Рішення

від 06.12.2019 по справі 803/288/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 803/288/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Савчук О. І.,

за участю представника позивача Войтовича В. А.,

представника відповідача Андрусяка І. В.,

представника третьої особи Щербюка О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Луцьке автотранспорте підприємство 10701 до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Луцьке автотранспорте підприємство 10701 (далі - ПАТ Луцьке АТП 10701 , позивач) звернулося в суд з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підпунктом 1.3 пункту 1 рішення від 14.10.2010 року № 659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку виконавчий комітет затвердив типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Однак у типовому договорі не вказано розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пасажирів пільгових категорій та регулювання тарифів, механізм їх виплати, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Натомість, у пункті 2.2.15 типового договору зазначено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобуса під час руху на маршруті.

Згідно з оскаржуваним рішенням відповідач змушує позивача як перевізника перевозити пасажирів пільгових категорій за власний рахунок, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому просить визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та зазначив, що оскаржуваним рішенням Виконавчий комітет затвердив порядок проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в м. Луцьку та типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган місцевого самоврядування, є регуляторним органом, який має право приймати регуляторні акти. Такими регуляторними актами є затверджені вказаним рішенням умови організації та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Луцьку та типовий договір на право перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Луцьку.

При затвердженні типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Луцьку було проведено регуляторну процедуру. Жодних зауважень чи порушень зі сторони державної регуляторної служби чи будь-яких інших суб`єктів до пункту 1.3 пункту 1 оскаржуваного рішення при його затвердженні не було.

Вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано засади регуляторної політики, які визначені статтею 5 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . При цьому, розробляючи та затверджуючи типовий договір, відповідач забезпечив його відкритість, прозорість та доступність для всіх осіб, що бажають надавати послуги по перевезенню пасажирів. Крім цього, представник відповідача зазначає, що жодних обґрунтувань в чому полягає незаконність всього типового договору як такого та в чому він є нечинним повністю, а не в частині пункту 2.2.15 договору позивачем не вказано. Враховуючи наведене, вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах, порядку та у спосіб, визначені законодавством, та просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що, зобов`язуючи перевізників за власний кошт перевозити пасажирів пільгових категорій і не змінюючи регульований тариф, який вже давно є економічно необґрунтованим, відповідач позбавляє суб`єктів господарювання можливості отримувати прибуток та виконувати свої зобов`язання перед третіми особами. Вказує, що оскаржуване рішення не відповідає принципам адекватності, а саме ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятих альтернатив; ефективності, бо не забезпечує досягнення максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави; збалансованості, бо не забезпечує балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави; прозорості та врахування громадської думки, бо не забезпечує відкритості на всіх етапах регуляторної діяльності, обов`язковості розгляду зауважень та пропозицій, наданих перевізниками. Крім того, на неузгодженість рішення відповідача від 14.10.2010 року №659-1 з вимогами чинного законодавства та суперечність принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності вказує Державна регуляторна служба України в листі від 02.03.2018 року №2324/0/20-18. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було проведено належного аналізу регуляторного впливу та не здійснюється відстеження результативності регуляторного акту, як того вимагають норми закону. Що ж до типового договору, то вимога щодо визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку в частині підпункту 1.3 пункту 1 сформульована саме так тому, що неможливо визнати протиправним та нечинним сам типовий договір, який є додатком до рішення.

Третя особа, у наданих суду письмових поясненнях зазначає, що Луцька міська рада є органом місцевого самоврядування, а право на затвердження типових договорів надано Кабінету Міністрів України або у випадках передбачених законом, іншим органам державної влади, а тому виконавчий комітет Луцької міської ради не вправі затверджувати типові договори. Також звертає увагу на те, що у листі від 02.03.2018 року № 2325/0/20-18 Державна регуляторна служба України зазначила, що за результатами аналізу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1 встановлено, що його положення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та суперечать принципам державної регуляторної політики. Враховуючи наведене просить визнати протиправним та нечинним оскаржуване рішення в частині підпункту 1.3 пункту 1.

При цьому, представник позивача у письмових поясненнях вказує на те, що відповідно до статті 179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або іншим органом державної влади, а тому затвердження типового договору відповідачем, який не є органом державної влади, є протиправним. Зазначає, що рішеннями господарського суду Волинської області, які набрали законної сили, від 31.05.2018 року у справі №903/33/18, від 20.08.2018 року у справі №903/393/18 підтверджено неправомірність застосування типової форми договору, яка затверджена підпунктом 1.3 пункту 1 оскаржуваного рішення. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 року у справі №803/288/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Поряд з цим, за наслідками перегляду вказаних рішень, постановою Верховного Суду від 17.07.2019 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 року та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 року скасовано, а справу направлено до Волинського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

У вищевказаній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що у позові ПАТ Луцьке автотранспортне підприємство 10701 просило визнати протиправним та нечинним п.1.3 п.1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1, яким був у повному обсязі, затверджений типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Проте суд першої інстанції фактично розглянувши правомірність підпункту 2.2.15 типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, визнав протиправним п.п.1.3 п.1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року, №659-1, яким був затверджений весь текст типового договору на перевезення пасажирів у якому міститься 33 пункти.

При цьому колегія суддів зазначила, що позивач не змінював та не уточнював свої вимоги щодо скасування саме п.п.1.3 п.1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010, № 659-1. Тобто, суд першої інстанції або не надав оцінку всім заявленим вимогам, або якщо позивач скаржився тільки на правомірність п.п.2.2.15 типового договору, розглянув вимоги, які не були заявлені.

04.09.2019 року вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено головуючого суддю для її розгляду Андрусенко О. О.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року прийнято справу до провадження, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

24.09.2019 року відповідачем були подані додаткові пояснення у яких останній зазначає, що з метою забезпечення принципів рівності, прозорості, загальнодоступності, максимального унеможливлення зловживань сторін, неухильного виконання умов конкурсів на перевезення, Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення від 14.10.2010 року №695-1, яким затверджено типовий договір. Представник відповідача вказує, що наявність типового договору запобігає зловживанням, які можуть бути вчинені шляхом внесення змін до договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом після перемоги на конкурсі на більш вигідних для перевізника умовах, що зводить нанівець основні принципи конкурентності, рівності та змагальності. Внаслідок чого існує крайня необхідність в наявності у правовідносинах такого характеру форми договору, який при перемозі на конкурсі зобов`язаний підписати переможець, та в який неможливо внести будь-які зміни. Крім того вважає неможливим виконання покладених на виконавчі органи місцевого самоврядування обов`язків без затвердження типового договору як єдиної гарантії довготривалого та неухильного виконання перевізниками своїх обов`язків. Також зазначає, що позивач просить суд визнати протиправним та нечинним пункт 1.3 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку , однак в позові вказує лише на незаконність п.2.2.15 типового договору. Жодних обґрунтувань в чому полягає незаконність інших положень типового договору позивач не зазначає, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

09.10.2019 року представником позивача були подані заперечення на додаткові пояснення у яких останній вважає, що стаття 179 ГК України підлягає застосуванню при розгляді даної справи в частині суб`єктів, яким надано право затверджувати типові договори, зокрема відповідно до частини другої статті 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Вказує, що жодною іншою нормою чинного законодавства України, жодним суб`єктам не надано право затверджувати типові договори. Крім того вказав, що відповідач у своїх поясненнях вільно, на власний розсуд і у свою користь тлумачить статтю 3 Європейської хартії про місцеве самоврядування.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019 року.

У свою чергу у судовому засіданні 07.11.2019 року було оголошено перерву до 04.12.2019 року, однак у зв`язку з перебуванням головуючого-судді у відрядженні, розгляд даної справи було призначено на 06.12.2019 року.

У судовому засіданні 06.12.2019 року представники позивача та третьої особи просили позов задовольнити повністю, у свою чергу, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Луцької міської ради відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт та постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1081 Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування прийнято рішення від 14.10.2010 року № 659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку , пунктом 1.3 пункту 1 якого затверджено типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (додаток 3) (а.с.8).

Вказане рішення відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні було розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради у 2010 році.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

У свою чергу у пункті 18 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Як встановлено судом, на підставі затвердженої форми типового договору організатором з переможцем конкурсу укладалися договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Оскаржуване рішення створює норми права, оскільки встановлює обов`язковість проведення конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку на умовах, які вказані в Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку, та підписання переможцем конкурсу договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за типовою формою.

Відтак, оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, а тому розгляд цієї справи проведено в порядку адміністративного судочинства, за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, визначених статтею 265 КАС України.

Надаючи правову оцінку пункту 1.3 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку , суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 7 Закону №2344-III визначено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Відповідно до частин першої, другої статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначені статтею 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону №2344-III договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 31 цього Закону визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Таким чином, даною статтею встановлено обов`язковість укладення договору перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах.

У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 37 Закону №2344-III види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Суд звертає увагу, що частиною другою статті 11 Закону №2344-III визначено, що соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Відповідно до частини другої статті 29 вказаного Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуванні зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону. У свою чергу, порядок компенсації має бути передбачений у договорі.

Крім того, нормами статті 31 Закону №2344-III чітко визначено, які істотні умови повинні міститися в договорі на перевезення пасажирів, що укладається за результатами проведеного конкурсу.

При цьому, згідно з статтею 31 Закону №2344-III договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування повинен містити, серед іншого, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Як встановлено судом, у затвердженому виконавчим комітетом Луцької міської ради типовому договорі не визначено ні обов`язку виконавчого комітету Луцької міської ради компенсувати перевізнику витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів, ні розміру компенсації витрат, ні механізму відшкодування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 44 Закону №2344-III організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Зокрема, порядок проведення конкурсів з перевезення пасажирів визначається постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 03.12.2008 року №1081 (далі - Постанова №1081). Цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об`єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедуру визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут).

Відповідно до пункту 2 Постанови №1081 умови конкурсу - встановлені організатором (обов`язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об`єкті конкурсу.

Організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону №2344-III (пункт 10 Постанови №1081).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Тобто, Виконавчий комітет Луцької міської ради не вправі затверджувати типові договори, оскільки дане право надано Кабінету Міністрів України, або у випадках передбачених законом, іншим органам державної влади.

Наведене свідчить, що відповідач, затвердивши типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, вийшов за межі своїх повноважень всупереч вимог статті 19 Конституції України.

Крім того, судом встановлено, що підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД зверталося з листом від 27.11.2017 року №199 до Державної регуляторної служби України про експертизу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку .

Листом від 02.03.2018 року №2325/0/20-18 Державна регуляторна служба України повідомила, що за результатами аналізу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку встановлено, що його положення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та суперечать принципам державної регуляторної політики (а.с.26, том 4).

Також, Державна регуляторна служба України направила листа голові Луцької міської ради з пропозицією про вжиття заходів щодо скасування рішення Луцької міської ради від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку (а.с.27-28, том 4).

Як вбачається із змісту даного листа, Державна регуляторна служба України вказала, що оскільки відповідно до статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, тому слово типовий у оскаржуваному рішення необхідно виключити.

Крім того вказано, що типовим договором не визначено розміру та порядку компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та перевезення за регульованим тарифом. Також, типовий договір не містить істотних умов, визначених Законом №2344-III.

Натомість, пунктом 2.2.15 типового договору визначено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Вказано, що зазначена норма прямо суперечить Закону №2344-III.

Крім того, пунктом 2.1.2 типового договору передбачено, що організатор організовує диспетчерське управління процесу перевезень. Водночас, пунктом 2.2.4 типового договору визначено, що перевізник укладає договір з підприємством, що визначене для забезпечення функцій з організації та управління рухом автобусів і підготовки інформації про роботу перевізників (диспетчерське управління перевезень). Зазначене вказує на порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, оскільки перевізники позбавлені можливості вибору і впливу на вартість диспетчерських послуг.

Таким чином, Державна регуляторна служба України вказала, що оскаржуване рішення не узгоджується з вимогами чинного законодавства України та суперечить принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, які визначені статтею 4 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що необхідність затвердження типового договору була у тому, щоб врегулювати відносини перевезення та забезпечити всім учасникам конкурсів на перевезення рівні умови роботи, оскільки орган місцевого самоврядування в межах наданих йому повноважень мав та має можливості врегулювання даної ситуації в межах, визначених законодавством. Будь-які рішення та дії суб`єкта владних повноважень повинні відповідати Конституції України та Законам України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття ним рішення від 14.10.2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Відповідно до частини дев`ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Оскільки суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 року № 659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку в частині підпункту 1.3 пункту 1 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та нечинним вказаного рішення в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Відповідно до частин першої, другої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, відповідачу необхідно невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 1762,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 20.02.2018 року №4075 (а.с.2).

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним підпункт 1.3 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14 жовтня 2010 року №659-1 Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку .

Зобов`язати Виконавчий комітет Луцької міської ради відповідно до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327) на користь Приватного акціонерного товариства Луцьке автотранспортне підприємство 10701 (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Зв`язківців, 1, код ЄДРПОУ 05482297) судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 16.12.2019 року.