Постанова

від 14.02.2020 по справі 916/3052/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3052/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2019, проголошене суддею Малярчук І.А. о 10:33:46 у м. Одесі, повний текст якого складено 17.12.2019

у справі №916/3052/19

за позовом скаржника

до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33»

про стягнення 22306,08грн.

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» (далі - ОК ЖБК Фонтан 33 ) про стягнення 22 306,08 грн., з яких 17 897,15 грн. - пеня, 1 604,54 грн. - 3 % річних та 2 804,39 грн. - сума інфляційних втрат. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу №3245/16-ТЕ-23 щодо своєчасної оплати поставленого газу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 відмовлено у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" у зв`язку з тим, що відповідачем , був здійснений розрахунок за поставлений в період з січня по квітень 2016 року газ до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто помилковими є доводи позивача щодо наявності правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до умов п.6.1 договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015, оскільки, в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, 3% річних, інфляційні втрати не підлягають нарахуванню та є списаними.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що застосування в даному випадку місцевим господарським судом Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, у зв`язку з чим можна зробити висновок, що ОК ЖБК Фонтан 33 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України Про теплопостачання .

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, справа розглядається за наявними матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2015 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОК «ЖБК «Фонтан 33» (споживач) було укладено договір №3245/16-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ, обсягом до 89,3тис. куб.м., а з 01.04.2016 по 30.04.2016 газ обсягом до 1,9 тис.куб.м. (п.п.1.1, 1.2, 2.1 договору, п.1 додаткової угоди №3 від 31.03.2016).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п.3.4. договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015).

Згідно п.5.2 договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015, п.4 додаткової угоди №1 від 31.12.2015, п.5 додаткової угоди №3 від 31.03.2016 ціна за 1000 куб.м. за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 401грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 481,20грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2171,74грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2606,09грн. Ціна за 1000 куб.м. за цим договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того податок на додану вартість - 20%, всього до сплати з ПДВ - 2124,89 грн.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.6.1 додаткової угоди №3 від 31.03.2016 викладено абз.2 п.6.1 договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 наступним чином: остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п. 8.2 договору).

Згідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 12 договору №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 він діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Згідно з п.10 додаткової угоди №3 від 31.03.2016 строк дії договору визначено до 30.04.2016.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу газ за актами приймання-передачі від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016 на загальну суму 185226,38грн..

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ сторони подали до справи виписку по особовому рахунку «ЖБК Фонтан 33» за період з 01.01.2016 по 31.07.2018, платіжні доручення №45 від 21.10.2016, №234 від 04.03.2016, №249 від 04.04.2016, №263 від 16.05.2016, акт звіряння розрахунків від 31.10.2016.

Таким чином, за поставлений за договором №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 в період з січня по квітень 2016 р. природний газ відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, та не заперечується відповідачем. Так, заборгованість за січень 2016 р. погашена відповідачем остаточно 04.04.2016, за лютий 2016 р. - 21.10.2016, за березень 2016 р. - 21.10.2016, за квітень 2016 р. - 21.10.2016.

З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 17 897,15грн. за період з 16.02.2016 по 20.10.2016, 1 604,54 грн. три проценти річних за той же період, 2 804,39 грн. втрат від інфляції за період з 01.03.2016 по 30.09.2016 та звернувся до суду із відповідним позовом

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, п. 7.2. договору відповідач несе відповідальність за виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 вищевказаного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. (ч.1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII).

Водночас ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що виникла до 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

Колегія суддів, повністю погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначених постановах Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи погашення відповідачем заборгованості за зобов`язаннями, які виникли в період з січня по квітень 2016 року, до 30.11.2016 (набрання чинності Законом), судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму боргу за поставлений газ за вищезазначений період.

Судовою колегією також не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що ОК ЖБК Фонтан 33 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії, у зв`язку з чим на відповідача не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з огляду на наступне.

Пунктом 1.2 договору постачання природного газу №3245/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 07.11.2019 основним видом економічної діяльності відповідача є: комплексне обслуговування об`єктів, що відповідає положенням Статуту ОК ЖБК «Фонтан 33» .

Як визначено у ч.1 ст.2 Закону України «Про кооперацію» , кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства (ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про кооперацію» ).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання": теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно з ч.1 Закону України "Про ринок природного газу" та пункту 4 Розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, споживачем природного газу визначено фізичну особу, фізичну особу-підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.

Таким чином, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства України, судова колегія не приймає доводи апелянта стосовно того, що на відповідача не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а нараховані штрафні санкції не можуть бути списані відповідно до вказаного Закону України.

Відтак, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга АТ "НАК «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 у справі №916/3052/19 слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 у справі №916/3052/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»- без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.02.2020 о 15.30 .

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя Г.І. Діброва

Суддя А.І. Ярош