Постанова

від 12.12.2019 по справі 0640/3778/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0640/3778/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

12 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Колісниченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2018 року №0009281401, №0009261401, №0009271401,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулось в суд з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Житомирській області від 25 квітня 2018 року :

-№ 0009281401, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 157 055,00 грн.

- № 0009261401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 770 923,00грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями у сумі 616 738,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 154 185грн.

-№ 0009271401, яким зменшено суму від`ємного значення по податку на прибуток у розмірі 4 074 435,00грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25 квітня 2018 року №0009281401, №0009261401, №0009271401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 65 786,00 грн.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Житомирській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції по господарських операціях із ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 ,ОК ЖБК Еверест , ЖБК Новобудова-8 , ЖБК Набережний квартал Житомир-2 не врахував наведені відповідачем доводи, що відповідно до п. 192.2 ст. 192 ПК України, зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Постановляючи рішення, суд не з`ясував, коли повернуто позивачу товар, перераховано кошти, у якому розмірі та коли проведено повний розрахунок по вказаним господарським операціям.

По взаємовідносинах з ТОВ "Обербуд" поза увагою суду залишена відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, що виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги в частині висновків суду по взаємовідносинах з ТОВ "Газкомінвест", контролюючий орган посилається на те, що до перевірки не надано первинних документів для підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Газкомінвест , відтак перевіркою не встановлено реальності отримання товару (природного газу) від ТОВ Газкомінвест .

Крім того, відповідач посилається на відкрите кримінальне провадження № 32015100090000184 від 14.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, на допит ОСОБА_1 , який був керівником ТОВ Газкомінвест та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером) ТОВ "Газкомінвест".

Відтак, вважає рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки таке прийнято з невірним встановленням обставин у справі та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо її змісту і вимог, посилається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 12.03.2018 по 30.03.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Житомир-Агробудіндустрія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2017, складено акт від 06.04.2018 № 386/06-30-14-01/03379632, в якому зафіксовано порушення, зокрема:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), статті 3, статті 4 та статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування в сумі 4 074 435 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 192.2 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 616 738 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 157055 грн.

25 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області, на підставі акту перевірки № 386/06-30-14-01/03379632 від 06.04.2018, прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0009281401, яким внаслідок встановлених порушень п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.2 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (із внесеними змінами і доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 157 055,00 грн. Перевіркою встановлено завищено р.21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації за грудень 2017 року на суму 157055 грн.

- №0009261401, згідно якого через порушення п.44.1 ст.44, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.2 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 770 923,00грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями у сумі 616 738,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 154 185грн. Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну в сумі 616738 грн., у т. ч.: листопад 2015 року - 32945 грн.; березень 2016 року - 339916 грн.; квітень 2016 року - 79552 грн.; липень 2016 року - 113035 грн.; жовтень 2016 року - 51291 грн. та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість (р.19, 21) по декларації за грудень 2017 у сумі 157055 грн.

- №0009271401, яким на підставі встановлених у акті перевірки порушень п.44.1, п.44.2 ст.44, пп..134.1.1 п.134.1 ст.134, пп..140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (із змінами та доповненнями), зменшено суму від`ємного значення по податку на прибуток у розмірі 4 074 435,00грн.

Перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (форма № 2) встановлено відхилення таких показників:

1) по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 331 822 грн. в.т.ч:2015 - 331 822 грн., в результаті порушень, щодо встановлених взаємовідносин ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ТОВ Газкомінвест ;

2) по рядку 2130 Адміністративні витрати на загальну суму 3 628 грн. в.т.ч.:

2015 - 3 628 грн., в результаті порушень, щодо встановлених взаємовідносин ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ТОВ Газкомінвест );

3) по рядку 2150 Витрати на збут на загальну суму 3 266 030 грн. в.т.ч:2015 - 1 127 255 грн;

1 кв.2016- 230 525 грн.;півр.2016- 943 799 грн.;9 міс.2016- 1 353 500 грн.;2016 - 1 353 500 грн.;1 кв.2017- 218 645 грн.;пів.2017 - 734 125 грн.;9 міс.2017- 785 275 грн.;2017 - 785 275 грн.,в результаті порушень, щодо встановлених взаємовідносин ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ТОВ Обербуд ;

4) по рядку 2180 Інші операційні витрати на загальну суму 472 955 грн. в.т.ч:2015 - 429 829 грн;1 кв.2016- 8 763 грн.;півр.2016- 26 006 грн.;9 міс.2016- 26 006 грн.;2016 - 26 006 грн.;

1кв. 2017- 9 751 грн.; пів.2017 - 17 120 грн.;9 міс.2017- 17 120 грн.;2017 - 17 120 грн., в результаті порушень, викладених в п. 3.1.1.1 акту перевірки.

Висновки контролюючого органу про допущення позивачем вказаних вище порушень ґрунтуються на тому, що під час перевірки встановлено відсутність доказів, згідно наданих первинних документів, щодо підтвердження переходу права власності на газ від ТОВ Газкомінвест до ТОВ Житомир-Агробудіндустрія (відсутні підписи газорозподільного (газотранспортного) підприємства на актах прийому-передачі природного газу). В акті перевірки, контролюючим органом зазначено, що в наданих ТОВ Житомир-Агробудіндустрія копіях актів прийому-передачі газу № 38 від 30.04.2015 за квітень 2015, № 48 від 31.05.2015 за травень 2015, № 62 від 30.06.2015 за червень 2015 та №73 від 31.07.2015 за липень 2015 наявні лише підписи Покупця та Постачальника, відповідно ТОВ Житомир-Агробудіндустрія та ТОВ Газкомінвест , та відсутній підпис газорозподільного (газотранспортного) підприємства, що є порушенням п.3.8 договору на постачання природного газу №0501-6/2015 від 16.03.20115. Зазначене не дає можливості визначити кількість спожитого газу, як зазначено у п.3.6 та п.3.8 Договору, а також у зв`язку з відсутністю підпису газорозподільного (газотранспортного) підприємства на актах прийому-передачі природного газу у відповідності до п.3.9 даного Договору відсутні підстави для підтвердження переходу права власності на газ від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі (в місці передачі газу).

Крім того, в акті перевірки № 386/06-30-14-01/03379632 від 06.04.2018 вказано, що згідно отриманої оперативної інформації від ОУ Житомирській області встановлено, що ІС СФП , внесено відомості про те, що громадянин ОСОБА_1 , який є засновником та директором ТОВ Газкомінвест (код ЄДРПОУ 38932831), надав пояснення, в якому зазначив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві не має (кримінальне провадження №32015100090000184 від 14.12.2015 за ч.1 ст.205 КК України). Підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не звітує.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов до висновку, що враховуючи законодавчі вимоги щодо формування платниками витрат та податкового кредиту, дослідивши надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ Газкомінвест встановлені порушення, що в свою чергу призвели до завищення собівартості реалізованої продукції та занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) на загальну суму 335450,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 67 090 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналізуючи висновки суду в межах доводів апеляційної скарги щодо фактичності проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Контролюючий орган посилається на те, що позивачем занижено податок на прибуток , внаслідок включення до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, витрат за господарськими операціями по придбанню природного газу у ТОВ Газкомінвест .

Суд встановив, що 6.03.2015 між ТОВ Житомир-Агробудіндустрія (покупець) та ТОВ Газкомінвест (постачальник) укладено договір постачання природного газу № 0501- 6/2015, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати покупцю природний газ в обсязі, узгодженому сторонами в цьому договорі та/або в додаткових угодах до цього договору, відповідно до заявок покупця щодо запланованого місячного обсягу споживання газу, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ у відповідності до умов цього договору.

Також, між ТОВ Житомир-Агробудіндустрія та ТОВ Газкомінвест укладено додаткові угоди: додаткова угода № 1 від 31.03.2015; додаткова угода № 2 від 30.04.2015: додаткова угода № 3 від 29.05.2015.

На виконання умов згаданого договору та додаткових угод ТОВ Житомир-Агробудіндустрія у період з 01.04.2015 по 31.07.2015 придбано у ТОВ Газкомінвест природний газ на загальну суму 331822,00 гривень з метою використання у власній господарській діяльності, а саме виготовлення залізобетонних конструкцій, що підтверджується технологічною картою.

Факт даної поставки підтверджується наявними у ТОВ Житомир- Агробудіндустрія первинними документами: видатковими накладними, актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними, які оформлені з дотриманням вимог частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Придбання газу відображене в облікових регістрах позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями.

Позивачем проведено розрахунки з ТОВ Газкомінвест за поставлений природний газ в безготівковий спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України Про ринок природного газу № 329-VІІ від 09.04.2015 (далі-Закон № 329-VІІ).

Згідно частини 1 статті 32 Закону України Про ринок природного газу , транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Оператор газотранспортної системи зобов`язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо (ч. 3 ст. 32 Закону України 2про ринок природного газу )

Відповідно до інформації про виділення лімітів газу для ТОВ Житомир- Агробудіндустрія оператором ЄГТС України, ТОВ Газкомінвест поставив через газозбутову організацію ПАТ Житомиргаз споживачу ТОВ Жигомир- Агробудіндустрія у 2015 році: в квітні місяці 14 тис. м. куб. газу, в травні 15 тис. м. куб. газу, в червні 10 тис. м. куб. газу, в липні 14 тис. м. куб. газу., що підтверджується актами приймання передачі природного газу.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ Житомир- Агробудіндустрія , ТОВ Газкомінвест було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, перебувало на податковому обліку як платник податків у податковій інспекції за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи та було платником податку на додану вартість.

ТОВ Газкомінвест здійснювало свою діяльність на підставі ліцензії серія АЕ № 287902, виданою Національною комісією, що здійснює держане регулювання у сфері енергетики на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом зі строком дії з 23.01.2014 по 22.01.2019.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та податкового кредиту по операціях з вказаним контрагентом, які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських відносин між позивачем та ТОВ Газкомінвест .

Суд обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та ТОВ Газкомінвест зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача.

При цьому, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження №32015100090000184 від 14.12.2015, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, доводи контролюючого органу щодо посилання на допит ОСОБА_1 , який був керівником ТОВ Газкомінвест та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і ТОВ Газкомінвест , спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, з яких вбачається, що у період наявних господарських відносин між позивачем та ТОВ Газкомінвест , директором даного підприємства був ОСОБА_2 .

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на суму 653 206,00 грн. та витрат на суму 3 266 030 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ Обербуд , суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки та аналізу первинних документів, що були надані до перевірки по взаємовідносинах із ТОВ Обербуд , відповідачем встановлені розбіжності між договорами-заявками і відомостями вказаними в товарно-транспортних накладних в графі Замовник (Платник). Також відповідач зазначив про нереальність операцій за договором транспортного експедирування від 14.01.2015 року № 1/01 з Товариством з обмеженою відповідальністю Обербуд (код ЄДРПОУ 38990804). Причиною, на думку перевіряючих, стала відсутність у ТОВ Обербуд достатніх трудових ресурсів та транспортних засобів, що за висновками відповідача свідчить про порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати .

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими висновками, приймаючи до уваги наступне.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону N 996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону N 996-XIV).

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно із п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із пункту 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд встановив, що факти здійснення господарських операцій з виконання транспортно-експедиційних послуг контрагентом позивача підтверджені первинними документами:

- актами виконаних робіт (надання послуг);

- податковими накладними;

-товарно-транспортними накладними;

-банківськими виписками;

-журналом реєстрації автотранспорту та журналом вивозу готової продукції, які містять інформацію про дату та час в`їзду - виїзду транспортних засобів в тому рахунку і транспортних засобів ТОВ Обербуд , марку та державний номер автотранспортного засобу, кількість продукції та номер видаткової накладної, прізвище, підпис та номер телефону водія;

-ярликами на завантаження, в яких міститься інформація про дату та час подачі транспортного засобу на завантаження, про його марку, державний номер та прізвище водія. Також ярлик містить дані про номенклатуру поставки, її характеристику і кількість та номер замовлення покупця. Ярлик на завантаження скріплений підписами комірника та водія;

-договорами-заявками на надання транспортно-експедиційних послуг, які містять відомості про транспортний засіб його марку і державний номер, відомості про водія - його прізвище та номер мобільного телефону, про вантаж та строк його доставки, про час подачі транспортного засобу на завантаження.

Вказані документи в цілому складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Згідно із податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками на замовлення позивача контрагентом виконано перевезення вантажів (готової продукції позивача) й здійснено розрахунки за надані послуги. Перевезення ж вантажів контрагентом позивача здійснювалось в процесі здійснення позивачем господарської діяльності, з метою поставки (реалізації) готової продукції покупцям.

Доводи відповідача про наявність недоліків фактично зводяться до невідповідності окремого реквізиту у декількох зі значної кількості первинних документів без зазначення в чому полягає дефектність усього переліку наданих позивачем первинних документів, що, в свою чергу, не може спростувати документального підтвердження господарських операцій з перевезення (транспортування) вантажів в цілому.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод.

Щодо тверджень представника відповідача про наявність ознак фіктивності у контрагента ТОВ Обербуд , то вони носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності таким контрагентом, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що як встановлено судовими рішеннями у господарських справах № 906/918/17 та № 906/71/18 між позивачем та ТРВ "Обербуд" з 2014 року існують договірні відносини по поставці товарів( дорожних плит). Виконання договірних зобов`язань сторонами, оплата поставки та ціна товару були предметом судового розгляду у вказаних справах. Висновки судів у справах також спростовують доводи контролюючого органу про фіктивність діяльності ТОВ "Обербуд".

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин.

Щодо завищення інших операційних витрат на 472 955 грн. через віднесення до їх складу нарахованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість на списаний виробничий брак, суд зазначає наступне.

Як слідує із акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати , в результаті чого підприємством безпідставно сформовано витрати по нарахованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість на списаний брак від виробництва на загальну суму 472 955 грн.

Приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Отже, господарські операції платників податку відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно із п.п. 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати (затверджене наказом Мінфіну України N 318 від 31.12.99 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 1.3 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженій наказом Мінфіну від 01.07.1997 р. № 141 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 4 серпня 1997 р. за № 284/2088, визначено, що суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість" у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат діяльності - у випадках: втрат і витрат матеріальних цінностей та інших ресурсів понад встановлені норми; ліквідації основних засобів за рішенням платника податку у випадках, передбачених законодавством; безоплатної поставки матеріальних цінностей (у тому числі основних засобів), робіт і послуг; невиробничого використання матеріальних цінностей (крім основних засобів), робіт і послуг; використання раніше придбаних матеріальних цінностей (крім основних засобів), робіт і послуг в операціях, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що не є господарською діяльністю платника податку; перевищення фактичної собівартості проданих товарів, робіт, послуг над фактичною ціною їх продажу в частині податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Згідно із вимог п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що позивач в бухгалтерському обліку нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість на списаний виробничий брак на підставі вимог п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу, склав і зареєстрував в єдиному реєстрі податкові накладні за цими операціями, суми ПДВ по них задекларував в податкових деклараціях у відповідних податкових періодах. Тобто фактично відбулось збільшення зобов`язань позивача, що призвело до зменшення власного капіталу позивача (шляхом сплати задекларованих сум ПДВ).

Таким чином, нараховані суми ПДВ від списання виробничого браку на виконання приписів Податкового кодексу є нічим іншим як витратами у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати .

Актом перевірки підтверджено також правомірність і правильність визначення податкових зобов`язань з ПДВ позивачем за операціями з списання браку, що представником відповідача також не заперечувалось.

Операції з списання браку і нарахування податкових зобов`язань з ПДВ підтверджені актами на списання браку, актами дефектування, службовими записками, податковими накладними, бухгалтерськими довідками, регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 947.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" правомірно включено до складу витрат в бухгалтерському обліку нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість за операціями з списання виробничого браку на загальну суму 472955 грн.

Щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 53 497 грн. по господарських операціях з повернення продукції від ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 , ОК ЖБК Еверест , ЖБК Новобудова-8 , ЖБК Набережний квартал Житомир-2 .

У акті перевірки відповідачем встановлено, що згідно із наданими під час перевірки первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, договорами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 Розрахунки з покупцями та замовниками , актами звірок взаємних розрахунків ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 за договором №89 від 15.01.2015, ОК ЖБК Еверест за договором №2015/06/98 від 09.06.2015, ЖБК Новобудова-8 за договором №2015/07/122 від 13.07.2015, ЖБК Набережний квартал Житомир-2 за договором №2015/06/91 від 03.06.2015 та розрахунків коригування до податкових декларацій з ПДВ за липень 2015 року (№9175985564 від 20.08.2015) до п/н №67 від 13.06.2015; за серпень 2015 року (№9195374523 від 21.09.2015) до п/н №152 від 14.07.2015, №98 від 20.05.2015, №132 від 23.05.2015; за грудень 2015 року (№ 9273924966 від 20.01.2016) до п/н №221 від 21.07.2015, п/н №211 від 20.07.2015, п/н №184 від 16.07.2015, п/н №165 від 15.07.2015, п/н №153 від 14.07.2015, №142 від 13.07.2015, п/н №233 від 22.07.2015) встановлено повернення товару від вищезазначених контрагентів (які не були платниками ПДВ на момент здійснення господарських операцій) без надання отримувачам повної грошової компенсації їх вартості на загальну суму ПДВ 53 497 грн.

На думку відповідача, позивачем порушено п.44.1 ст. 44, п.192.2 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов`язання на суму ПДВ 53 497 грн., внаслідок неправомірного коригування податку на додану вартість по неплатникам ПДВ ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 , ОК ЖБК Еверест , ЖБК Новобудова-8 , ЖБК Набережний квартал Житомир-2 та по яким не відбулось повернення раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачам повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Згідно із п. 185.1 ПК України, об`єктом ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 192.2 ст. 192 ПК України, зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Згідно із п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307 (далі - Порядок N 1307), у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань відповідно до ст. 192 Кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору (п. 192.2 ст. 192 Кодексу).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, зі змінами і доповненнями, розрахунки коригування до податкових накладних, складених, зокрема до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) - платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складення таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації постачальником (продавцем).

У випадку повернення неплатником ПДВ неоплаченого товару постачальник - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної при здійсненні операцій з постачання такого товару, та зменшити нараховану суму податкових зобов`язань з ПДВ після реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН.

За результатами аналізу долучених до матеріалів справи регістрів бухгалтерського обліку - карток по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , актів звірок розрахунків між позивачем і ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 , ОК ЖБК Еверест , ЖБК Новобудова-8 , ЖБК Набережний квартал Житомир-2 , видаткових накладних, накладних на повернення, податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних, судом встановлено таке.

За договором №2015/06/98 від 09.06.2015 позивач реалізував ОК ЖБК Еверест товарів на загальну суму 273 600,00 грн. (в тому числі ПДВ 45 600,00 грн.). Покупець ОК ЖБК Еверест сплатив позивачеві за товари кошти на загальну суму 228 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 38 000,00 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача на суму 45 600,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 7 600,00 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 30.06.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 45 600,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів сальдо розрахунків між сторонами дорівнювало 0,00 грн., тобто у позивача не виникало грошових зобов`язань з повернення повної грошової компенсації вартості повернутих товарів перед покупцем ні до дати повернення покупцем раніше поставлених товарів, ні після такого повернення.

На протязі дії договору №2015/06/91 від 03.06.2015 позивач реалізував ЖБК Набережний квартал Житомир-2 товарів на загальну суму 1 119 559,10 грн. (в тому числі ПДВ 186 583,18 грн.). Покупець ЖБК Набережний квартал Житомир-2 сплатив позивачеві за товари на протязі дії договору кошти на загальну суму 1 113859,10 грн. (в т.ч. ПДВ 185 643,18 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача на суму 5 700,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 950,00 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 13.08.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 47 499,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 41 799,00 грн., тобто у позивача не виникало грошових зобов`язань з повернення повної грошової компенсації вартості повернутих товарів перед покупцем ні до дати повернення покупцем раніше поставлених товарів, ні після такого повернення.

За договором № 89 від 15.01.2015 на протязі його дії позивач реалізував ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 товарів на загальну суму 759 940,00 грн. (в тому числі ПДВ 126 657 грн.). Покупець ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 сплатив позивачеві за товари на протязі дії договору кошти на загальну суму 708 290,00 грн. (в т.ч. ПДВ 118 048,33 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача на суму 51 650,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 8 608,33 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 31.08.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 35 032,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів та з урахуванням нових поставок дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 0,00 грн., тобто після повернення у позивача не виникало грошових зобов`язань перед покупцем надати грошову компенсацію вартості повернутих товарів.

За договором №2015/07/122 від 13.07.2015 позивач поставив ЖБК Новобудова-8 товарів на загальну суму 1 329 210,00 грн. (в тому числі ПДВ 221 535,00 грн.). Покупець ЖБК Новобудова-8 сплатив позивачеві за товари на протязі дії договору кошти на загальну суму 1 074 574,00 грн. (в т.ч. ПДВ 179 095,67 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача загальною вартістю 254 636,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 42 439,33 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 30.12.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 266 309,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів та з урахуванням доплати покупцем коштів за раніше поставлений товар сальдо розрахунків між контрагентами становило 0,00 грн., тобто після повернення раніше поставлених товарів у позивача не виникало грошових зобов`язань перед покупцем з надання грошової компенсації вартості повернутих товарів.

Суд зазначає, що у всіх спірних випадках повернення покупцями у власність позивача раніше поставлених позивачем товарів, у позивача не виникали грошові зобов`язання перед покупцями з надання грошової компенсації повної вартості повернутих товарів в зв`язку з тим, що мали місце борги (дебіторська заборгованість) покупців перед позивачем по оплаті раніше поставлених товарів як до так і після операцій з повернення.

Окрім того, доказів, що саме повернуті товари були оплачені покупцями в кожному спірному випадку, ні в акті перевірки не наведені, ні під час судового засідання представниками відповідача не надані.

За висновком суду, в спірних обставинах позивачем вимоги п.192.2 ст. 192 Кодексу не порушені.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017)

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Оскаржуючи судове рішення в обумовленій частині, контролюючий орган, на обґрунтування доводів, належних та допустимих доказів не подав, а вказав на неповноту судового розгляду в частині повернення товару.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за вказаних обставин контролюючий орган не був позбавлений можливості перевірити подані платником податку документи щодо повернення товарів шляхом їх звірки та правильність розрахунків.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2018 року № 0009281401, № 0009261401, № 0009271401.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 грудня 2019 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.