Постанова

від 03.12.2019 по справі 910/7025/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 910/7025/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін

від позивача: Дьоміна Н.Ю., довіреність №232/19 від 23.07.2019 року;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився,

дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2019 року

у справі №910/7025/19 (суддя Турчин С.О.)

за позовом акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1. приватного підприємства "Енергосвіт",

2. ОСОБА_1

про стягнення 57 396, 32 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року позивач - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Енергосвіт" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/2563/340650 від 24.01.2017 у розмірі 57 396,32 грн., з яких 52 512,94 грн. - заборгованості за кредитом, 4 589,93 грн. заборгованості за відсотками, 293,45 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7025/19 позов задоволено повністю: стягнуто солідарно з приватного підприємства "Енергосвіт" та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 52 512,94 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 4 589, 93 грн. заборгованості за відсотками, 293,45 грн. пені.

Стягнуто з приватного підприємства "Енергосвіт" на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 960, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 960, 50 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що відповідач-1 та відповідач-2, як поручитель за договором, належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення кредитних коштів в сумі 52 512,94 грн. та сплати 4 589,93 грн. процентів за користування кредитом за договором банківського обслуговування до матеріалів справи не надали. Крім того, за прострочення виконання зобов`язань з поверненння кредитних коштів та процентів за його користування, присуджено до стягнення солідарно з відповідачів 293,45 грн. пені .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач -2 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2019 року у справі №910/7025/19 ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення коштів ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в оскаржуваній частині не відповідають обставинам справи. Зазначив, також на те, що ним не отримувалось вимоги № 114/5-144839 від 20.02.2019 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, а надані позивачем докази в обгрунтуванян такого звернення - є неналежними. Окрім того, важає, що у боржника не виникало зобов`язання щодо здійснення погашення заборгованості, і, відповідно, права позивача не були порушені і відповідачем-2, як поручителем. Суд першої інстанції посилався на пункти 8.3 та 8.5 кредитного договору як підставу для достроковго повернення кредиту, проте, такі пункти у договорі - відсутні. Позивачем не надано доказів в підтвердження виникнення суми заборгованості в розмірі 52 512,94 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 року залишено апеляційну скаргу без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору у розмірі 1440, 75 грн.

09.10.2019 через канцелярію Північног апеляційного господарського суду від скаржника на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 1440,75 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду на 19.11.2019 об 11 год 30 хвилин.

30.10.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач посилався на те, що ним було надано відповідачу-1 кредитні кошти у вигляді овердрафту, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача-1, яким свої зобов`язанння з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користування - виконані не були, що стало підставою для нарахування пені та солідарної відповідальності відповідача-1 та відповідача-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 відкладено розгляд справи на 03.12.2019.

В судове засідання 03.12.2019 з`явився представник позивача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судове засіданні 03.12.2019 відповідач-1 та відповідач-2 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження. (а.с. 50-54 т.2)

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 03.12.2019 обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом- не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 24.01.2017 року між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (назву якого було змінено на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та ПП "Енергосвіт" укладено договір про надання овердрафту № 015/2563/340650 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту. (а.с. 18-24 том 1)

Розділом "визначення термінів" передбачено, що:

- дата закінчення строку доступності овердрафту - 23.01.2020 включно або інший календарний день, що передує дати закінчення строку овердрафту;

- дата сплати процентів - календарний день кожного місяця, що зазначається в договорі та відповідає даті відкриття поточного рахунку, а саме 28 число, а в останній місяць користування овердрафтом /кредитною заборгованістю - дата закінчення строку овердрафту/останній день користування кредитною заборгованістю.

- дата закінчення строку овердрафту - 24.01.2012 або інший день (календарна дата), до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором;

- кредитна заборгованість - сума заборгованості позичальника, що відповідає сумі дебетового сальдо на дату закінчення строку овердрафту та/або на дату скасування максимального ліміту та поточного ліміту відповідно до умов п. 8.3 договору;

- максимальний строк безперервного дебетового сальдо - максимально дозволений строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку тривалістю 90 календарних днів, але не більше дати закінчення строку овердрафту;

овердрафт - форма кредитування позичальника шляхом здійснення платежів (переказів) з поточного рахунку в межах поточного ліміту в разі відсутності (недостатності) грошових коштів на поточному рахунку, внаслідок чого за поточним рахунком виникає дебетове сальдо;

строк овердрафту - період часу, протягом якого позичальник має право здійснювати платежі з поточного рахунку в межах поточного ліміту та строку доступності овердрафту та до закінчення якого позичальник повинен повністю виконати перед кредитором зобов`язання щодо погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.3 договору, максимальний ліміт за договором складає 450 000,00 грн., в межах якого встановлюється поточний ліміт.

На дату укладення договору поточний ліміт складає 150 000,00 грн. (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.6 договору, з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор вважається таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, або сума кредитної заборгованості є заборгованістю позичальнику за овердрафтом.

Відповідно до п. 4.1 договору, проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20% річних.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється виходячи з зазначених у договорі розмірі процентних ставок щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості.

При розрахунку процентів враховується день виникнення безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості та не враховується останній день наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування овердрафтом щомісяця в дату сплати процентів та остаточно при погашенні овердрафту з дотриманням порядку, передбаченого п. 4.9 договору, та з врахуванням періодів: - в першому календарному місяці користування овердрафтом - за період з дня виникнення кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню сплати процентів; - в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього місяця по день, що передує календарному дню дати сплати процентів; - в останній календарний місяць - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього календарного місяця по день, що передує даті повного погашення овердрафту.

Відповідно до п. 5.1 договору, протягом строку овердрафту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше.

Судом апеляційної інстанції за наслідками дослдження матеріалів справи встановлено, що позивач на виконання умов договору протягом строку його дії надавав відповідачу овердрафт, що підтверджується випискою по рахунку відповідача № 26002328302 (а.с. 25 т.1), однак, відповідачем були порушені взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку із чим, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 52 512,94 грн. Також, за користування кредитними коштами, позивачем нараховані відповідачу-1 відсотки у розмірі 4 589,93 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у відповідності до умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору, сторони досягли згоди стосовно порядку дострокового погашення овердрафту, а саме: максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала, у разі настання обставини, зокрема, накладення арешту на кошти позичальника (пункт 8.3 договору). При цьому, позивачем виявлено, що на кошти відповідача-1 був накладений арешт в межах виконавого провадження № 57600203 (а.с.149 т.1), внаслідок чого дія максимального ліміту та поточного ліміту - була скасована, а строк поверненян кредиту є таким, що настав.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов`язань за договором, 24.01.2017 між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (назву якого було змінено на акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (далі- кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки № 015/2563/340650/П (а.с. 26-29 том 1), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язань:

- повернути кредит в розмірі 450 000,00 грн., в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 24.01.2020, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору;

- сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних або будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором;

- сплати комісії в розмірах, передбачених договором;

-сплати пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Статтею 8 договору передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості у випадку порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за договором.

22.02.2019 позивач направив відповідачу-1 вимогу №114/5-144838 від 20.02.2019 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (а.с.30 том 1), у якій вимагав протягом 30 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту зі сплатою процентів та пені.

Як вказував позивач, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

22.02.2019 позивач направив відповідачу-2 вимогу №114/5-144839 від 20.02.2019 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (а.с. 33 том 1), у якій вимагав протягом 10-ти банківських днів з дати цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту зі сплатою процентів та пені.

Як вказував позивач, вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

Доводи скаржника про те, що ним не отримувалось вимоги № 114/5-144839 від 20.02.2019 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, а надані позивачем докази в обгрунтування такого звернення, є неналежними - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема фіскальним чеком поштової установи від 22.02.2019 (а.с. 34-35 том 1) та згрупованого опису вкладення до цінного листа щодо направлення відповідачу-2 за його місцем знаходження вищенаведенї вимоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами, позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши позичальнику овердрафт (кредит).

Відповідно до п. 8.3 договору про надання овердрафту, додатково до пункту 8.2 договору встановлюється наступний порядок дострокового погашення овердрафту, а саме: максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала у разі настання, зокрема, наступної обставини: накладення арешту на кошти позичальника, надходження до кредитора документів про арешт коштів на поточному рахунку та/або платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) на списання коштів з поточного рахунка, або наявність іншого аналогічного рішення уповноваженого органу або кредитора, що обмежує/унеможливлює здійснення всіх або окремих операцій за поточним рахунком позичальника, відкритим у кредитора.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, і що не було спростовано відповідачами під час розгляу справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, 05.11.2018 приватний виконавець Дяченко Є.С. відкрив виконавче провадження № 57600203 щодо примусового стягнення заборгованості з боржника ПП "Енергосвіт", у зв`язку з чим 06.11.2018 було накладено арешти на рахунки ПП "Енергосвіт".(а.с. 149 т.1)

Згідно з п. 8.5 договору про надання овердрафту, у разі настання обставин, передбачених підпунктом 8.3 договору, максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються в дату настання однієї з таких обставин.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з накладенням арештів на рахунки позичальника, банк скасував дію максимального ліміту та поточного ліміту, що призвело до виникнення заборгованості у позичальника у розмірі 52 512,94 грн. Зокрема, враховуючи умови договору, строк виконання зобов`язань відповідача-1 з повернення овердрафту та сплати відсотків настав 06.11.2018.

Також, позивач звертався до відповідача-1 з вимогою про дострокове погашення заборгованості, належні докази чого містяться в матеріалах справи.

Позичальник свої зобов`язання, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку заборгованості, в частині своєчасної сплати кредитних коштів, у розмірах та терміни, передбачені умовами кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим заборгованість за кредитом становить 52 512,94 грн.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК УКраїни повернення кредиту у сумі 52 512,94 грн. відповідачами суду не надано

Отже, зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення солідарно з приватного підприємства Енергосвіт та ОСОБА_1 на користь позивача простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 52 512,94 грн.

Крім того, за період з 06.11.2018 по 03.04.2019 позивачем були нараховані проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 4589,93 грн., що відображено у банківських виписках з рахунку відповідача, які долучені позивачем до матеріалів справи та розрахунку заборгованості.

Перевіривши розрахунок відсотків (процентів) за користування кредитом у розмірі 4589,93 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим та здійснений з урахуванням сум, строків та ставок нарахувань, обумовлених договором.

Позивачем, також, заявлено до стягнення 293,45 грн. пені за порушення виконання відповідачем-1 грошових зобов`язань перед позивачем щодо повернення кредитних коштів за договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.3.1 договору.

Перевіривши розрахунок пені на суму 293,45 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим та здійснений з урахуванням сум, строків та ставок нарахувань, обумовлених договором та ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Як підтверджується наявними матеріалами прави, виконання зобов`язань за договором про надання овердрафту було забезпечене договором поруки № 015/2563/340650/П.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Враховуючи умови договору поруки, припис ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за кредитом у сумі 52 512,94 грн., за відсотками за користування кредитом у сумі 4589,93 грн. та сплатити пеню в сумі 293,45 грн.

Доводи скаржника про те, що позивачем не наведено підстав для дострокового погашення заборгованості - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на встановлені вище обставинами щодо накладення арешту на рахунки позичальника, та відповідно, виникнення обставин дострокового погашення заборгованості.

Крім того, доводи скаржника про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження виникнення суми заборгованості в розмірі 52 512,94 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки надання овердрафту підтверджується долученими позивачем банківськими виписками до матеріалів справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач 2 , заперечуючи проти розміру суми боргу контрозрахунку суми боргу не надав, як і не надав доказів, що розмір заборгованості є менший чи взагалі відсутній.

Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції зроблено посилання на пункти 8.3 та 8.5 кредитного договору як підставу для достроковго повернення кредиту, проте, такі пункти у договорі, відсутні - суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи скаржника спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема і текстом договору, в якому вказані пункти мстяться та на які суд першої інстанції зробив обґрунтовані посилання, оцінюючи спірні правовідносини сторін.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки факт наявності у ПП "Енергосвіт" заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/2563/340650, належним чином доведений, документально підтверджений, позичальником та поручителем не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання овердрафту між позивачем та відповідачем-2, укладено договір поруки № 015/2563/340650/П, то позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 52 512,94 грн. заборгованості за кредитом, 4589,93 грн. заборгованості по відсоткам за прострочення сплати заборгованості та 293,45 грн. пені, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7025/19 - відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7025/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7025/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №910/7025/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.12.2019 року.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко