Рішення

від 05.12.2019 по справі 914/1265/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 справа № 914/1265/19

За позовом: Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк , м. Київ

до відповідача-1: Приватного підприємства Мегасвіт , м. Львів

до відповідача-2: Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Львів

про солідарне стягнення 199 625,55 грн. заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря судового засідання Дубенюк Н.А. Представники:

від позивача: Гулькевич Н.І.

від відповідача -1: не з`явився.

від відповідача-2: Сьома А.Б.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Приватного підприємства Мегасвіт та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення 199 625,55 грн заборгованості за кредитним договором № Б/Н від 14.05.2015.

Виконуючи вимоги частин 6 та 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, суд звернувся до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 . Необхідні відомості про місце проживання відповідача-2 ( АДРЕСА_1 ) надано суду 17.07.2019.

Ухвалою суду від 22.07.2019 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

05.08.2019р. від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначив на 12.09.2019.

Протокольною ухвалою від 12.09.2019 Господарський суд Львівської області постановив відкласти підготовче засідання на 10.10.2019.

Протокольною ухвалою від 10.10.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, продовжено строк подачі процесуальних документів та підготовче засідання відкладено на 05.11.2019.

Ухвалою суду від 15.10.2019 в задоволенні клопотання (вх. № 41938/19 від 10.10.2019) відповідача 2 - ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 914/1265/19 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено.

05.11.2019 відповідачем -2 подано відзив на позовну заяву (вх. № 45810/19) з доказами направленнями такого сторонам у справі.

Ухвалою суду від 05.11.2019 підготовче засідання відкладено на 13.11.2019.

11.11.2019 відповідачем 2 подано клопотання (вх.№ 46550/19) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2019.

В судовому засіданні 05.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю.

В судовому засіданні 05.12.2019 представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, просить в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовити повністю.

В судове засідання 05.12.2019 відповідач - 1 явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

Ухвали суду надіслані відповідачу-1 за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Однак, відділення поштового зв`язку відповідні поштові відправлення з ухвалами суду повернулись на адресу суду, у зв`язку із закінченням встановленого строку на зберігання поштового відправлення.

Відповідно до положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні … відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження … особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/).

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача-1 про судовий розгляд.

Зважаючи на зазначене, суд констатує, що відповідач-1 належним чином був повідомлений про судовий процес.

В суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбаченні статтями 202, 216 ГПК України.

У судовому засіданні 05.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП Мегасвіт у порушення кредитного договору не повернуло Банку отримані кредитні кошти в сумі 199 625,55 грн. Оскільки ОСОБА_1 поручився за виконання підприємства умов кредитного договору, Банк просить стягнути заявлену суми боргу солідарно з обох відповідачів на підставі статей 554та 610 Цивільного кодексу України.

Судові витрати позивача складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2994,38грн.

Позиція відповідача-1 - приватного підприємства Мегасвіт

Підприємство не надало суду заперечень проти позову.

Позиція відповідача 2 - ОСОБА_1 .

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог, щодо ОСОБА_1 та просить в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовити повністю.

Зазначає, що Договір поруки № Р1513951267077426094 від 22.12.2017 підписувався відповідачем-2 на вимогу позивача, оскільки відповідач-2 була на той час директором відповідача-1.

28.02.2018 був укладений договір купівлі продажу корпоративних прав між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в результаті чого одноосібним учасником (власником) відповідача-1 став ОСОБА_3 .

28.02.2018р. згідно з поданою заявою та на підставі наказу відповідач-2 була звільнена з роботи у відповідача-1 та директором відповідача-1 став ОСОБА_3 .

На дату звільнення з роботи відповідача-2 у відповідача-1 була відсутня будь-яка заборгованість перед Позивачем.

Сума коштів в розмірі 199 625,55 грн. була одержана відповідачем-1 вже після зміни його власника та директора і без згоди на це Відповідача-2.

Оскільки кошти були фактично одержані ОСОБА_3 , за якого відповідач-2 не поручалася, відбулася зміна зобов`язання без моє згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності. За таких обставин вважає, що договір поруки № Р1513951267077426094 від 22.12.2017 припинив свою дію.

Фактичні обставини справи:

14.05.2015 на підстави заяви про відкриття поточного рахунку відповідач 1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ Приватбанк який в подальшому перейменовано на АТ КБ Приватбанк (надалі - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://pb.ua, тарифів банку, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 14.05.2015 (далі - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати відповідні умови договору.

Приписами пунктів 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3, 3.2.1.1.6, 3.2.1.1.8 та 3.2.1.6.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його поповнення, сплати процентів та винагороди.

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту в межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Копії вищевказаних заявки та Умов наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем 27.12.2017 на поточний рахунок № НОМЕР_1 відповідача-1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн.

Як вбачається із виписок по рахунку відповідача-1, а також наданого позивачем розрахунку заборгованості у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитом у сумі 199 625,55 грн.

Відповідач-1 - ПП Мегасвіт доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов`язань за договором суду не надав, в матеріалах справи вони відсутні.

22.12.2017 між АТ КБ Приватбанк (кредитор) та ОСОБА_1 ( поручитель) укладено договір поруки № Р1513951267077426094, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП Мегасвіт (відповідач-1) обов`язків, які випливають зі зобов`язань за угодами-приєднання до Угоди 1 ( Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, Угоди 2 ( Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг).

Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель (відповідач 2) відповідає перед кредитором (позивачем у справі) за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.3 договору поруки, поручитель з умовами кредитного договору ( Угоди 1 ) ознайомлений.

Внаслідок невиконання відповідачем 1 своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного повернення кредиту, позивач просить стягнути з відповідача -1 та відповідача -2 як поручителя, солідарно заборгованість за кредитом в сумі 199 625,55 грн.

Норми права та мотиви суду.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача 1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №415/2542/15-ц.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із заяви від 14.05.2015 клієнт - ПП Мегасвіт (відповідач-1) приєднався до Умов та правил надання банківських послу, що розміщені на сайті банку http://pb.ua, чим уклав із банком кредитний договір.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що обов`язок щодо погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачем-1 своєчасно та в повному обсязі не був виконаний, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 199 625,55 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Враховуючи вищезазначене, станом на дату прийняття рішення обов`язок по поверненню кредитних коштів у повному обсязі настав, заборгованість по кредиту в розмірі 199 625,55 грн клієнта перед банком належним чином доведена, документально підтверджена та клієнтом не спростована. Отже на користь банку підлягає стягненню 199 625,55 грн заборгованості за наданим кредитом.

Щодо договору поруки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-2 уклали договір поруки Р1513951267077426094 від 22.12.2017, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Пунктом 1.3 договору поруки № Р1513951267077426094 від 22.12.2017 передбачено, що поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений.

У відповідності до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя, безпосередньо на права та обов`язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов`язань не впливає, оскільки зобов`язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі N 6-51цс11.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно посилань відповідача-2, що кошти були фактично одержані директором ПП Мегасвіт ОСОБА_3 ., за якого відповідач-2 не поручалася, та відбулася зміна зобов`язання без його згоди, та за таких обставин вважає, що договір поруки № Р1513951267077426094 від 22.12.2017 припинив свою дію, суд зазначає.

Порука за своєю правовою природою походить із зобов`язального права. Тобто договір поруки розглядається як договірне зобов`язання, сторонами яких є лише боржник, кредитор і поручитель та відповідно зобов`язання (договір) поруки за своєю природою є додатковим (акцесорним) до основного зобов`язання (договору), в якому є свої кредитор та боржник. Причому поручитель (боржник) у зобов`язанні (договорі) поруки забезпечує виконання зобов`язання боржника перед кредитором за основним зобов`язанням. При цьому варто звернути увагу на те, що згідно з статтею 511 ЦК України зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора лише у випадку, якщо це передбачено договором.

В даній справі за умовами спірного договору поруки ОСОБА_1 відповідає перед кредитором (позивачем) за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник - ПП Мегасвіт .

Крім цього, на момент укладений договір купівлі продажу корпоративних прав -ПП Мегасвіт від 28.02.2018 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , поручителю - ОСОБА_1 було відомо про укладення договору поруки, взяті зобов`язання за цим правочином та наслідки невиконання кредитного договору.

Пунктом 1.5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 цей Договір припиняє свою дію.

Суд встановив, що порука не є припиненою, зокрема, на підставі ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 статті 559 ЦК України).

У даному випадку сторони визначили (встановили) строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки, тобто порука є дійсною до 22.12.2032.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, чинне законодавство, ні умови кредитного договору чи поруки не передбачають укладення договору і його підписання з посадовою особою юридичної особи.

Відтак позиція відповідача -2 про припинення договору поруки у зв`язку з припиненням трудових правовідносин відповідача-2 з відповідачем-1 не ґрунтується ні на вимогах законодавства, ні на умовах договору поруки, а тому судом вважається необґрунтованою.

Частина 1 ст. 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов`язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).

Згідно з п. 1.2. Договору поруки сторони узгодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідач-2 самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем-2 не подано.

Отже, відповідачі-1 та відповідач -2 своїх зобов`язань не виконали, чим порушили вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з ПП Мегасвіт та ОСОБА_1 солідарно 199 625,55 грн заборгованості за наданим кредитом є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, судовий збір покладається на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Мегасвіт (адреса: 79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 286 Б; ідентифікаційний код 31589236) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість в розмірі 199 625,55 грн за кредитом.

3. Стягнути з Приватного підприємства Мегасвіт (адреса: 79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 286 Б; ідентифікаційний код 31589236) на користь Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 497,19 грн витрат на оплату судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 497,19 грн витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019р.

Суддя Коссак С.М.