Ухвала

від 02.12.2019 по справі 520/10010/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/10010/16-ц

Провадження № 4-с/520/107/19

УХВАЛА

02.12.2019 року

Київський районний суд м.Одеси в складі:

Головуючого судді Луняченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кудряшова П.Ю., начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Є.О., в.о. начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Фішер В.В. ,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кудряшова П.Ю., начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Є.О., в.о. начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Фішер В.В., в якій просить визнати незаконними дії старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кудряшова П.Ю., начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Є.О., в.о. начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Фішер В.В. та такими, що проведені з порушенням порядку проведення виконавчих дій, мотивуючи скаргу тим, що при проведенні виконавчих дій, майно, що належало боржнику було реалізовано за заниженою ціною тобто меншою ніж встановлено експертною оцінкою та особи, дії яких оскаржуються затвердили Акт про проведення електронних торгів. Дані дії зазначених посадових осіб призвели до грубого порушення Конституційного права ОСОБА_1 на володіння, розпорядження та користування майном, яке перебуває в його власності, які виразились у насильницькому позбавленні останнього земельної ділянки, що йому належить, що стало причиною для звернення до суду з дійсною скаргою.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, його представник адвокат Коболєва І.В. не з`явилась, повідомлялась належним чином, відомості про що, містяться в матеріалах справи.

З боку представника Другого Київського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області надійшла заява про розгляду справи за відсутністю представника ДВС, також з боку Другого Київського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області надійшов відзив на скаргу, в якій зазначено, що вимоги за скаргою не є огрунтованими та такими, що не відповідають нормам закону та конституційним принципам. У зв`язку з чим просить у скарзі відмовити.

Представник стягувача АТ КБ Приватбанк в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, розглянувши скаргу ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до наступних висновків.

15 грудня 2017 року набрав законної сили Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017 року, згідно якого Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, отже провадження за скаргою ОСОБА_1 здійснюється відповідно до чинного на час вирішення справи Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України Про судоустрій і статус суддів завданням суду є забезпечення кожному права на справедливий суд при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права. Реалізація права на справедливий судовий розгляд передбачає, зокрема, забезпечення доступу до правосуддя. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Європейський суд з прав людини трактує доступ до правосуддя як одне з фундаментальних прав людини і громадянина, яке випливає зі змісту права на справедливий, незалежний безсторонній суд, утворений на підставі закону.

Право кожного на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод закріплено в статті 55 Конституції України. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується право на суд, захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом. Ця норма закону є виконанням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в пункті 1 статті 6 якої закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кудряшова П.Ю., начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Є.О., в.о. начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Фішер В.В. , суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно вимог п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції, які є нормами прямої дії.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачено, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Під час розгляду справи та дослідження доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 07.11.2016 року позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково, а саме з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором без номеру від 14.11.2013 року у розмірі 14636,27 гривень. з яких заборгованість за кредитом -7429,84 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 01,93 грн., заборгованість за пенею та комісією 6240,99 грн., штраф відповідно до п.п.2 Генеральної угоди 963,51 грн., в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 18.11.2016 року та 26.12.2016 року видано виконавчий лист.

На виконанні у Другому Київському відділ Державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження АСВП №58236188 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 14636,27 гривень.

30.01.2019 року державним виконавцем на підставі ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за реєстраційним номером в АСВП №58236188, копія якої була направлена на адресу боржника

Згідно Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно виконавцем було встановлено, що у власності боржника ОСОБА_1 перебуває два об`єкти нерухомого майна, а саме, земельна ділянка кадастровий номер5123755800:01:002:0301, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка АДРЕСА_2 та будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру , в якому фактично проживає боржник.

В рамках проведення виконавчих дій, державним виконавцем був накладений арешт на земельну ділянку 5123755800:01:002:0301, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка АДРЕСА_2 та будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч.1,3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна ( коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до положення ст. 10 Закону України Про виконавче провадження Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Даний закон також визначає умови і порядок виконання рішень суду та інших органів ( посадових осіб) , що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої ст. 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в йог арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Постановою від 04.03.2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ Інвестиційно-Консалтингове бюро Тріада для виготовлення експертного висновку, щодо встановлення вартості арештованого майна боржника. 15.03.2019 року на адресу виконавця надійшов висновок щодо вартості майна.

Згідно із Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки , площа якої становить 0,10 га визначена без урахування ПДВ 1226290 гривень.

Листом Другого ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області від 19.03.2019 вих №8247 ОСОБА_1 повідомлено щодо явки до відділу виконавчої служби для ознайомлення із звітом про грошову оцінку земельної ділянки.

Більш того в матеріалах виконавчого провадження міститься особистий підпис представника за довіреністю ОСОБА_2 щодо ознайомлення з експертною оцінкою де також зазначено, не має заперечень щодо висновку оцінки майна.

01.04.2019 року державним виконавцем направлено заяву на реалізацію арештованого майна до Одеської філії ДП Сетам .

В матеріалах виконавчого провадження міститься протокол щодо проведення електронних торгів 10.05.2019 року в якому містяться відомості що торги за стартовою ціною 1226290, 00 гривень не відбулись, аналогічний протокол від 10.06.2019 року де зазначено, що троги не відбулись за стартовою ціною 1042346,50 гривень.

Згідно з протоколом 3416193 проведення електронних торгів від 01.07.2019 року за 858403 гривень лот №356021 проданий.

Про що складено відповідні акти та листом від 02.08.2019 року повідомлена боржника.

Після реалізації майна, постановою старшого державного виконавця Другого Київського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області від 13.08.2019 року виконавче провадження ВП №58236188 закінчено, про що також повідомлялись учасники виконавчого провадження.

Боржником не було оскаржено експертної оцінки майна в судовому порядку більш того, його представник з оцінкою погодився, так само як і не було боржником оскаржено самого правочину як такого- Акту проведення електронних торгів, оскільки, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна , тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця- учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості , передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів є оформлення договірних відносин купівлі- продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України 22.02.2017 року у справі 6-2677цс16.

Згідно з правовою позицією, що міститься в даній постанові підставою для визнання прилюдних торгів недійсним є порушення встановлених правил проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки проведення торгів.

Боржник також не оскаржував правила проведення торгів.

Більш того, ухвалою Київського районного суду від 23.09.2019 року Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 07 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

З досліджених судом доказів видно, що вимоги визначені у скарзі безпідставні та необґрунтовані.

Як зазначалося вище частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII зобов`язує державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. А частиною третьою зазначеної статті визначено перелік дій, які виконавець вправі виконати під час примусового виконання виконавчого документу, та який в свою чергу не є вичерпним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи заявника щодо незаконності дій старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кудряшова П.Ю., начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Є.О., в.о. начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Фішер В.В. які проведені з порушенням порядку проведення виконавчих дій є необґрунтованими та не засновані на законі.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку,що скарга є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 10, 12, 13, 17, 76, 77, 80 82, 353, 258-261, 263, 268, 450, 451 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кудряшова П.Ю., начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченко Є.О., в.о. начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Фішер В.В. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м.Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Луняченко В. О.