513/39/01/36-2017, яким повідомило контролюючий орган про звернення громадянина ОСОБА_3 щодо можливих порушень вимог природоохоронного законодавства посадовими особами ПАТ "Лановецьке ХПП" (а.с. 109 т.І).

За наслідками розгляду цього звернення, на виконання наказу №208 від 27.06.2017 на проведення позапланової перевірки №333 від 27.06.2017 (а.с. 28-29 т.І), у присутності посадової особи суб`єкта господарювання - директора ОСОБА_4. 30.06.2017 Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПАТ "Лановецьке ХПП", за адресою: 47400, м. Ланівці, вул. Залізнична, 40, про що складено Акт(а.с. 30-31 т.І).

Перевіряючими особами було встановлено, що господарське товариство надає послуги зі зберігання та обробки зерна (займається прийманням, зберіганням, сушкою, відвантаженням і очисткою зерна). В технологічних процесах задіяні виробничі дільниці від яких мають місце викиди забруднюючих речовин. Основними джерелами утворення забруднюючих речовин є: сепаратор; зерносушки (2 шт.); норія; котел ДКВР-2,5/13 (2 шт.) - паливо природній газ; приймальний лоток (2 шт.); завальна яма.

Як вбачається з акту перевірки, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел на день проведення перевірки не здійснювалось, зерносушка не працювала, опалення адмінприміщення проводилось електричними обігрівачами.

З наданих ПАТ "Тернопільгаз" довідок №11/790 від 28.07.2017 та №11/207 від 20.02.2018 (а.с. 172-173, 116 т.І) вбачається, що ПрАТ "Лановецьке ХПП" за період з 01.09.2015 по 30.06.2017 використало 340,997 тис.куб.м. природного газу, а за період з 01.07.2017 по 01.02.2018 - 169,348 тис.куб.м.

Як зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, у судовому засіданні 10.07.2019 керівник відповідача - ОСОБА_4. підтвердив, що природний газ було використано хлібоприймальним підприємством на зерносушку.

Посадовими особами контролюючого органу було з`ясовано, що термін дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №6123810100-4 від 13.08.2013 року закінчився 13.08.2015 та на день проведення перевірки не продовжений.

Таким чином, акціонерне товариство проводило викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел у виробничий сезон без дозвільних документів.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області видано відповідачу припис №3-1/2277 від 07.07.2017, яким зобов`язано ПрАТ "Лановецьке ХПП" до 01.12.2017 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів (а.с. 32 т.І).

Окрім того, на виконання листа управління захисту економіки у Тернопільській області №2513/39/01/36-2017 від 21.06.2017 Держекоінспекцією складено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних акціонерним товариством державі за період з 01.09.2015 по 30.06.2017, згідно якого сума збитків складає 116 688 грн (а.с. 23 т.І).

19.08.2017 СВ Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП у Тернопільській області відкрито кримінальне провадження №12017210130000208.

На виконання вимог листа слідчого СВ Лановецького ВП №401 від 21.02.2018, Держекоінспекцією проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів ПАТ "Лановецьке ХПП" за період з 01.07.2017 по 01.02.2018, розмір яких склав 57 786 грн (а.с. 23 т.І).

На підставі постанов від 17.10.2017 та від 22.03.2018 слідчого відділення Лановецького ВП Кременецького ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській області лейтенанта поліції Мамчура В.В. було призначено судово-економічні експертизи у кримінальному провадженні №12017210130000208.

Як вбачається з висновків експерта № 1074/17-22 від 17.11.2017 та № 1074/17-22 від 17.11.2017 за результатами проведення судово-економічних експертиз розмір завданих відповідачем збитків за період з 01.09.2015 по 30.06.2017 складає 102 508,27 грн (а не 116 688 грн), а за період з 01.07.2017 по 01.02.2018 - 50 922,67 грн (а не 57786 грн) ( а.с. 33-44 т.І).

31.08.2018 слідчим відділення Лановецького ВП Кременецького ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12017210130000208, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 180-181 т.І).

Враховуючи закриття кримінального провадження, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, за результатами проведеної 30.06.2017 перевірки, 28.09.2018 було складено протокол про адміністративне правопорушення №002079 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №41 від 28.09.2018, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.78 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн (а.с. 49 т.І).

Дана постанова посадовою особою відповідача у встановленому законом порядку оскаржена не була, а штраф у розмірі 136 грн сплачений ОСОБА_4 в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №546 від 04.10.2018 (а.с. 182 т.І).

Як вбачається з листа №64/1007-вих.18 від 05.12.2018 Кременецька місцева прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області із запитом щодо надання інформації про вжиті інспекцією заходи, з метою стягнення з ПрАТ Лановецьке ХПГІ заподіяних державі збитків в сумі 153 430,94 грн. та з пропозицією самостійно звернутись до суду щодо стягнення вказаних збитків (а.с. 53 т. І).

З відповіді на запит поданої Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області за №1-1/4412/2816 від 18.12.2018 вбачається, що заходи інспекцією щодо стягнення ними ж розрахованої шкоди не вживались, а тільки заплановано в майбутньому провести перевірку за іншою методикою (а.с. 54 т.І).

28.12.2018 на адресу державної екологічної інспекції в Тернопільській області Кременецькою місцевою прокуратурою повторно надіслано запит №64/1069-вих.18 про надання інформації про те, чи інспекція зверталась до суду з позовом про стягнення з ПрАТ Лановецьке ХШТ заподіяних державі збитків в сумі 153 430,94 грн., та з`ясування причин бездіяльності інспекції в разі незвернення до суду (а.с. 55 т. І).

Однак, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області 16.01.2019 у відповідь на запит надіслала аналогічну інформацію, яка містилась з листі від 28.12.2018, та не вказала причини з яких не вживає заходи щодо поновлення порушених інтересів держави (а.с. 56 т. І).

З огляду на нездійснення Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області владних повноважень щодо захисту законних інтересів держави, Кременецька місцева прокуратура, порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області про звернення до господарського суду з даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до п.3 ч. 1, ч.2 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99. Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У позовній заяві прокурор обґрунтував наявність підстав для подання позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища зафіксовано внаслідок викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря за відсутності дозволу.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

За приписами ч.1 ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема:

- організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

- пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області зазначив про те, що факт порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зафіксовано, розмір збитків обраховано, однак, інспекцією жодних претензій щодо їх відшкодування не сформовано та суб`єкту господарювання не надіслано.

Відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" прокурор набуває право на представництво інтересів держави в суді, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень (він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).

Як свідчать долучені до матеріалів справи листи №1-1/4412/2816 від 18.12.2018 та №1.2-1-05-164/52 від 16.01.2019 інспекція на запити прокуратури повідомила, що згідно плану державного нагляду (контролю) на 2019 рік в період з 17.09.2019 заплановано проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного ПАТ "Лановецький ХПП", за результатами якої будуть розраховані заподіяні державі збитки за період викидів забруднюючих речовин без дозволу та пред`явлена претензія для їх відшкодування. Окрім того, у вказаних листах зазначено, що для правильного нарахування заподіяних державі збитків, необхідно врахувати всі наявні на підприємстві джерела викидів, такі як: сепаратор елеватора, башмаки норії, завальна яма, зерно сушка, пост електрозварювання.

У своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив, що як посадовими особами контролюючого органу у матеріалах перевірки, так і директором відповідача у судовому засіданні 10.07.2019 констатовано, що єдиним джерелом, яким з 01.09.2015 по 01.02.2018 використовувався природний газ, а відтак, і здійснювалися спірні викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, була зерносушка.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що результати додаткової перевірки інших джерел викидів (сепаратор, завальна яма, тощо) жодним чином не впливатимуть на розмір збитків чи масу забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря при спалюванні природного газу саме зерно сушкою. А тому, посилання позивача на необхідність проведення повторної перевірки і подальше звернення до господарського товариства із претензією про відшкодування збитків, є недоречним

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що інспекція зазначала що неможливість звернення її як уповноваженого органу до господарського суду за захистом інтересів держави зумовлена відсутністю коштів на сплату судового збору. Разом з тим, контролюючим органом долучено до матеріалів справи виписки по рахунках, станом на 16.01.2019 та 14.03.2019 (дата складання позовної заяви прокуратурою), згідно яких на рахунку Екоінспекції були наявні кошти в сумі 5 000 грн та 7 106,51 грн. А в додаткових поясненнях від 08.07.19 р. №1-1-21-2531, відомості яких підтверджуються доданими виписками з рахунку, контролюючий орган повідомляє, що в період з 30.06.17 по грудень 2018 року у нього були також наявні кошти на рахунках для сплати судового збору, однак, позов Інспекцією не заявлявся. Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією.

Тобто, усвідомлюючи порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, уповноважений суб`єкт владних повноважень, котрий наділений відповідними повноваженнями, у спірних правовідносинах не вчиняє жодних дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту.

12.03.2018 Кременецька місцева прокуратура скерувала на адресу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області лист №21.31/2/239-вих.19, у якому повідомила, що прокуратурою відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (а.с. 69 т.І).

Як зазначалось вище, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вимог названої норми Закону, Тернопільською місцевою прокуратурою було повідомлено Державну екологічну інспекції у Тернопільській області про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Вищеописані обставини дають підстави для висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (п.6.43) зазначає, що сам факт незвернення відповідного державного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

Водночас, є категорія справ, де Європейський суд з прав людини відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції.

Приписами статті 40 Закону України Про охорону навколишнього середовища та статті 153 Господарського кодексу України врегульовано, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України Про охорону навколишнього середовища обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнанні спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно статті 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря , підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих, речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 вищевказаного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлений Порядком проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання1) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.09.2015 по 01.02.2018 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у відповідача був відсутній.

Відповідно до приписів статті 34 Закону України Про охорону атмосферне повітря , шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Частинами 4, 5 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Виходячи з положень ст. 1166, Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи, вина заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що збитки завдані відповідачем державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб), наведено у Методиці. Заявлені до стягнення збитки в сумі 153 430,94 грн нараховані відповідно до цього нормативно правового акту .

Згідно з пунктом 4.1. Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за відповідною формулою (12).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок ПАТ по газопостачанню та газифікації №11/790 від 28.07.2017 та №11/207 від 20.02.2018, ПрАТ "Лановецьке ХПП" за період з 01.09.2015 по 30.06.2017 використало 340,997 тис.куб.м природного газу, а за період з 01.07.2017 по 01.02.2018 - 169,348 ти.куб.м.

Прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом, взято до уваги розрахунки, які надавались Держекоінспекцією після проведення позапланової перевірки. Однак, остаточний розмір збитків на суму 153 430,94 грн визначено за результатами проведених судово-економічних експертиз.

Так, експертом у висновку №1074/17-22 від 14.11.2017 визначено, що було викинуто в атмосферне повітря 1,240 тонн оксиду вуглецю та 0,347 тонн діоксиду азоту, чим завдано за період з 01.09.2015 по 30.06.2017 збитки на суму 102 508, 27 грн, а за період з 01.07.2017 по 01.02.2018 - 50 922,67 грн (висновок експерта №425/18-22 від 27.03.2018).

Перевіривши розрахунок збитків в розмірі 153 430,94 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що його виконано відповідно та з дотримання вимог Методики.

Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що шкода завдана державі вчинялася не з вени відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: - протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; - шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Однак, як вбачається з листа Управління екології та природних ресурсів (а.с. 47 т.І) в період з 13.08.2015 по 18.12.2018 ПрАТ "Лановецьке ХПП" стосовно дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до управління не зверталося.

Факт того, що між товариством та ФОП Слота Ю.А. було укладено договір №15 про зобов`язання останнього розробити документи для отримання дозволу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, вчинення відповідачем дій, направлених на одержання дозволу, не давало йому права на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за його відсутності. Адже, суб`єкт господарювання повинен був заздалегідь подбати про продовження строку дії дозвільних документів, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а у разі такого здійснення відшкодовувати завдану шкоду у повному обсязі. Дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини, такими діями заподіяні збитки, які підлягають відшкодуванню.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували спростовали правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу прокурором та позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.07.2019 у справі №921/200/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький