Рішення

від 16.12.2019 по справі 916/3052/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р.Справа № 916/3052/19 Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С.П., згідно довіреності від 17.05.2019р.

від відповідача: не з`явився,

розглянувши справу №916/3052/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Фонтан 33 (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога,33/1) про стягнення 22306,08грн., із яких 17897,15грн. пені, 1604,54грн. три проценти річних, 2804,39грн. втрат від інфляції,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.12.2015р. між ПАТ НАК Нафтогаз України та ОК ЖБК Фонтан 33 було укладено договір №3245/16-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 185226,38грн., та відповідач за умовами п.6.1. договору мав розрахуватись за отриманий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. вказаного договору, що і стало підставою для позивача нарахувати на суми несвоєчасно сплаченої заборгованості пеню, три проценти річних, втрати від інфляції.

Відповідач подав відзив на позов 18.11.2019р. за вх.№23760/19, де просить суд задовольнити позов частково, застосувати до правовідносин сторін ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України і зменшити розмір штрафу. В обґрунтування заявленого відповідач послався на те, що визнає обставину споживання природнього газу у 2016 році за період з січень-квітень 2016 року на загальну суму 185 226,38 грн., обставини сплати за спожитий газ з порушенням встановлених строків. Відповідач відмічає, що ним було прострочено сплату за спожитий газ лише за січень 2016 року на суму 85430,18 грн., однак, одразу після з`ясування даної обставини відповідач добровільно у жовтні 2016 року усунув зазначене порушення та погасив борг у повному обсязі.

Окремо відповідач зазначає, що є неприбутковою організацією, яка не має на меті одержання прибутку, газ споживається для забезпечення опалення власників жилих і нежилих приміщень, які перебувають на балансі підприємства для кришної котельні, інших альтернативних джерел опалення приміщень Кооператив не має. Відповідач вказує, що у 2015 році запроваджено нову систему (схему) роботи, раніше договірні відносини із АТ НАК НАФТОГАЗ України , тобто до 01.01.2016р. - відсутні. Допущене порушення є наслідком збігу наступних обставин: 1) перехід на прямі договори із АТ НАК НАФТОГАЗ України і зміна умов споживання за природний газ - до 01.01.2016р. розрахунки за газ відбувались за договорами з ПАТ Одесагаз . Так званий перехідний період запроваджений Постановою КМУ №758 від 01.10.2015р. Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) . 2) Відсутність в паперовому вигляді актів прийому-передачі за спожитий газ. За текстом договору №3245/16-те-23 від 21.12.2015 року, до якого внесені зміни шляхом підписання додаткової угоди №1 від 31.12.2015р., додаткової угоди №2 від 29.01.2016р., додаткової угоди №3 від 31.03.2016р. Відповідач зауважує, що у вказаному періоді склалась наступна схема роботи: споживач наприкінці місяця направляє на адресу постачальника (НАК НАФТОГАЗ України) акти прийому-передачі газу, оформлені з боку споживача (ОК ЖБК ФОНТАН 33 ), та потім очікує підписаний акт з боку постачальника. У 2016 році акти, підписані постачальником, надходили від постачальника із запізненням.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій з посиланням на скрутне матеріальне становище відповідача, зауважуючи про наступне: вказані події відбулись у 2016 році та у подальшому були негайно після виявлення виправлені у позасудовому порядку; відсутність мети одержання прибутку ставить в залежність від судового рішення та зачіпає інтереси власників жилих квартир та нежилих приміщень у будинку - оскільки відповідно до п.10.2. Статуту Кооперативу - джерелами формування майна Кооперативу є внески членів; зазначений розмір пені, трьох відсотків річних та інфляційних трат є тягарем для Кооперативу, оскільки будь-якими документами не передбачено зазначені трати. Сама суть закупівлі газу для цілей населення, у разі задоволення позовних вимог буде зводитись до сплати більшого обсягу плати за фактично спожитий три роки тому газ. Як відмічає відповідач, зазначений розмір позовних вимог ставить під загрозу теперішню можливість вчасно проводити розрахунки із постачальниками послуг, в тому числі із НАК НАФТОГАЗ України , оскільки не передбачено таких трат на 2019 рік, які формуються за рахунок внесків членів кооперативу. Відповідач вказує, що заявлена ціна позову 22306,08 грн. становить 32 % від місячного фонду заробітної плати на забезпечення нормального функціонування будинку у літній період та 30 % від місячного фонду заробітної плати у зимовий (опалювальний) період, тобто, є непомірним для Кооперативу.

Позивач подав до справи відповідь на відзив від 25.11.2019р. за вх.№24223/19, де вказує, що пунктом 8.2. договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1. договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Отже, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що у розумінні ст.625 ЦК України, ст.ст.218, 229 ГК України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів.

Крім того, позивач відмічає, що відповідач фактично обґрунтовує свою правову позицію стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем та відсутністю в паперовому вигляді актів приймання-передачі за спожитий газ, однак, строки оплати за переданий природний газ визначені в п.6.1. договору та ставляться в залежність від дій третіх осіб, а також від підписання актів приймання-передачі природного газу. На думку позивача, збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку. залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

Одночасно позивач просить суд при розгляді питання зменшення пені врахувати наступне. Відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58988 тис. грн., має тенденцію до зростання - у 2016 році становила 49209тис.грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8137тис.грн., відстрочені податкові зобов`язання складають 67304тис. грн. Розмір короткострокових позик складає 44579тис. грн., довгострокових - 14736тис.грн. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті позивача - naftogaz.com ). Як вказує позивач, наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Національна акціонерна компанія Нафтогаз України забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія Нафтогаз України як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Нафтогаз виконує покладені на нього урядом спеціальні обов`язки в повній мірі, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов`язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд. грн. Прибуток Компанія отримує від інших видів діяльності, не пов`язаних з постачанням природного газу теплогенеруючим підприємствам та підприємствам, які забезпечують природним газом побутових споживачів. Таким чином, як зауважує позивач, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. відкрито провадження у справі №916/3052/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 18.11.2019р. об 11год.20хв.

У судовому засіданні 18.11.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.12.2019р. о 12год.00хв.

Заява відповідача від 05.11.2019р. за вх.№22861/19 про ознайомлення з матеріалами справи була судом задоволена.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

21.12.2015р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та ОК ЖБК Фонтан 33 (споживач) було укладено договір №3245/16-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ, обсягом до 89,3тис. куб.м., а з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. газ обсягом до 1,9 тис.куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору, п.1 додаткової угоди №3 від 31.03.2016р.).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п.3.4. договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.).

Згідно п.5.2. договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., п.4 додаткової угоди №1 від 31.12.2015р., п.5 додаткової угоди №3 від 31.03.2016р. ціна за 1000 куб.м. за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз - 401грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 481,20грн. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 2171,74грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2606,09грн. Ціна за 1000 куб.м. за цим договором в період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн., крім того податок на додану вартість - 20%, всього до сплати з ПДВ - 2124,89грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.6.1. додаткової угоди №3 від 31.03.2016р. викладено абз.2 п.6.1. договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.).

Згідно п.10.3. договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 12 договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. він діє в частині реалізації газу з 01.01.2016р. до 31.03.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Згідно п.10 додаткової угоди №3 від 31.03.2016р. строк дії договору визначено до 30.04.2016р.

На виконання умов договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.01.2016р., від 29.02.2016р., від 31.03.2016р., від 30.04.2016р.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ сторони подали до справи виписку по особовому рахунку ЖБК Фонтан 33 за період з 01.01.2016р. по 31.07.2018р., платіжні доручення №45 від 21.10.2016р., №234 від 04.03.2016р., №249 від 04.04.2016р., №263 від 16.05.2016р., акт звіряння розрахунків від 31.10.2016р.

Також до справи відповідачем подано довідку ГУ статистики в Одеській області №726831 від 13.11.2012р., із якої вбачається, що ОК ЖБК Фонтанський є некомерційною організацією, що обслуговує домашні господарства, рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №92/1501-16 від 26.06.2009р. про включення до Реєстру неприбуткових організацій, наказ про затвердження штатного розкладу ОК ЖБК Фонтанський №20 від 12.02.2019р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків .

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що в період з січня по квітень 2016р. включно позивач за договором №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 185226,38грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, та підтверджено відповідачем. Так, заборгованість за січень 2016р. погашена відповідачем остаточно 04.04.2016р., за лютий 2016р. - 21.10.2016р., за березень 2016р. - 21.10.2016р., за квітень 2016р. - 21.10.2016р.

З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 17897,15грн. за період з 16.02.2016р. по 20.10.2016р., 1604,54грн. три проценти річних за період з 16.02.206р. по 20.10.2016р., 2804,39грн. втрат від інфляції за період з 01.03.2016р. по 30.09.2016р.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII, набрав чинності 30.11.2016р.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Пунктом 1.2. договору постачання природного газу №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 07.11.2019р. основним видом економічної діяльності відповідача є: Комплексне обслуговування об`єктів, що відповідає положенням Статуту ОК ЖБК Фонтан 33 .

Як визначено у ч.1 ст.2 Закону України Про кооперацію , кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства (ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про кооперацію ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання : теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно ч.1 Закону України Про ринок природного газу та пункту 4 Розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, споживачем природного газу визначено фізичну особу, фізичну особу-підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.

Отже, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, чого сторони не заперечують.

Водночас ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки встановлено те, що основна сума боргу відповідачем, яким придбаний у позивача газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, була погашена до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то є помилковими доводи позивача щодо обґрунтованості правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних, суми втрат від інфляції, оскільки в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, три проценти річних, втрати від інфляції не підлягають нарахуванню та є списаними.

При цьому, суд бере до уваги те, що ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яка встановлює порядок нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, є нормою прямої дії, при цьому, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції). Даних висновків суд дійшов з врахуванням судової практики викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі 916/3054/16.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 17897,15грн. за період з 16.02.2016р. по 20.10.2016р., 1604,54грн. три проценти річних за період з 16.02.206р. по 20.10.2016р., 2804,39грн. втрат від інфляції за період з 01.03.2016р. по 30.09.2016р. є необґрунтованими, тому суд відмовляє у їх задоволенні в повній мірі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Фонтан 33 (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога,33/1, код ЄДРПОУ 36436746) про стягнення 22306,08грн.

2. Понесені Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1921грн. покладаються на платника.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 грудня 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук