Постанова

від 16.12.2019 по справі 815/2555/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2019 року

Київ

справа №815/2555/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1868/18, № К/9901/1870/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційні скарги

Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

Прокуратури Одеської області (в інтересах держави в особі Південної митниці Міндоходів)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року (Суддя: Потоцька Н.В.),

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року (судді: Осіпов Ю.В., Золотніков О.С., Скрипченко В.О.),

у справі № 815/2555/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс"

до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України

за участю Прокуратури Одеської області (в інтересах держави в особі Південної митниці Міндоходів)

про визнання дій протиправними, скасування картки відмови і рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, -

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК"

до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення наданої фінансової гарантії, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" (далі - позивач, ТОВ "Південьмортранс") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач, Південна митниця), в якому просило суд:

- визнати протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови та прийнятті рішення щодо коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 р.;

- скасувати картку відмови Південної митниці №500050000/2012/01189 від 23.11.2012 р. у митному оформлені товарів та рішення про визначення митної вартості товарів №5000500000/2012/511222/2 від 23.11.12 р.;

- зобов`язати Південну митницю провести митне оформлення товарів по МД №50005000/2012/030308, МД №500050000/2012/030533 від 27.11.2012 р., МД №500050000/2012/030931 від 30.11.2012 р., МД №500050000/2012/031895 від 11.12.12 р., МД №500050000/2012/032278 від 14.12.2012 р. за 1-м методом визначення митної вартості передбаченого ст. 58 МК України.

Також, 08.04.2013 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило суд стягнути з Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області надану фінансову гарантію в розмірі 1 845 995 грн.

В обґрунтування позову ТОВ "Південьмортранс" зазначило, що відповідач дійшов хибного висновку про неможливість визначення митної вартості товарів шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 МКУ, та було обрано резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ), тому митним органом була визначена митна вартість товарів (рис довгозернистий) на підставі наявних відомостей згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби і винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № 5000500000/2012/511222/2. Підставою для порівняння ціни стала МД 500050000/2012/029912 від 20.11.12 р., за якою розмитнювався аналогічний товар. Згідно з оскаржуваним рішенням вартість товару, на думку відповідача, повинна складати 1,21 долара США за 1 кілограм, проти 0,483 долара США/кг, які були задекларовані TOB "Південьмортранс".

Отже відповідач протиправно, на підставі необґрунтованого висновку про заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийняв рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

У своєму позові ТОВ "Агрос КнК" підтримало позов ТОВ "Південмортранс", висловивши думку про протиправність дій митниці щодо видачі картки відмови та прийняття рішення про визначення митної вартості за декларацією, поданою ТОВ "Південьмортранс". Васлідок неправомірних дій Митниці з коригування митної вартості товарів ТОВ "Агрос КнК" було вимушено переплатити суму більше, ніж сума митних платежів, яка була визначена декларантом із застосуванням основного методу визначення митної вартості. Оскільки з моменту надання фінансової гарантії минуло понад 90 днів, фінансова гарантія на підставі ст. 313 Митного кодексу України була зарахована до державного бюджету на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, тому підлягає стягненню саме з ГУ ДКСУ в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року:

1) адміністративний позов ТОВ "Південьмортранс" - задоволено частково. Визнано протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови та прийнятті рішення щодо коригування митної вартості товарів від 23.11.2012 р. Скасовано картку відмови Південної митниці №500050000/2012/01189 від 23.11.2012р. у митному оформлені товарів та рішення про визначення митної вартості товарів №5000500000/2012/511222/2 від 23.11.2012 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

2) адміністративний позов ТОВ "Агрос КнК" - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету через ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ "Агрос КнК" (код ЄДРПОУ 25393354, юридична адреса: 04209, м.Київ, вул.Героїв Дніпра,7) сплачену фінансову гарантію в розмірі 1 845 994 грн. 75 коп.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Південною митницею, ГУ ДКС України в Одеській області та Прокуратурою Одеської області подані касаційні скарги, в яких кожен зі скаржників просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах касаційної скарги Прокуратура Одеської області зазначила, що в зоні діяльності Південної митниці було заявлено до митного оформлення товар за ВМД від 23.11.2012 року№500050000/2012/030210, заявлена митна вартість складала 1061670,23 грн., що відповідає рівню 0,48 доларів США за кг нетто. Для підтвердження оформлення митної вартості товарів разом з митною декларацією декларантом до митниці було подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 02.09.2012 року № 31AL/12, інвойс від 13.10.2012 року № AE/CI/438/12-13, копію вантажної митної декларації іноземної країни SB № 2176354 від 15.10.2012 року.

Відповідно до Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 13.10.2010 року №1467, програмним комплексом АСАУР "Інспектор-2006" на заявлену декларацію було генеровано форму контролю " 105-2", відповідно до якої "можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів".

Підставою для порівняння ціни стала МД 500050000/2012/029912 від 20.11.12 р., за якою розмитнювався аналогічний товар. Вартість товару повинна складати 1,21 долара США за 1 кілограм.

За результатами візуальної перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, на етапі контролю митної вартості було встановлено, що зазначена вага в експортній митній декларації іноземної країни SB № 2176354 від 15.10.2012 не відповідає даним в інвойсі № AE/CI/438/12-13 від 13.10.2012 р., це слугувало підставою вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості.

З огляду на викладене, відповідач дійшов правильного висновку про заниження позивачем митної вартості товарів, які ввозилися на територію України, прийнявши рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Крім цього, в доводах касаційної скарги Прокуратура Одеської області зазначила на відсутності підстав для стягнення на користь ТОВ "Агрос КнК" фінансової гарантії, оскільки ТОВ "Агрос КнК" не зверталось до Південної митниці з заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, та висновок щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету на користь позивача від відповідача до ГУ ДКСУ в Одеській області не надходив.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в касаційній скарзі також зазначило на правомірності встановлених порушень, а також додатково зауважило, що не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь ТОВ "Агрос КнК" надмірно сплачену фінансову гарантію в сумі 1 845 994 грн. 75 коп, оскільки стягнувши вказану суму (з врахуванням висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 17.12.2013 року) суди визначили вартість ввезеного підприємством товару за першим методом, чим всупереч вимог ст. 265, 266 Митного кодексу України та Постанови КМУ від 09.04.2008 року № 339 підмінили митний орган.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року закрито провадження у справі за касаційною скаргою Південної митниці міністерства доходів і зборів України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" та ТОВ "Агрос КнК" з касаційними скаргами на судові рішення в частині відмовлених позовних вимог до суду не звертались.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 02.09.2012 року між компанією "Al-Gyas exports PVT. Ltd" (Індія) та ТОВ "Південьмортранс", за участю TOB "Агрос КнК", укладено зовнішньо-економічний контракт №31А1/12 на поставку продуктів харчування (рис), згідно з умовами ст.2.3 якого, TOB "Агрос КнК" здійснює усі платежі за митне оформлення товару.

На виконання умов вказаного контракту до України прибула партія рису з Індії згідно з коносаментом №MSCUK7244008 в кількості 275 тон вартістю 132825 доларів США.

23.11.2012 року TOB "Південьмортранс", відповідно до ст.53 Митного кодексу України, до Південної митниці подано вантажно-митну декларацію №500050000/2012/030210, в якій було задекларовано наступний вантаж: "рис для вживання в їжу, білий з відтінком, повністю обрушений, шліфований, пропарений, довгозерний, зі співвідношенням довжини і ширини понад 3-11000 мішків. ДСТУ 6292-93. Сорт-перший. Биті - 4,96 %. Врожай - 2012 р. Дата виготовлення - 08/2012р. Не в первинній упаковці. Торгівельна марка: відсутня. Фірма-виробник: "Al-Gyas exports PVT. Ltd. Країна виробництва: Індія", а також інші документи для митного оформлення товару (рису), задекларована митна вартість якого становить 132825 доларів США, що складає 0,483 долара США за 1 кг рису.

Разом з вказаною вище декларацією позивачем, згідно із ст.53 МК України, до Південної митниці в обґрунтування зазначеної митної вартості було надано й інші документи, обов`язкові для надання митному органу, а саме: Контракт 31А1/12 від 02.09.2012 р; Прайс-лист виробника від 13.10.2012р.; Інвойс №АЕ/СІ/438/12-13; Сертифікат якості №022873; Коносамент MSCUK7244008 та Експортна декларація SB №2176354.

Однак, під час здійснення митних процедур по МД №500050000/2012/030210 Південною митницею було надано "Картку відмови" в прийнятті митної декларації та митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500050000/2012/01189 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №500050000/2012/511222/2 від 23.11.2012 року.

У графі рішення 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зокрема, зазначено, що подані документи містять розбіжності, а саме: вага в експортній митній декларації іноземної країни SB№ 217635 від 15.10.2012 р не відповідає даним в інвойсі № АЕ/СІ/438/12-13 від 13.10.2012. Також у цій графі позначено, що для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена особа зобов`язана протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок експертної організації про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, або інформацію біржових організацій про вартість товару, що має відповідні повноваження згідно законодавства. Записом на ДМВ декларант повідомив про неможливість подання додаткових документів. На підставі ст.54 Митного кодексу України з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим 1,21 доларів США/кг товар " 1 "Рис" (МД 500050000/2012/029912 від 20.11.2012), ніж рівень вартості, який було заявлено декларантом - 0,483 доларів США/кг. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний (а/с. 15).

Крім того, 23.11.2012 року Південною митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500050000/2012/01189 (а/с. 11-13). Причинами відповідної відмови позначено: "згідно МКУ від 13.03.2012 року № 4495-VI ст. 55 МК України внесення до митної декларації змін чи доповнень, які впливають на умови оподаткування товарів, здійснюється шляхом подання до митного органу нової митної декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості від 23.11.2012 року №5000500000/2012/511222/2".

Не погодившись із визначеною відповідачем митною вартістю товару, позивач, з метою випуску вказаного товару у вільний обіг та з урахуванням рішення про коригування митної вартості, подав до митного органу нову митну декларацію №500050000/2012/030308 від 27.11.2012 р.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2012 року №31Аl/12, ТОВ "Агрос КнК" здійснило оплату всіх митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом ТОВ "Південьмортранс", а також сплатило різницю між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у вигляді гарантії у розмірі 1845994,75 грн.

В подальшому, не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням митного органу, ТОВ "Південьмортранс" та ТОВ "Агрос КнК" оскаржили їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позови зазначених товариств, суди першої та апеляційної інстанції виходили з часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки дії та оскаржувані картка і рішення відповідача є неправомірними, що тягне за собою наявність підстав для стягнення надмірно сплаченої фінансової гарантії.

При цьому, відмовляючи в частині вимог щодо протиправності дій митниці по видачі картки відмови та прийнятті рішення щодо коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 р (2 пункт позовних вимог), судова колегія суду апеляційної інстанції зазначила на врахуванні висновків залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. (по справі №1570/7839/2012), якою скасована картка відмови Південної митниці ДМС від 19.11.2012р. №500050000/2012/011181 в прийнятті МД та рішення від 19.11.2012р. №500050000/2012/511215/2, які, в свою чергу, стали однією з підстав для збільшення митної вартості розмитненого товару по спірній митній декларації по розглядаємій справі.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог ТОВ "Пвіденьмортранс" (по 3-му пункту) суди керувались тим, що оскільки на момент розгляду справи митне оформлення вказаних товарів завершене в повному обсязі та ці товари випущені у вільних обіг, що підтверджується матеріалами справи та не оспорювалось в судовому засіданні сторонами, повторне розмитнення цих товарів є неможливим, відтак, не підлягають ці товари і повторному визначенню їх митної вартості.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судами, позивач подав до митного органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої у договорі вартості товару, зокрема: митну декларацію № 500050000/2012/030210, декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року № 31Аl/12, інвойс від 05.09.2012 року № АЕ/СІ/438/12-13, коносамент, прайс-лист виробника і продавця товару, лист банку про здійснення оплати по контракту, сертифікати якості та відповідності, висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" щодо заявленої митної вартості, пакувальний лист, експортну декларацію. Дослідивши подані позивачем у порядку, передбаченому ч.2 ст.53 Митного кодексу України, судами встановлено, що останні не містять в собі будь-яких розбіжностей ані щодо ціни товару, ані щодо будь-яких реквізитів сторін та інших.

Як зазначив суд першої інстанції, під час судового розгляду, митний орган не надав достатніх доказів, які б підтвердили сумніви щодо достовірності поданих відомостей, викликані розбіжністю у вазі товару заявленого у експортній декларації та митній декларації.

Крім того, відповідачем належним чином також не доведено правомірність застосування ним саме резервного методу визначення митної вартості та неможливості застосування інших другорядних методів, що відповідно до вимог Митного кодексу України повинні йому передувати.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що Митниця прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Проте суд касаційної інстанції не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ "Агрос КнК" сплачену фінансову гарантію в розмірі 1 845 994 грн. 75 коп. з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суди зазначили, що внаслідок здійснення митного оформлення митною декларацією № 500050000/2012/030308 за митною вартістю товару, яка була встановлена відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.11.2012 року №500050000/2012/511222/2 та відповідно до умов контракту № 31Аl/12, ТОВ "Агрос КнК" здійснило оплату митних платежів та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, у розмірі 415 480,14 грн., яка після спливу встановленого строку була перерахована до Державного бюджету України. Тому відповідно до п.14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України сплачена ТОВ "Агрос КнК" на підставі рішення про коригування митної вартості фінансова гарантія у розмірі 1 845994,75грн. є надмірно сплаченим грошовим зобов`язанням.

При цьому суд звертає увагу, що звертаючись з позовом про стягнення фінансової гарантії в загальному розмірі 1 845 994 грн. 75 коп, ТОВ "Агрос КнК" визначило вказану суму на підставі МД від 23.11.12, 27.11.12, 30.11.12, 11.12.12, 14.12.12. Судами надана оцінка правильності визначеної суми тільки по 1 декларації від 23.11.12 року.

До того ж, суд касаційної інстанції зазначає на неврахуванні судами обов`язкової процедури, передбаченої для стягнення надміру сплачених сплатежів.

Так, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, який був чинний на момент звернення позивача до суду, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п`яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Аналогічні положення містяться і в Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, проте суди, приймаючи рішення про стягнення з державного бюджету фінансову гарантію на користь ТОВ "Агрос-АнК" не дослідили дотримання товариством вищенаведеної процедури. Доказів звернення ТОВ "Агрос-АнК" з відповідною заявою до контролюючого органу судам не надано.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи за позовом третьої особи в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" фінансової гарантії на новий розгляд до суду першої інстанції для повного дослідження підстав стягнення фінансової гарантії, зокрема правильності визначеної і заявленої до стягнення суми фінансової гарантії, а також дотримання порядку її стягнення на користь ТОВ "Агрос АнК".

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Державної казначейської служби України в Одеській області та Прокуратури Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення фінансової гарантії скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко