ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10372/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Кітраль Х. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західрембуд на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (ухвалене головуючим суддею Микитин Н. М. у м. Івано-Франківську об 11:04 год) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західрембуд до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
11 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Західрембуд (далі - ТзОВ Західрембуд ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22 серпня 2012 року № 0000302300 та № 0000392300.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки контролюючого органу про безтоварність його господарських операцій з контрагентами є безпідставними та спростовуються наданими під час перевірки первинними документами, що свідчить про необґрунтованість донарахування йому податкових зобов`язань з податку на прибуток і податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою реальність укладених позивачем договорів, оскільки такі були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які і настали. Крім того, на суму вартості товару (виконаних робіт) позивачем виписано податкові накладні та здійснено повний розрахунок. Зазначає, що невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку тягне відповідальність та негативні наслідки лише щодо цієї особи. Більше того, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, однак, враховуючи те, що такий відзив подано з пропуском встановленого судом строку для його подання, апеляційний суд залишає його без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі Івано-Франківської області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ Західрембуд з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами проведення якої складено акт від 08 серпня 2012 року № 653/2200/32295170.
Вказаний акт перевірки містить висновок, зокрема, про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 174428 грн; пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 208099 грн.
Такі висновки обґрунтовані встановленою безтоварністю господарських операцій позивача з контрагентами-підрядниками ПП Ново-Ком , ТзОВ Сана-Групп , ТзОВ Дормашавто , що були залучені для виконання робіт. Зазначено, що підрядники не мали реальної можливості та фактично не надавали послуги та не поставляли позивачу товар.
На підставі вказаного вище акта перевірки Державною податковою інспекцією у Галицькому районі Івано-Франківської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року № 0000392300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 183464,50 грн (з яких за основним зобов`язанням - 174428 грн та за штрафними санкціями - 9036,50 грн), та № 0000302300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 208100 грн (з яких за основним зобов`язанням - 208099 грн та за штрафними санкціями - 1 грн).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ПП Ново-Ком , ТзОВ Сана-Групп , ТзОВ Дормашавто не були спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки факт їх здійснення не підтверджений належними доказами, що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Податкового кодексу України.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з статтею 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Такі ж положення щодо порядку обчислення податку на прибуток підприємств містяться в Податковому кодексі України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених податкових накладних з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Отже, наявність виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.
Як встановлено з матеріалів справи, 07 грудня 2010 року між ТзОВ Хорст як підрядником та ТзОВ Західрембуд як субпідрядником укладено договір № 7-07/12-СП, згідно з яким останній зобов`язувався своїми або залученими силами і засобами здійснити повний комплекс робіт на об`єктах соціальної сфери, житлово-комунального та дорожнього господарства, мостах та берегоукріплювальних спорудах комунальної власності, які постраждали внаслідок стихійного лиха, що сталося 22-29 червня 2010 року на території села Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області, в селі Бобівці капітальний ремонт асфальтового покриття відповідно до проекту виконання робіт.
З метою виконання умов вказаного договору позивачем (замовник) укладено договір з ТзОВ Дормашавто (генпідрядник) від 04 січня 2011 року № 1-04-11, умовами якого було надання останнім транспортних послуг з поставки піщано-гравійної суміші позивачу на загальну суму 379338 грн. Вказаний договір не підписаний уповноваженими особами сторін та не скріплений печатками таких суб`єктів господарювання.
ТзОВ Дормашавто виписало на користь позивача податкові накладні на загальну суму 596191,98 грн, однак, слід зазначити, що такі містять лише підпис, а також скріплені печаткою без зазначення при цьому прізвища, ініціалів та посади особи, яка їх склала, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В підтвердження оплати за надані послуги позивачем надано суду виписки банку та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.
Слід зазначити, що згідно з актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 13 березня 2012 року № 30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ Дормашавто , вказаний суб`єкт господарювання має ознаки "фіктивності", кількість працюючих осіб - 1 особа, основні засоби відсутні, а місцезнаходження не встановлено.
Так, ТзОВ Дормашавто зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 09 листопада 2009 року, його засновником, директором та головним бухгалтером є Одинцов Сергій Анатолійович.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації та відповідно до наданих ним письмових пояснень, копія яких міститься в матеріалах справи, засновником та директором ТзОВ Дормашавто він не є, ким та коли здійснювалась реєстрація підприємства йому не відомо, майно та грошові кошти до статутного фонду такого підприємства він не вносив, статутні документи він не складав та не підписував, розрахункові рахунки в банківських установах він не відкривав.
Більше того, за інформацією Державної прикордонної служби України в період 2009-2011 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав кордон України при в`їзді 05 листопада 2009 року о 07:03 год та при виїзді в цей же день о 22:15 год.
Вказані обставини дають підстави для висновку, що TзOB Дормашавто зареєстроване на особу, яка не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність.
Що стосується кримінального провадження № 71-00217, відкритого відносно ОСОБА_3 , в межах досудового слідства якого встановлено, що причетні до ОСОБА_3 невстановлені слідством особи без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності вчинили дії по створенню та придбанню суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТзОВ Дормашавто , то обставини, встановлені таким, правомірно судом першої інстанції враховано не було, оскільки таке було закрито в частині вчинення ОСОБА_3 злочину щодо здійснення фіктивного підприємництва, по створенню та придбанню суб`єктів підприємницької діяльності, серед інших і TзOB Дормашавто , з огляду на відсутність достатніх доказів для складання обвинувального акту щодо засновників та службових осіб підприємств.
Враховуючи зазначені вище обставини діяльності TзOB Дормашавто , недоліки в оформленні первинних документів, а також ненадання позивачем доказів в підтвердження фактичного надання йому транспортних послуг контрагентом TзOB Дормашавто (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності на отримання піщаної суміші, видаткові накладні), апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальність господарських операцій позивача з TзOB Дормашавто .
Крім цього, судом першої інстанції обґрунтовано враховано правову позицію Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 21-887а15, від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3788а15, згідно з якою податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
Що стосується здійснення позивачем господарських операцій із ТзОВ Сана Групп , то слід зазначити, що вказаний контрагент на підставі договору підряду від 12 січня 2011 року № 1-02-11 зобов`язувався надати позивачу транспортні послуги, в підтвердження виконання чого ним виписано податкові накладні від 28 січня 2011 року № 79 на загальну суму 100000 грн, в тому числі ПДВ - 16 667,67 грн, від 31 січня 2011 року № 87 на загальну суму 140000 грн, в тому числі ПДВ - 3333,33 грн, від 31 січня 2011 року № 92 на загальну суму 140000 грн, в тому числі ПДВ - 23333,33 грн, та від 30 березня 2011 року № 108 на загальну суму 60380 грн, в тому числі ПДВ - 10 063,33 грн. Сплачений податок на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту за січень та березень 2011 року.
Відповідно до актів Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва позапланової перевірки ТзОВ Сана Групп від 07 червня 2011 року № 4216/23-5/37140915 за січень 2011 року та № 4217/23-5/37140915 за березень 2011 року кількість працюючих вказаного суб`єкта господарювання - 1 особа, основні засоби відсутні, місцезнаходження не встановлено. Також зазначено, що за вказаним товариством транспортних засобів не зареєстровано, дозволів на перевезення великогабаритних та великовагових транспортних засобів не видавалось.
Крім цього, вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року у справі № 1-47/12 ОСОБА_4 (директор ТзОВ Сана Групп ) визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 186, частиною другою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України та призначено відповідне покарання. У вироку встановлено, що ОСОБА_4 при придбанні TзOB Сана-Групп без наміру здійснення господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності особи, вчинив підроблення офіційних документів TзOB Сана-Групп для їх подальшого використання при здійсненні реєстрації товариства в органах державної влади. Також у вироку зазначено, що ОСОБА_4 знав та розумів, що він не буде займатись підприємницькою діяльністю з використанням TзOB Сана-Групп , не буде здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом цього товариства, складати та підписувати як директор TзOB Сана-Групп документи господарської діяльності (договори, рахунки, накладні, податкові накладні та інші). Вина у вчиненні злочинів ОСОБА_4 визнана повністю.
Апеляційний суд враховує, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.
Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14, від 24 травня 2016 року у справі №21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі №21-2430а16.
Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
Вказані обставини свідчать про непідтвердженість належними та допустимими доказами правомірності формування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з ТзОВ Сана Групп , а відтак, висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання є обґрунтованим.
Щодо господарських операцій ТзОВ Західрембуд з ПП Ново-Ком , то між ними було укладено усну домовленість на придбання позивачем піщано-гравійної суміші на загальну суму 10000 грн, в тому числі ПДВ - 1666,67 грн.
В підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано копії податкових накладних та виписки банку. Жодних інших доказів відображення таких господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства (акт прийому передачі ТМЦ, довіреності на отримання ТМЦ, товаро-транспортні накладні) позивачем не надано ні під час проведення перевірки, ні суду.
Разом з тим, в акті позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Ново-Ком з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01 лютого 2011 року по 30 вересня 2011 року від 10 лютого 2012 року №315/231- 36917481, складеному Алчевською ОДПІ, зафіксовано відсутність підприємства за податковою адресою юридичної особи: АДРЕСА_1 . 24, кв. 406. Також було встановлено відсутність у ПП Ново-Ком об`єктивної можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару в силу відсутності основних фондів, трудового персоналу, транспортних засобів.
Відсутність транспортних засобів у згаданого вище суб`єкта господарювання також підтверджується листом Відділення Державтоінспекції Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області від 10 листопада 2011 року № 46/2416.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком контролюючого органу, що ПП Ново-Ком не мало об`єктивної можливості поставляти позивачу піщано-гравійну суміш.
Покликання ТзОВ Західрембуд на використання отриманих від зазначених вище контрагентів послуг та товарів у власній господарській діяльності, а саме у виконання договірних зобов`язань перед ТзОВ Хорст , є безпідставними, оскільки надані в підтвердження вказаних обставин документи свідчать про належне виконання позивачем умов відповідного договору, однак, не вказують на залучення ним при цьому інших осіб.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП Ново-Ком , ТзОВ Сана-Групп , ТзОВ Дормашавто , а відтак, протиправність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат з врахуванням виписаних даними контрагентами податкових накладних та відповідно про правомірність податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2012 року № 0000302300 та № 0000392300.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західрембуд залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 2а-3131/12/0970 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 17 грудня 2019 року.
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2019 |
Оприлюднено | 18.12.2019 |
Номер документу | 86387559 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Іщук Лариса Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні