Рішення

від 02.12.2019 по справі 331/3654/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 2/331/941/2019

Справа № 331/3654/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представників : позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до приватного підприємства Діана Вет про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до приватного підприємства Діана Вет ( далі - ПП Діана Вет ) про стягнення з : ПП Діана Вет на користь ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 26208,17 грн. та моральної шкоди у розмірі 13000,00 грн.; ПП Діана Вет на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 13000,00 грн.; ПП Діана Вет на користь позивачів судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу у розмірі 6100,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 26.02.2013 року позивачі були власниками собаки породи Кане корсо на ім`я Том (за родоводом Мартин), яку придбали за 1 000 доларів США.

В листопаді 2017 року звернулися до ветеринарної клініки Діана Вет , розташованої за адресою : м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд.8, з приводу можливості проведення хірургічної операції з видалення собаці новоутворення на морді.

Під час проведення операції 24.11.2017 року собака помер. Через це вбачали в діях співробітників клініки недбалість, непрофесійність, яка призвела до смерті собаки.

Як на правові підстави заявлених вимог позивачі посилаються на статті 22,23,1172 ЦК України, статті 1-1,22 Закону України Про захист прав споживачів , статті 1,100,101 Закону України Про ветеринарну медицину .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства Діана Вет на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти у розмірі 26 208, 17 грн. ; в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 3 050,00 грн., а всього 34 258, 17 грн. Стягнуто з приватного підприємства Діана Вет на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн ; витрати на правову допомогу у розмірі 3 050,00 грн., а всього 8 050, 00 грн. Стягнуто з приватного підприємства Діана Вет на користь держави судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. ( т.1, а.с.148-158).

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач - ПП Діана Вет звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2019 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2018 року у цій справі скасовано ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ( т.2, а.с.11-13).

5 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов ( т.2, а.с.20-23), який містить заперечення такого змісту.

По-перше, позивачами не надано суду доказів вини відповідача. У складі правопорушення, що є предметом даного спору - відсутня його головна складова частина : причино - наслідковий зв`язок між зверненням до лікарні та смертю собаки позивачів.

По-друге, у відповідача виникають сумніви щодо наданих позивачами доказів на підтвердження вартості та походження собаки, що суттєвим чином впливає на розмір майнової шкоди, заявленої ОСОБА_3

По-третє, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, що заподіяна тварині позивачів, як на думку відповідача, не може бути задоволена в рамках позову про захист прав споживачів.

Позивачі як на правову підставу заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди посилаються на статтю 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Проте, такі посилання є помилковими, оскільки відповідно до вказаної норми Закону споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

По-четверте, позивачами не надано суду доказів на підтвердження оплати вартості адвокатських робіт, у зв`язку з чим вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

2 травня 2019 року від представника позивачів - адвоката Черкашина І.І. до суду надійшла відповідь на відзив ( т.2, а.с.41-42) , яка містить заперечення проти відзиву на позов такого змісту.

По-перше, факт того, що собаці проводила операцію особа, яка не є ветеринаром- ОСОБА_5 , підтверджується відсутністю у неї ветеринарної освіти.

Факт того, що ПП Діана Вет здійснює свою діяльність, не маючи спеціального дозволу - ліцензії, підтверджується висновком Держпродспоживслужби, доданим до позову.

По-друге, факт придбання собаки за 1 000,00 доларів США та дані про її походження, підтверджуються договором купівлі- продажу та актом приймання-передачі собаки, що, як на думку позивачів, є належними та допустими доказами у цій справі.

По-третє, як на правові підстави заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди позивачі по тексту позову також посилалися на статті 22,23,1172 ЦК України.

По-четверте, позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підтверджуються копією квитанції № 29/5 від 29.05.2018 року про сплату 6 100,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 01.12.2017 року.

Як на думку представника позивачів, нових доказів, які б мали істотне значення для вирішення спору, відповідач суду не надав.

17 травня 2019 року від представника відповідача - адвоката Штабовенка Д.В. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив ( а.с.43-46), в яких надана оцінка твердженням позивачів щодо того, що : - смерть собаки сталась в результаті недбалості та некомпетентності лікарів ПП Діана Вет ; - операцію проводила ОСОБА_5 , яка є некомпетентним ветеринарним лікарем ; - у ПП Діана Вет відсутня ліцензія на ветеринарну практику ; - вартість собаки складає 1 000,00 доларів США ; - в рамках Закону України Про захист прав споживачів стягується моральна шкода. Як на думку представника відповідача вищевказані твердження позивачів базуються на припущеннях, оскільки жодного належного та допустимого доказу на їх підтвердження суду не надано.

Заяви, клопотання учасників процесу.

5 квітня 2019 року від представника відповідача - адвоката Штабовенка Д.В. до суду надійшли клопотання : - про долучення до матеріалів справи електронного доказу ( аудіо запису розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_4 ) ( т.2, а.с.51) ; - про допит в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 ( т.2, а.с.58) ; - залишення позовної заяви без руху ( т.2, а.с.59).

20 травня 2019 року від представника позивачів - адвоката Черкашина І.І. до суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів ( т.2, а.с.55-56).

29 травня 2019 року від представника відповідача - адвоката Штабовенка Д.В. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 11.2.3.-10/263 від 20.05.2019 р. ( т.2, а.с.68-69).

2 липня 2019 року від представника позивачів - адвоката Черкашина І.І. до суду надійшло клопотання про витребування з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів копії ліцензійної справи на проведення діяльності з ветеринарної практики ПП Діана Вет , в тому числі з відомостями про дату звернення ПП Діана Вет щодо видачі копії ліцензії на адресу : АДРЕСА_1 , а також з усіма актами перевірок ПП Діана Вет ( т.2, а.с.72).

11 листопада 2019 року від представника позивачів - адвоката Черкашина І.І. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору від 26.02.2013 року та акту прийняття - передачі ( а.с.192).

Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2019 року у задоволенні заяви представника відповідача - ПП Діана Вет про залишення позову без руху відмовлено ( т.2, а.с.60-61).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2019 року підготовче провадження у цій справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( т.2, а.с.62).

2 липня 2019 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивачів від 2.07.2019 року , на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів надіслано відповідний судовий запит ( т.2, а.с.83).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2019 року Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів зобов`язано надіслати на адресу суду належним чином завірену копію ліцензійної справи на проведення діяльності з ветеринарної практики ПП Діана Вет , в тому числі з відомостями про дату звернення ПП Діана Вет щодо видачі копії ліцензії на адресу : АДРЕСА_1 , а також з усіма актами перевірок ПП Діана Вет ( т.2, а.с.113-114).

В суді представник позивачів позов своїх довірителів підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених по тексту позову, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених по текстам заяв по суті справи : відзиву на позов та запереченням ; у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за реєстр. №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що відповідно до статей 55 , 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статей 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Правилами статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26 лютого 2013 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 придбали у власність собаку породи Кане корсо на ім`я Том (за родоводом Мартин), вартість якої, згідно наданого позивачами договору склала еквівалент 1000 доларів США ( т.1, а.с.10-11,12-15).

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до ветеринарної клініки ДіанаВет , розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд. № 8, з приводу можливості проведення хірургічної операції з видалення собаці новоутворення на морді.

Операцію з видалення собаці новоутворення на морді було призначено на 24 листопада 2017 року.

Зазначені факти підтверджуються показами допитаних в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та узгоджуються із відомостями акту про проведення Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів позапланової перевірки № 1 від 02 березня 2018 року ( т.2, а.с.143-151).

Надалі, у визначений день та час, а саме 24 листопада 2017 року позивач ОСОБА_3 прийшов до ветеринарної лікарні разом із собакою.

Із пояснень допитаних свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 вбачається, що собака вела себе агресивно, тому ОСОБА_3 , який має кваліфікацію лікаря, безпосередньо до операції зробив собаці ін`єкцію лікарського засобу заспокійливого характеру, після чого допоміг перенести собаку до операційної зали.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що через 30 хвилин після початку операції з операційної вийшла співробітник клініки і повідомила, що собака помер. У зв`язку з відмовою у спілкуванні лікарів з позивачем, ненаданням будь-яких пояснень щодо ходу операції та причини смерті пса та з метою фіксації факту смерті собаки ОСОБА_3 був вимушений викликати поліцію. І хоча він не був присутнім в операційній залі, проте вважає, що операцію проводила ОСОБА_5 , оскільки саме вона підписала виписку з історії хвороби, а також проводила передопераційну консультацію. Розтин собаки для встановлення причин смерті не проводився.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 зазначила, що під час операції присутня не була, приїхала до клініки через 10 хвилин після операції . На її вимогу після довгих суперечок було надано виписку з історії хвороби, в якій розділ з відомостями про лікаря не було заповнено. Вважала, що операцію проводила ОСОБА_5 , оскільки напередодні саме вона консультувала позивачів на предмет проведення операції і оскільки вона підписала виписку з історії хвороби. Вважає, що розтин собаки повинен був бути за ініціативою та за направленням відповідача, і саме тому не був проведений.

Як пояснила допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , вона була консультантом лікаря ОСОБА_7 під час операції, оскільки є хірургом та має великий досвід видалення пухлин. Сама вона операційного втручання не робила, виключно консультуючи лікаря за потреби. Операція проходила спокійно, проте на завершальному етапі у собаки раптово зупинилось серце та дихання. Після зупинки серця тварини, ОСОБА_7 було проведено комплекс реанімаційних заходів, зокрема: масаж серця, вентиляція легенів, введення сердечних стимуляторів та препаратів. ОСОБА_7 були проведені всі можливі дії для врятування собаки, втім реанімаційні заходи виявились неефективними, лікар констатувала смерть собаки. Під тиском позивачів, а також через те, що лікар ОСОБА_7 погано себе відчувала внаслідок смерті собаки, вона підписала витяг з історії хвороби.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона проводила операцію собаці, а ОСОБА_5 була її консультантом під час операції. У собаки раптово зупинилось серце та дихання, комплекс реанімаційних заходів виявився безрезультатним, собака померла. Історію хвороби вона не підписувала, оскільки смерть собаки позначилась на її моральному стані, вона себе погано відчувала, а тому після операції не могла спілкуватись із позивачами.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що виконувала обов`язки адміністратора у клініці, в день проведення операції позивачі прийшли у час назначеної операції. Лікарем, який повинен був проводити операцію, була ОСОБА_7 і вона разом із консультантом ОСОБА_5 та фельдшером ОСОБА_9 була в операційній. Хто саме проводив операцію свідок повідомити не зміг, оскільки не був присутнім під час проведення операції.

Заслухавши покази свідків, суд приходить до висновку, що свідчення допитаних частково є суперечливими.

В той же час, суд відмічає, що допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були присутні під час проведення операції, а тому не можуть бути обізнані про хід операції та особу лікаря, що її проводив.

Крім того, позивачі, виступаючи в якості свідків, одночасно зацікавлені в результаті розгляду справи, що дозволяє суду відноситься до їх показів з більшою долею критичності.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які були присутні в операційній, вказують на особу лікаря, який проводив операцію як на ОСОБА_7 .Одночасно, покази свідків не дають суду можливості встановити, з якої причини настала смерть собаки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 4 , частиною першою статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 , 1166 , 1167 ЦК України дає підстави вважати, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за умов наявності шкоди, протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та завданою шкодою, вина особи, яка завдала шкоду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зазначені вище положення законодавства, саме на позивача покладено обов`язок доказування. Однак, позивачем не доведено, що є причино-наслідковий зв`язок між зверненням до лікарні відповідача та смертю собаки позивачів.

Суд, аналізуючи спірну ситуацію, вважає, що сам по собі факт смерті собаки не може свідчити про винну поведінку лікарів відповідача, за відсутності переконливих доказів на підтвердження цьому, як то експертний висновок чи посмертний епікриз померлого собаки.

В той же час, доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Як відзначалося, обставини справи встановлюються за допомогою доказів.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статей 263, 264 ЦПК України , суд, вирішуючи справу суд повинен ухвалювати рішення, яке базується на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зокрема, суд під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

За змістом частини другої статті 229 ЦПК України , докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Суд зазначає, що належними є докази, які мають значення для справи, тобто мають властивість підтвердити взаємопов`язані з ним істотні обставини і які у відповідності з нормою матеріального права створюють фактичну основу спірних правовідносин.

В такому разі, аргументи позовної заяви щодо винної поведінки працівників ПП Діана Вет`не є виправданими, оскільки судом не встановлено причинно- наслідкового зв`язку між протиправним діянням відповідача та заподіянням збитків позивачам.

Посилання позивача на відсутність у ПП Діана Вет ліцензії на провадження ветеринарної практики суд вважає неспроможними з огляду на надані Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів копії ліцензійної справи ПП Діана Вет , з якої вбачається, що ПП Діана Вет 17 грудня 2013р. видано ліцензію серії АЕ 263725 на провадження ветеринарної практики за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_2 а та копію вказаної ліцензії за адресою: АДРЕСА_1 ( т.2, а.с.141).

Із змістів Акту про проведення позапланової перевірки № 1 від 02 березня 2018 року ( т.2, а.с.143-151) , Акту складеного Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за результатами проведеної позапланової перевірки заходу державного нагляду ( контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання ( в даному випадку ПП Діана Вет , розташованого за адресою : м. Запоріжжя, вул. Рельєфна,8) вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини № 04 від 11 квітня 2019 року ( т.2, а.с.152-164), Листа ПП Діана Вет № 23/ВК від 22.03.2018, вбачається, що встановлені порушення під час проведення перевірки діяльності відповідача, не були підставою для анулювання ліцензії, були у встановлений час усунуті відповідачем, а отже доводи щодо без ліцензійної діяльності ПП Діана Вет не знайшли свого підтвердження.

Надаючи оцінку договору купівлі-продажу собаки, суд враховує, що наданий разом із позовною заявою договір купівлі-продажу собаки має істотні відмінності від наданого позивачем оригіналу під час судового розгляду. В той же час ані позивачі, ані відповідач не оспорюють належність собаки Кане корсо на ім`я Том позивачам. Суд також враховує, що вартість собаки у момент придбання та на момент смерті не може бути однаковою. Між тим, наданий в якості доказу договір не доводить причино-наслідковий зв`язок між звернення позивача до клініки та смертю собаки, у зв`язку з чим не може використовуватись як доказ вартості, оскільки визначає вартість станом на дату придбання цуценя, а отже й не впливає на застосування норм матеріального права.

Під час судового розгляду, а також у своїх заявах по суті справи, позивач відмічав, що операцію проводила особа, яка не є ветеринарним лікарем та саме це є чинником смерті собаки. В той же час, в суді не встановлено, а позивачем не доведено той факт, що саме ОСОБА_5 проводила операцію собаки. Історія хвороби, яка була підписана ОСОБА_5 ,не може свідчити про проведення операції цією особою, за відсутності інших доказів, які б підтверджували такий факт. Із свідчень свідків, допитаних під час судового розгляду, позивачі, під час проведення операції присутні не були, натомість свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_5 було повідомлено, що операція проводилась одноособово лікарем Зубовою І.В.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що стороною позивача не надано суду доказів, наявність яких при їх дослідженні , як окремо, так і у сукупності, підтвердила обставини щодо причин смерті собаки, наявного причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням та заподіянням збитків, а також вини відповідача в їх спричиненні.

Як підсумок, у суду відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки вимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від основних вимог про відшкодування шкоди, які задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України .

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до приватного підприємства Діана Вет (місце реєстрації : м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 144,кв.125 ; код ЄДРПОУ 35300523) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 12 грудня 2019 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

02.12.2019