Постанова

від 11.12.2019 по справі 300/1734/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11858/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (головуючого судді Микитин Н.М., розглянуте у відкритому судовому засіданні о 15 год. 38 хв. в м. Івано-Франківськ повний текст рішення складено 17.09.2019) у справі №300/1734/19 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта про стягнення в дохід державного бюджету заборгованості на суму 10721,28 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 18.06.2019 звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта про стягнення в дохід державного бюджету заборгованості на суму 42753,44 грн. з відповідача з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують підприємство.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 21.06.2019 від 15.08.2019 роз`єднано позовні вимоги: виділено у самостійне провадження в частині позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта в дохід державного бюджету заборгованості в розмірі 10721,28 грн, та передано в канцелярію суду для присвоєння порядкового номера справи.

Вимоги Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про стягнення в дохід державного бюджету заборгованості в сумі 32032,16 грн - залишено до розгляду в межах провадження адміністративної справи № 300/1286/19.

Оскаржуваним рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та залишити без розгляду позовну заяву.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта з 22.05.2000 зареєстрований як юридична особа та взятий на податковий облік з 06.06.2000 та згідно із статтею 15 Податкового кодексу України є платником податків та зборів.

Посадовими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань по податку на прибуток приватних підприємств ТОВ агропромисловий комплекс Доброта , якою встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, що встановлено актом камеральної перевірки за №15385/09-19-52-01/30553524 від 24.09.2018, який вручено відповідачу.

На підставі вищевказаного акту перевірки, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0039575212 від 12.10.2018, яким застосовано штрафні санкції до ТОВ агропромисловий комплекс Доброта за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 837,18 грн, яке отримано 18.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області вказує, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати податку на прибуток підприємств, самостійно задекларованого платником у податковій декларації від 19.02.2017 в сумі 1299,00 грн, штрафних санкцій в розмірі 837,18 грн та пені, нарахованої на підставі пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України в сумі 8585,10 грн, яка в загальній сумі становить 10721,28 грн. та заборгованість станом на день розгляду справи в суді першої інстанції боржником не сплачена.

На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України (надалі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 38.1 статті 38 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із статтею 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України - податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (пункт 137.1 статті 137 ПК України).

Відповідно до пункту 137.3 статті 137 ПК України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (пункт 137.4 статті 137 ПК України).

Судом встановлено, що ТОВ агропромисловий комплекс Доброта подано до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області декларацію з податку на прибуток підприємства від 19.02.2017 за 2016 рік де відповідачем розраховано розмір податкових зобов`язань в сумі 1299,00 грн.

Однак, дані зобов`язання відповідач не сплатив, а на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства становить 1299,00 грн.

Суд зазначає, що у відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Щодо доводів апелянта, що податок на прибуток підприємств, самостійно задекларований платником у податковій декларації від 19.02.2017 в сумі 1299,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №615, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, у наступну чергу зараховуються в рахунок погашення штрафів, а в останню чергу - в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, аналізуючи зазначені положення ПК України в їх взаємозв`язку із встановленими обставинами справи, під час зарахування 28.02.2017 сплачених відповідачем коштів в сумі 1315,45 грн за квитанцією №615 в рахунок погашення суми податкового боргу, який відповідно до облікової картки становив 2659,67 грн. позивач діяв у межах та у спосіб визначений нормами чинного законодавства, що підтверджується розрахунком податкового боргу. Крім того, відповідно до даних облікової картки відповідача недоїмка по податковій декларації від 19.02.2017 в розмірі 1299 грн. обліковувалась з 11.03.2017, тобто після здійснення позивачем платежу в сумі 1315,45 грн.

В зв`язку із вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що грошове зобов`язання самостійно задеклароване платником у податковій декларації від 19.02.2017 в сумі 1299,00 грн., на час розгляду справи в суді залишилось не погашеним та підлягає стягненню.

Щодо правомірності застосування позивачем до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до абзацу 2 пункту 76.1 статті 76 Кодексу (в редакції на момент здійснення перевірки) камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно пунктів 86.2, 86.8 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань по податку на прибуток приватних підприємств ТОВ агропромисловий комплекс Доброта , якою встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств. Вказане порушення зафіксоване в акті камеральної перевірки за №15385/09-19-52-01/30553524 від 24.09.2018. Вказаний Акт камеральної перевірки вручено відповідачу за довіреністю.

На підставі вищевказаного акту перевірки, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0039575212 від 12.10.2018, яким застосовано штрафні санкції до ТОВ агропромисловий комплекс Доброта за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 837,18 грн. Наведене рішення отримано 18.10.2018 уповноваженою особою відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В силу вимог пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як слідує із акту перевірки за №15385/09-19-52-01/30553524 від 24.09.2018, кількість днів затримки сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств складає 29 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, в результаті контролюючим органом правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 837,18 гривень, виходячи із 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становила 8371,80 гривень.

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням за №0039575212 від 12.10.2018, відповідачем до бюджету не сплачені.

За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 ПК України не була порушена процедура оскарження податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням за №0039575212 від 12.10.2018, колегія суддів приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції в розмірі 837,18 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

З приводу зобов`язання відповідача, щодо сплати пені, нарахованої на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України в сумі 8585,10 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно підпункту 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

За змістом пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Наявний у матеріалах справи витяг із облікової картки платника податків відповідача з податку на прибуток приватних підприємств, а також розрахунок пені свідчать про наявність у відповідача заборгованості по пені в сумі 8344,60 грн, яка числиться по особовому рахунку з липня 2016 за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань попередніх періодів, а саме, нарахована на податкове повідомлення-рішення форми Р від 04.10.2010 № 0005102310/0.

Як слідує з матеріалів справи, Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу форми Ю за №3342-17 від 26.12.2016, за адресою: вул. Коломийська, 35 , с . Сопів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78217.

Щодо твердження сторони відповідача про те, що податкова вимога не отримана уповноваженою особою відповідача та відсутність будь яких узгоджених та непогашених грошових зобов`язань на дату винесення податкової вимоги форми Ю №3342-17 від 26.12.2016, що підтверджується довідками від 15.02.2016 №902/10-09-07-23-197 та від 02.08.2016 №2617/10-09-07-23/588, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 статті 59 ПК України).

Як попередньо встановлено судом, Коломийською ОДПІ надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу форми Ю за №3342-17 від 26.12.2016 за податковою адресою позивача: вул. Коломийська, 35, с. Сопів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78217, яка вручена адресату 28.12.2016 із відміткою за довіреністю ).

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до даних витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи ТОВ агропромисловий комплекс Доброта є вул. вул. Коломийська, 35, с. Сопів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78217.

Відтак, в розумінні пункту 42.2 статті 42 ПК України податкову вимогу форми Ю за №3342-17 від 26.12.2016 слід вважати належним чином врученою ТОВ агропромисловий комплекс Доброта , оскільки така скеровувалася за податковою адресою (місцезнаходженням) відповідача, а тому твердження відповідача про неотримання податкової вимоги, суд вважає необґрунтованими.

Крім того, відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог визначає також і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року №902/30770, відповідно до пункту 1 розділу IV якого податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Відповідно до даних облікової картки відповідача станом на 25.12.2016 загальна сума податкового боргу ТОВ агропромисловий комплекс Доброта становила 11150,65 грн на підставі чого Коломийською ОДПІ ГУ ДФС було виставлено податкову вимогу форми Ю №3342-17 від 26.12.2016. У зв`язку із вищенаведеним, посилання відповідача на відсутність заборгованості, що підтверджується довідками Коломийської ОДПІ від 15.02.2016 №902/10-09-07-23-197 та від 02.08.2016 №2617/10-09-07-23/588 є безпідставними, оскільки такі не спростовують факту наявності податкового боргу станом на 26.12.2016 чи його переривання у майбутньому, а стосуються іншого періоду - лютого та серпня 2016, який передував виставленню такої вимоги.

А тому, податковий борг відповідача підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства від 19.02.2017 за 2016 рік, актом камеральної перевірки за №15385/09-19-52-01/30553524 від 24.09.2018, податковим повідомленням-рішенням за №0039575212 від 12.10.2018, витягами із облікової картки платника єдиного податку з юридичних осіб та платника податку на прибуток підприємства, розрахунком пені, довідкою про борг за платежами від 15.05.2019, а також податковою вимогою форми Ю №3342-17 від 26.12.2016, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 1299,00 грн, штрафні санкції в розмірі 837,18 грн та пеня в сумі 8585,10 грн, яке в загальній сумі становить 10721,28 грн являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов`язання у терміни визначені Податковим кодексом України, тому суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 10721,28 грн, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов`язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доводи відповідача вказані в апеляційній скарзі, щодо процесуального правонаступництва позивача на Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, яке 31.07.2019 зареєстроване та з 21.08.2019 у позивача відсутні повноваження по стягненню податкового боргу та представництво інтересів держави України в суді на виконання функцій по контролю за своєчасністю сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а голова комісії з припинення юридичної особи та її члени участі у справі не брали та не уповноважували Довган О .В. на представництво інтересів держави по стягненню податкового боргу з відповідача, однак колегія суддів вважає дані вимоги не обґрунтовані, оскільки Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області перебуває у процесі припинення, а запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2019 не внесено, а згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби, тобто Головне управління ДФС в Івано-Франківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області та позивач продовжує здійснювати свої повноваження.

Колегія суддів дійшла висновку, що оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта податкового боргу в загальній сумі 10721,28 грн є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс Доброта - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі №300/1734/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 16.12.2019