Постанова

від 11.12.2019 по справі 360/2589/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року справа №360/2589/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В,, представника позивача - адвоката - Овчаренка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 360/2589/19 (головуючий суддя І інстанції - Секірська А.Г.), складене в повному обсязі 11 жовтня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Форіз до Головного управління Держпраці у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Форіз звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (з урахуванням уточнень) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу від 09.04.2019 № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (а.с. 4-22 т. 1, а.с. 127-137 т. 2).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 09 квітня 2019 року № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Форіз у розмірі 125 190,00 грн. (а.с. 142-152 т.3).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Держпраці у Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки постановою Лисичанського міського суду притягнуто до відповідальності за ст. 265 КЗпП України керівника товариства, а в Луганському окружному адміністративному суду розглядалось питання правомірності винесення спірної постанови про накладення штрафу на юридичну особу - Товариство.

Вважає, що суб`єктивний склад цих справ є різним, відтак, суд не позбавлений права на надання власної оцінки доказовій базі по цій справі навіть при наявності рішення іншого суду(а.с. 159-163 т.3).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. В апеляційній скарзі просив розглянути справу у відсутність їх представника.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до канцелярії суду 09 грудня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Форіз зареєстровано як юридична особа 19.03.2013, № запису 1 381 102 0000 001647, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. П.Морозова, буд. 39, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.06.2019 № 1005451267, керівник та підписант - Осипов Дмитро Володимирович (т.1 арк.спр. 34-37), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 957939 (т.1 арк.спр.33), довідкою АБ № 684043 з ЄДРПОУ (т.1 арк.спр. 38).

07.02.2019 за вх. № 780/01-12 до ГУ Держпраці надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06.02.2019 № 2011/04-03 з інформацією щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року (за даними поданих звітів з липня 2018 року по грудень 2018 року), у додатку до повідомленням під номером 25 зазначено ТОВ Форіз (т.3 арк.спр. 2-3).

14.03.2019 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області І. Удовенко видано наказ № 244 Про проведення інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Форіз , яким відповідно до п.п.6 п.5 та п.10 Порядку № 295, керуючись статтею 12 Конвенції МОП № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, за інформацією ГУ ПФУ в Луганській області від 06.02.2019 № 201/04-03, доручено проведення інспекційного відвідування ТОВ Форіз (код ЄДРПОУ 38504718, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. П. Морозова, буд. 39) начальнику відділу державного нагляду додержання законодавства соціального страхування управління з питань праці ГУ Держпраці у Луганській області Кравець Ганні Вікторівні, головному державному інспектору відділу експертизи умов праці управління з питань праці ГУ Держпраці у Луганській області Гребенюк Юлії Миколаївні, інспекційне відвідування здійснити у строк з 14 березня 2019 року по 15 березня 2019 року; під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (т.3 арк.спр. 4).

Також 14.03.2019 на підставі наказу від 14.03.2019 № 244 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області І. Удовенком видано направлення на проведення інспекційного відвідування № 01-17/276, в якому, зокрема, зазначено початок інспекційного відвідування: з 14 березня 2019 року, закінчення інспекційного відвідування - 15 березня 2019 року; тип заходу: позаплановий, вид заходу: інспекційне відвідування; предмет здійснення інспекційного відвідування: перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника(ів) до роботи без оформлення трудового договору. Також міститься прохання забезпечити особисту присутність або уповноваженої особи під час проведення інспекційного відвідування (т.3 арк.спр. 5).

Директором ТОВ Форіз Осиповим Д.В. направлення отримано 14.03.2019, про що свідчить його розписка (т.2 арк.спр. 118). 14.03.2019 інспектором праці підписано Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЛГ249/1434/НД, у присутності ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 20.03.2019 (т.3 арк.спр. 6-7) та видано Вимогу про надання/поновлення документів від 14.03.2019 № ЛГ249/1434/ПД, якою керівника ТОВ Форіз Осипова Д.В. зобов`язано у строк до 10 год. 00 хв. 20.03.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: довідку реєстрації в органах статистики (завірену копію), статут (положення) підприємства (завірена копія), наказ (інший документ), згідно якого керівник призначається на посаду (за відсутності контракту - посадова інструкція), паспортні дані керівника, його ідентифікаційний код (завірені копії); графік роботи закладу (завірена копія), штатний розпис (завірена копія), трудові договори найманих працівників за 2018 рік (завірені копії), повідомлення до ДФС про прийняття працівників 2018 рік (завірені копії), заяви про прийняття на роботу від працівників (завірені копії), накази про прийняття на роботу за 2018 рік (завірені копії), копії трудових книжок працівників, книга обліку трудових книжок (завірена копія), графік роботи працівників (завірена копія), табелі обліку робочого часу за 2018 рік (завірені копії), відомості нарахування та виплати заробітної плати працівникам за 2018 рік (завірені копії), документ підтверджуючий провадження діяльності у вказаному приміщенні (завірена копія), договори цивільно - правового характеру за 2018 рік (завірені копії), акти виконаних робіт по договорам цивільно - правового характеру за 2018 рік (завірені копії) (т.3 арк.спр. 88-89).

Зазначену вимогу отримано ОСОБА_1 14.03.2019 (т.3 арк.спр. 89).

20.03.2019 інспектором праці підписано Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЛГ249/1434/НД, у присутності ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 22.03.2019 (т.3 арк.спр. 10-11) та видано Вимогу про надання/поновлення документів від 20.03.2019 № ЛГ249/8434/ПД, якою керівника ТОВ Форіз Осипова Д.В. зобов`язано у строк до 10 год. 00 хв. 22.03.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, перелік яких аналогічний переліку у попередній вимозі, та додано звіти (копії) ЄСВ за 01.02.2019 (т.3 арк.спр. 12-13).

Зазначену вимогу отримано ОСОБА_1 20.03.2019 (т.3 арк.спр. 13). Вимога відповідача про надання документів товариством виконана.

25.03.2019 інспектором праці Кравець Г.В., службове посвідчення № 1434, складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ, в розділі ІІІ Опис виявлених порушень зафіксовано порушення ТОВ Форіз законодавства про працю:

1) частина перша статті 21 КЗпП України - у ТОВ Форіз працює ОСОБА_2 за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 КЗпП України;

2) частина третя статті 24 КЗпП України - у ТОВ Форіз допущено до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_2 . Таким чином, працівника допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України (т.3 арк.спр. 93-96).

Примірник акта отримано ОСОБА_1 25.03.2019, підписано акт без зауважень (т.3 арк.спр. 95 зв.).

25.03.2019 інспекторами праці Кравець Г.В. та Гребенюк Ю.М. внесено припис про усунення виявлених порушень № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ/П, яким зобов`язано протягом місяця усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення частини першої та частини третьої статті 21 КЗпП України, припис отримано директором ТОВ Форіз 25.03.2019 (т.3 арк.спр. 97-98). 28.03.2019 заступником начальника ГУ Держпраці у Луганській області Рисухіним Д.Л. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ/П/ПТ/ТД - на 09.04.2019 о 10:00 адресою: м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1А/каб.97 (т.3 арк.спр. 99).

28.03.2019 за № 01-15/1112 ГУ Держпраці у Луганській області направлено директору ТОВ Форіз Осипову Д.В. повідомлення про розгляд справи 09.04.2019 о 10:00 (т.3 арк.спр. 114), яке отримано 29.03.2019 (т.3 арк.спр. 114 зв.).

09.04.2019 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Луганській області Удовенком І.М. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, згідно з якою на підставі акта інспекційного відвідування від 25.03.2019 № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ за порушення частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною третьою статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктом 8 Порядку № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на ТОВ Форіз штраф у розмірі 125190,00 грн (т.3 арк.спр. 116).

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність в діях керівника ТОВ Форіз ОСОБА_1 складу правопорушення, а саме - об`єктивної сторони, тобто вчинення ОСОБА_1 протиправного діяння у вигляді фактичного допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, виключає склад порушення, передбаченого статтею 265 КЗпП України, та свідчить про безпідставність застосування до юридичної особи, керівником якої є ОСОБА_1 , штрафних санкцій на підставі оскаржуваної постанови.

Відтак, в рамках даної справи, виходячи з висновку суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги слідує, що ключовим правовим питанням, щодо якого виник даний спір, є можливість одночасного притягнення підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції надає оцінку виключно можливості одночасного притягнення підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та правомірності скасування постанови з урахуванням висновків місцевого суду про відсутність в діях керівника товариства протиправного діяння у вигляді фактичного допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України Про засади запобігання і протидії корупції іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. Водночас, дискутується питання про видову самостійність процесуальної, сімейної, екологічної та деяких інших видів відповідальності. Критерієм видової класифікації заходів відповідальності має бути юридична природа відповідного правопорушення та характер шкоди, що ним спричинена.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працюта легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2019 інспектором праці Кравець Г.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ/П/ПТ, згідно із яким директор ТОВ Форіз ОСОБА_1 . вчинив адміністративне правопорушення, виявлене 25.03.2019 за місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , та засвідчене актом інспекційного відвідування від 25.03.2019 № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ. За виявлені порушення частини першої статті 21 КЗпП України та частини третьої статті 24 КЗпП України передбачена також адміністративна відповідальність відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП (т.3 арк.спр. 100 зв.-101).

Протокол отримано ОСОБА_1 25.03.2019 з зазначенням, що з протоколом не згоден, в його діях відсутнє адміністративне правопорушення, КЗпП України не порушував, протокол буде оскаржувати в суді, де і надасть пояснення (т.3 арк.спр. 101).

Накладення на керівника товариства штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге,оскільки штрафи повинні накладатися особисте за фізичну посадову особу ОСОБА_1 та на ТОВ Форіз в особі ОСОБА_1 , який один працює та очолює товариство, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 21.05.2019 у справі № 415/2955/19, які згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень набрала чинності 31.05.2019, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (т.1 арк.спр. 84-88).

Лисичанським міським судом Луганської області у постанові від 21.05.2019 № 415/2955/19 надано оцінку з посиланням на статті 901 та 902 Цивільного кодексу України договорам цивільно - правового характеру, укладеним між ТОВ Форіз та ОСОБА_2 , та зроблено висновки, що правовідносини між ТОВ Форіз та ОСОБА_2 мали цивільно-правовий характер, а відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема, на підставі цивільно - правового договору, які були своєчасно укладені та за виконану роботу з суми оплати здійсненні всі податкові та інші обов`язкові відрахування. Зазначено, що суду не доведено належними доказами порушення директором ТОВ Форіз ОСОБА_1 вимог статті 21, 24 КЗпП України.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, виходячи з положень частини шостої статті 78 КАС України, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені, зокрема, в постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об`єктивної сторони відповідного діяння особи (в даному випадку - керівника ТОВ Форіз Осипова Д.В.), правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду у адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що встановлення місцевим судом відсутності в діях керівника ТОВ Форіз ОСОБА_1 складу правопорушення, а саме - об`єктивної сторони, тобто вчинення ОСОБА_1 протиправного діяння у вигляді фактичного допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, виключає склад порушення, передбаченого статтею 265 КЗпП України, свідчить про безпідставність застосування до юридичної особи, керівником якої є ОСОБА_1 , штрафних санкцій на підставі оскаржуваної постанови.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками х Верховного Суду у постановах від 27.11.2018 у справі № 826/25816/15, від 20.11.2018 у справі № 820/5494/18, від 27.11.2018 у справі № 822/1349/16, від 20.11.2018 у справі № 823/487/16. Твердження апелянта про необхідність надання власної оцінки висновкам місцевого суду у справі № 415/2955/19 є незмістовним, а посилання на лист Вищого адміністративного Суду України від 11.12.2012 року № 2379/12/13-12 суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки він носить інформативний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 09 квітня 2019 року № ЛГ249/1434/НД/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами на товариство з обмеженою відповідальністю Форіз у розмірі 125190,00 грн.

В іншій частині постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржувалась .

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 360/2589/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 360/2589/19 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 11 грудня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова