Рішення

від 10.12.2019 по справі 911/2812/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2812/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Стаднік О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Миронівка «Райагрохім» , м. Миронівка

до Комунального підприємства Богусловської районної ради «Богуславтепловодопостачання» , м. Богуслав

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: О.М.Симончук

від відповідача: С.В.Приходько

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства Миронівка Райагрохім (далі - позивач) до Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 року щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2812/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.02.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №49 від 01.02.2019 року (вх. №2197/19 від 04.02.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та клопотання №50 від 01.12.2019 року (вх. №2196/19 від 04.02.2019 року) про відкладення судового засідання. У поданому відзиві відповідач не погоджується із сумою боргу, визначеною позивачем та зазначає, що ним було частково погашено суму основного боргу, у зв`язку із чим, станом на 29.01.2019 року сума заборгованості, на думку відповідача, становить 500000,00 грн., що підтверджується доданими до відзиву платіжними дорученнями. Також, відповідач заперечує проти нарахованих штрафних санкцій, посилаючись при цьому на те, що підприємство відповідача є комунальним підприємством, яке забезпечує опалення в зимовий період державним, комунальним установам та населенню. Зазначені установи мають заборгованість перед відповідачем за надані послуги опалення, у зв`язку із чим і виникла заборгованість відповідача перед позивачем у даній справі.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 12.02.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року відкладено розгляд справи на 05.03.2019 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання №61 від 19.02.2019 року (вх. №3432/19 від 19.02.2019 року) про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.03.2019 року представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження.

До суду від позивача надійшла заява №34 від 01.03.2019 року (вх. №4441/19 від 05.03.2019 року) в порядку ст. 46 ГПК України про зменшення позовних вимог у зв`язку із погашенням відповідачем суми основного боргу. Таким чином, з урахуванням поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних у розмірі 200259,83 грн., штраф у розмірі 20% згідно п. 6.4. Договору, що складає 327419,92 грн. та 7915,19 грн. витрат по сплаті судового збору. Крім того, у зв`язку із зменшення позовних вимог позивач просить суд повернути з державного бюджету 22383,15 грн. сплаченого судового збору. Таким чином, новою ціною позову є стягнення з відповідача 200259,83 грн. - 30% річних та 327419,92 грн. 20 % штрафу.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2812/18 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 26.03.2019 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2019 року подав клопотання б/н від 26.03.2019 року (вх. №6009/19 від 26.03.2019 року) про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що Господарським судом Київської області розглядається справа №911/703/19 за позовом Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання до Приватного підприємства Миронівка Райагрохім про визнання недійсними пунктів договору.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2019 року проти поданого клопотання відповідача заперечував.

Ухвалою суду від 26.03.2019 року розгляд справи відкладено на 16.04.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 16.04.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року зупинено провадження у справі №911/2812/18 до набрання законної сили рішенням у справі №911/703/19 Господарського суду Київської області.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 12.11.2019 року (вх. №21612/19 від 12.11.2019 року) про поновлення провадження у справі у зв`язку із набранням законної сили рішенням Господарського суду Київської області №911/703/19.

Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2019 року у справі №911/703/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року, у задоволенні позову Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» до Приватного акціонерного товариства «Миронівка «Райагрохім» про визнання недійсними пунктів 6.2, 6.4, 6,5 Договору про постачання товару №БЛ - 100817 від 10.08.2017 року відмовлено.

Ухвалою суду від 14.11.2019 року поновлено провадження у справі №911/2812/18 та призначено судове засідання на 26.11.2019 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 21.11.2019 року (вх. №22266/19 від 21.11.2019 року) про відкладення розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.11.2019 року не з`явився.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/2812/18 та призначено розгляд справи по суті на 10.12.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2019 року позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2019 року проти позову заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що нарахування штрафних санкцій на підставі п.п. 6.4. та 6.5. Договору не відповідає вимогам чинного законодавства а їх зміст суперечить принципам розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 10.12.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством Миронівка Райагрохім (за договором - постачальник) та Комунальним підприємством Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання (за договором - покупець) 10.08.2017 року укладено Договір поставки про постачання товару №БСЛ-100817 (далі - Договір), згідно умов п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язаний поставити у власність покупця біопаливо-лушпиння соняшникове не гранульоване (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається специфікаціями, та/або додатками, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, термін та кількість поставки товару відбувається згідно графіка поставки, що є невід`ємною частиною даного договору та погоджується сторонами при підписанні даного Договору.

Відповідно до п. п. 2.7., 2.8. Договору, остаточна кількість товару, що була поставлена постачальником покупцю визначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) становить 1731,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору та відображається у видаткових накладних, за якими передається товар (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару, фактично отриманого ним на умовах даного Договору, у такі строки та порядку: покупець сплачує в термін до 29.03.2018 року включно - 60% вартості фактично отриманого ним, у період з дати укладення даного договору до 29.03.2018 року включно, товару; покупець сплачує в термін до 01.12.2018 року включно - 40% вартості фактично отриманого ним, у період з дати укладення даного Договору до 01.12.2018 року включно, товару.

У пункті 8 Договору сторони погодили, що Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до 01.12.2018 року, а в частині проведення взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Додатковою угодою №2 від 30.11.2017 року до Договору про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 року сторони домовились змінити п. 4.1. Договору та викласти його в наступній редакції: Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.12.2017 року становить 2225,00 грн. в т.ч. ПДВ. Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.01.2018 р., у разі її зміни, має бути визначена додатковою угодою, яку сторони мають підписати в строк з 25 по 28 грудня 2017 року. .

Додатковою угодою №3 від 28.12.2017 року до Договору про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 року сторони домовились змінити п. 4.1. Договору та викласти його в наступній редакції: Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.01.2018 року становить 2631,00 грн. в т.ч. ПДВ. Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.02.2018 р., у разі її зміни, має бути визначена додатковою угодою, яку сторони мають підписати в строк з 29 по 31 січня 2018 року. .

Додатковою угодою №4 від 31.01.2018 року до Договору про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 року сторони домовились змінити п. 4.1. Договору та викласти його в наступній редакції: Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.02.2018 року становить 2380,98 грн. в т.ч. ПДВ. Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.03.2018 р., у разі її зміни, має бути визначена додатковою угодою, яку сторони мають підписати в строк з 26 по 28 лютого 2018 року. .

Додатковою угодою №5 від 28.02.2018 року до Договору про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 року сторони домовились змінити п. 4.1. Договору та викласти його в наступній редакції: Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.03.2018 року становить 2340,66 грн. в т.ч. ПДВ. Ціна за 1 тонну товару (біопаливо лушпиння соняшникове не гранульоване) з 01.04.2018 р., у разі її зміни, має бути визначена додатковою угодою, яку сторони мають підписати в строк з 28 по 30 березня 2018 року. .

Додатковою угодою №6 від 01.06.2018 року до Договору про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 року сторони домовились доповнити п. 5.1. Договору наступними пунктами: п. 5.1.3. Погашення заборгованості за фактично отриманий покупцем товар згідно даного договору проводиться згідно наступного графіку: до 20.06.2018 р. має бути оплачено не менше 500000,00 грн., до 20.07.2018 р. має бути оплачено не менше 450000,00 грн., до 20.08.2018 р. має бути оплачено не менше 400000,00 грн., до 20.09.2018 р. має бути оплачено не менше 350000,00 грн., до 20.10.2018 р. має бути оплачено не менше 300000,00 грн., до 20.11.2018 р. має бути оплачена вся сума заборгованості за фактично отриманий товар згідно даного договору. Підпункт 5.1.3. Договору про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 р. вступає в дію з 01.06.2018 р., при цьому підпункт 5.1.2. Договору припиняє свою дію з 01.06.2018 р.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором за період з 26.09.2017 року по 02.04.2018 року останній здійснив поставку, а відповідач прийняв товар у кількості 2931,02 тон на загальну суму 6555405,61 грн., що підтверджується видатковими накладними.

01.06.2018 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору про постачання товару №БЛС-100817 від 10.08.2017 року, згідно умов якої сторонами визначено графік погашення відповідачем заборгованості за фактично отриманий товар.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково та з порушенням строків оплати товару.

В матеріалах справи також наявний підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2017 року по 31.08.2018 року, який підтверджує, що станом на 31.08.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 1937099,61 грн.

Таким чином, враховуючи часткові оплати суми боргу, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1537099,61 грн. у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1537099,61 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних згідно п. 6.5. Договору у розмірі 155369,80 грн., нарахованих на непогашену заборгованість відповідача згідно Графіку погашення з урахуванням часткових оплат за загальний період з 21.06.2018 року по 11.12.2018 року та передбачений п. 6.4. Договору штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за порушення умов оплати у розмірі 1637099,61 грн., що складає - 327419,92 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однак, у зв`язку із погашенням відповідачем в процесі розгляду справи суми основного боргу у розмірі 1537099,61 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, позивачем в порядку ст. 46 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №34 від 01.03.2019 року (вх. №4441/19 від 05.03.2019 року). Тобто, з урахуванням поданої заяви позивача про зменшення позовних вимог, остаточними позовними вимогами у даній справі є стягнення 200259,83 грн. 30% річних та 327419,92 грн. 20% штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача 200259,83 грн. 30% річних відповідно до п. 6.5. Договору та 20% штрафу згідно п. 6.4. Договору у розмірі 327419,92 грн., які розраховано з виходячи графіку погашення заборгованості з урахуванням часткових оплат за загальний період з 21.06.2018 року по 17.02.2019 року згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 6.4. Договору, покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу заперечень відповідача щодо нарахування 30% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення господарських зобов`язань є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать. За загальним правилом, визначеним відповідною нормою, боржник на вимогу кредитора має сплатити, зокрема, три проценти річних з простроченої суми. Однак, відповідна норма є диспозитивною і дозволяє сторонам змінювати розмір процентів у договорі. Окрім того, відповідна норма визначає, що спеціальними нормами може визначатись інший розмір процентів. Так, в п. 6.5. Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування 30% річних господарським судом не приймаються до уваги при вирішенні спору, оскільки, чинне законодавство не виключає можливості нарахування на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відсотків річних у визначеному договором розмірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних та 20% штрафу, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним.

Отже, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 30% річних у розмірі 200259,83 грн.

Також, враховуючи те, що відповідач порушив умови оплати вартості товару, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, що складає 327419,92 грн., підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак, позивачем до позовної заяви не додано Договору про надання правової допомоги в якості підтвердження виникнення правовідносин по наданню правової допомоги між позивачем та адвокатом, що позбавляє суд можливості встановити наявність таких правовідносин, а також дослідити умови зазначеного договору, що необхідно для встановлення обсягу наданих послуг, як і не надано актів виконаних робіт, та належних доказів понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу. Таким чином, суд позбавлений можливості дослідити обсяг наданих послуг, який визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості та визначити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів надання правової допомоги адвокатом та доказів понесення позивачем заявлених витрат, у суду відсутні підстави для їх розподілу між сторонами.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі, яка підлягає сплаті з уточненої суми позову, а саме 7915,19 грн.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 22383,15 грн. є надміру сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у зв`язку зі зменшенням позовних вимог на підставі п. 1 ч.1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Миронівка Райагрохім до Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Польова, буд. 46-А, код ЄДРПОУ 33604652) на користь Приватного акціонерного товариства Миронівка Райагрохім (08801, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 143, код ЄДРПОУ 05489224) 200259 (двісті тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 83 коп. 30% річних, 327419 (триста двадцять сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 92 коп. 20% штрафу, 7915 (сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути на користь Приватного акціонерного товариства Миронівка Райагрохім (08801, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 143, код ЄДРПОУ 05489224) з Державного бюджету 22383 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 15 коп. надміру сплаченого судового збору (за платіжним дорученнями №1075 від 11.06.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №911/2812/18).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.12.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць