Рішення

від 04.12.2019 по справі 922/2947/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2947/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів", 63601, Харківська область, смт. Шевченково, вул. Харківський шлях, 1, код ЄДРПОУ 31581728 в особі голови ліквідаційної комісії Горобця Дениса Миколайовича та члена ліквідаційної комісії Моцар Марини Миколаївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 61024, м. Харків, м-н Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337 про визнання дій неправомірними та зобов`язання прийняти об`єкт за участю представників:

позивача - Шевеленко Т.В. (ордер ВІ №1002899 від 04.10.2019)

відповідача - Зучек Є.Н. (довіреність № 143 від 02.07.2019)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (відповідач) в якому просить суд :

- визнати неправомірною бездіяльність та неправомірними дії Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області щодо відмови у прийняття об`єкта державного майна, який не ввійшов до статутного капіталу ВАТ «Шевченківський комбінат хлібопродуктів» , а саме Нежитлової будівлі інв. №2209, 1958 р. вводу в експлуатацію, розташованого за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт Шевченкове, вул. Мічуріна, 6, від балансоутримувача, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський комбінат хлібопродуктів»

- зобов`язати Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області прийняти від Позивача об`єкт державного майна, який не ввійшов до статутного капіталу ВАТ «Шевченківський комбінат хлібопродуктів» , а саме нежитлову будівлю інв. №2209, 1958 р. вводу в експлуатацію, розташованого за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Мічуріна, 6, від балансоутримувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський комбінат хлібопродуктів» , за актом приймання передачі та підписати акт приймання передачі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 13.09.2019 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 23561 від 02.10.2019) в якому вимоги не визнає та просить відмовити в позові в повному обсязі.

21.10.2019 позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 25126), яка долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.11.2019 було продовжено строки підготовчого провадження у справі до 21.11.2019.

Ухвалою суду від 04.11.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2019.

Протокольною ухвалою від 20.11.2019 було відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 04.12.2019 в порядку задоволення клопотання відповідача.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області 28.09.2018 р. здійснила перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський комбінат хлібопродуктів щодо збереження та використання майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств в процесі приватизації.

За результатами перевірки 28.09.2018 р. був складений відповідний акт.

Актом перевірки державного майна, яке не увійшло в процесі приватизації до Статутного капіталу ВАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів та на час перевірки перебуває на балансі ТОВ Шевченківський комбінат хлібопродуктів від 28.09.2018 р. за №1291, встановлено, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський комбінат хлібопродуктів обліковується один об`єкт державного майна, який не ввійшов до статутного капіталу ВАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , а саме нежитлова будівля інв. №2209, яка розташована по вул АДРЕСА_1 , в смт. Шевченкове Шевченківського АДРЕСА_2 .

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Шевченківський комбінат хлібопродуктів від 28.12.2018 р., у відповідності до положень п.10.2.12 розділу 10, п.16.1, 16.2, 16.6 розділу 16 Статуту Товариства, прийнято рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації та обрано (призначено) ліквідаційну комісію.

Товариством з обмеженою відповідальністю Шевченківський комбінат хлібопродуктів 10.01.2019 р., 18.02.2019 р., 04.03.2019 р. та 08.05.2019 р. на адресу відповідача ліквідаційною комісією були направлені листи з актами приймання-передачі майна, які не були задоволені відповідачем.

Позивач вважає, що дії Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області, як управителя державного майна, по відмові від приймання об`єкта державного майна, який не ввійшов до статутного капіталу ВАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів та на даний час перебуває на балансі ТОВ Шевченківський комбінат хлібопродуктів для вирішення питань подальшого використання незаконними та такими, що порушують права ТОВ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , яке перебуває в стадії припинення.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам та правову кваліфікацію, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначені суб`єкти управління об`єктами державної власності. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» до суб`єктів управління об`єктами державної власності належить і Фонд державного майна України.

Законом України «Про управління об`єктами державної власності» визначено також повноваження Фонду державного майна України у сфері управління державної власності (ст. 7 Закону).

Зокрема, Фонд державного майна України за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Закон України «Про управління об`єктами державної власності» не передбачає такого повноваження, як прийняття Фондом державного майна України на баланс об`єктів державної власності.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також через представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Так, пунктом 3 наказу Фонду державного майна України від 5 березня 2001 року № 357 «Про результати виконання наказу ФДМУ від 9 червня 1999 року № 1077 та наказів, виданих за результатами його виконання, у 2000 році» забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, згідно з чинним законодавством покладається на регіональні відділення Фонду державного майна України.

Що стосується самих повноважень, то відповідно до п. 5.1. «Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України» , затвердженого Наказом Фонду державного майна України 15 травня 2012 року № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2012 року за № 935/21247, повноваження регіонального відділення Фонду державного майна України у сфері приватизації державного майна включають, зокрема, прийняття рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації. Повноважень з прийняття цього майна на баланс Регіонального відділення Положенням про регіональне відділення також не передбачено.

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 затверджено «Положення про управління державним майном, « -яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» , зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 р. за № 414/3707.

Пунктом 1.4. Положення про управління державним майном визначені способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, а саме:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» , «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (2171-12) та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ;

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ;

- передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482;

- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства;

- списання об`єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності» ;

- передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

Як вбачається з положень п. 1.4. Положення про управління державним майном такий спосіб управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, як передача його на баланс органу приватизації, відсутній.

Згідно з п. 1.4.2. Положення про управління державним майном при потребі інший з перерахованих способів управління державним майном може бути обраний лише за умови відповідності його чинному законодавству.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» державні органи приватизації є суб`єктами приватизації.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України» , цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» , Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Пунктом 1 Положення про регіональні відділення Фонду однозначно встановлено, що регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п. З Положення про регіональні відділення завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що органи приватизації не є суб`єктами господарювання в розумінні ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, згідно з якою суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуюче господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідно до приписів чинного законодавства органи приватизації не мають повноважень з прийняття на свій баланс майна інших господарських організацій.

Посилання позивача на те, що спірне майно перебуває на балансі позивача безпідставно, оскільки, ВАТ Шевченківський КХП та ЗАТ Шевченківський КХП - це різні юридичні особи, які були створені у різний час та у різний спосіб, а в акті №1291 хибно вказано, що ВАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів перереєстровано у ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , а тому державне майно повинно було бути передано ЗАТ Шевченківський комбінат хлібопродуктів на підставі відповідного договору, який до цього часу так і не було укладено між Фондом державного майна та ТОВ Шевченківський комбінат хлібопродуктів , суд не приймає до уваги як такі, що не стосуються предмету спору, оскільки, позивачем заявлені позовні вимоги саме щодо зобов`язання відповідача прийняти майно, а не визнання його дій або бездіяльності щодо правильності передачі майна на баланс, укладання або неукладання договорів зберігання тощо.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" про визнання неправомірною бездіяльність та неправомірними дії Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області щодо відмови у прийняття об`єкта державного майна та зобов`язання Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області прийняти від позивача об`єкт державного майна є безпідставними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи факт неправильних дій позивача та відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було оплачено 1 921,00 грн. судового збору. Таким чином, оскільки, позивачем в своїй позовній заяві були заявлені дві окремі немайнові вимоги (про визнання неправовірними дії/бездіяльність та про зобов`язання прийняти майно), а оплачено судовий збір за розгляд лише однієї вимоги, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь державного бюджету 1 921,00 грн. недоплаченого судового збору за розгляд другої вимоги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" (63601, Харківська область, смт. Шевченково, вул. Харківський шлях, 1, код ЄДРПОУ 31581728) на користь Державного бюджету України 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський комбінат хлібопродуктів" (63601, Харківська область, смт. Шевченково, вул. Харківський шлях, 1, код ЄДРПОУ 31581728).

Відповідач - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, м-н Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337).

Повне рішення складено "13" грудня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров