ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2019 р. Справа№ 910/17318/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дідиченко М.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019
у справі №910/17318/18 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком
до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ
про стягнення 72 097,64 грн
без виклику представників учасників справи,
ВСТАНОВИВ :
Публічне акціонерне товариство Укртелеком (далі - ПАТ Укртелеком ) в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ (далі - ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ ) про стягнення 72 097,64 грн, з яких 68 919,98 грн основного боргу, 1 463,67 грн пені, 1 309,48 грн інфляційних втрат та 404,51 грн 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг бізнес-мережі № 3431 від 24.05.2018 в частині оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/17318/18 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ на користь ПАТ Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком заборгованість у розмірі 68 919,98 грн, пеню у розмірі 1 463,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 309,48 грн, 3% річних у розмірі 398,85 грн та судовий збір у розмірі 1 898,03 грн, судовий збір в сумі 1 762,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у період з червня 2018 року по липень 2018 року позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 68 919,98 грн, однак, матеріали справи не місять доказів їх оплати відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню; вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню з огляду на арифметично невірний розрахунок позивача.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказував на те, що суд помилково вважав доведеним факт надання замовлених відповідачем послуг, залишивши поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання рахунків (рахунків-актів) у паперовому вигляді та надсилання рахунків в електронному вигляді на електронну та поштову адресу відповідача, як того вимагає пункт 4.6. договору; відповідач не мав можливості ознайомитись зі своїми фінансовими зобов`язаннями та виконати їх у добровільному порядку, як це передбачено нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України); позивач не надав доказів на підтвердження включення послуги SIP Trunk після підписання акта приймання-передачі.
Також апелянт зазначав, що судом було неповно з`ясовано обсяг повноважень представника ПАТ Укретелеком Мальцева С.Ю. щодо здійснення представництва інтересів позивача у суді, оскільки видана йому довіреність підписана директором позивача Курмазом Ю.П., проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень останнього.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 поновлено ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/17318/18, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ПАТ Укртелеком строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2019, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/17318/18.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на безпідставність доводів апелянта про відсутність повноважень представника ПАТ Укретелеком Мальцева С.Ю. на представництво інтересів у суді, оскільки довіреність останньому видана Курмазом Ю.П., який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань є директором ПАТ Укретелеком ; відповідач не був позбавлений можливості перевірити дану інформацію на офіційному сайті Міністерства юстиції України.
Крім того, за твердженням позивача, останній направляв відповідачеві рахунки, як і передбачено договором, а відповідач не звертався до позивача з приводу неотримання таких рахунків; водночас, неотримання рахунку на оплату не звільняє від обов`язків виконання зобов`язань за договором, зокрема, від обов`язку оплатити фактично отримані послуги, що визначено договором; як договором, так і Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг чітко визначені строки виконання грошових зобов`язань, а також момент, з якого нараховується пеня, та з якого має місце порушення строків виконання грошових зобов`язань, що жодним чином не пов`язано з моментом та фактом отримання рахунків; посилання апелянта на неотримання послуг є безпідставними, оскільки відповідач добровільно підписав акт здавання-приймання виконаних робіт, який є невід`ємною частиною договору, чим засвідчив, що його підключено до телекомунікаційних послуг, він не має зауважень, і з моменту підписання вказаного акту здійснюється нарахування плати за отримані телекомунікаційні послуги; після підписання зазначеного акту апелянт жодного разу не подав заяви про технічні проблеми в отриманні телекомунікаційних послуг та не висловив жодної претензії, а також не звертався з заявою про припинення чи скорочення надання послуги чи розірвання договору.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.05.2018 між ПАТ Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком (у тексті договору - оператор) та ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ (у тексті договору - бізнес-абонент) було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № 3431 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, що визначаються у замовленні послуг та відповідних угодах, додатках до цього договору, а бізнес-абонент отримує послуги та сплачує їх вартість.
Відповідно до пункту 1.2 договору під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонента, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.
Пунктом 4.1 договору визначено, що бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у додатках до угод до цього договору та Умовами Укртелекому.
Згідно з п. 4.2 договору порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг в кредит. Оплата послуг проводиться у національній валюті України
Відповідно до п. 4.3 договору рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.
Пунктом 4.6 визначено, що система розрахунків, що застосовується оператором з надсилання рахунків у паперовому вигляді та з надсиланням рахунків в електронному вигляді на електронну та поштову адресу, зазначену в реквізитах.
Згідно з п. 5.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018.
24.05.2018 між сторонами погоджено та підписано угоду № 1 до договору №3431 від 24.05.2018 про надання послуги голосової телефонії з використанням мережі Інтеренет за протоколом SIP (Послуга SIP Trunk ) для споживачів сегментів LA/NA - корпоративні/національні, SME - малі та середні.
Відповідно до п. 1.1 Угоди №1 до договору, оператор надає бізнес-абоненту на території України послуги голосової телефонії з використанням мережі Інтернет за протоколом SIP по VoIP-мережі оператора з наданням міського номера або з номером 0-892 (надалі - послуга SIP Trunk ), а бізнес-абонент отримує зазначену послугу SIP Trunk , користується нею на умовах договору та цієї Угоди і сплачує її вартість в порядку, передбаченому договором, та визначену у замовленнях про надання/зміну послуги SIP Trunk (додатках до цієї угоди).
За твердженням позивача, у період з червня 2018 року по липень 2018 року ПАТ Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком надало ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ послуги, передбачені договором та угодою на загальну суму 68 919,98 грн, однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, не здійснив оплати отриманих телекомунікаційних послуг, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу у вказаній сумі та нарахованих на нього інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Таким чином, укладення ПАТ Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком та ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ договору про надання послуг бізнес-мережі № 3431 від 24.05.2018 та угоди №1 до нього було спрямоване на отримання останнім обумовлених телекомунікаційних послуг та одночасного обов`язку із здійснення їх оплати.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом першої інстанції, протягом спірного періоду з червня 2018 року по липень 2018 року позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 68 919,98 грн, що підтверджується рахунками №00010410-735786 від 30.06.2018 та №00010410-736585 від 31.07.2018 .
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про недоведення позивачем факту підключення відповідачеві визначених договором та угодою №1 до нього телекомунікаційних послуг.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач без жодних зауважень підписав Акт здавання-приймання виконаних робіт з підключення Послуг SIP Trunk згідно замовлення № 1.1 до угоди від 24.05.2018 № 1 до договору № 3431 від 24.05.2018 (невід`ємна частина договору), чим засвідчив, що ПАТ Укртелеком виконав свої обов`язки та підключив апелянта до замовлених телекомунікаційних послуг.
У подальшому, за твердженням позивача, яке не заперечується відповідачем, останній не звертався до ПАТ Укртелеком з претензіями чи заявами щодо ненадання або неналежного надання телекомунікаційних послуг, а також не звертався до позивача щодо розірвання договору та відмови від телекомунікаційних послуг.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем факту надання відповідачеві телекомунікаційних послуг у спірний період на загальну суму 68 919,98 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами статті 63 Закону України Про телекомунікації , телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно зі ст. 68 Закону України Про телекомунікації розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.
Відповідно до п. 7.3 договору усі документи, на підставі яких виконується договір (Умови Укртелекому, Угоди, Додатки, Замовлення Послуг, акти, листи тощо), є його невід`ємною частиною.
Згідно з п. 7.4 договору інші відносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються Умовами Укртелекому, з якими Бізнес-абонент ознайомлений, погоджується та зобов`язується їх виконувати в повному обсязі. Укладаючи цей договір, Бізнес-абонент своїм підписом підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Закону України Про телекомунікації . Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі за текстом Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг) та Умовами Укртелекому, що є складовою частиною договору.
Пунктом 7.7 договору сторонами погоджено, що при виконанні договору у випадках, які не передбачені договором та Умовами Укртелекому, сторони керуються Законом України Про телекомунікації , Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг у чинній на момент надання послуг редакції. Кожна зі сторін самостійно організовує ознайомлення з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 1.3 Умов Укртелекому, умови, зміни та доповнення до них доводяться до відома Абонентів шляхом розміщення у куточках споживачів (покупців) у місцях продажу телекомунікаційних послуг та обслуговування споживачів Укртелекому, на веб-сайті Укртелекому (www.ukrtelecom.ua).
Згідно з п. 5.7 Умов Укртелекому, у разі неотримання рахунка до десятого числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка абонент може звернутися до Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок або самостійно сформувати рахунок за телекомунікаційні послуги у відповідному розділі на офіційному веб-сайті Укртелекому. Неотримання рахунка не звільняє абонента від зобов`язань по оплаті послуг.
Пунктом 68 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг визначено, що розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати. Оператор, провайдер зобов`язаний пропонувати та надавати споживачам на їх вибір послуги (пакети послуг) на умовах, які передбачають попередню (авансову) та/або наступну оплату. Споживачі здійснюють розрахунки з оператором телекомунікацій самостійно або через суб`єктів господарювання, що відповідно до законодавства мають право приймати платежі.
Відповідно до абз. 2 п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище, сторонами погоджено, що оплата послуг за договором проводиться у національній валюті України. Рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.
Отже, договором встановлені інші строки виконання грошових зобов`язань по оплаті отриманих телекомунікаційних послуг ніж ті, що передбачені Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема, отримані телекомунікаційні послуги мають бути оплачені не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 4.3 договору), а пеня нараховується з 1-го числа місяця, що настає по закінченню періоду, зазначеного в п. 4.3 договору.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність доказів направлення рахунків відповідачеві, враховуючи, що договір містить чітко визначені строки виконання грошових зобов`язань, а також момент, з якого має місце порушення строків виконання грошових зобов`язань та нараховується пеня, що жодним чином не пов`язано з моментом та фактом отримання рахунків.
Судом апеляційної інстанції враховано пояснення позивача, який зазначив, що ним направлялись відповідачеві рахунки, а в разі неотримання рахунків останній мав можливість і обов`язок або повідомити про такий факт позивача та отримати рахунок повторно, або самостійно сформувати рахунок у відповідному розділі на сайті ПАТ Укртелеком , а неотримання рахунку, у відповідності до п. 5.7 Умов Укртелекому, не звільняє від зобов`язань щодо оплати отриманих телекомунікаційних послуг.
У даному випадку ані договором, ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг момент виконання грошового зобов`язання та, відповідно, період прострочення виконання грошового зобов`язання не пов`язується з моментом отримання рахунку.
Враховуючи викладене, з огляду на визначені сторонами умови договору, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо ненастання строку оплати за надані позивачем послуги у спірний період у зв`язку з неотриманням відповідачем рахунків на оплату, як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що отримання послуг відповідачем не спростовано, а позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено їх надання та настання строку здійснення їх оплати, водночас, доказів повної оплати наданих позивачем послуг за спірними рахунками відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 68 919,98 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 463,67 грн, нарахованої за загальний період з 01.08.2018 по 31.10.2018.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що пеня за прострочення оплати послуг починає нараховуватися з 1 числа місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у п. 4.3. цього договору.
В силу ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що її розмір за заявлений період становить 4 757,07 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме, у сумі 1 463,67 грн.
Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 309,48 грн та 3% річних у розмірі 404,51 грн, нарахованих за загальний період з 01.08.2018 по 31.10.2018.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом першої інстанції правильно встановлено, що загальний розмір 3% річних (по рахунку №00010410-735786 за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 та по рахунку №00010410-736585 за період з 01.09.2018 по 31.10.2018) становить 398,85 грн, у зв`язку з чим, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у вказаній сумі.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, місцевий господарський суд правильно встановив, що їх розмір за заявлений період становить 2 503,38 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, у зв`язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме, в сумі 1 309,48 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, а саме, стягнення з ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ на користь ПАТ Укртелеком в особі Харківської філії ПАТ Укртелеком 68 919,98 грн основного боргу, 1 309,48 грн втрат від інфляції, 398,85 грн 3 % річних та 1 463,67 грн пені. У задоволенні позову в частині стягнення 5,66 грн 3% річних місцевим господарським судом правомірно відмовлено.
При цьому, доводи апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції обсягу повноважень представника ПАТ Укретелеком Мальцева С.Ю. щодо здійснення представництва інтересів позивача у суді колегія суддів відхиляє з огляду на те, що довіреність №2547 від 12.12.2017 вказаному представнику була видана Курмазом Юрієм Павловичем, який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, починаючи з 24.02.2014 є керівником ПАТ Укретелеком .
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/17318/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖ.ПІ.ЕС.КИЇВ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/17318/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/17318/18 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/17318/18.
4. Матеріали справи №910/17318/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.12.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.А. Дідиченко
С.Я. Дикунська
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2019 |
Оприлюднено | 16.12.2019 |
Номер документу | 86334986 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Мальченко А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні