Постанова

від 10.12.2019 по справі 2а-3361/12/2670

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-3361/12/2670 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клочкова Н.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю

представника позивача: Пасічник І.Ю.

представника відповідача: Пінчук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Дубекспо , Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Дубекспо до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову увалу, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Також, апеляційну скаргу подано Приватним підприємством Дубекспо в частині відмови в стягненні витрат на правову допомогу на користь позивача.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року та Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року №00000490720/0 та стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 2113,81 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

31.10.2016 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №2а-3361/12/2670 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 року, заява ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 року в справі №2а-3361/12/2670 за нововиявленими обставинами залишена без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 року ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що статтею 247 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до приписів частини 1 статті 245 цього Кодексу (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду із заявою про перегляд судового рішення) встановлено строки звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та не дано оцінки, чи подано заяву ДПІ в обумовлені законом строки.

Також, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи судам необхідно з`ясувати, у тому числі, чи входять до складу підроблених документів бухгалтерського обліку, про які йдеться у вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2013 року в справі №752/1332/13-к документи, які враховувалися судами попередніх інстанцій як належні докази реального виконання укладеного між ПП Дубекспо та ПрАТ Глазер - Юн договору поставки від 10.09.2009 №10 та оцінити законність і мету діяльності вказаних суб`єктів господарювання під керівництвом однієї особи з урахуванням фактів встановлених вироком суду.

З метою з`ясування дотримання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві строків звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва заявнику надався строк для усунення недоліків заяви, шляхом подання до суду копії вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2013 у справі №752/1332/13-к, інформації про набрання ним законної сили та надання пояснень з приводу того, коли саме заявник дізнався про існування цього вироку та про набрання ним законної сили.

В остаточній заяві про усунення недоліків заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, представник податкового органу зазначив, що про існування вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2013 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013 у справі №752/1332/13-к, як і про набрання вироком суду законної сили, заявник дізнався 20.10.2016, після направлення Голосіївським районним судом міста Києва вказаних судових рішень на адресу податкової інспекції.

На підтвердження вказаних обставин представником заявника надано суду належним чином засвідчені копії вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2013 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013 з відміткою про набрання законної сили вироком 15.05.2013, а також копію супровідного листа Голосіївського районного суду міста Києва від 20.10.2016 за вих. 1кп/752/53/13 про направлення копій судових рішень на адресу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про своєчасність звернення до суду з вказаною заявою.

У якості підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Так, заявник вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Дубекспо , за результатами якої складено акт № 164/1-07-20-36203336 від 15.02.2012 року.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень ДПІ, ТОВ Дубекспо встановлено порушення податкового законодавства, в тому числі за наслідками господарських операцій з ТОВ Охторг .

У свою чергу, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2013 у справі № 752/1332/13-к встановлено, що ОСОБА_1 , протягом 2009-2010 року, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, зареєстрував суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), а саме ПП Охторог з метою незаконної діяльності.

Тобто, за твердженням заявника, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2013 року в справі № 752/1332/13-к є істотною для справи обставиною для перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами дійшов висновку, що оскільки з вироку були виключені дії ОСОБА_2 , директора ПП Дубекспо та директора ПрАТ Глазер-Юн , підстави для скасування постанови суду від 2а-3361/12/2670 від 15.08.2012 відсутні. Також, судом першої інстанції було відмовлено у стягненні судових витрат у розмірі 25038,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як зазначено відповідачем, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2013 року в справі № 752/1332/13-к є істотною для справи обставиною для перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами.

Згідно ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно ч. 6 ст. 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Згідно ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 2 ст. 369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Судом встановлено, що вирок суду Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2013 року в справі № 752/1332/13-к був змінений ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2013 року №11-кп/796/85/2013.

Так, вирок було змінено та виключено описання дій ОСОБА_2 (директора ПрАТ Глазер- Юн ) та щодо безтоварності операцій, сформованих з відшкодування для ПП Дубекспо як злочинних та ОСОБА_1 (ПП Охторг ).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки дії ОСОБА_2 , директора ПП Дубекспо та директора ПрАТ Глазер-Юн , були виключені з вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2013 року в справі № 752/1332/13-к, відсутні законні підстави для скасування постанови суду від 2а-3361/12/2670 від 15.08.2012 року.

Щодо вимоги ПП Дубекспо про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві судові витрати у розмірі 25038,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 369 КАС України у разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення інші учасники справи можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Щодо стягнення з податкового органу на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 038,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат , а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

У відповідності до наданої копії договору № 30 про надання правової (адвокатської) допомоги від 30 квітня 2019 року, укладеного між адвокатом Гошко Віктором Івановичем (адвокат) та ПП Дубекспо (замовник, клієнт), адвокат зобов`язався здійснювати представництво інтересів клієнта пов`язаних із справою, яка має місце за позовом ПП Дубекспо до Голосіївської ДПІ ГУ ДФС у місті Києві та ГУ ДФС у місті Києві в Окружному адміністративному суді міста Києва по справі №2а-3361/12/2670 (пункт 1. договору).

Розділом 4 договору адвокат надає свої послуги на платній основі сума винагороди визначена у актах виконаних робіт. Витрати, які пов`язані із виконанням договору підлягають відшкодуванню у розмірі фактично понесеними із наданням підтверджуючих документів, транспортні, поштові витрати тощо.

За умовами визначеного пункту, договір обумовлений оплатою не лише наданих правових послуг, а ще й транспортних та поштових витрат тощо, тобто, інших витрат, не пов`язаних з розглядом даної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, в якості доказів витрат на правничу допомогу представником позивача додано копію акта №1 від 18 липня 2019 року виконаних робіт. Вказаний акт про надані послуги та понесені фактичні витрати мкладений з розрахунку: розмір мінімальної заробітної плати *40% за 1 годину.

У вказаному акті №1 зазначено, що адвокатом клієнту надано наступні послуги:

1. підготовка позиції ПП Дубекспо та аналіз судової практики по предмету заяви за нововиявленими обставинами по справі №2а-3361/12/2670, а саме визнання безпідставно поданою, кількість часу на виконання - 1, вартість наданої послуги - 1669,20 грн.;

2. підготовка та направлення адвокатського запиту №2 від 02 травня 2019 року, отримання відповіді із ДФС №23-0511 від 13 травня 2019 року та їх аналіз, кількість часу на виконання - 1, вартість наданої послуги - 1669,20 грн.;

3. підготовка та направлення адвокатського запиту №21 від 21 травня 2019 року, отримання відповіді із прокуратури №10-51-3496 вих. 19 від 24 червня 2019 року та їх аналіз, кількість часу на виконання - 1, вартість наданої послуги - 1669,20 грн.;

4. підготовка, друкування додатків до пояснення №1 від 18 липня 2019 року, кількість часу на виконання - 2, вартість наданої послуги - 3338,40 грн;

5. підготовка пояснення №1 від 18 липня 2019 року із описом додатків та обгрунтуванням позиції довірителя на спростування доводів податкового органу, кількість часу на виконання - 4, вартість наданої послуги - 6676,80 грн.

Всього за 9 годин наданих послуг сплаті підлягає 15022,80 грн., які відповідно до наявної в матеріалах справи копії квитанції до прибуткового касового ордера №18 від 18 липня 2019 року сплачені приватним підприємством Дубекспо .

Також, з акта № 2 від 05.09.2019 року виконаних робіт та сплачених коштів вбачається, що адвокатом клієнту надано наступні послуги:

1. підготовка позиції ПП Дубекспо та аналіз судової практики щодо експертиз та їх вплив на оцінку судом, а також механізми спростування висновків дослідження, кількість часу на виконання - 2, вартість наданої послуги - 3338,40 грн.;

2. підготовка та направлення адвокатського запиту №2 від 02 вересня 2019 року, отримання відповіді ПрАТ Глазер-ЮН №3 від 03 вересня 2019 року та їх аналіз, кількість часу на виконання - 1, вартість наданої послуги - 1669,20 грн.;

3. підготовка пояснення №3 від 05 липня 2019 року із описом додатків та обґрунтуванням позиції довірителя на спростування доводів податкового органу, кількість часу на виконання - 3, вартість наданої послуги - 5007,60 грн.

Всього за 6 годин наданих послуг сплаті підлягає 10015,20 грн., які відповідно до наявної в матеріалах справи копії квитанції до прибуткового касового ордера №5 від 05 вересня 2019 року сплачені приватним підприємством Дубекспо .

Щодо наданих послуг, зазначених у пунктах 1 та 5 акту № 1 та у пунктах 1, 3 акту №2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що адвокат в рамках надання професійної правничої допомоги за умовами укладеного договору № 30 має надавати таку допомогу, що само по собі має на увазі підготовку позиції та аналіз судової практики з посиланням на норми права та вивченням відповідних документів, які є предметом спору, а також підготовку пояснень з обґрунтуванням позиції довірителя, а не в будь-який інший спосіб.

Таким чином, заявлені витрати є необґрунтованими, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Стосовно послуг, зазначених у пунктах 2-3 акту №1 та у пункті 2 акту №2, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну кількість часу, витраченого на складання адвокатських запитів

Крім того, аналіз документів, які стосуються справи є обов`язковою умовою надання правових послуг, а тому, з урахуванням у тому числі складності запитів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Щодо послуги, зазначеної у пункті 4 акту №1, а саме: підготовка, друкування додатків до пояснення №1 від 18 липня 2019 року не підпадає під визначення надання правової допомоги у розумінні положень діючого законодавства України.

При цьому, зі змісту адвокатських запитів вбачається, що вони стосувались запиту інформації щодо кримінального провадження, а тому їх виготовлення та направлення не може компенсуватись в межах розгляду цієї адміністративної справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом даної справи в суді є неспівмірними по відношенню до складності справи.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскільки вони не містять обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 368, 369 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного підприємства Дубекспо та Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Лічевецький