Постанова

від 12.12.2019 по справі 440/2215/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 р.Справа № 440/2215/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 05.08.19 року по справі № 440/2215/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи"

до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Полтавській області

третя особа: Фермерське господарство "Педай"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" (далі - позивач, ТОВ "Мобіл Енерджи") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС у Полтавській області), третя особа: Фермерське господарство "Педай" про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.06.2019 №1192360/41107109, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 №13; зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 08.05.2019 №13 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019, з урахуванням ухвали від 27.08.2019 про виправлення описок, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.06.2019 №1192360/41107109.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 08.05.2019 №13 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04653, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіл Енерджи" (код ЄДРПОУ 41107109) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня/.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДФС України подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДФС України зазначає, що рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.06.2019 № 1192360/41107109, відмовлено в реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 №13, оскільки вказана податкова накладна складена по господарській операції, яка полягає у реалізації товарів між ТОВ "Мобіл Енерджи" та ФГ Педай .

В свою чергу, за результатами опрацювання копій первинних документів, поданих ТОВ Мобіл Енерджи по зупиненню податкової накладної від 08.05.2019 №13, не надано ніяких первинних документів, які підтверджуються здійснення постачання товарів та є підставою для формування в подальшому податкового кредиту (рахунок-фактура, доручення з покупцем, не надано документів, які підтверджують придбання реалізованого товару).

Аналізуючи викладене, на думку відповідача, діючи відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку № 117, забезпечуючи виконання покладених на органи державної фіскальної служби функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, останнім правомірно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 № 13.

Просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно з приписами ст. 229 КАС України.

Протокольною ухвалою колегії суддів задоволено клопотання відповідача та здійснено заміну відповідачів - Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області та Державної фіскальної служби України на правонаступника - Державну податкову службу України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ТОВ "Мобіл Енерджи" та ФГ "Педай" укладено договір від 27.12.2018 поставки нафтопродуктів №52, згідно з пунктом 1.1. умов якого Постачальник зобов`язується передати в погоджені Сторонами строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо).

На виконання умов договору та на підтвердження реальності здійснення господарської операцій ТОВ "Мобіл Енерджи" надано копії податкової накладної від 08.05.2019 №13, паспорта якості нафтопродуктів, рахунок на оплату від 08.05.2019 №102, видаткової накладної від 08.05.2019 №110, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 08.05.2019 №110, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.05.2019 №484, платіжного доручення від 10.05.2019 №254.

ТОВ "Мобіл Енерджи" також надано копії документів, які підтверджують походження (придбання) товару (нафтопродуктів), а саме: копії договору поставки нафтопродуктів від 25.10.2017 №ФП-21 з постачальником ТОВ "Ф`юел Продакшн", видаткової накладної від 08.05.2019 № 487, заявки від 08.05.2019, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.05.2019 №483, платіжного доручення від 08.05.2019 №921, податкової накладної від 08.05.2019 №20.

23.05.2019 податкову накладну від 08.05.2019 №13 на загальну суму 95416,67 грн., у тому числі ПДВ 19416,67 грн., позивачем подано для реєстрації в ЄРПН.

23.05.2019 ТОВ "Мобіл Енерджи" отримано квитанцію №1, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки дана податкова накладна відповідає підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податків". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

04.06.2019 ТОВ "Мобіл Енерджи" подані пояснення та копії документів.

В свою чергу, Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія) 12.06.2019 прийнято рішення №1192360/41107109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 №13 в ЄРПН.

Відповідно до вказаного рішення, підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є ненадання платником договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання/транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання/передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Позивач, не погодившись із рішенням від 12.06.2019 №1192360/41107109 про відмову у реєстрації податкової накладної, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному пунктом 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117), пунктом 10 якого зобов`язано ДФС визначити критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 117 у разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З системного аналізу наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на п.1 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі № 822/1817/18, від 28.11.2019 року по справі №1640/2650/18.

В ході розгляду справи встановлено, що зупиняючи реєстрацію податкової накладної, відповідач послався на підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

В свою чергу, відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" належать такі критерії:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, Крим);

- дата реєстрації платником ПДВ не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, окрім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку на прибуток не подано до контролюючого органу фінансову звітність за останній звітній період всупереч норм пп.16.1.3. п.16.1. ст.16 та п.46.2. ст.46 ПК України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Контролюючим органом не зазначено у квитанції №1 від 23.05.2019 про зупинення реєстрації конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, та не вказано конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. У Квитанції №1 лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

При цьому, позивачем до податкового органу надано письмові пояснення, а також докази та оформлені належним чином первинно-бухгалтерські документи, які підтверджують той факт, що господарська операція, за результатом якої позивачем видано податкову накладну № 13 від 08.05.2019, носить реальний характер.

Так, доданими до справи документами підтверджується, та не заперечується відповідачем, що позивачем на виконання пропозиції у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №13 від 08.05.2019 надано до контролюючого органу наступні документи: копії договору поставки нафтопродуктів від 25.10.2017 №ФП-21 з постачальником ТОВ "Ф`юел Продакшн", видаткової накладної від 08.05.2019 № 487, заявки від 08.05.2019, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.05.2019 №483, платіжного доручення від 08.05.2019 №921, податкової накладної від 08.05.2019 №20 та копії документів, які підтверджують реальність господарської операції з ФГ "Педай": паспорта якості нафтопродуктів, рахунок на оплату від 08.05.2019 №102, видаткової накладної від 08.05.2019 №110, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 08.05.2019 №110, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.05.2019 №484, платіжного доручення від 10.05.2019 №254.

Позивач не міг передбачити, які ще документи вимагає відповідач, оскільки ним у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано конкретного критерію ризику та конкретного переліку документів.

Комісією ДФС України не було враховано надані позивачем документи на усунення вказаних ризиків.

В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що господарська операція, за результатом якої позивачем видана податкова накладна № 13 від 08.05.2019, носить реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, правочин, вчинений між позивачем та ФГ "Педай", не визнано у судовому порядку нечинним, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.п.19, 20 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2018 року № 117, комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

-ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

-надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 23 Порядку № 117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

В ході розгляду справи встановлено, що у спосіб, визначений Порядком №117, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.06.2019 №1192360/41107109 містить лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії ДФС України, не надані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 08.05.2019 №13, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.06.2019 №1192360/41107109.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 08.05.2019 №13 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на те, що відповідачами не надано доказів наявності підстав для відмови у її реєстрації.

Крім того, суд звертає увагу на приписи п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування; у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС або відсутності рішення за результатами розгляду скарги.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну від 08.05.2019 №13 в Єдиному реєстрі податкових накладних, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., колегія суддів зауважує, що в зазначеній частині рішення суду ані позивачем, ані відповідачами в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та рішень, що оскаржуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року по справі № 440/2215/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий Повний текст постанови складено 17.12.2019 року