Рішення

від 04.12.2019 по справі 200/9313/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 р. Справа№200/9313/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі - Смаль О.В.,

за участю:

представника позивача - Шик В.В.,

представника відповідача - Діденко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0005431417, -

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0005431417.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що договір з контрагентом укладений з метою настання реальних господарських зобов`язань, однак, всупереч наданим первинним документам податковим органом зроблено помилкові висновки в акті перевірки № 6141/05-99-14-17/30844738 від 14.06.2019 року про те, що господарські операції з ТОВ ЕКО АГРО ПОСТАЧ відповідно до договору поставки від 07.11.2018 року № 0711-1 не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. З огляду на наведене, позивач вважає протиправним та просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005431417 від 08.07.2019 року, яке винесено відносно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" та яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 124 043, 00 грн та штрафні санкції у сумі 62 022, 00 грн.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що перевіркою встановлено факт реалізації товарів/послуг за відсутності фактичного їх придбання з метою штучного формування податкового кредиту для покупців, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ ЕКО АГРО ПОСТАЧ . В першу чергу, представник відповідача зазначає, що за договором поставки від 07.11.2018 року № 0711-1 із вищевказаним контрагентом відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованих товарів (шроту соняшникового), а відтак неможливий його рух за ланцюгом постачання. Також перевіркою встановлено, що за даними специфікацій до договору поставки із вказаним контрагентом, товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки - пункт навантаження шроту соняшнику за адресою: АДРЕСА_1, що є адресою розташування виробничих потужностей ФОП ОСОБА_1 , який ні яким чином не був пов`язаним із контрагентами - постачальниками по ланцюгу постачання шроту соняшнику до СТОВ "ВАЛЕР`ЯНІВСЬКЕ" у визначеному періоді. Крім того, документах, які було надано на підтвердження реальності господарської операції, не вказано назву атестованої лабораторії, номер, дату експертного висновку, відповідальної особи, якою зроблено експертизу, у зв`язку з чим неможливо визначити виробника продукції, якість та відповідність товару, його придатність для використання. Разом з тим, у документі посвідчення про якість наданим СТОВ "Валер`янівське" до перевірки, які було складено ТОВ "ЕКО АГРО ПОСТАЧ" у грудні 2018 року у розділі примітки йде посилання на атестат акредитації лабораторії ПАТ Запорізький оліяжиркомбінат , дію якого припинено з 19.07.2016 року. На підставі цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0005431417, - залишено без руху. Надано позивачу десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 869, 98 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0005431417 та відкрито провадження по справі № 200/9313/19-а. Розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 18.09.2019 року о 14.00 год.

18.09.2019 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання до 14.00 год. 16.10.2019 року.

16.10.2019 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.00 год. 06.11.2019 року.

Ухвалою суду від 06.11.2019 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0005431417. Призначено судовий розгляд справи по суті на 13.10 год. 04.12.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" (далі - СТОВ "Валер`янівське" ) (код ЄДРПОУ 30844738, місце реєстрації: 85754, Донецька обл., Волноваський район, село Валер`янівка, вулиця Центральна, будинок 43) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості юридичної особи 14.03.2000 року (а.с.9-12), та згідно зі ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114), є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області відповідно до підпункту 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 24.05.2019 року № 978, проведена позапланова виїзна документальна перевірка СТОВ "ВАЛЕР`ЯНІВСЬКЕ" з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "ЕКО АГРО ПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 42533776) за грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2019 року № 614/05-99-14-17/30844738 (а.с.15 - 41).

Перевіркою встановлено порушення СТОВ "ВАЛЕР`ЯНІВСЬКЕ":

- п.44.1 ст.44, пп. а п.198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198, Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в декларації № 9307143381, поданої до Волноваської ДПІ 17.01.2019 року в сумі 216 607, 00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 124 043, 00 грн., у т.ч. за грудень 2018 року в сумі 124 043, 00 грн.

У зв`язку із встановленими порушеннями відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми Р від 08.07.2019 року № 0005431417 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 186 065, 00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 124 043, 00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 62 022, 00 грн. (а.с.13-14).

Виходячи з вищевикладеного, спірним питанням у даній справі є саме реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентом-постачальником ТОВ "ЕКО АГРО ПОСТАЧ".

Відтак, суд зазначає, що між ТОВ "ЕКО АГРО ПОСТАЧ" та СТОВ "ВАЛЕР`ЯНІВСЬКЕ" укладено договір поставки № 0711-1 від 07.11.2018 року, предметом якого є поставка шроту соняшникового (а.с.51-54).

Відповідно до видаткових накладних № 10 від 06.12.2018 року, № 11 від 06.12.2018 року, № 14 від 17.12.2018 року, № 16 від 17.12.2018 року, № 17 від 18.12.2018 відбулось відвантаження товару, визначеного у договорі № 0711-1 від 07.11.2018 року (а.с.69, 72, 75, 78, 81).

Суд звертає увагу, що позивачем надано як до перевірки, так і до матеріалів справи Посвідчення про якість на шрот соняшниковий тостований негранульований № 0612181 від 05.12.2018 року, № 0612182 від 05.12.2018 року, № 1712181 від 16.12.2018 року, № 1712182 від 17.12.2018 року, № 1812181 від 17.12.2018 року (а.с.70,73,76,79,82).

В свою чергу, перевезення товару на адресу, яка вказана у специфікації, підтверджено договором про надання послуг № 234 від 10.04.2018 року (а.с.85-87) та товарно - транспортними накладними № 0612-1 від 06.12.2018 року, № 0612-1 від 06.12.2018 року, № 1712-1 від 17.12.2018 року, № 1712-1 від 17.12.2018 року, № 1812-1 від 18.12.2018 року (а.с.71, 74, 77, 80, 83). Крім того, в матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими і було здійснено перевезення товару (а.с.165-170), а також витяги з наказів про прийняття на роботу водіїв (а.с.171-173).

Суд звертає увагу, що шрот соняшниковий було доставлено до комбікормового заводу ПрАТ ЕКОПРОД , де він зберігався відповідно до договору відповідального зберігання № 18/03-01 від 03.01.2018 року (а.с.84).

В свою чергу, подальше транспортування з комбікормового заводу ПрАТ ЕКОПРОД на адресу потужностей позивача було здійснено власними засобами, що відображено у подорожних листах та товаро-транспортних накладних (а.с.90-111).

Факт оплати за вказаним договором підтверджено платіжними дорученнями № 3164 від 17.12.2018 року, № 3169 від 19.12.2018 року, № 3122 від 05.12.2018 року, № 3138 від 10.12.2018 року на всю суму, яка визначена у рахунках на оплату № 7 від 05.12.2018 року та № 13 від 17.12.2018 року (а.с.55-60).

Оскільки основним видом діяльності СТОВ "ВАЛЕР`ЯНІВСЬКЕ" є сільськогосподарська діяльність, шрот соняшниковий було використано для власних потреб підприємства, а саме на годівлю тварин. Про вказане свідчать надані позивачем докази (а.с.112-118).

Судом встановлено, що у податковій звітності належним чином відображено господарські операції за договором поставки між ТОВ "ЕКО АГРО ПОСТАЧ" та СТОВ "ВАЛЕР`ЯНІВСЬКЕ" № 0711-1 від 07.11.2018 року, шляхом подання податкових накладних (а.с.61-66). Крім того, позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість (а.с.67-68).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) ( далі - Податковий кодекс України).

Згідно ст. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Це означає, що для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідна господарська операція має дійсно відбутися, тобто бути реальною та спрямованою на досягнення певного економічного ефекту (в коротко- або довгостроковій перспективі).

Судом досліджені договір поставки, специфікації до цього договору, видаткові та товаро-транспортні накладні, платіжні доручення та інші докази, а тому суд дійшов висновку, що зазначені докази у їх сукупності вказують на наявність та рух товару (шроту соняшникового) у встановленому порядку, який придбано позивачем у контрагента ТОВ "ЕКО АГРО ПОСТАЧ" з метою подальшого використання у межах господарської діяльності.

Посилання податкового органу на відсутність документів, що підтверджують якість придбаного товару, жодним чином не доводить факту відсутності господарських операцій в момент їх вчинення, оскільки ці документи жодним чином не впливають на право платника податків включати понесені у зв`язку із цим витрати до складу валових витрат. Більше того, вказані документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції з поставки, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку та в обов`язковому порядку законодавством не передбачені.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з частиною 4 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом аналізу вказаних норм слідує, що якість товару, який поставляється повинен засвідчити саме постачальник, а не покупець.

В контексті викладеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності належних доказів якості поставленого товару, з огляду на те, що сертифікати якості не являються первинними документами, на підставі яких платник формує витрати та податковий кредит.

Стосовно недоліків у первинних документах суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 802/1921/16-а (адміністративне провадження № К/9901/40808/18).

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентом, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 року в справі №815/4992/16.

Крім того, суд звертає увагу, що правилами пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Податкова інформація щодо контрагента позивача не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивачем за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи та не може бути доказом вчинення позивачем незаконної господарської діяльності.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім зазначеного, податковим органом не надано доказів щодо фіктивності контрагента позивача, який знаходиться на контрольованій території України, що надає можливість його фактичної перевірки.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 0870/9721/12 зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 КАС України до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані позовні вимоги щодо протиправності прийнятого контролюючим органом оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0005431417 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921, 00 грн, відповідно до платіжного доручення № 179 від 16.07.2019 року та у розмірі 869, 98 грн відповідно до платіжного доручення № 299 від 08.08.2019 року (а.с.2, 128).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача суми сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, стосовно відшкодування витрат на правову допомогу, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог вказаної статті КАС України представницею позивача зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів. А саме зазначено, що позивачем сплачено 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Проте акт виконаних робіт та інші докази на підтвердження здійснених витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже питання щодо розподілу витрат, здійснених позивачем на професійну правничу допомогу, буде вирішено судом після отримання відповідних доказів від позивача у порядку ст. 139 КАС України.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" (код ЄДРПОУ 30844738, місце реєстрації: 85754, Донецька обл., Волноваський район, село Валер`янівка, вулиця Центральна, будинок 43) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0005431417 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.07.2019 року № 0005431417 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 186 065, 00 грн. (сто вісімдесят шість тисяч шістдесят п`ять гривень), у т.ч. за податковим зобов`язанням в сумі 124 043, 00 грн (сто двадцять чотири тисячі сорок три гривні), та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 62 022, 00 грн (шістдесят дві тисячі двадцять дві гривні), яке винесено відносно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Валер`янівське" судовий збір у розмірі 2 790, 98 грн (дві тисячі сімсот дев`яносто гривень дев`яносто вісім копійок).

Повний текст рішення складено 16.12.2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб