Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.11.2019 Справа №607/14114/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Дзюбича В.Л.,
з участю секретаря судового засідання Нюня Н.А.
представника позивача - адвоката Ганич Д.О.
представника відповідача -адвоката Скиби В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання заповіту ОСОБА_3 від 29 січня 2016 року нікчемним,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Буцнівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про визнання нікчемним заповіту складеного від імені ОСОБА_3 та посвідченого 29.01.2016 року секретарем виконкому Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6 за реєстром №8. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як їй стало відомо за два дні до смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати у приміщенні Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області склала заповіт, який був виготовлений та посвідчений секретарем виконкому сільської ради ОСОБА_6 та зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій за №8 відповідно до якого заповіла належні їй 3/4 частини господарського будинку з житловими будівлями та спорудами, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,063 га, земельну ділянку площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(пай) площею 3,47 га відповідачу ОСОБА_2 . Вказаний заповіт був складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому є нікчемним. Так, 27.01.2016 року ОСОБА_3 була госпіталізована у Тернопільську районну лікарню, де їй був поставлений діагноз рак крові 4 стадії та 28.01.2016 року вона була виписана з лікарні як безнадійна хвора, після чого доставлена додому. З того часу і до моменту смерті її мати знаходилась вдома у безпорадному стані на постільному режимі, оскільки самостійно не могла підвестися та пересуватись і постійний догляд за нею здійснював син позивача ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 29.01.2016 року до ОСОБА_3 прибула секретар виконкому Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6, яку привіз чоловік відповідачки. ОСОБА_6 привезла із собою готовий текст заповіту ОСОБА_3 , однак попередньо із заповідачем не контактувала і зміст заповіту не з`ясовувала. На той момент її мати вже з труднощами впізнавала своїх близьких, їй було важко розмовляти і вона погано розуміла суть того, що відбувалось. Про бажання написати заповіт онуку ОСОБА_4 вона нічого не говорила. Секретар виконкому ОСОБА_6 в присутності відповідача, її чоловіка та доньки, а також сина та невістки позивача зачитала вголос текст заповіту, не запропонувавши перед цим ОСОБА_3 самій прочитати заповіт, після чого, не переконавшись в тому чи заповідач зрозуміла зміст прочитаного заповіту, надала його на підпис ОСОБА_3 . Оскільки остання в силу хвороби не могла самостійно підписати заповіт, ОСОБА_7 підтримувала її руку під час підписання заповіту. При цьому заповіт був прочитаний секретарем сільської ради невиразно та нечітко, а тому зрозуміти його зміст було важко навіть присутнім при цьому родичам заповідача, а не тільки важкохворій ОСОБА_3 . Незважаючи на те, що посвідчення вказаного заповіту відбувалось поза межами сільської ради, в тексті заповіту відсутнє посилання на фактичне місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси та причини з якої вказана нотаріальна дія вчиняється поза межами Буцнівської сільської ради. Окрім цього, незважаючи на те, що заповідач через хворобу не могла сама прочитати заповіт та самостійно його підписати, посвідчення даного заповіту всупереч вимог ст.1253 ЦК України та п.1.4 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/05 від 11.11.2011 року відбулось без зазначення свідків, які разом зі спадкоємцем ОСОБА_2 всупереч вимог закону перебували в одній кімнаті із ОСОБА_3 під час посвідчення заповіту. Очевидним порушенням чинного законодавства є також відсутність у оспорюваному заповіті посилання на місце та час складення заповіту, що є однією із обов`язкових вимог щодо форми заповіту. Також посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст ст.ст. 1241,1307 ЦК України про що зазначається у тексті заповіту, однак відповідна відмітка у тексті заповіту ОСОБА_3 від 29.01.2016 року відсутня. В силу вимог викладених у ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт складений із порушення вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. Із врахуванням вищенаведеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.12.2016 року відкрито провадження у цивільній справі №607/14114/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання заповіту нікчемним.
09.03.2017 року позивач подала доповнення до позовної заяви в яких зокрема вказала, що її мати ОСОБА_3 29.01.2016 року перебувала у важкому стані, вона не вставала з ліжка, не впізнавала своїх рідних, не розмовляла з ними та не здатна вже була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.29.01.2016 року ОСОБА_3 весь час знаходилась у себе вдома і нікуди не від`їжджала, її ніхто не возив у сільську раду, що бачили і можуть підтвердити її онук ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 , які постійно перебували біля важкохворої бабусі. Секретар виконкому Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6 прибула до будинку ОСОБА_3 о 17 год. 29.01.2016 року, на той момент остання лежала без свідомості на дивані, ні з ким не розмовляла та не усвідомлювала, що відбувається. На запитання ОСОБА_6 чи впізнає вона її та чи знає хто вона та ким працює ОСОБА_3 нічого не відповіла та не реагувала, оскільки перебувала при смерті. Після цього ОСОБА_6 з власної ініціативи зачитала текст двох заповітів, складених від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_8 та позивача ОСОБА_1 , після чого підійшла до заповідача, вставила їй ручку в руки та взявши своєю рукою руку ОСОБА_3 розписалася за неї у заповітах. Присутніми при оголошенні заповітів ОСОБА_3 були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 її чоловік ОСОБА_9 та донька ОСОБА_10 . Крім цього вказала, що ОСОБА_6 прийшла до ОСОБА_3 з готовими надрукованими заповітами, які були завірені печаткою сільської ради та підписані нею. Вона не роз`яснила заповідачу зміст заповітів, її права, не посилалась на відповідні норми цивільного законодавства, а також не давала ОСОБА_3 попередньо прочитати складені від її імені заповіти. Під час оголошення заповітів ОСОБА_3 лежала без свідомості, не реагувала на людей та не могла керувати своїми діями. З наведеного слідує висновок, що мати позивача ОСОБА_3 за станом свого здоров`я 29.01.2016 року не могла скласти будь-який заповіт та зробити розпорядження щодо своїх майнових прав та обов`язків на випадок смерті. Заповіт, складений ОСОБА_3 29.01.2016 року в користь ОСОБА_2 та посвідчений секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6, за реєстром №8 не відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо порядку його складання, зокрема: секретар сільської ради ОСОБА_6 не роз`яснила заповідачу зміст ст.ст.1235, 1238, 1241, 1244, 1254, 1273, 1307 ЦК України; при написанні заповіту не вказала у заповіті адресу належного ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, адресу місцезнаходження та кадастровий номер вказаних у заповіті земельних ділянок, а також номер, серію та дату видачі Державного акту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,47 га та на території якої сільської ради знаходиться вказана ділянка; не дала заповідачу прочитати заповіт вголос; не перевірила дієздатність заповідача; не зробила у заповіті відмітку, що він записаний нею зі слів ОСОБА_3 ; не вказала у заповіті, що він до підписання прочитаний вголос заповідачем та власноручно підписаний нею; не вказала у заповіті місце складання заповіту та те, що він був підписаний ОСОБА_3 за місцем її проживання у зв`язку із поганим станом здоров`я заповідача.
19.04.2017 року позивач подала доповнення до позовної заяви, в яких вказала, що заповіт ОСОБА_3 від 29.01.2016 року, посвідчений секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6 є нікчемним, оскільки при його складанні були грубо порушені вимоги щодо форми та посвідчення заповіту та не було враховано волевиявлення заповідача. При посвідченні вказаного заповіту секретар сільської ради не дотрималася вимог ст.ст.1233-1257 ЦК України, не взяла до уваги, що ОСОБА_3 29.01.2016 року була важко хвора та незряча, за станом свого здоров`я вже не усвідомлювала, що з нею відбувається і не могла сама прочитати заповіт та підписати його, а тому посвідчення заповіту мало відбутися при свідках. Оскільки заповіт був складений за допомогою технічних засобів, він мав бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним. Однак, через стан свого здоров`я, ОСОБА_3 29.01.2016 року знаходилась у нерухомому стані, у неї були опухлі кінцівки і вона осліпла на обидва ока, самостійно прочитати вголос та підписати заповіт вона була невзмозі. За таких умов заповіт ОСОБА_3 від 29.01.2016 року в користь ОСОБА_2 мав бути посвідчений у присутності не менш як двох свідків, які мали прочитати заповіт та підписати його. Також зазначила, що 29.01.2016 року волевиявлення її матері ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись станом здоров`я їхньої матері ОСОБА_3 та відсутністю позивача домовилась із секретарем сільської ради ОСОБА_6 про те, щоб остання склала заповіт від імені ОСОБА_3 на її доньку ОСОБА_2 . Разом з тим, мати позивача проживала разом із нею на протязі десяти років та знаходилась на її утриманні. Позивач за власний рахунок зробила ремонт у будинку матері в с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області , за власний кошт приватизувала на матір земельну ділянку та виготовила документи на будинок. ОСОБА_2 будь-яких коштів матері не надавала та не опікувалась нею. На прохання ОСОБА_2 секретар сільської ради ОСОБА_6 29.01.2016 року у приміщенні сільської ради склала заповіт від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , не будучи обізнаною про реальне волевиявлення заповідача, після чого з готовим текстом заповіту прийшла до будинку ОСОБА_3 , де зачитала текст двох заповітів, один з яких був складений на користь ОСОБА_2 , а інший на користь позивача. В подальшому ОСОБА_6 тримаючи руку ОСОБА_3 своєю рукою, розписалася за неї у заповітах. В цей час ОСОБА_3 лежала на дивані без свідомості, була вже незряча та не керувала своїми діями. Із врахуванням вищенаведених порушень закону заповіт ОСОБА_3 від 29.01.2016 року на користь ОСОБА_2 відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України є нікчемним. Крім цього, вказаний заповіт є недійсним, в силу того, що порушує право позивача як спадкоємця ОСОБА_3 на обов`язкову частку у спадщині, з тих підстав, що на день смерті заповідача позивач була інвалідом третьої групи та непрацездатною особою.
Третя особа Буцнівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області у своїх поясненнях не позов від 23.05.2018 року вказала, що вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Секретар сільської ради ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_3 29.01.2016 року у приміщенні Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області склала заповіт, який оскаржується, та після прочитання його вголос заповідачу ОСОБА_3 , посвідчила його. При цьому секретар сільської ради ОСОБА_6 діяла в межах наданих їй повноважень, що регулюються Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11.11.2011 року. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 було проведено ряд експертиз, які вказують на правомірність дій секретаря сільської ради та підтверджують, що саме померла ОСОБА_3 вчинила підписи у Журналі нотаріальних дій та власному заповіті від 29.01.2016 року зареєстрованому в реєстрі за №8, чим спростовуються доводи позивача про те, що ОСОБА_3 не підписувала власноручно даний заповіт. Із врахуванням наведеного Буцнівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Ганич Д.О. заявлені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та доповненнях до неї.
Представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат Скиба В.М. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність. Вказав, що мати сторін у справі ОСОБА_3 перед своєю смертю 29.01.2016 року склала заповіт, посвідчений секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №8 відповідно до якого заповіла відповідачу ОСОБА_2 частину належного їй майна, зокрема: ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,063 га, земельну ділянку площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(пай) площею 3,47 га. Зазначений заповіт був складений у приміщенні Буцнівської сільської ради та підписаний власноручно заповідачем ОСОБА_3 . Доводи позивача щодо порушення вимог закону щодо форми та посвідчення даного заповіту є необґрунтованими та безпідставними. Так, 27.01.2016 року у зв`язку із скаргами ОСОБА_3 на самопочуття вона була госпіталізована у Тернопільську районну лікарню, де її поклали у стаціонар та провели повне обстеження. Оскільки за результатами проведених аналізів ОСОБА_3 був поставлений діагноз рак крові останньої стадії, її як безнадійну хвору 28.01.2016 року лікарі дозволили забрати додому. 28.01.2016 року в післяобідній час ОСОБА_2 разом з ОСОБА_9 привезли ОСОБА_3 додому. 29.01.2016 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 поїхали в лікарню, де останню виписали додому у зв`язку із відмовою від лікування. Оскільки ОСОБА_3 знала про поставлений їй діагноз, то повертаючись додому вона попросила завезти її у сільську раду, де звернулася до секретаря ради ОСОБА_6 з проханням оформити заповіт. Після цього, відповідач та її чоловік ОСОБА_9 залишили матір у сільраді та поїхали оплатити в банку послуги за складення заповіту. За час відсутності відповідача та її чоловіка, ОСОБА_3 склала текст заповіту. Після того як секретар ОСОБА_6 за волевиявленням ОСОБА_3 виготовила за допомогою технічних засобів заповіт, ОСОБА_3 його прочитала самостійно вголос та підписала. Зазначений заповіт був зареєстрований секретарем сільської ради ОСОБА_6 у реєстрі за №8. Всі ці події відбувались в приміщенні сільської ради. Крім цього, ОСОБА_3 також виявила волевиявлення про складення ще одного заповіту в користь позивачки ОСОБА_1 , вказавши, що хоче заповісти останній земельну ділянку площею 0,25га. Однак у зв`язку із поганим самопочуттям заповідач попросила, щоб секретар сільської ради ОСОБА_6 виготовила текст даного заповіту та прийшла до неї додому для його посвідчення, на що остання погодилась. Після цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 поїхали додому. Під час поїздки ОСОБА_3 розказала ОСОБА_2 та ОСОБА_9 про вказані події та повідомила, що до неї ще має прийти секретар сільради. Події, які описує позивач у позові мали місце близько 15-16 год. 29.01.2016 року під час посвідчення заповіту ОСОБА_3 складеного на користь ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за №9, перед посвідченням даного заповіту він був прочитаний секретарем сільської ради вголос та після цього підписаний особисто ОСОБА_3 у неї вдома. Заповідач на той час знаходилась у свідомості та самостійно підписала другий заповіт, свідками чого були відповідач, її чоловік та донька. Висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів проведеної у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12017210180000277 від 16.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України за заявою ОСОБА_1 за фактом підробки заповіту ОСОБА_3 від 29.01.2016 року, вчиненого на користь ОСОБА_2 підтверджується, що підписи у заповітах ОСОБА_3 від 29.01.2016 року, посвідчених секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрованих у реєстрі за №8 та №9 виконані особисто заповідачем ОСОБА_3 . Вказане кримінальне провадження постановою слідчого закрите за відсутністю складу злочину. Із врахуванням вищенаведеного вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Від третьої особи Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла письмова заява за підписом сільського голови із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.
Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаною в якості свідка, суду пояснила, що коли у січні 2016 року захворіла її мати ОСОБА_3 їй про це ніхто не повідомив. Зі слів свого сина ОСОБА_4 вона знає, що 27.01.2016 року бригадою швидкої допомоги ОСОБА_3 була доставлена у лікарню, а 28.01.2016 року чоловік її сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_9 забрав її з лікарні додому. Її сина про ці події повідомили 28.01.2016 року, а вона дізналась про те, що мати хвора 29.01.2016 року. Після того, як ОСОБА_3 привезли з лікарні, її син ОСОБА_4 пробув з бабусею цілий день та ночував у неї вдома. Син їй також розповів про те, що 29.01.2016 року до матері приходила секретар Буцнівської сільської ради, яка принесла із собою два вже готові надруковані заповіти, невиразно оголосила їх, сказала, що матері треба їх підписати, ОСОБА_2 підняла матір та посадила її, підставивши подушку. Секретар сільради вставила ОСОБА_3 в руку ручку та притримуючи її руку своєю допомогла розписатись у заповітах. Також зі слів сина вона знає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 з дому не забирали і вона нікуди не їздила. Присутніми під час прочитання заповітів були її син ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_2 , чоловік сестри ОСОБА_9 , який привіз секретаря сільради, вийшов в той час на вулицю. Секретар сільради не пропонувала її матері самій прочитати заповіт, однак остання цього зробити вже не змогла би. При посвідченні заповітів свідки присутніми не були. Вона особисто приїхала у с. Буцнів 30.01.2016 року, її мати в той час лежала на дивані, не впізнала її, лише відкрила та закрила очі, нічого не їла та не пила, руки і ноги і неї були дуже набряклі, вона вже не бачила, очі були вкриті плівкою. В такому стані ОСОБА_3 просто фізично не могла вчинити будь-який заповіт та підписати його. Після свого приїзду вона весь час була біля матері та дві останні ночі ночувала у неї . Провідати ОСОБА_3 приходили знайомі та сусіди ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Також зазначила, що до 2005 року її мати жила у с. Буцнів разом з їхнім братом, який зловживав алкоголем, влаштовував скандали та бив матір, а тому у 2005 році ОСОБА_3 переїхала проживати до неї у м. Нетішин Хмельницької області, де жила на протязі 10 років. Після смерті брата мати повернулася додому в с. Буцнів. У неї з матір`ю були хороші стосунки, вони ніколи не сварилися, постійно телефонували одна одній. Коли мати повернулася проживати в село, вона за власні кошти зробила ремонт у будинку, наймала штукатурів, поміняла вікна, двері, купувала ламінат на підлогу. ОСОБА_2 тоді відмовилась приймати грошову участь у ремонті, посилаючись на те, що будинок після смерті матері не залишиться їй.
Вказала, що син повідомив її про те, що секретар сільради приносила на підпис Біляс заповіти, він нічого не зрозумів з їхнього змісту, однак вона тоді нічого у сестри не уточняла, оскільки більше хвилювалася за стан здоров`я матері.Також зазначила, що вона є інвалідом 3-ї групи, внаслідок хвороби не може працювати та має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи допитаною в якості свідка у судовому засіданні пояснила, що вона перебувала за кордоном, коли дізналась про хворобу своєї матері ОСОБА_3 .. 29.01.2016 року вона приїхала додому і відразу близько 7 год. ранку поїхала до матері в село. Попередньо, 27.01.2016 року її матір була госпіталізована в лікарню, 28.01.2016 року її чоловік, зять та син забрали матір з лікарні до них додому, бо вона говорила, що не хоче залишатися в лікарні та просила забрати її звідти, а ввечері вони відвезли її у с. Буцнів. Мати сама залишилась сама вдома, ходила по хаті, включила телевізор. 29.01.2016 року близько 8-9 год. ранку вони з чоловіком, сином та матір`ю поїхали в лікарню, думали, що продовжать лікування, але мати відмовилась від госпіталізації, а тому вона з сином пішла до лікуючого лікаря за випискою, де вона написала заяву про відмову від лікування. Її чоловік ОСОБА_9 в цей час залишався із матір`ю в автомобілі. ОСОБА_3 29.01.2016 року в лікарню не заходила. Вони пробули у лікарні близько однієї години та поїхали назад в с. Буцнів. По дорозі додому мати сказала завезти її в сільську раду та повідомила, що хоче скласти заповіт. Вони із чоловіком, підтримуючи матір під руки, завели її у приміщення Буцнівської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, де була секретар сільради ОСОБА_6, мати сіла на крісло, а вони поїхали у с. Острів оплатити державне мито за оформлення документів. Коли вони повернулися в сільську раду, секретар сказала, що її мати почуває себе гірше та хоче прилягти, а тому другий заповіт вона принесе на підпис до неї додому. По дорозі додому, мати не сказала їм який заповіт вона склала. 29.01.2016 року ОСОБА_3 вже було важко ходити, але вона йшла сама, вони її лише підтримували. Коли вони приїхали з сільради, мати лягла у ліжко, вона давала їй таблетки та робила укол, як призначили у лікарні. Близько 16 год. 29.01.2016 року додому до її матері ОСОБА_3 прийшла секретар сільської ради ОСОБА_6, яка зачитала заповіт матері, складений на користь її сестри ОСОБА_1 на город площею 0,25 га. Присутніми при зачитуванні заповіту були вона, її чоловік ОСОБА_9 , син позивача ОСОБА_4 , який прийшов якраз перед цим та його дружина ОСОБА_5 . Вона бачила, що секретар сільської ради ОСОБА_6 підтримувала руку щоб її мати могла розписатись у заповіті. 30.01.2016 року вони викликали фельдшера, яка оглядала матір, виміряла їй тиск, послухала чи немає хрипів у легенях.
Свідок ОСОБА_4 - у судовому засіданні пояснив, що він є сином позивача ОСОБА_1 , а померла ОСОБА_3 була його бабусею. 27.01.2016 року від сусідів по селу він дізнався, що ОСОБА_3 викликали швидку медичну допомогу і вона була госпіталізована у лікарню. 28.01.2016 року ОСОБА_3 привезли з лікарні додому і він прийшов її провідати та пробув у неї вдома цілий день. Бабуся була у поганому стані, вона вже нікого не впізнавала, руки і ноги у неї були сильно набряклі і вона знаходилась у передсмертному стані. Ввечері він пішов переночувати до батьків своєї дружини і 29.01.2016 року близько 6 год. ранку повернувся в будинок ОСОБА_3 та пробув там цілий день. ОСОБА_3 29.01.2016 року ніхто не возив ні в лікарню, ні в сільську раду, вона весь час знаходилась вдома. Близько 16 год. 29.01.2016 року до ОСОБА_3 прийшла секретар Буцнівської сільської ради ОСОБА_6 Вона зайшла в кімнату, запитала бабусю чи та її пам`ятає, після чого зачитала вголос заповіт, який принесла із собою вже готовий та роздрукований. Заповіт вона читала тихо та невиразно, так, що він не розібрав його змісту. Після цього ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_3 , дала їй в руки ручку і оскільки остання через сильні набряки на руках сама вже не могла писати, секретар сільської ради показала, де треба розписатись і притримуючи її руку своєю рукою допомогла розписатись у заповіті, після чого відразу пішла з будинку. Зазначив, що при оголошенні заповіту були присутні він, його дружина ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , який перед цим привіз секретаря сільської ради та ОСОБА_2 Вказав, що 28 та 29.01.2016 року ОСОБА_3 була вже не при свідомості, вона не розмовляла, не могла їсти та пити, весь час лежала у ліжку, осліпла на обидва ока, все тіло у неї було бліде та набрякле. В такому стані вона вже не могла вставати та самостійно вчинити заповіт. 29.01.2016 року біля ОСОБА_3 знаходився він, його дружина, двоюрідний брат ОСОБА_20 з дружиною ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , а також приходили інші сусіди та подруги бабусі, прізвищ яких він не знає. Зазначив, що від ОСОБА_9 , який забирав ОСОБА_3 з лікарні він дізнався, що їй поставили діагноз рак крові четвертої стадії. Також пояснив, що 28 та 29.01.2016 року фельдшер до ОСОБА_3 додому не приходила.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_3 та знайома з нею з дитинства і перебуває у добрих стосунках зі сторонами у справі. Вказала, що 29.01.2016 року вона вранці близько 09 год. приходила до ОСОБА_3 , пробула біля неї якийсь час, потім пішла додому, через дві години повернулася і знаходилась біля неї десь до 14 год. ОСОБА_3 була у важкому стані, лежала на ліжку вся опухла, нічого не бачила, не говорила, вона не могла підняти руку, бо це вже був передсмертний стан. Разом з ОСОБА_3 в той день знаходились її родичі- ОСОБА_4 з дружиною, ОСОБА_2 , ОСОБА_20 . В той час, коли вона знаходилась у будинку, ОСОБА_3 нікуди не возили, вона весь час лежала у ліжку. Вказала, що під час оголошення заповіту померлої вона присутня не була.
Свідок ОСОБА_22 у судовому засідання пояснила, що ОСОБА_1 є сестрою її чоловіка. 29.01.2016 року їй подзвонив її син ОСОБА_20 та сказав, що його двоюрідний брат ОСОБА_4 повідомив, що їх бабуся ОСОБА_3 захворіла і знаходиться при смерті. Її син відразу поїхав у с.Буцнів і з його слів їй стало відомо, що на момент його приїзду ОСОБА_3 лежала вдома в ліжку, була вся опухла, не розмовляла, не їла, не пила, осліпла на обидва ока, не впізнала його. Також зі слів сина їй відомо, що ОСОБА_3 в той день заповіту скласти за станом здоров`я вже не могла. Її син ОСОБА_20 29.01.2016 року знаходився вдома у ОСОБА_3 цілий день і говорив, що бабусю нікуди з дому не возили, вона весь час лежала у ліжку. Зазначила, що вона перебуває у нормальних відносинах із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а у разі скасування заповіту ОСОБА_3 право на спадкування за законом матимуть її чоловік та діти.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснила, що вона була знайома із ОСОБА_3 з якою разом працювала. В серпні 2016 року вона були разом на дні народження у сусідки і там ОСОБА_3 не говорила нічого поганого про свою доньку ОСОБА_1 . В січні 2016 року від людей в селі вона дізналася, що ОСОБА_3 дуже хвора, що 27.01.2016 року швидка допомога забрала її у лікарню. Вона особисто в період з 27 по 01.02.2016 року у ОСОБА_3 не була та не бачила її, але зі слів жінки, яка першою прийшла до ОСОБА_3 та викликала померлій швидку допомогу, їй відомо, що ОСОБА_3 була у передсмертному стані, не бачила, не говорила. Вказала, що вона не хоче назвати прізвище даної жінки.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що вона працює завідуючою відділенням ТРТМО ОТВ. 27.01.2016 року у приймальне відділення лікарні бригадою швидкої допомоги була доставлена ОСОБА_3 жителька с. Буцнів Тернопільського району, де була оглянута черговим лікарем, хірургом, черговим анестезіологом та госпіталізована у реанімаційне відділення. 28.01.2016 року о 18 год. 20 хв. ОСОБА_3 була переведена з відділення анестезіології та інтенсивної терапії в терапевтичне відділення, де її оглядала вона, як терапевт-консультант та поставила діагноз: хронічна лімфоїдна лейкемія, термінальна стадія. Аналогічний діагноз був поставлений лікарем-анестезіологом. Це був вперше виставлений діагноз. На момент огляду стан хворої був важкий, шкірні покриви бліді, серцева діяльність ритмічна, тони серця різко ослаблені, артеріальний тиск 100/70 мм рт.ст., пульс ритмічний, живіт м`який, набряки кінцівок. Під час огляду хвора розмовляла, скаржилася на загальну слабість, головокружіння, була контактна, самостійно відповідала на всі її запитання. Наявні у неї набряки кінцівок були зумовлені хворобою. Із виставленим ОСОБА_3 діагнозом прогноз для лікування та виздоровлення пацієнта неблагоприємний, у випадку її бажання продовжити лікування, вона була б переведена в обласну лікарню чи науково-дослідний інститут. Вказала, що у терапевтичне відділення хвора була переведена і надалі отримувала лікування, яке було призначене у відділенні інтенсивної терапії. Чи могла ОСОБА_3 самостійно пересуватись, вона не бачила, оскільки у відділенні вона була лежача. Зазначила, що вона не може згадати хто написав заяву про відмову ОСОБА_3 від подальшого лікування. 29.01.2016 року, коли вона зранку прийшла на обхід даної пацієнтки в лікарні вже не було. Хто з родичів забирав ОСОБА_3 28.01.2016 року з лікарні вона теж не знає, оскільки на той час її робочий день закінчився. Вказала, що 29.01.2016 року вона ОСОБА_3 не бачила, її в лікарню не привозили.
Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні пояснила, що вона працює фельдшером у с. Буцнів.30.01.2016 року її викликали оглянути ОСОБА_3 . Вона прийшла додому до хворої о 15 год., на подвір`ї було багато людей, родичів. ОСОБА_3 сиділа в кімнаті на ліжку, вона впізнала її, назвала по імені, сказала, що почувається так собі. Вона оглянула хвору, послухала, поміряла тиск, який був 100/60 мм рт.ст., родичі ОСОБА_3 запитали що робити, якщо буде підніматися температура, вона порадила давати парацетамол та цитрамон та сказала, що якщо стан буде погіршуватись то на наступний тиждень викличе сімейного лікаря., більше ніякого лікування не призначала. ОСОБА_3 була трохи ослаблена, але рухлива, намагалася сама зняти з себе светр, щоб поміряти тиск, більше нічого не говорила, руки та ноги у неї були жовтуватого кольору, але не сильно опухлі. Вона пригадує, що на той час в будинку ОСОБА_3 було багато родичів померлої, була присутня ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , його дружина. Хвора перед цим була у лікарні, їй сказали, що ОСОБА_3 виписали 28.01.2016 року, а її викликали на огляд 30.01.2016 року. Вона пробула у ОСОБА_3 близько 15 хв., діагнозу хворої вона не знала, але від односельчан їй відомо, що в останньої був рак крові 4 стадії.
Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що він працює лікарем-хірургом ТРТМО та ознайомившись із записами у медичній картці хворої ОСОБА_3 підтвердив, що 27.01.2016 року о 18 год. 45 хв. проводив огляд хворої при поступленні у приймальне відділення ТРТМО як черговий лікар-хірург. Стан хворої був вкрай важкий, вона скаржилась на загальну слабість. Ним було відмічено блідість шкірних покривів, набряки рук та ніг, рухових розладів та порушення координації рухів та функції ходи ним констатовано не було, отже хвора могла пересуватись самостійно, свідомість її не була порушена, підозри на інсульт не було. На момент огляду пацієнтки його задача полягала у тому, щоб виключити у неї наявність хірургічної патології, яка могла б бути причиною анемії та блідості шкірних покривів, зокрема виключити можливу кишково-шлункову кровотечу, що і було зроблено. Однак, зважаючи на важкий стан ОСОБА_3 , відразу після поступлення вона була госпіталізована у відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Таке рішення приймається консилярно черговим лікарем та лікарем анестезіологом. Він подальшим лікуванням хворої не займався, оскільки хірургічної причини, яка могла би призвести до такого стану здоров`я ним виявлено не було. В процесі лікування за результатами аналізів, які показали дуже низький рівень еритроцитів, додаткового обстеження та динамічного спостереження ОСОБА_3 був виставлений остаточний діагноз-рак крові. Він ніякого лікування хворій не призначав, бо в цьому не було потреби. Хвороба у ОСОБА_3 була запущена, в останній стадії і за таких обставин вже нічим їй допомогти було неможливо.
Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснив, що він як черговий лікар-терапевт оглядав ОСОБА_3 27.01.2016 року після поступлення у приймальне відділення ТРТМО. Попередній діагноз був виставлений кишково-шлункова кровотеча під питанням. Хвора була у важкому стані, а тому була відразу госпіталізована у відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Все подальше лікування їй було призначене лікарем-анестезіологом. Під час проведення ним огляду хворої, ОСОБА_3 була у в адекватному стані, відповідала на запитання, озвучувала скарги на свій стан. Її стан оцінювався як важкий, був низький артеріальний тиск 70/40 мм рт.ст., збільшені печінка та селезінка, блідість шкірних покривів. Вказав, що він не пригадує, чи були у ОСОБА_3 на момент огляду набряки рук та ніг.
Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснив, що 27.01.2016 року о 18 год. 40 хв. він як черговий лікар-анестезіолог оглядав ОСОБА_3 у приймальному відділенні ТРТМО. Хвора скаржилась на задишку, була бліда, у неї був низький тиск, її оглянув хірург, який висловив підозру на внутрішню кровотечу, а тому було прийнято рішення відразу, щоб не втрачати час госпіталізувати її у відділення анестезіології та інтенсивної терапії, де першочерговим завданням було виключити наявність кишково-шлункової кровотечі. В ході обстеження хворої були взяті аналізи, які показали низький рівень гемоглобіну та високий рівень лейкоцитів, а тому відразу був виставлений діагноз гострий лейкоз. Вони прокапали хвору, надали їй необхідну допомогу. Він міг ще ввечері 27.01.2016 року перевести хвору у профільне відділення бо потреби у її подальшому перебуванні у відділення анестезіології та інтенсивної терапії не було, але зважаючи на наявність вільних місць та пізній час, залишив її на ніч у відділенні анестезіології. Зранку він дав вказівку черговому лікарю перевести хвору у терапевтичне відділення, і вона була переведена туди 28.01.2016 року о 18 год., де мала продовжити лікування. При поступленні хворої у лікарню, зі слів родичів було встановлено, що її стан погіршився чотири дні тому, а 27.01.2016 року їй викликали швидку допомогу, лікарі якої прийняли рішення госпіталізувати хвору. Загальний стан ОСОБА_3 на момент поступлення був важкий, однак вона була притомна, при свідомості, контактна, адекватно розмовляла, відповідала на поставлені запитання, повністю орієнтувалась у просторі і часі, дихала самостійно, але була задишка, зумовлена анемією, артеріальний тиск був 100/60 мм рт.ст., серце ритмічне, пульс 114 ударів за хвилину, живіт м`який, шкірні покриви бліді. Всі ці ознаки в сукупності вказували на можливість внутрішньої кровотечі, але їх наявність могла бути зумовлена і анемією. Коли хірург констатував відсутність внутрішньої кровотечі, та були отримані аналізи, які показали високий рівень лейкоцитів, був поставлений попередній діагноз- хронічний лімфолейкоз, термінальна стадія. У терапевтичному відділенні лікарем терапевтом був виставлений остаточний діагноз-хронічна лімфоїдна лейкемія, термінальна стадія, кардіосклероз, серцева недостатність, проведені терапевтичні заходи трохи покращили стан хворої, однак зважаючи на стадію її хвороби він міг погіршитись у будь-який час. Такий стан здоров`я виник не раптово, симптоми хвороби були у пацієнтки на протязі останнього року чи двох років. На кінцівках у хворої були незначні набряки жовтуватого кольору, зумовлені порушенням роботи серця. ОСОБА_3 доставили у приймальне відділення на носилках з автомобіля швидкої медичної допомоги, потім у відділення анестезіології та інтенсивної терапії вона була перевезена на каталці, і з цього відділення у терапевтичне відділення теж перевезена на каталці, це такий порядок у лікарні, який не свідчить про те, що хвора не могла пересуватись самостійно. 29.01.2016 року о 8.30 год. ОСОБА_3 була виписана з лікарні у зв`язку із відмовою від подальшого лікування.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін у справі ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 03.02.2016 року.
Відповідно до заповіту від 29.01.2016 року, посвідченим секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №8 ОСОБА_3 заповіла належні їй ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,063 га, земельну ділянку площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(пай) площею 3,47 га відповідачу ОСОБА_2 .
Як вбачається із повідомлень Тернопільського районного територіального медичного об`єднання №126 та №128 від 17.02.2017 року ОСОБА_3 27.01.2016 року о 18 год. 05 хв. була доставлена виїзною бригадою швидкої медичної допомоги у складі лікаря невідкладної медичної дороги ТРТМО ОСОБА_31, фельдшера виїзної бригади ОСОБА_29 , водія ОСОБА_30 у приймальне відділення ТРТМО та в подальшому госпіталізована у відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Огляд ОСОБА_3 здійснювався черговим лікарем- ОСОБА_27 , анестезіологом ОСОБА_28 , лікарем-хірургом ОСОБА_26 . ОСОБА_3 була виписана із вказаного медичного закладу 29.01.2016 року.
Згідно витягу із кримінального провадження, 16.05.2017 року до ЄРДР внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12017210180000277 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України за фактом внесення секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6 неправдивих відомостей у складений нею 29.01.2016 року заповіт ОСОБА_3 щодо спадкування частини будинковолодіння останньої та реєстр вчинення нотаріальних дій вказаної сільської ради.
Як слідує із повідомлення Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області за вих.. №3839/115/4/03/18 від 22.05.2018 року, Тернопільським РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017210180000277 від 16.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, за фактом підробки заповіту ОСОБА_3 від 29.01.2016 року щодо спадкування частини майна ОСОБА_2 в якому було проведено судову почеркознавчу експертизу та 22.05.2018 року прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.
З висновку проведеної у кримінальному провадженні №12017210180000277 від 16.05.2017 року судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, №234/235/18-22 від 19.05.2018 року вбачається, що способи технічного відтворення підписів від імені ОСОБА_3 у заповіті, укладеному 29.01.2016 року та посвідченому секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6, а також у графі Підпис про одержання нотаріально оформленого документа в рядках №8 та №9 на аркуші 15 Журналу реєстрації нотаріальних дій Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за 2015 р.-2016 р. не застосовувались. Підписи виконано рукописним способом, без технічної підготовки до їх виконання.
Підпис в рядку Підпис____ у заповіті, укладеному 29.01.2016 року та посвідченому секретарем Буцнівської сільської ради ОСОБА_6 виконано ОСОБА_3 .
Підпис у графі Підпис про одержання нотаріально оформленого документа в рядку №8 на 15 аркуші Журналу реєстрації нотаріальних дій Буцнівської сільської ради за 2015 р.-2016 р.-виконано ОСОБА_3 .
Підпис у графі підпис про одержання нотаріально оформленого документа в рядку №9 на 15 аркуші Журналу реєстрації нотаріальних дій Буцнівської сільської ради 2015 р.-2016 р. виконано ОСОБА_3 .
У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця) до інших осіб(спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною першою ст.1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
У відповідності до ст..1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Загальні вимоги до заповіту визначено у ст. 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статті 1251-1252 ЦК України та підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування та порядок їх вчинення регулюються нормами Закону України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11.11.2011 року(надалі -Порядок №3306/5).
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про нотаріат у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних).
Пунктом 2.1. розділу 3 Порядку №3306/5 передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Відповідно до п.1.4 розділу 3 Порядку №3306/5 при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.
Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.
У відповідності до ч.1 ст.1258 ЦК України заповіт, складений особою, яка не має на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Верховний Суд України у своєму правовому висновку від 06.09.2017 року у справі 6-2424цс16 вказав, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Крім того, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із підстав визначених ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України судам необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.
Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи статті 1257 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Таким чином, на заповіт, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності.
Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що заповіт її матері ОСОБА_3 від 29.01.2016 року за реєстром №8 є нікчемним, оскільки складений секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме: у заповіті відсутнє посилання на фактичне місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси та причини з якої вказана нотаріальна дія вчинялася поза межами Буцнівської сільської ради; заповідачу не було роз`яснено зміст ст.ст.1235, 1238, 1241, 1244, 1254, 1273, 1307 ЦК України; у заповіті не вказано адресу належного ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, адресу місцезнаходження та кадастровий номер земельних ділянок; дієздатність заповідача не перевірено; у заповіті не вказано, що він записаний зі слів ОСОБА_3 , до підписання прочитаний вголос заповідачем та власноручно підписаний нею.
Як встановлено судом, і даний факт не заперечують сторони у справі, 29.01.2016 року їх матір`ю ОСОБА_3 було складено два заповіти, які були посвідчені секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6, а саме: заповіт зареєстрований у реєстрі під №8 на користь доньки ОСОБА_2 та заповіт, зареєстрований у реєстрі за №9 на користь доньки ОСОБА_1 .
Водночас, зі слів позивача обидва вказані заповіти були посвідчені 29.01.2016 року за місцем проживання ОСОБА_3 , в той час як відповідач вказує на те, що заповіт від 29.01.2016 року за реєстром №8 був укладений та підписаний ОСОБА_3 у приміщенні Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
З показань допитаних у судовому засіданні медичних працівників ТРТМО, які здійснювали огляд та лікування ОСОБА_3 , встановлено, що на момент поступлення та виписки з медичного закладу, тобто у період 27-28.01.2016 року ОСОБА_3 перебувала у свідомості, була адекватна, контактна, повністю орієнтувалась у просторі та часі, жодних скарг на втрату зору від неї не надходило, за своїм станом здоров`я остання могла самостійно пересуватись, а наявні у неї набряки верхніх та нижніх кінцівок не спричинили суттєвого обмеження її рухових можливостей.
Відповідач ОСОБА_2 під час допиту її в якості свідка підтвердила той факт, що 29.01.2016 року її мати ОСОБА_3 виявила бажання скласти заповіт і вони із чоловіком відвезли останню у Буцнівську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області, де остання склала та підписала перший заповіт, а другий заповіт на її прохання був виготовлений секретарем сільської ради та підписаний того ж дня за місцем проживання заповідача.
Фельдшер ОСОБА_25 у суді підтвердила, що 30.01.2016 року вона оглядала вдома хвору ОСОБА_3 , яка перебувала у свідомості, впізнала її, під час огляду сиділа на ліжку та відповідала на її запитання і не була обмежена у рухах.
З висновку проведеної у кримінальному провадженні №12017210180000277 від 16.05.2017 року судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №234/235/18-22 від 19.05.2018 року вбачається, що підпис у заповіті ОСОБА_3 , 29.01.2016 року укладеному 29.01.2016 року та посвідченому секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6, за реєстром №8 та підпис у у відповідній графі Журналу реєстрації нотаріальних дій Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за 2015 р.-2016 р. виконано особисто заповідачем ОСОБА_3 .
Ні допитані у судовому засіданні свідки зі сторони позивача, ні сама позивач ОСОБА_1 у своїх показаннях не вказували про те, що 29.01.2016 року секретар сільської ради ОСОБА_6, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_3 , надавала останній на підпис окрім тексту заповіту також Журнал реєстрації нотаріальних дій Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Позивачем не надано суду будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів про те, що внаслідок свого віку, хвороби чи будь-якої іншої фізичної вади ОСОБА_3 29.01.2016 року не могла особисто прибути у приміщення Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, самостійно прочитати та підписати укладений нею заповіт за реєстром №8 чи потребувала для цього допомоги сторонніх осіб.
Відтак, підстав, визначених ч.2 ст.1248 ЦК України, які вимагають посвідчення заповіту з обов`язковою присутністю не менш як двох свідків, судом не встановлено.
Таким чином, вказаними доказами повністю спростовуються доводи позивача про те, що 29.01.2016 року ОСОБА_3 не зверталась у Буцнівську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області, оскільки не могла самостійно пересуватись, втратила зір та перебувала за місцем свого проживання у непритомному стані, а тому не могла укласти та підписати особисто заповіт та підтверджується той факт, що заповіт ОСОБА_3 від 29.01.2016 року зареєстрований у реєстрі №8, про нікчемність якого стверджує позивач, був укладений та посвідчений секретарем сільської ради ОСОБА_6 безпосередньо у приміщенні Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, а не за місцем проживання заповідача та підписаний особисто ОСОБА_3 , а не іншою особою, зокрема секретарем сільради ОСОБА_6 .
Отже, судом встановлено, що посвідчення заповіту ОСОБА_3 , укладеного 29.01.2016 року та посвідченого секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6 за реєстром №8 відбулося з додержанням вимог чинного законодавства, вказаний заповіт складений у письмовій формі із використанням загальноприйнятих технічних засобів, із зазначенням місця та часу його складання, дати та місця народження заповідача, підписаний особисто ОСОБА_3 , що підтверджується висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №234/235/18-22 від 19.05.2018 року, у встановленому порядку посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування та зареєстрований в реєстрі, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало її внутрішній волі.
Твердження позивача щодо нікчемності оскаржуваного заповіту у зв`язку з тим, що у ньому відсутні вказівки про те, що дієздатність заповідача перевірено, текст заповіту записано зі слів ОСОБА_3 та до підписання прочитано вголос заповідачем, заповідачу було роз`яснено зміст ст.ст.1235, 1238, 1241, 1244, 1254, 1273, 1307 ЦК України, а також відсутність точної адреси та кадастрових номерів спадкового майна не заслуговують на увагу суду, оскільки за своєю суттю є формальними порушеннями, що не спростовують волевиявлення спадкодавця та не являються юридично важливими умовами, які можуть спричинити нікчемність даного правочину.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку загальні вимоги, які необхідні для чинності заповіту при його складанні та посвідченні були дотримані, а отже підстави для визнання нікчемним заповіту ОСОБА_3 від 29.01.2016 року, посвідченого секретарем Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №8 відповідно до ст.1257 ЦК України відсутні.
Твердження позивача про наявність у неї права на обов`язкову частку у спадщині не є підставою для визнання заповіту нікчемним, оскільки в силу вимог ст.1241 ЦК України реалізація свого права на обов`язкову частку здійснюється непрацездатними дітьми спадкоємця незалежно від змісту заповіту.
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 ст.82, частиною 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях-ч.6 ст.81 ЦПК України.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-яких інших належних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем суду не надано.
У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України № 4909/04, від 10.02. 2010 року).
З урахуванням наведених обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_3 від 29.01.2016 року, посвідченого секретарем виконкому Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6, за реєстром №8 нікчемним слід відмовити за безпідставністю.
В силу вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.203, ч.4 ст.207, ч.1 ст. 215, ч.1 ст.225, ст.ст.1217, 1220, 1233, 1234, 1247, 1248, 1251, 1253, 1254 ЦК України, п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року у справах Про судову практику у справах про спадкування , суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання заповіту ОСОБА_3 від 29 січня 2016 року, посвідченого посвідченим секретарем виконкому Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_6, за реєстром №8 нікчемним - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .
Третя особа: Буцнівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, 47730, с. Буцнів, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394852.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич
Суд | Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2019 |
Оприлюднено | 18.12.2019 |
Номер документу | 86392636 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Дзюбич В. Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні