Рішення

від 20.11.2019 по справі 160/8260/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Справа № 160/8260/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Ткач Т.М Синявського І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАНТЬЄ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю РАНТЬЄ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 0023791419 прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 0023791419 є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 23.07.2019 року № 41153/04-36-14-19/32949090. Вказує, що висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість на 1127094,00 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, є невірними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою суду від 02.09.2019 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

20.09.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки від 23.07.2019 року № 41153/04-36-14-19/32949090 та вказано, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутня повна інформація щодо довіреностей вантажоодержувача на відпуск товару, в деяких відсутня сума відпущеного товару, не вказані супровідні документи на вантаж та інша інформація, в ТТН відсутня повна інформація, стосовно вантажно - розвантажувальних оперцій, відсутня інформація про час (год., хв.) прибуття, вибуття, простою; в ході проведення перевірки не надано сертифікати якості на придбаний товар; згідно проведеного аналізу інформаційних базах контролюючих органів (ІС Податковий блок ; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС Аудит та ін.), встановлено неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками задіяними в ланцюгу постачання, зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження об`єкту, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання зазначених операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з відсутністю технічного персоналу та по ланцюгу господарських операцій з руху товару та встановлено відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва; встановлено факти підміни номенклатури товару. Вказує, що ТОВ РАНТЬЄ здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операції з ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ з постачання продукції і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів всупереч норм ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, оскільки відсутній факт формування згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція, як певна дія або подія у визначенні абз. 5 ст. 1 Закону Украі Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

10.10.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в які наголошено, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

21.10.2019 року відповідачем подано до суду заперечення, в яких вказано про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Абсолют Дніпро наказом № 7523-п від 29.12.2018 р. та вихід за податковою адресою ТОВ Абсолют Дніпро з метою проведення означеної перевірки, в результаті чого було встановлено відсутність платника за податковою адресою. У видаткових накладних відсутня посада відповідальної особи, номер та дата довіреності; надані ТТН не фіксують факт здійснення операції, внаслідок ставить під сумнів факт перевезення товару.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року, без виходу до нарадчої кімнати було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суді на 20.11.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2019 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю РАНТЬЄ (код ЄДРПОУ 32949090) зареєстровано 17.05.2004 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво м`яса; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; оброблення та видалення безпечних відходів.

Судом встановлено, що у період з 10.07.2019 року по 16.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.07.2019 року №4143-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю РАНТЬЄ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Тріго Трейд (код ЄДРПОУ 40047479) за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. та з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р., ТОВ Дніпро Агро Груп (код ЄДРПОУ 34409443) за період з 01.01.2018 р. по 31.05.2018 р. та ТОВ ТД АГРОКОРМ (код ЄДРПОУ 42029210) за період з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р.

За результатами перевірки 23.07.2019 року складено акт № 41153/04-36-14-19/32949090, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

- п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість на суму 1127094 грн., в тому числі: за квітень 2018 року у розмірі ПДВ 353020 грн., травень 2018 року у розмірі ПДВ 237773 грн., липень 2018 року у розмірі ПДВ 268346 грн., серпень 2018 року у розмірі ПДВ 267955 грн.

На підставі акта перевірки № 41153/04-36-14-19/32949090 від 23.07.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 13.08.2019 року № 0023791419 про збільшення ТОВ РАНТЬЄ суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1690641,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на 1127094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 563547,00 грн.

Досліджуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення та взаємовідносини ТОВ РАНТЬЄ із контрагентами-постачальниками ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ за період, що перевірявся, які мали вплив на формування податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного періоду, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. та з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р..

Судом встановлено, що 20.09.2017 року між ТОВ Тріго Трейд (постачальник) та ТОВ РАНТЬЄ (покупець) було укладено договір поставки № 200917, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю макуху соєву, шрот соєвий, масло соєве (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у специфікаціях.

В рамках вказаного договору ТОВ Тріго Трейд поставлено на адресу позивача товар (макуха соєва), що підтверджено видатковими накладними № 219 від 31.03.2018 р., № 197 від 24.03.2018 р., № 174 від 13.03.2018 р., № 165 від 07.03.2018 р., № 159 від 01.03.2018 р., № 876 від 02.07.2018 р., № 905 від 08.07.2018 р., № 915 від 11.07.2018 р., № 930 від 16.07.2018 р., № 944 від 20.07.2018 р.

Транспортування товару здійснено ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , на замовлення ТОВ Тріго Трейд , що підтверджено товарно-транспортними накладними № 2508 від 31.03.2018 р., № 2308 від 24.03.2018 р., № 3003 від 13.03.2018 р., № 2703 від 01.03.2018 р., № 3006 від 02.07.2018 р., № 3507 від 08.07.2018 р., № 3907 від 11.07.2018 р., № 4007 від 16.07.2018 р., № 4008 від 20.07.2018 р.

22.06.2018 року між ТОВ ТД АГРОКОРМ (постачальник) та ТОВ РАНТЬЄ (покупець) було укладено договір поставки № 10, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю зернові культури (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у накладних.

В рамках вказаного договору ТОВ ТД АГРОКОРМ поставлено на адресу позивача товар (макуха соєва, пшениця, кукурудза), що підтверджено видатковими накладними № 51 від 03.08.2018 р., № 58 від 08.08.2018 р., № 63 від 14.08.2018 р., № 73 від 23.08.2018 р., № 15 від 04.07.2018 р., № 18 від 09.07.2018 р., № 27 від 13.07.2018 р., № 36 від 20.07.2018 р., № 43 від 26.07.2018 р., № 944 від 20.07.2018 р.

Транспортування товару здійснено ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП Фітеко Груп на замовлення ТОВ ТД АГРОКОРМ що підтверджено товарно-транспортними накладними № 4708 від 03.08.2018 р., № 5008 від 08.08.2018 р., № 5708 від 14.08.2018 р., № 1 № 3, № 2, № 4508 від 26.07.2018 р.

15.12.2017 року між ТОВ Дніпро Агро Груп (постачальник) та ТОВ РАНТЬЄ (покупець) було укладено договір поставки № 1512/1, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю зернові культури (товар), номенклатурний перелік, кількість, ціна та вартість яких визначаються сторонами у накладних.

В рамках вказаного договору ТОВ Дніпро Агро Груп поставлено на адресу позивача товар (ячмінь, кукурудза, пшениця), що підтверджено видатковими накладними № 180501 від 18.05.2018 р., № 51105018 від 11.05.2018 р., № 100502 від 10.05.2018 р., № 100501 від 10.05.2018 р., № 170501 від 07.05.2018 р., № 050501 від 05.05.2018 р., № 030501 від 03.05.2018 р., № 020401 від 02.04.2018 р., № 030401 від 03.04.2018 р., № 040401 від 04.04.2018 р., № 060401 від 06.04.2018 р., № 070401 від 07.04.2018 р., № 170401 від 17.04.2018 р., № 250401 від 25.04.2018 р., № 280402 від 28.04.2018 р., № 280401 від 28.04.2018 р., рахунками на оплату.

Транспортування товару здійснено ПП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ПП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ Дніпро Агро Груп що підтверджено товарно-транспортними накладними № 668042 від 04.05.2018 р., № 668041 від 08.08.2018 р., № 66837 від 10.05.2018 р., № 668044 від 08.05.2018 р., № 668045 від 08.05.2018 р., № 668047 від 07.05.2018 р., № 668043 від 04.05.2018 р., № 668036 від 02.05.2018 р., № 468486 від 02.04.2018 р., № 468487 від 03.04.2018 р., № 468488 від 04.04.2018 р., № 468489 від 05.04.2018 р., № 468490 від 06.04.2018 р., № 668026 від 07.04.2018 р., № 668027 від 16.04.2018 р., № 668030 від 25.04.2018 р., № 668035 від 27.04.2018 р., № 668038 від 27.04.2018 р., № 468491 від 18.04.2018 р., № 668029 від 18.04.2018 р., № 668028 від 18.04.2018 р.,

Грошові кошти за вказаний товар було перераховано безготівковий коштом, що підтверджується платіжними 1326 від 05.04.2018 р., № 1361 від 06.04.2018 р., № 1382 від 10.04.2018 р., № 1405 від 11.04.2018 р., № 1423 від 12.04.2018 р., № 1454 від 13.04.2018 р., № 1478 від 16.04.2018 р., № 1501 від 17.04.2018 р., № 1555 від 20.04.2018 р., № 1572 від 23.04.2018 р., № 1580 від 24.04.2018 р., № 1598 від 25.04.2018 р., № 1618 від 27.04.2018 р., № 1629 від 02.05.2018 р., № 1649 від 03.05.2018 р., № 1673 від 04.05.2018 р., № 1688 від 05.05.2018 р., № 1717 від 07.05.2018 р., № 1731 від 08.05.2018 р., № 1798 від 14.05.2018 р., № 1810 від 15.05.2018 р., № 1836 від 16.05.2018 р., № 1836 від 16.05.2018 р., № 1852 від 17.05.2018 р., № 1889 від 21.05.2018 р., № 1933 від 23.05.2018 р., № 1944 від 24.05.2018 р., № 1966 від 25.05.2018 р., № 2009 від 30.05.2018 р., № 2578 від 05.07.2018 р., № 2606 від 06.07.2018 р., № 2624 від 09.07.2018 р., № 2640 від 10.07.2018 р., № 2657 від 11.07.2018 р., № 2674 від 12.07.2018 р., № 2697 від 13.07.2018 р., № 2717 від 16.07.2018 р., № 2730 від 17.07.2018 р., № 2755 від 18.07.2018 р., № 2773 від 19.07.2018 р., № 2798 від 20.07.2018 р., № 2808 від 23.07.2018 р., № 2818 від 24.07.2018 р., № 2883 від 27.07.2018 р., № 2908 від 30.07.2018 р., № 2962 від 01.08.2018 р., № 2986 від 02.08.2018 р., № 3011 від 03.08.2018 р., № 3037 від 06.08.2018 р., № 3058 від 07.08.2018 р., № 3084 від 08.08.2018 р., № 3131 від 13.08.2018 р., № 3160 від 14.08.2018 р., № 3193 від 15.08.2018 р., № 3222 від 16.08.2018 р., № 3256 від 17.08.2018 р., № 3275 від 20.08.2018 р., № 3309 від 21.08.2018 р., № 3322 від 22.08.2018 р., № 3347 від 23.08.2018 р., № 801 від 28.08.2018 р., № 3424 від 29.08.2018 р., № 3423 від 29.08.2018 р., № 3433 від 30.08.2018 р., № 3479 від 31.08.2018 р., № 1238 від 30.03.2018 р., № 1050 від 19.03.2018 р., № 987 від 13.03.2018 р., № 875 від 06.03.2018 р., № 2488 від 02.07.2018 р., № 2517 від 04.07.2018 р., № 2552 від 04.07.2018 р., № 2573 від 05.07.2018 р., № 2603 від 06.07.2018 р., № 2620 від 09.07.2018 р., № 2638 від 10.07.2018 р., № 2654 від 11.07.2018 р., № 2696 від 13.07.2018 р., № 2716 від 16.07.2018 р., № 2784 від 20.07.2018 р., № 2847 від 25.07.2018 р., № 2880 від 27.07.2018 р., № 2905 від 30.07.2018 р., № 2935 від 31.07.2018 р.

Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ у період, що перевірявся, а також подальшої реалізації товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Слід вказати, що основним видом господарської діяльності ТОВ РАНТЬЄ є розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней (основний), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля живими тваринами, що, в свою чергу, пояснює необхідність придбання великого обсягу вище наведених зернових культур, які були придбані в рамках договорів поставки, укладених з ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ .

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ товару, оскільки придбаний товар використаний позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцю кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від`ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Також суд зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача документального підтвердження якості (відповідності) придбаних ТМЦ, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару, оскільки чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов`язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару, який постачався позивачу згідно з наведеним договором поставки. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ РАНТЬЄ , оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, про що зазначено у акті приймання продукції (товару) за кількістю та якістю.

Щодо відсутності факту реєстрації податкових накладних з відповідною номенклатурою, складених на адресу постачальників ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ , з огляду на що неможливо встановити походження товару, суд вказує, що взаємовідносини між постачальниками наведених контрагентів та контрагентами ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ не можуть бути впливом на взаємовідносини останніх, оскільки чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по придбанню товарів (виконанню робіт, послуг), а також за поданням до податкового органу будь-яких документів первинного обліку, зокрема, відповідної реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність чи їх недоліки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. Але, в кожному конкретному випадку слід дослідити господарську операцію у повному обсязі, перевірити, чи всі етапи підтверджено належними первинними документами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі № 814/1561/14.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Також судом відхиляються і доводи відповідача про те, що з 05.06.2018 р. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004294 від 17.11.2017 р. за фактами вчинення групою осіб фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 КК України, у тому числі і ТОВ "Ділос Груп", у якого були придбані зернові культури ТОВ "Дніпро Агро Груп", а тому вказане підприємство не могло здійснити позивачу продаж зернових культур, оскільки вказане кримінальне провадження не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ТОВ "РАНТЬЄ" та ТОВ "Дніпро Агро Груп", що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 26.06.2018 р. у справі №808/2360/17 (провадження №К/9901/47560/18).

Окрім того, слід зазначити, що позивач та його контрагент - ТОВ "Дніпро Агро Гуп" взагалі не є фігурантом вищенаведеного кримінального провадження, доказів цього відповідачем суду не надано, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за дії контрагентів по всьому ланцюгу постачання товару, оскільки така відповідальність жодними нормами чинного законодавства України не передбачена.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії" суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ , а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору поставки, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ Тріго Трейд , ТОВ Дніпро Агро Груп та ТОВ ТД АГРОКОРМ сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Крім того, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 160/8217/18, яке набрало законної сили 23.04.2019 року, надано оцінку правовідносинам позивача з ТОВ "Дніпро Агро Груп" за січень 2018 року, які відбувалися в рамках договору поставки № 1512/1 від 15.12.2017 року. У рішенні міститься висновок, про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0052511404 про збільшення позивачеві суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 413333 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 206667 грн., відповідач порушив право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпро Агро Груп" у січні 2018 р., передбачене нормами ст.198 ПК України та у порушення вимог ст. 123 ПК України застосував штрафні санкції із розрахунку 50 відсотків від суми визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, у зв`язку з чим таке порушене право підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 23.07.2019 року № 41153/04-36-14-19/32949090 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю РАНТЬЄ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 0023791419 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 984 від 16.08.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНТЬЄ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 0023791419 прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНТЬЄ" (код ЄДРПОУ 32949090) понесені позивачем судові витрати в сумі 19 210 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 грудня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков