Рішення

від 16.12.2019 по справі 911/2039/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2039/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, буд. 4А)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 130542,76 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 02.04.2018 р., у тому числі - 81945,67 грн. боргу за кредитом, 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 29893,55 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 8703,54 грн. пені,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ", відповідач 1) та до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про солідарне стягнення 130542,76 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 02.04.2018 р., у тому числі - 81945,67 грн. боргу за кредитом, 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 29893,55 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 8703,54 грн. пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір б/н від 02.04.2018 р., згідно умов якого відповідачеві 1 було надано кредит у розмірі 500000,00 грн., що підтверджується випискою банку. Відповідно, у відповідача 1 виник обов`язок щодо повернення суми кредиту. Окрім того, 02.04.2018 р. між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № POR1522674798192, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідачем 1, що випливають з умов кредитного договору б/н від 02.04.2018 р. Проте, оскільки всупереч вимогам зазначеного вище договору ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" неповністю було виконано свій обов`язок з повернення кредитних коштів, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 130542,76 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 02.04.2018 р., у тому числі - 81945,67 грн. боргу за кредитом, 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 29893,55 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 8703,54 грн. пені.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача 1 (суб`єкта господарської діяльності).

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц.

Окрім того, позивачем було заявлене клопотання б/н від 31.07.2019 р. (вх. № 15503/19 від 12.09.2019 р.) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" позовною заявою б/н від 31.07.2019 р. (вх. № 2110/19 від 12.08.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 130542,76 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 02.04.2018 р., у тому числі - 81945,67 грн. боргу за кредитом, 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 29893,55 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 8703,54 грн. пені, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2019 р. було відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачами відзиву на позов або будь-яких інших заперечень до справи чи пояснень подано не було.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.04.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" в особі керівника Платіцина Ігоря Костянтиновича (клієнт) було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання позивачем послуги КУБ . Згідно заяви клієнт приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги КУБ , що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua. Як слідує з преамбули вказаної заяви, остання та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Анкети-заяви банк надає строковий кредит, розмір якого визначається ПриватБанком та вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів. Проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з 7-го місяця користування кредитом, рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг (п. 1.6 Анкети-заяви).

Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуги КУБ підписано із використанням електронного цифрового підпису відповідача 1.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням наведеного, клієнт, підписавши зазначену вище Анкету-заяву, погодився з умовами останньої та уклав кредитний договір з банком.

Отже, між позивачем і відповідачем 1 виникли кредитні правовідносини.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, суд не бере до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, витяг з яких надано позивачем, позаяк суду не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов. Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що викладені в Анкеті-заяві, безпосередньо підписаній позичальником.

Поряд з цим, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як слідує з позову, виконання зобов`язань за Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ б/н від 02.04.2018 р. було забезпечене договором поруки № POR1522674798192 від 02.04.2018 р., укладеним позивачем із ОСОБА_1 (відповідачем 2), предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2) за виконання зобов`язань відповідача 1 з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

За твердженням позивача, договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за заявою про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ б/н від 02.04.2018 р., в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" не були виконані належним чином, банк і звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з боржника і поручителя 81945,67 грн. боргу за кредитом, 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 29893,55 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 8703,54 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що банк 02.04.2018 р. відповідно до умов підписаної сторонами Анкети-заяви надав позичальнику кредит у сумі 500000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку відповідача 1.

Отже, банк належним чином виконав свої зобов`язання в частині надання клієнту кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов`язок повернути останні на умовах, узгоджених сторонами в Анкеті-заяві.

У заяві сторони погодили, що строк, на який видано позичальнику кредит - 12 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник, в порушення умов договору, свої зобов`язання з повернення кредиту виконував неналежним чином, сплативши лише 418024,33 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2000 р. по 31.07.2019 р.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Отже, у зв`язку із порушенням клієнтом ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" строку на повернення кредитних коштів, у позивача виникло право вимагати повернення суми кредиту.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем в частині погашення суми кредиту складає 81945,67 грн.

Станом на дату звернення банку з позовом у даній справі та на час прийняття рішення у ній вказана заборгованість не погашена.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

У зв`язку з простроченням сплати та неповерненням позичальником банкові кредитних коштів, у останнього виникло право нарахування процентів, передбачених п.п. 1.4, 1.6 Анкети-заяви та ч. 2 ст. 1048 ЦК України.

Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути з відповідачів, окрім суми боргу за кредитом, 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, які передбачені п. 1.6 Анкети-заяви, 29893,55 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, передбаченої п. 1.4 Анкети-заяви.

Перевіривши розрахунок процентів, здійснений банком, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та складеним відповідно до укладеного умов договору (тобто Анкети-заяви) та вимог закону.

Враховуючи те, що борг відповідача 1 перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 81945,67 грн. заборгованості за кредитом, 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, 29893,55 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 8703,54 грн. пені, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням позичальником свого обов`язку зі своєчасного повернення кредиту.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Обґрунтовуючи підстави для нарахування пені, позивач посилається на п. 1.6 Анкети-заяви, згідно якого неустойка нараховується в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.

Як зазначалося вище, при вирішенні спору у даній справі, суд не бере до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, витяг з яких надано позивачем, оскільки до справи не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов. Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що викладені в Анкеті-заяві, безпосередньо підписаній позичальником.

Поряд з цим, за приписами ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що пунктом 1.6 Анкети-заяви не передбачено розміру, в якому нараховується неустойка у випадку порушення позичальником строку погашення заборгованості за кредитом.

Отже, оскільки сторонами в договорі (Анкеті-заяві від 02.04.2018 р.) не було передбачено розміру пені, а законом її розмір для такого виду зобов`язань не передбачений, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 8703,54 грн. пені.

У той же час, щодо вимоги позивача до відповідача 2 як поручителя про солідарне стягнення вказаної заборгованості, відсотків та комісії, суд відзначає таке.

Позивач стверджує, що виконання зобов`язань за Анкетою-заявою відповідача 1 б/н від 02.04.2018 р. було забезпечене договором поруки № POR1522674798192 від 02.04.2018 р., укладеним позивачем з ОСОБА_1 (відповідачем 2), предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2) за виконання зобов`язань відповідача 1 з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

Згідно з п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, які належать йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1 боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору).

Вказаний договір підписаний представниками сторін за допомогою електронного цифрового підпису.

Дослідивши укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки, суд встановив наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 922/2913/18.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного судом встановлено, що предмет договору поруки № POR1522674798192 визначено як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8. КУБ Умов та правил надання банківських послуг.

При цьому, з системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечений порукою, ані рахунок, на який надаються кредитні кошти, лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Водночас, з положень вказаного договору неможливо встановити факт виникнення у поручителя зобов`язань з поруки щодо зобов`язань позичальника, що виникли саме із Анкети-заяви від 02.04.2018 р., оскільки в договорі відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки, як то дата заяви, сума зобов`язання, строк виконання зобов`язання, обсяг зобов`язань поручителя тощо.

За таких обставин, вади укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору поруки № POR1522674798192 від 02.04.2018 р., у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем 2 на забезпечення виконання саме зобов`язань за Анкетою-заявою відповідача 1 б/н від 02.04.2018 р., спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за кредитом у розмірі 81945,67 грн., 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, 29893,55 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Отже, враховуючи об`єктивну неможливість за наданими позивачем доказами ідентифікувати, які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача 2 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення слід відмовити, оскільки дана вимога не доведена належними та допустимими доказами.

За таких обставин, заборгованість за кредитом у розмірі 81945,67 грн., 10000,00 грн. заборгованості за відсотками, 29893,55 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом підлягають стягненню на користь Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ .

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, буд. 4А, код 37916122) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 81945 (вісімдесят одну тисячу дев`ятсот сорок п`ять) грн. 67 коп. заборгованості за кредитом, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 29893 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 55 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 59 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення підписане 16.12.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна