Рішення

від 17.12.2019 по справі 922/3105/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3105/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтекс Плюс" (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 37) до Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району (62130, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Полково- Микитівка, вул. Тельмана, 28-а) про стягнення 772716,69 грн. за участю представників:

від позивача - не прибув

від відповідача - Мартелов С. І., голова сільської ради

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтекс Плюс" до Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району про стягнення 772716,69 грн., що складається із заборгованості:

- за договором підряду НІ-0000000041 від 11.05.18 у розмірі 238481,55 грн., яка складається з основного боргу 135746,00 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань 24151,63 грн.; штрафу згідно пункту 5.5 Договору 27149,20 грн. та 51434,72 грн. 30 % річних;

- за договором підряду НІ-0000000042 від 11.05.18 у розмірі 242253,44 грн., яка складається з основного боргу 137893,00 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань 24533,62 грн.; штрафу згідно пункту 5.5 договору 27578,60 грн. та 52248,22 грн. 30 % річних;

- за договором підряду НІ-0000000046 від 11.05.18 у розмірі 291981,70 грн., яка складається з основного боргу 166198,80 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань 29569,73 грн.; штрафу згідно пункту 5.5 договору 33239,76 грн. та 62973,41 грн. 30 % річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договорами підряду №НІ-0000000041, №НІ-0000000042 та №НІ0000000046 від 11.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.10.2019 об 11:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2019 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 26.11.2019 на 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2019 о 10:00.

Позивач у судове засідання 12.12.2019 не з`явився, натомість 26.11.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи без особистої участі уповноваженого представника (вх. № 28633).

Відповідач у судове засідання 12.12.2019 з`явився, проти позову заперечив повністю, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 12.12.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

11.05.2018 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтекс Плюс" (підрядником) та відповідачем - Полково-Микитівською сільською радою Богодухівського району (замовником) були укладені договори підряду: № НІ-0000000041, НІ-0000000042 та №НІ0000000046 (далі - Договори підряду) (т.с. І а.с. 11, 17, 23).

Відповідно до умов п.1.1. договору підряду НІ-0000000041 від 11.05.2018 замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання по проведенню робіт з технічного переоснащення шляхом модернізації КТП 132 з прокладанням лінії освітлення по вул. Тельмана, Радянська і Терезова у с. Полково-Микитівка Богодухівського р-ну Харківської області.

Згідно з п. 2.1. даного договору підряду вартість виконаних робіт становить 135746 грн., а відповідно до п. 4.2. підставою для остаточного розрахунку є підписання акту - приймання виконаних робіт.

Так, із обставин справи вбачається, що 06.06.2018 сторонами по даному договору підряду було складено акт приймання виконаних будівельних робіт, який підписано відповідачем (замовником) без будь-яких претензій та зауважень (т.с. І а.с. 12-13).

У відповідно до умов п.1.1. договору підряду НІ-0000000042 від 11.05.2018 замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання по проведенню робіт з технічного переоснащення шляхом модернізації КТП 132 з прокладанням лінії освітлення по вул. Терезова, Лісна, Сосонова, пров. Бригадний, Кутовий і Роскопинський в с. Полково-Микитівка Богодухівського р-ну Харківської області.

Згідно з п. 2.1. даного договору підряду вартість виконаних робіт становить 137839 грн., а відповідно до п. 4.2. підставою для остаточного розрахунку є підписання акту - приймання виконаних робіт.

Із обставин справи вбачається, що 06.06.2018 сторонами по даному договору підряду було складено акт приймання виконаних будівельних робіт, який підписано відповідачем (замовником) без будь-яких претензій та зауважень (т.с. І а.с. 18-19).

Умовами пункту 1.1. договору підряду НІ-0000000046 від 11.05.2018 замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання по проведенню робіт з технічного переоснащення шляхом модернізації КТП 481 з прокладанням лінії освітлення по вул. Ситніка, Робітнича і пров. Північний в с. Полково-Микитівка Богодухівського р-ну Харківської області.

Згідно з п. 2.1. даного договору підряду вартість виконаних робіт становить 166198,80 грн., а відповідно до п. 4.2. підставою для остаточного розрахунку є підписання акту - приймання виконаних робіт.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що 06.06.2018 сторонами по даному договору підряду було складено акт приймання виконаних будівельних робіт, який підписано відповідачем (замовником) без будь-яких претензій та зауважень (т.с. І а.с. 24-25).

З урахуванням наведеного, підрядником за договорами підряду: № НІ-0000000041, НІ-0000000042 та №НІ0000000046 від 11.05.2018 були виконані роботи, які були прийнятими відповідачем (замовником) за відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт від 06.06.2018 без будь - яких претензій та зауважень щодо кількості та якості робіт.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що відповідач (підрядник за договорами) не виконав своїх зобов`язань за договорами підряду: №НІ-0000000041, №НІ-0000000042 та №НІ0000000046 від 11.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.

З метою досудового врегулювання спору, 22.02.2019 позивачем були надіслані на адресу відповідача Претензії за вих. №№ 8, 9, 10 (т.с. І а.с. 27-32).

Однак відповідач відповіді не надав та заборгованість за договорами підряду: №НІ-0000000041, №НІ-0000000042 та №НІ0000000046 від 11.05.2018 у загальному розмірі 439837,80 грн. не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У даному разі між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладених договорів в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з частинами 1 та 2 статті 317 Господарського кодексу України будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За умовами п. п. 1, 3 ст. 877 ЦК України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Умовами пункту 4.2. договорів підряду: №НІ-0000000041, №НІ-0000000042 та №НІ0000000046 від 11.05.2018 сторонами встановлено, що підставою для остаточного розрахунку є підписання акту - приймання виконаних робіт.

У даному разі, 06.06.2018 сторонами за договорами підряду: №НІ-0000000041, №НІ-0000000042 та №НІ0000000046 від 11.05.2018 були складені відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт, які підписані відповідачем (замовником) без будь-яких претензій та зауважень (т.с. І а.с. 12-13, 18-19, 24-25).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 135746,00 грн. основного боргу за Договором підряду НІ-0000000041 від 11.05.18, 137893,00 грн. основного боргу за Договором підряду НІ-0000000042 від 11.05.18 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку із простроченням здійснення оплати за договорами підряду позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- за договором підряду НІ-0000000041 від 11.05.18 пеню у розмірі 24151,63 грн.; штраф згідно пункту 5.5 Договору у розмірі 27149,20 грн. та 51434,72 грн. 30 % річних;

- за договором підряду НІ-0000000042 від 11.05.18 пеню у розмірі 24533,62 грн.; штраф згідно пункту 5.5 договору у розмірі 27578,60 грн. та 52248,22 грн. 30 % річних;

- за договором підряду НІ-0000000046 від 11.05.18 пеню у розмірі 29569,73 грн.; штраф згідно пункту 5.5 договору у розмірі 33239,76 грн. та 62973,41 грн. 30 % річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було уклало із позивачем спірні договори підряду, тому відповідач зобов`язаний виконати його умови з урахуванням штрафних санкцій за порушення строків виконання цього Договору.

Пунктом 5.3 договорів підряду: №НІ-0000000041, №НІ-0000000042 та №НІ0000000046 від 11.05.2018 сторони передбачили та погодили, що у разі затримки оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Також, пунктом 5.5 договорів підряду передбачено, що у разі порушення встановленого строку розрахунку більше ніж на 20 календарних днів замовник крім пені сплачує підряднику штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України та Верховний Суд, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. № 3-88гс11, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Також, пунктом 5.6 договорів підряду сторонами було передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за виконані роботи замовник сплачує на користь підрядника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 30 % річних від суми боргу за кожен день такого прострочення.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Частиною 2 ст. 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У даному разі, як вже зазначалося судом вище, пунктом 5.6 договорів підряду сторонами було погоджено, що у разі несвоєчасної оплати за виконані роботи замовник (відповідач) сплачує на користь підрядника відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних від суми боргу за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок штрафу та пені, а також розрахунок 30 % річних, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивач підлягають стягненню:

- за договором підряду НІ-0000000041 від 11.05.18 пеню у розмірі 24151,63 грн.; штраф згідно пункту 5.5 Договору 27149,20 грн. та 51434,72 грн. 30 % річних;

- за договором підряду НІ-0000000042 від 11.05.18 пеню у розмірі 24533,62 грн.; штраф згідно пункту 5.5 договору 27578,60 грн. та 52248,22 грн. 30 % річних;

- за договором підряду НІ-0000000046 від 11.05.18 пеню у розмірі 29569,73 грн.; штраф згідно пункту 5.5 договору 33239,76 грн. та 62973,41 грн. 30 % річних.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 11590,75 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району (62130, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Полково- Микитівка, вул. Тельмана, 28-а, код ЄДРПОУ 04397218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтекс Плюс" (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 37, код ЄДРПОУ 34698537) - 135746,00 грн. основного боргу за Договором підряду НІ-0000000041 від 11.05.18; 24151,63 грн. пені; 27149,20 грн. штрафу; 51434,72 грн. 30 % річних; 137893,00 грн. основного боргу за Договором підряду НІ-0000000042 від 11.05.18; 24533,62 грн. пені; 27578,60 грн. штрафу; 52248,22 грн. 30 % річних; 166198,80 грн. основного боргу за Договором підряду НІ-0000000046 від 11.05.18; 29569,73 грн. пені; 33239,76 грн. штрафу; 62973,41 грн. 30 % річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 11590,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" грудня 2019 р.

Суддя Є.М. Жиляєв