Ухвала

від 12.12.2019 по справі 910/21232/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/21232/16

За заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера"

(ідентифікаційний код 25401254)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника не з`явились,

від боржника не з`явились.

В судовому засіданні приймали участь: Коновал Т .П. - адвокат Абдурманова С.А., ОСОБА_3., ОСОБА_4, Шелест Ю.В. - предст. за дов. ГУ ДФС України, Назаренко С.А. - предст. за дов. ліквідатора боржника.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні судді Чеберяка П.П. перебуває справа № 910/21232/16 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю " СВ Альтера".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.19 відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Носань Н.С. про покладення на попередніх учасників банкрута, теперішнього учасника та колишнього керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера".

Постановою Верховного суду від 09.10.19 скасовано ухвалу суду від 04.03.19, а справу в цій частині направлено до господарського суду на новий розгляд.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справу передано судді господарського суду міста Києва Паську М.В.

Враховуючи викладене, розгляд спарви призначено на 03.12.19.

28.11.19 від представника засновників надійшли заперечення у справі.

03.12.19 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.19 відкладено розгляд справи на 12.12.19.

Представник ліквідатора боржника, у судовому засіданні, заявив усне клопотання щодо доручення Головного територіального управління юстиції у м. Києві провести аналіз підстав доведення боржника до банкрутства та просив суд його задовольнити.

Дослідивши заявлене клопотання, суд дійшов висновку його відхилити, оскільки воно не обґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

У судовому засіданні, розглянувши заяву заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Носань Н.С. про покладення на попередніх учасників банкрута, теперішнього учасника та колишнього керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера", а також заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Заява ліквідатора мотивована тим, що ТОВ "СВ Альтера" стало неплатоспроможним тільки наприкінці 1 півріччя 2014, а саме після зміни учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 на директора та учасника ОСОБА_5 , оскільки з дати зміни учасників та директора товариство фактично припинило свою діяльність та не звітувало ні до органів статистики, ні до ДПІ у Печерському районі, активи боржника з того часу зменшувались, а після призначення нового директора ОСОБА_5 рух коштів по рахунках ТОВ "СВ Альтера" припинився, тому враховуючи зазначене, на думку ліквідатора, це призвело до порушення відносно ТОВ "СВ Альтера" справи про банкрутство.

Також, у своїй заяві ліквідатор банкрута зазначає про те, що за результатами проведеної інвентаризації активів боржника, за рахунок якого було би можливо задовольнити кредиторські вимоги на загальну суму 10.303.136,05 грн. (ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві) виявлено не було, а згідно аналізу фінансово-майнового стану ТОВ "СВ Альтера" за три роки перед порушенням справи про банкрутство вбачається, що підприємство боржника навмисно доведено до банкрутства та наявні ознаки фіктивного банкрутства.

Статтею 50 Закону України "Про господарські товариства", чинною на липень 2014 року (на момент зміни складу учасників боржника) визначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Стаття 53 згадуваного закону Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Зазначене кореспондується в т.ч. із Цивільним та Господарським кодексами України.

Положення щодо можливості розпорядження своєю часткою в статутному капіталі також містилися і в статуті ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" в редакції, чинній на липень 2014 року.

Тому порушень законодавства в частині розпорядження своєю часткою в статутному капіталі зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом не встановлено.

Щодо реєстрації гр. ОСОБА_4 в травні 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АЛЬТЕРА КИЇВ" (ідентифікаційний код 39207096) слід зазначити, що стаття 42 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначає, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, тому, відкриття чи не відкриття власної справи є особистим правом особи, гарантованим Конституцією, Цивільним та Господарським кодексом, Законом України "Про господарські товариства" та ін.

Щодо обставин виникнення боргу ТОВ "СВ АЛЬТЕРА", суд зазначає наступне.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року у справі №760/13248/16-к гр. ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і кримінальне провадження відносно нього за ч. 2 ст. 212 КК України було закрите. Зазначена ухвала не оскаржувалася і набула законної сили.

212 стаття Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків.

Пункт 12 ч. 2 ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КГІК України) передбачає, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом.

Згідно ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Частина 2 згадуваної статті зазначає, що права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Стаття 62 КПК України зазначає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Частина 2 згадуваної статті зазначає, що права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Частина З згадуваної статті зазначає, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Згідно ч. 6 ст. 128 КПК України відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні Частина 7 ст. 128 КПК України зазначає, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Суд звертає увагу на те, що прокурор не скористався своїм правом пред`явлення цивільного позову, щодо особи, яка була звільнена від кримінальної відповідальності.

Крім того, стаття 61 Конституції України закріпила базовий принцип, згідно якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 3 ст. 80 Господарського кодексу України (редакція станом на 05 червня 2014 року) визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року по справі №760/13248/16-к про звільнення гр. ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, також враховуючи повідомлення гр. ОСОБА_4 , останньому інкримінували вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст.212 КК України, із сумою збитків 2.642.798,00 грн.

На запитання адвоката Коновала Т.П., під час судового засідання, що відбулося 04 березня 2019 року в господарському суді м. Києва, скаржник, представник TOB "СВ АЛЬТЕРА", представник ДФС щодо природи виникнення невиконаних TOB "СВ АЛЬТЕРА" грошових зобов`язань в сумі 8.057.685,18 гри., включаючи штрафні санкції та оплату судового збору, яка різниця між сумою вимог кредитора ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у справі про банкрутство TOB "СВ АЛЬТЕРА" та сумою збитків за яку гр. ОСОБА_4 в справі №760/13248/16-к як директора TOB "СВ АЛЬТЕРА" звільнено від кримінальної відповідальності, пояснень не надали. Будь-яких доказів, що підтверджували б визнання зазначеної суми в розмірі 8.057.685,18 грн., включаючи штрафні санкції та оплату судового збору, будь-ким, скаржником чи іншими учасниками справи не надано. Тобто відсутні будь - які докази які б надавали можливість перекладення обов`язків за зобов`язаннями ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" на гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

Зважаючи на викладене, підстав покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" на попереднього директора товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АЛЬТЕРА" ОСОБА_4 чи учасників згадуваного товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - немає.

Щодо правових підстав для пред`явлення вимоги про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" перед державою в особі кредиторів у справі ДПІ у Печерському районі та ГУ ДФС у м. Києві на загальну суму 10.303.136,05 грн., суд зазначає наступне.

В своїй заяві ліквідатор посилається на постанову Верховного суду по справі № 923/862/15, при цьому цитує лише частину цієї постанови, однак, суд звертає увагу на наступне.

Так, у справі № 923/862/15 Верховний суд зазначає "Як встановлено судами попередніх інстанцій, із 14.07.2011 по 02.12.2012 роки директором та бухгалтером Приватного підприємства "Золото Ланів" був ОСОБА_8 . У період з 25.07.2011 по 13.09.2011 гр. ОСОБА_8 знято готівкові кошти на загальну суму 9, 07 млн. грн. із призначенням платежу "видача готівки на закупівлю с/г продукції". Сільськогосподарська продукція не була закуплена, кошти на рахунки підприємства не повернуті.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017, вимоги ліквідатора Забєліна В.А. про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_8 у зв`язку із доведенням до банкрутства Приватного підприємства "Золото Ланів" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 9.591.305 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства

В основу судових рішень покладено висновки про те, що ОСОБА_8 протиправно вивів з обігу Приватного підприємства "Золото Ланів" кошти на суму 15.789.686 грн., що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов`язання в розмірі 9.555.254 грн. Зазначена сума та 36.057 грн. судових витрат були стягнуті з ОСОБА_8 у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства на підставі частини п`ятої статті 41 Закону № 2343-ХІІ.".

Тобто, в ході судових засідань встановлено факти заволодіння готівковими коштами підприємства, їх протиправного виведення з обігу юридичної особи, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов`язання. В свою чергу в господарській справі № 910/21232/16 будь-які докази, які б свідчили про заволодіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 будь-якими коштами відсутні. Також, відсутні будь-які докази, які б могли свідчити про те, що учасники ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

Суд наголошує на тому що за несплату податків, гр. ОСОБА_4 був звільнений від відповідальності відповідно до ст. 49 КК України за строками давності, а кримінальне провадження було закрито. Також, слід зазначити, що несплата податків не може бути підставою для притягнення відповідальності за нібито доведення товариства до банкрутства.

18 лютого 2019 року, адвокат Коновал Т.П., діючи в інтересах своїх довірителів звернувся до ТОВ "ЕКСПЕРТНО - ДОСЛІДНА СЛУЖБА УКРАЇНИ" з питання проведення експертно-економічного дослідження та оформлення висновку. Зокрема експерту було поставлено наступні питання:

1.Чи мають показники фінансово-економічного стану підприємства TOB "СВ АЛЬТЕРА" (код СДРПОУ 25401254) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. ознаки фіктивного банкрутства, ознаки доведення до банкрутства, прихованого банкрутства?

Для проведення дослідження, Германюк Ірині Володимирівні - судовому експерту, який має вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст" за спеціальністю Фінанси, є атестованим судовим експертом за спеціальностями: 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності"; 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій" (свідоцтво Міністерства Юстиції України №1844, дійсне до 25.11.2019р.), стаж експертної роботи з 2016 року, було надано:

-Баланс (форма №1-м) TOB "СВ АЛЬТЕРА" станом на 31.12.2010р.. 31.12.2011р., 01.01.2012р., 31.12.2012р., 31.12.2013р., 30.06.2014р., Звіти про фінансові результати (форма №2-м) СВ "АЛЬТЕРА" за 20101р., 2011р., 2012р., 2013р., 1 півріччя 2014р. на 8 арк.;

-договір про надання правничої допомоги від 18.02.2019р. на 5 арк.;

-свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №3831 від 06.03.2015р. на 1 арк.;

-ордер на надання правової допомоги серія КВ № 296604 від 18.02.2019р. на 1 арк.;

-Заява арбітражного керуючого Носань Н.С. від 07.02.2019р. №02-25/90 по справі №910/21232/16 на 17 арк.;

-Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.06.2017р. № 1002653005 на 6 арк.

За результатами проведення судово-економічної експертизи експертом Гермашок І.В. складено висновок експерта № 362/02/2019 від 27.02.2019р. (надалі - висновок експерта)

В своєму висновку експерт зазначив наступне: "В межах наявних матеріалів, за результатами проведеного дослідження фінансово-економічного стану підприємства ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" (ідентифікаційний код 25401254) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. встановлено наступне:

-ознаки фіктивного банкрутства не видається за можливе встановити,

-ознаки доведення до банкрутства ТОВ "СВ Альтера" не видається за можливе встановити, так як показники забезпечення зобов`язань підприємства його оборотними активами та забезпечення зобов`язань підприємства усіма його активами коливається протягом досліджуваного періоду (має тенденції як до зростання так і до падіння).

-ознаки приховуваного банкрутства відсутні, так як в межах наявних матеріалів відсутні документальні дані, що свідчили б про недостовірність інформації в звітності підприємства.".

Відповідно до частини 2 статті 61 Кодексу з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Суд акцентує увагу на тому, що законодавець пов`язав виникнення відповідальності учасників товариства та його керівників лише в разі встановлення в їх діях, що призвели до банкрутства - вини. В матеріалах господарської справи № 910/21232/16 відсутні будь-які докази вчинення будь-яких правопорушень його попередніми учасниками та попереднім керівником, що призвели до банкрутства TOB "СВ АЛЬТЕРА".

Відповідно до абз. 4 ч. 4 Розділу І Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Міністерством економіки 19 січня 2006 року № 14, доведенням до банкрутства є умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Згідно з абз. 6 ч. 3.2 Розділу III Методичних рекомендацій, економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для боржника договорів та прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно вплинули на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність боржника, що призвело до фінансових збитків та втрат.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що ліквідатором не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення попередніми учасниками банкрута, теперішнім учасником, колишнім керівником банкрута дій, що призвели до доведення товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АЛЬТЕРА" до банкрутства.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З системного аналізу вище викладеного та враховуючи, що в матеріалах справи № 910/21232/16 немає належних, допустимих та достовірних доказів доведення громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до банкрутства ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" то і відсутні підстави для задоволення заяви про покладення на попередніх учасників банкрута ОСОБА_2 , ОСОБА_6., попереднього директора товариства ОСОБА_4 та теперішнього учасника та останнього директора банкрута ОСОБА_7 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "СВ АЛЬТЕРА" на суму 10.303.136,05 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 16, 41, 42, 80, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Усне клопотання представника ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера" щодо доручення Головне територіальне управління юстиції у м. Києві провести аналіз підстав доведення боржника до банкрутства - відхилити.

2.Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Носань Н.С. про покладення на попередніх учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , попереднього керівника боржника ОСОБА_4 та теперішнього учасника та останнього керівника боржника ОСОБА_7 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Альтера".

3.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 16.12.2019.