Рішення

від 04.12.2019 по справі 497/1792/17

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.12.2019

Справа № 497/1792/17

Провадження № 2/497/11/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.

секретаря - Божевої І.Д.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Чаленко І.Д.

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Кайнакі", третя особа - Кубейська сільська рада Болградського району Одеської області, про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким стягнути з комунального підприємства Кайнакі на її користь 60 000 гривень для відшкодування завданої їй відповідачем матеріальної шкоди та судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Позивач зазначає що, на відстані біля 5-6 метрів паралельно до АДРЕСА_2 проходить магістральний водогін, що є власністю Кубейської сільської ради Болградського району та знаходиться на балансі відповідача - комунального підприємства Кайнакі . З ранку 12.09.2017 року вона була на роботі, а в будинку знаходився її син ОСОБА_4 Приблизно об 11:00 годині він виявив тріщини в стінах та стелі будинку, почув характерний тріск з боку конструкцій будинку. Оглянувши будинок він побачив, що підвал під будинком повністю заповнений водою. Позивачка негайно звернулася до представників відповідача з вимогою вжити екстрених заходів для ліквідації аварії на магістральному водогоні біля її будинку, оскільки з самого початку вважала, що причиною для затоплення підвалу є саме аварія на водогоні. Цього ж дня співробітниками КП Кайнакі було перекрито зазначений магістральний водогін, за допомогою екскаватора було вирито яму на місці прориву та виявлено, що труба магістрального водогону зламана навпіл, в наслідок чого вода з труби під тиском почала проникати в ґрунт під фундамент і стіну будинку, у підвальне приміщення. Протягом всього дня позивачка займалася вживанням заходів для запобігання збільшенню негативних наслідків від зазначеної аварії. Так за участю родичів, близьких та друзів, за допомогою водяного насосу, з затопленого приміщення підвалу її будинку, було викачано біля 100 кубометрів води. 13.10.2017 року вищезазначений водогін знову прорвало у тому ж самому місці, але співробітниками відповідача швидко було перекрито водопостачання та усунуто прорив. Як з`ясувалося пізніше, усунення пошкоджень водогону, яке відбувалося після обох аварій було здійснено вкрай неефективно. 26.10.2017 року магістральний водогін прорвало втрете, цього разу в іншому місці, але знову навпроти її будинку. Вода знову під тиском почала проникати в ґрунт під фундамент і стіну будинку, у підвальне приміщення. Позивачка зазначає, що саме в результаті прориву (аварії) магістрального водогону напроти її будинку, по якому відповідач подавав воду під високим тиском, належному їй будинку була завдана шкода. Вона неодноразово зверталася до сільської ради з проханням надати допомогу та вжити заходів для недопущення повторення аварії та відшкодування її наслідків, але жодної відповіді з боку сільської ради до цього часу немає, тому вона змушена звернутися до суду.

07.10.2019 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача Комунального підприємства Кайнакі на її користь завдану шкоду в розмірі 84 191,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн., а також усі понесені нею судові витрати. Уточнення розміру матеріальної шкоди позивач обґрунтовує тим, що під час розгляду справи було проведено судову експертизу та експертом виконано розрахунок вартості відновлюваних будівельних робіт, пов`язаних з усуненням пошкоджень та руйнувань житлового будинку. Розрахункова кошторисна вартість складає 84 191,00 грн., тому саме цю суму просить стягнути позивачка. Щодо моральної шкоди позивачка зазначає, що в наслідок великих переживань, страждань, постійних думок про те, як і за які кошти відновити житловий будинок і привести його до належно безпечного стану, необхідного для подальшого проживання в ньому, оскільки це єдине житло, тримали позивача у постійній нервовій та психологічній напрузі, був порушений її звичайний життєвий спосіб життя, що спричинило цілий ряд незручностей, хвилювань, душевних страждань. Окрім зазначеного, її моральні страждання полягають у тому, що вона змушена була витрачати час та душевні сили, хвилювання та здоров`я на захист свого права шляхом відвідування чисельних установ та організацій, написання звернень, листів, необхідність звернення до суду за захистом свого порушеного права. Позивачка вважає, що моральна шкода у розмірі 25 000,00 грн., буде достатньою та спів мірною за понесені нею страждання.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Димов Д.П. , який діє на підставі ордеру серії ОД № 271937, в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача КП Кайнакі , а також третьої особи Кубейської сільської ради - Чаленко І.Д., який діє на підставі довіреностей (а.с.35, 36) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву ОСОБА_1 від 20.12.2017 року (а.с.83-85), які обґрунтовує тим, що в с.Кубей Болградського району є так звані міни - катакомби, які є історичною цінністю, хоча і створюють собою небезпеку. Про існування катакомб відомо всім жителям села та аналогічні обвали трапляються регулярно протягом останніх років по всій території села, є непередбачуваними та раптовими. Місцева влада усуває наслідки обвалів всіма можливими засобами. Випадок обвалення ґрунту біля будинку позивачки є не чим іншим, як обваленням катакомби, позивачці було відомо про існування катакомби, оскільки провал перед її будинком траплявся неодноразово і певний час місце провалу засипалось зокрема побутовими відходами. Характер тріщин не є настільки критичним, як зазначено позивачкою оскільки з урахуванням дати будівництва, в аналогічному стані знаходиться майже кожний приватний будинок. Також представник відповідача зазначає, що на заяву позивачки від 19.09.2017 року їй на ремонт частини будинку сільською радою були виділені кошти. На підставі вищезазначеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу та провадження зупинене до отримання висновку експертизи. Після надходження висновку експертизи ухвалою суду від 04.04.2019 року провадження було поновлено.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями при ньому, розташований в АДРЕСА_2 ) (а.с.13), № НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 11.01.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Станєвою В.Б., зареєстрований в реєстрі за № 65 (а.с.10).

По АДРЕСА_2 , з боку розташування будинку позивачки на відстані біля 5-6 метрів паралельно до вулиці проходить магістральний водогін, що є власністю Кубейської ради Болградського району та знаходиться на балансі відповідача Комунального підприємства Кайнакі , що в судовому засіданні сторонами не оспорювалось.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності комунального підприємства Кайнакі є забір, очищення та постачання води (код КВЕД 36.00), ця інформація є загально доступною та міститься в реєстрі.

Так, 12.09.2017 року біля 11:00 години ОСОБА_4 виявив тріщини в стінах та стелі вище зазначеного будинку, після обстеження будинку ним було виявлено підтоплення підвального приміщення. Після звернення ОСОБА_1 , робітниками КП Кайнаки було перекрито водопостачання, так як передбачалось, що затоплення підвалу сталося через прорив трубопроводу, що вплинуло на руйнування конструкцій будинку. Під час проведення ремонтних робіт було виявлено, що труба магістрального водопроводу лопнула, що і послужило фактичною причиною затоплення будинку, це було встановлено депутатами Кубейської сільської ради 14 вересня 2017 року під час виходу на місце пригоди та про що складено відповідний акт (а.с.14), також ними було встановлено аварійний стан будинку та необхідність невідкладного ремонту даного будинку.

Після цього вже 31 жовтня 2017 року депутати сільської ради знову провели обстеження вище зазначеного будинку та встановили, що в результаті третього прориву водогону знову відбулося затоплення підвалу, під час якого сталося просідання фундаменту будинку та посилило ситуацію з аварійним станом, про що також було складено акт (а.с.17).

Працівники КП Кайнаки також склали акт обстеження витоку води №3 від 12.09.2017 року, з якого вбачається, що за телефонним зверненням ОСОБА_1 на її адресу прибули працівники підприємства та проводили ремонтні роботи водогінної труби, яка знаходиться в 6-ти метрах від будинку позивачки, та виявили тріщину, що сталася під час провалу катакомби, через яку вода потрапила до підвалу будинку (а.с.29-30).

Надалі, вже 13.10.2017 року працівники КП Кайнаки знову проводили обстеження обвалу біля будинку позивача та виявили, що катакомба уходить від хвіртки повз підвалу, але при розкопуванні водогону було встановлено цільність труби, земля навколо труби була суха, а обвал мини стався після дощу, тобто 10.10.2017 року (а.с.31).

В подальшому, 26.10.2017 року втрете стався прорив водогону біля будинку позивача, через що підвальне приміщення будинку знову було затоплено та проводилися ремонтні роботи для усунення прориву і була задіяна техніка для викачування води з підвалу. Причиною прориву працівники КП Канаки зазначили просідання ґрунту над міною (а.с.32).

Кубейська сільська рада, розглянувши звернення позивачки про надання матеріальної допомоги на ремонт будинку, своїм рішенням №381 від 28.09.2017 року вирішила виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на ремонт будинку по АДРЕСА_2, на підставі чого було видане платіжне доручення № 18 від 10 жовтня 2017 року на суму 5 000 грн. (а.с.33-34).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2.4,7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до даного випадку, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під необхідними витратами для усунення недоліків речі чи ліквідації інших негативних наслідків порушення прав особи необхідно розуміти такі витрати, без здійснення яких неможливе відновлення порушеного права. Тому вони повинні бути економічно раціональними, не надмірними та відповідати засадам розумності та справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів ; 3) показаннями свідків.

Так, з висновку судового експерта Рапач К.В. № 22/18 складеного 28.02.2019 року вбачається, що в результаті проведеного дослідження встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_2 є поздовжні і поперечні деформації у вигляді тріщин, що негативно впливають на подальшу експлуатацію конструкцій в цілому. Станом на момент обстеження, технічний стан будинку АДРЕСА_2 та його інженерних мереж відповідають технічному стану незадовільний при якому експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту. Несучі конструкції знаходяться в аварійному стані. У відповідності до актів КП Кайнакі №3,4,5 від 12.09.2019 року, 13.10.2017 року та 26.10.2017 року внаслідок просідання ґрунту пошкоджена азбестова водопровідна труба, в результаті чого відбулось протікання води в підвал житлового будинку позивача. В результаті проведеного дослідження, у відповідності до методики по встановленню залежності між ремонтно-будівельними роботами та пошкодженнями суміжних приміщень р/к 10.6.09, розробленої Харківським ОНДІСЕ 2004 рік, встановлено, що причиною існуючих пошкоджень та руйнувань будинку АДРЕСА_2 є прорив магістрального водопроводу по АДРЕСА_3 навпроти будинку АДРЕСА_4 . Пошкодження виникли в період з 12.09.2017 року по 26.10.2017 року. Послідовність пошкоджень описана в актах обстеження. Визначити послідовність пошкоджень в межах проведення будівельно-технічної експертизи не надається можливим. Експертом, у відповідності до наявних в матеріалах справи документах та фотофіксації, згідно з ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , на програмному комплексі АВК-5, ред. 3.3.3.1 виконано розрахунок вартості відновлюваних будівельних робіт, пов`язаних з усуненням пошкоджень та руйнувань будинку АДРЕСА_4 . Розрахована кошторисна вартість складає 84 191,00 грн. (станом на час проведення експертного дослідження 28.02.2019 року).

Судом встановлено, що саме в результаті пориву (аварії) магістрального водогону напроти будинку позивачки, по якому відповідач подавав воду, майну позивачки, тобто належному їй будинку була завдана шкода.

На підставі наведеного, суд вважає, що названий водогін, а також діяльність відповідача по його експлуатації є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки неправильна експлуатація водогону, несвоєчасне усунення поривів цього водогону створює підвищену небезпеку а також більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків для майна жителів села Кубей, в даному випадку для руйнування житлового будинку позивачки.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням…. механізмів та обладнання…., що створює підвищену небезпеку для…. інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі…. володіє …. обєктом, використання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст.1187 ЦК України). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ( ч. 5 ст.1187 ЦК України ).

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у п.4 постанови Пленуму ВС Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.92 №6 4. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність

заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля) . Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до положень ст.24 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , п.п.1.2, 15.3, 1.3, 15.2, 15.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190 балансоутримувач зобов`язаний забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, яке перебуває на його балансі. Відповідно до ч.2 вищезазначеної ст.24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

З огляду на зазначене, суд вважає, що завдана майну позивачки шкода внаслідок неналежної експлуатації інженерних систем, які перебувають на балансі КП Кайнакі відповідати має саме балансоутримувач.

Тому вважає, що стягненню підлягає сума визначена експертом - 84 191,00 грн.

Суд критично сприймає посилання представника відповідача про вже отримання позивачкою частини такого відшкодування у розмірі 5000 грн, що повинно бути відраховано із загальної суми шкоди, оскільки експертом визначена ціна відновленого ремонту у розмірі 84191,00 грн станом на 28.02.2019 року, тобто після здійснення попередніх заходів з усунення шкоди будинку.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди:

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2. ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з п. 4 Постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві повинно бути зазначено у чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та яким доказами це підтверджується. Пуктом 9 цієї ж Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що в наслідок прориву міської траси водопроводу було пошкоджено майно позивачки, та вина відповідача в цьому доведена, про що зазначено вище.

А відтак, саме з вини відповідача позивачці заподіяні моральні страждання, що виразилися в переживаннях, страждань, постійних думок про те, як і за які кошти відновити житловий будинок і привести його до належно безпечного стану, необхідного для подальшого проживання в ньому, оскільки це єдине житло, постійна нервова та психологічна напруга, порушення її та членів її сім`ї звичайного життєвого способу життя, що спричинило цілий ряд незручностей, хвилювань, душевних страждань. Також моральні страждання полягали у тому, що позивачка була змушена витрачати час та душевні сили і хвилювання та здоров`я на захист свого права шляхом відвідування чисельних установ та організацій, написання звернень, листів, необхідність звернення до суду за захистом її порушеного права.

З огляду на зазначене, суд дійшов однозначного висновку, що прорив трубопроводу, який потяг затоплення підвального приміщення та руйнування будинку позивачки, тобто пошкодження єдиного житла позивачки, негативно вплинуло на стан здоров`я позивачки, психологічний та моральний стан, безперечно призвело до порушення її звичайного життєвого способу життя, спричинило цілий ряд незручностей, хвилювань, душевних страждань, необхідності докладання часу та зусиль для відновлення свого житлового будинку, а отже є підстави для захисту її порушених прав, яке виразилось у завданні моральної шкоди.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (Abdulaziz, Cabalesand Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Тобто, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Так, у разі порушення майнових або цивільних прав середня , нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Рішенням від 27.07.2004 року по справі Ромашов проти України Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково . Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

З урахуванням норм ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини, тощо; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не пов`язана з її розміром, суд дійшов висновку, що вимога позивачці про відшкодування їх моральної шкоди є обґрунтованою.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди, тощо).

Факт заподіяння позивачці моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях, переживаннях, що негативно вплинуло на його психоемоційний стан, негативні переживання, порушення життєвих планів у зв`язку з пошкодженням житлового будинку, суд вважає доведеним. За таких обставин, підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди наявні. Розмір моральної шкоди, визначений позивачкою ОСОБА_1 - 25000 грн., суд вважає таким, що відповідає характеру та ступеню завданої моральної шкоди, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача цю грошову суму, що буде відповідати принципам розумності і справедливості.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді судового збору, а саме 640,00 грн. (квитанція 27496034 від 08.11.2017 року), 1921,00 грн. (квитанція №45883633 від 11.11.2019 року) та 201,91 грн. (квитанція №45883667 від 11.11.2019 року).

Керуючись ст.ст.22, 23, 386, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 49, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кайнакі , третя особа - Кубейська сільська рада Болградського району Одеської області, про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Кайнакі" (код ЄДРПОУ 32353242) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 84 191,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 25 000,00 гривень, сплачену нею суму судового збору в розмірі 2762,91 гривень, а всього - 111 953 (сто одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 91 копійку.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2019 року.

Суддя В.А. Раца