Ухвала

від 06.12.2019 по справі 582/1551/19

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/421/19

Справа № 582/1551/19

Копія

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

06 грудня 2019 року Суддя Недригайлівського районного суду Сумської області Петен Я.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , смт Недригайлів, Недригайлівського району Сумської області, до Недригайлівської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ Недригайлівської селищної ради Сумської області (опорний заклад), смт Недригайлів, Недригайлівського району Сумської області, про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду із цим позовом та просить ухвалити рішення, яким поновити його на посаді вчителя фізичної культури Недригайлівської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ Недригайлівської селищної ради Сумської області (опорний заклад), та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.10.2019 до дня поновлення на роботі.

З поданої позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, зокрема не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір він звільнений від сплати судового збору у справі про поновлення на роботі.

Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України Про оплату праці , до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників.

Таким чином, поняття заробітна плата та середній заробіток не є тотожними поняттями.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 18 липня 2019 року № 766/16312/16-ц, в якій зазначив, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є вимогами про стягнення заробітної плати, а отже підлягають оплаті судовим збором.

Крім того, аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року № 307/3251/16 та від 06.11.2019 року № 753/1534/18.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 зазначено, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Таким чином суд дійшов висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України Про судовий збір не передбачено .

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

З наведеного вбачається, що позивач при поданні зазначеної позовної заяви має сплатити судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та подати суду квитанцію про його сплату.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 768 грн. 40 коп. та не більше 9605 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, суд позбавлений можливості визначити належний до сплати розмір судового збору через відсутність у позовній заяві зазначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , смт Недригайлів, Недригайлівського району Сумської області, до Недригайлівської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ Недригайлівської селищної ради Сумської області (опорний заклад), смт Недригайлів, Недригайлівського району Сумської області, про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки шляхом уточнення вимоги (суми) щодо стягнення середнього заробітку та визначення розміру судового збору належного для сплати за подання позовної заяви впродовж десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали та надати суду відповідне підтвердження.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання в зазначений строк вказівок суду, позовна заява буде вважатись неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Я. Л. Петен