Постанова

від 17.12.2019 по справі 460/1746/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11812/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Костопільської районної державної адміністрації на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року, ухвалене суддею Комшелюк Т.О., м. Рівне, у справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

25.07.2019 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костопільської районної державної адміністрації, в якому просить:

визнати протиправною відмови відповідача, яка міститься у листі від 4 березня 2019 року № 811/01-31/19;

зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального дачного будівництва, за межами населеного пункту Трубиці на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, площею 0,10 га за рахунок земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться під будинком, належним позивачу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Костопільської районної державної адміністрації, викладену у листі від 4 березня 2019 року № 811/01-31/19, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за межами населеного пункту Трубиці на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, площею 0,10 га за рахунок земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться під будинком, належним позивачу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язано Костопільську районну державну адміністрацію надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за межами населеного пункту Трубиці на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, площею 0,10 га за рахунок земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться під будинком, належним позивачу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Судом встановлено відсутність підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, то зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення жаданої позивачем земельної ділянки у приватну власність є належним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Костопільська районна державної адміністрації оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що земельна ділянка лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області не залежить до деградованих та малопродуктивних земель. Вищевказана земельна ділянка на праві постійного користування надана ДП Костопільське лісове господарство , до припинення права постійного користування районна державна адміністрація не є розпорядником земельної ділянки лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області.

Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 27.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Костопільської районної державної адміністрації з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального дачного будівництва, за межами населеного пункту Трубиці на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, площею 0,10 га за рахунок земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться під будинком по АДРЕСА_3 , та належить позивачу на праві приватної власності (а.с.13, 16-25).

Листом Костопільської районної державної адміністрації від 04.03.2019 №811/01-31/19 позивачу відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки вищевказана земельна ділянка на праві постійного користування надана Державному підприємству Костопільське лісове господарство , а тому до припинення права постійного користування відповідач не є розпорядником земельної ділянки лісогосподарського призначення. Крім того, Костопільська районна державна адміністрація зазначила, що для вирішення питання про надання про надання дозволу на землеустрою щодо відведення у власність для індивідуального дачного будівництва вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 потрібно звернутися до Рівненської обласної державної адміністрації.

03.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Рівненської обласної державної адміністрації з проханням надати дозвіл на виготовлення вищевказаного проекту землеустрою. Проте, листом від 15.05.2019 №4097/0/01-31 позивачу також відмовлено у наданні такого дозволу. Додатково повідомлено, що статтею 35 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельної ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд, тощо (а.с.27).

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Частиною першою ст.3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Положеннями частин 1, 2, 3 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно абзацу 3 ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Пунктом ґ ч.1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч.3 ст.121 ЗК України розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Приписами ч.6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 3 ст. 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Положеннями частиною 2 статті 1, пунктом 1 частини 1 статті 2, пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону № 586-XIV встановлено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня. До повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться, зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом а частини 1 ст.17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання та відведення земельних ділянок у власність або у користування за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.

Встановлено, що на бажаній позивачем частині земельної ділянки (0,10 га) розташований садибний (індивідуальний) житловий будинок, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та якому присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

Зазначена частина земельної ділянки перебуває у складі земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5623486900:01:002:0001 площею 1138,3316 га, яка розміщена за межами населеного пункту села Трубиці на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства Костопільське лісове господарство для лісогосподарського призначення на підставі державного акта від 09.03.2011 серії ЯЯ №259736.

Згідно ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, з моменту набуття права власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3 , до ОСОБА_1 перейшло і право користування на земельну ділянку, на якій розташований такий будинок.

Відтак, покликання апелянта на те, що до припинення права користування бажаною земельною ділянкою, яке надане Державному підприємству Костопільське лісове господарство , відповідач не є розпорядником такої земельної ділянки, є необґрунтованим та безпідставним.

З аналізу вказаних норм, апеляційний суд дійшов висновку, що відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального дачного будівництва повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зі змісту нотаріально посвідченої заяви (а.с.26) вбачається, що Державне підприємство Костопільське лісове господарство надає свою згоду на вилучення з користування вищевказаної частини земельної ділянки, яка знаходиться на території Базальтівського лісництва в кварталі 21- виділ 16.

Однак, з листа Костопільської районної державної адміністрації від 27.02.2018 № Г-2162/0-2191/0/95-18 видно, що у такому не наведені жодні підстави, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального дачного будівництва, за межами населеного пункту Трубиці на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, площею 0,10 га за рахунок земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться під будинком, належним позивачу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається, зокрема, як у ст.120 Земельного кодексу України так і у ст.377 Цивільного кодексу України, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, відповідно до зазначених правових норм, власники домоволодіння мають право на приватизацію земельної ділянки, в тому числі шляхом безоплатної передачі їм такої із земель державної або комунальної власності, де розташована вказана споруда.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 706/563/15-а (№11-1218апп18).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Статтею 57 Лісового кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійов правомірного висновку про наявність у позивача права на отримання бажаної земельної ділянки у власність, а у відповідача - повноважень щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у приватну власність позивача.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 та від 24.04.2018 у справі № 814/1961/17.

Відтак, відповідачем протипрвно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України передбачено, що головним завданням суду при прийнятті рішення в адміністративній справі є прийняття такого рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України передбачає, що відповідач, розглядаючи клопотання, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Також вказаною нормою передбачено підстави відмови у наданні такого дозволу.

Отже, якщо відмова цього органу у наданні дозволу визнана судом визнається і протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом - не існує, суд має право зобов`язати такий орган виконавчої влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

Встановлено, що позивачем із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки подані належні документи, а також, що відсутні визначені законом підстав для відмови в наданні такого дозволу.

Відтак, судом першої інстанції правомірно зобов`язано Костопільську районну державну адміністрацію надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за межами населеного пункту Трубиці на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, площею 0,10 га за рахунок земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться під будинком, належним позивачу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Костопільської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року у справі №460/1746/19 за позовом ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. В. Кухтей Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 17.12.2019.