Рішення

від 18.12.2019 по справі 420/4911/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4911/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: Конев К.С.,

Від відповідача: Щур А.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Юввєл (код ЄДРПОУ 33970385; адреса: вул. Гімназична, 8/10, м. Одеса, 65012) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юввєл до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 06.06.2019 року №4285 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Юввєл (код за ЄДРПОУ 33970385) .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.08.2019 року о 14:58:24 справа №420/4911/19 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2019 року.

02.10.2019 року через канцелярію суду від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про перенесення підготовчого засідання для отримання відзиву на позовну заяву.

З урахуванням викладеного судом було прийнято рішення відкласти підготовче засідання на 23.10.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.11.2019 року.

Судове засідання, призначене на 14.11.2019 року, було відкладено за клопотанням представника позивача на 25.11.2019 року.

Судове засідання, призначене на 25 листопада 2019 року, було перенесено у зв`язку з перебування судді у відпустці та призначено на 03 грудня 2019 року.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні для додаткового вивчення матеріалів справи до 09.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача пояснює, що Головним управлінням ДФС в Одеській області було проведено планову перевірку Товариства. Однак, вказана перевірка була санкціонована без належного на те оформлення підстав для її проведення в частині включення позивача до план-графіку проведення перевірок у 2019 році. Наказ, яким призначено проведення перевірки, є протиправним, на думку представника позивача в силу того, що:

по-перше, чергова планова перевірка ТОВ Юввєл мала б бути проведена не раніше 01.01.2020 року, оскільки періодичність проведення планових перевірок щодо підприємств з незначним ступенем ризику встановлена як не частіше ніж раз на три календарних роки. Однак, в порушення цього позивач був включений у план-графік, що свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваного наказу;

по-друге, при формуванні плану-графіку суб`єктом владних повноважень не було прийнято до уваги те, що положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначають іншу періодичність проведення контрольних заходів, а підстав неврахування вказаних положень відповідачем не надано;

по-третє, внесенню платника податків до плану-графіку проведення планових перевірок передує оцінка ризиків такого платника податку у встановленому порядку. Оскільки на офіційному сайті ДФС України не оприлюднено інформації щодо оцінки позивача за вказаним порядком, відповідно Головне управління повинно довести, що саме ТОВ Юввєл серед значної кількості платників податків Одеського регіону насамперед підлягало включенню до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок;

по-четверте, з урахуванням суб`єктивності та невизначеності деяких критеріїв вищевказаного Порядку, існують підстави вважати, що ТОВ Юввєл за період 2017 по 2018 роки не підпадає під жодний з критеріїв, перелічених у розділі ІІ Порядку, а отже не підлягає включенню до Плану-графіку.

24.09.2019 року за вх.№34709/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що позов не підлягає задоволенню. На підтвердження власної правової позиції представник відповідача вказує, що:

по-перше, рішення про включення позивача до плану перевірок проводилось на основі аналізу діяльності платника податку та за встановленими критеріями визначено, що останній за встановленими ознаками підпадає під критерій високого ступеню ризику. Пропозиції щодо включення позивача до плану-графіку також погоджені центральним органом;

по-друге, у зв`язку із висновком контролюючого органу щодо внесення позивача до платників податків високого ступеню ризику доводи Товариства щодо можливості чергової планової перевірки лише з 01.01.2020 року не знаходять законодавчого підтвердження;

по-третє, оскільки порядок внесення платника податку до плану-графіку дотримано, підстав вважати його необґрунтованим немає.

08.10.2019 року за вх.№36817/19 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка містить заперечення на доводи Головного управління. Так, представник Товариства вказує, що аналітична довідка, що містить підстави внесення позивача до плану-графіку, містить нечіткі відомості щодо числових значень, покладених в основу внесення, а інших документальних підтверджень внесення ТОВ Юввєл до плану-графіку не надано. Також позивач зазначає, що відсутність підстав для включення платника податку до плану-графіка проведення документальної перевірки є підставою для скасування рішення про проведення такої перевірки.

У судовому засіданні 09.12.2019 року представники сторін підтримали позиції, викладені у заявах по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення, судом встановлено наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Юввєл є господарюючим суб`єктом, основними видами діяльності якого є Код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи (основний); Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Згідно Розділу І Плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2019 рік щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Юввєл вирішено провести планову перевірку платника податків у шостому місяці 2019 року (а.с.140-142).

Вказаний план-графік затверджений наказом голови ДФС України.

06.06.2019 року за №4285 Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ, яким визначено провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ Юввєл (код за ЄДРПОУ 33970385) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року з 26 червня 2019 року тривалість 10 робочих днів (а.с.28), на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 ГПК України.

Вважаючи вказаний Наказ протиправним, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно ст.75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Стаття 75 ПК України визначає порядок проведення планових документальних перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок №524).

Цей Порядок розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік).

Згідно п.1 Порядку №524 річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України

Пунктом 3 Порядку №524 визначено, що план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи Управління документами плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Згідно п.5 Порядку №524 план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

Розділ ІІІ Порядку №524 визначає порядок відбору до плану-графіка платників податків - юридичних осіб, фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів.

Пункти 1-3 Розділу ІІІ Порядку №524 До розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження.

Формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.

При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.

Пункт 5 Розділу ІІІ Порядку №524 визначає критерії відбору платників податків - юридичних осіб:

1) високого ступеня ризику:

рівень зростання податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень зростання доходів платника податків, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування;

рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю ;

рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю ;

наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума таких операцій перевищує 5 млн грн або перевищує 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн;

наявність інформації про непідтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою податку на додану вартість понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;

наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загальних обсягів податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;

здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів - засновників та нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах, за непрямими поставками у сумі операцій понад 5 млн грн або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн;

наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків:

які мають ознаки фіктивності або стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов`язані з фіктивним підприємництвом;

реєстрацію яких скасовано у судовому порядку;

стосовно яких встановлено факт неподання податкової звітності протягом двох податкових (звітних) періодів;

які знаходяться в розшуку;

які визнані банкрутами;

стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов`язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

щодо яких порушено кримінальні справи, які пов`язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

здійснення виплати доходів (відсотки, роялті, лізингові платежі тощо) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах;

інші витрати перевищують 30 відсотків загальних витрат операційної діяльності;

декларування обсягу нарахованих/виплачених доходів нерезидента, з яких не утримано суми податку, за винятком дивідендів, понад 10 млн грн;

декларування від`ємного значення фінансового результату від операційної діяльності;

наявність у органів ДФС оригіналів розрахункових документів, що не передані до органів ДФС дротовими або бездротовими каналами зв`язку у вигляді електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані;

наявність інформації про ухилення від оподаткування, отриманої із зовнішніх джерел;

здійснення платниками податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці понад 30 відсотків;

здійснення операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) нижче собівартості;

різниця між собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 10 відсотків собівартості реалізованої продукції;

декларування експортних та/або імпортних операцій без фактичного здійснення таких операцій;

зростання удвічі та більше кредиторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) протягом двох попередніх (звітних) років при зростанні запасів;

сума інших операційних витрат, витрат на збут та адміністративних витрат перевищує собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні витрати перевищують суму матеріальних затрат та витрат на оплату праці;

2) середнього ступеня ризику:

декларування від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток протягом двох податкових (звітних) періодів за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний квартал, або протягом одного податкового (звітного) періоду за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний рік;

здійснення експортних операцій щодо товарів, нетипових для основного виду діяльності підприємства (нетиповий експорт), у сумі понад 5 млн грн або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн;

декларування залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн за останній звітний (податковий) період;

відхилення між значеннями фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, задекларованого у податковій звітності, та фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), задекларованого у фінансовій звітності, понад 10 відсотків;

нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556 (далі - Довідник ознак доходів), 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску;

зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди більше ніж на 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів;

наявність інформації щодо здійснення платником податків операцій з купівлі-продажу та інших способів відчуження цінних паперів, емітенти яких за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку включені до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності;

наявність відносин із платниками податків, які обрали спрощену систему оподаткування та є керівниками, засновниками або співробітниками цього підприємства, у сумі операцій понад 5 млн грн або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн;

наявність інформації про встановлення порушень порядку погашення векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового та біоетанолу, легких та важких дистилятів;

різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), та різниці, які зменшують фінансовий результат, у сумі становлять понад 30 відсотків різниць, на які збільшується фінансовий результат;

невідповідність суми сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів розрахунковій сумі цього податку із суми загального продажу таких товарів, проведеної через реєстратори розрахункових операцій;

здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 20 до 30 відсотків;

нарахування та виплата доходів за ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), визначеною Довідником ознак доходів, у сумі понад 5 відсотків загального обсягу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;

наявність інформації про об`єкти оподаткування у платника податків, який не сплачує плату за землю або сплачує її в неповному обсязі, а також задекларував податкові зобов`язання без документів, які надають право використовувати земельні ділянки;

наявність розбіжностей між обсягами задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість та обсягами податкових зобов`язань або податкового кредиту з податку на додану вартість за даними Єдиного реєстру податкових накладних на 5 та більше відсотків;

наявність негативних рішень комісії ДФС в системі автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризику, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних протягом трьох звітних періодів;

інші операційні витрати більше інших операційних доходів;

наявність в Системі електронного адміністрування реалізації пального від`ємного ліміту пального;

невідповідність даних звітності реєстратора розрахункових операцій та обсягів постачання, зазначених у деклараціях з податку на додану вартість;

3) незначного ступеня ризику:

проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного реєстратора розрахункових операцій, не пов`язаних із плановим технічним обслуговуванням;

наявність у органів ДФС інформації про відсутність торгових патентів і ліцензій у платників податків, які провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню;

зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди від 10 до 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 10 до 20 відсотків;

декларування платником податків видів діяльності, пов`язаних з торгівлею, громадським харчуванням, наданням послуг, за відсутності зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій;

наявність зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій за відсутності обсягів реалізації товарів (послуг) через такий реєстратор розрахункових операцій;

суми за повернення товарів становлять понад 5 відсотків суми загального продажу, проведеної через реєстратори розрахункових операцій.

Доводи позивача у справі спираються на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Юввєл не відноситься до підприємств високого ступеню ризику, а тому немає підстав для включення його до плану-графіку підприємств, стосовно яких має бути проведена перевірка у 2019 році. В силу цього і винесення оскаржуваного наказу вбачається протиправним та необґрунтованим.

Стосовно цього суд зазначає наступне.

Аналіз доводів позивача у справі дає підстави вважати, що фактично позивач не погоджується із фактом включення його до плану-графіку, а не із фактом винесення самого наказу. Позивач пов`язує неправомірність дій щодо включення Товариства до плану-графіку із протиправністю оскаржуваного наказу, виходячи із логічного зв`язку протиправність одного має наслідком протиправність іншого .

До предмету доказування у цій категорії справ входить не лише дослідження наявності або відсутності плану-графіку на відповідний період і включення до нього конкретного платника податків, але й перевірка того, чи був відповідний план - графік складений з дотриманням визначених строків, чи наявні підстав включення позивача до плану - графіку та чи дотримано процедуру такого включення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.11.2018 року у справі №821/1759/17.

Тобто, ключовим моментом для оцінки правомірності оскаржуваного наказу є визначення того, чи є взагалі правомірним включення позивача до плану-графіку проведення перевірок в контексті визначення Товариства платником податку високого ризику.

Представник позивача вказав, що підстав для включення Товариства до плану-графіку немає, оскільки обсяг доходу на рік не перевищив 20 млн. грн., а встановлені критерії ризиковості не є належним чином обґрунтованими. На підтвердження вказаних доводів представником надано до суду копії податкових річних декларацій з податку на прибуток підприємств за 2017 та 2018 роки (а.с.29-36), де вказано, що за 2017 рік дохід позивача від будь-якої діяльності склав 6060457 грн., а у 2018 році - 13123484 грн.

Однак, суд погоджується із представником Головного управління у тому, що обсяг доходів не є виключним критерієм оцінки підприємства та підставою для не включення останнього до плану-графіку. Як вказано у відзиві, підставами для включення Товариства до плану-графіку стала відповідність останнього таким критеріям:

рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю;

рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю.

При цьому, проведена аналітична робота мала наслідком формування аналітичної картки щодо діяльності підприємства, яке включається до плану-графіка перевірок (а.с.108-110).

Вказана інформаційно-аналітична довідка складається на підставі облікової інформації, що міститься в базах ДФС, зокрема на підставі наданих платниками податку числових показниках отриманих доходів та сплачених з них сум податку на прибуток підприємств, а також відомостей про сплачені суми податку на додану вартість.

Як вбачається судом та підтверджується матеріалами справи з наявної декларації з податку на прибуток підприємств при співставленні, зокрема, сум отриманого доходу (6060457 грн.) та сплаченого податку на прибуток (1738 грн.) показник податкової віддачі з податку на прибуток підприємств складає 0,03%, а рівень сплати податку на прибуток - 0,83% (а.с.108).

Слід зауважити, що при формуванні аналітичної довідки та виборі критеріїв ризику платника податків співставлення фактичних значень рівня сплати податків з рівнем сплати податку по відповідній галуззі здійснюється контролюючим органом на підставі наявної інформації в інформаційних базах ДФС, а обов`язку оприлюднення інформації про чинні рівні сплати податку по відповідній галузі законодавством не встановлені.

Відображені показники відповідають критеріям ризиків, встановлених п.5 Розділу ІІІ Порядку №524, що у слугувало підставою для включення позивача до плану-графіку перевірок.

Тобто, ДФС та ГУДФС в Одеській області дотримано вимоги Порядку №524 в частині п.3 щодо формування інформаційно-аналітичної довідки, а формування її було здійснено у відповідності до наявної у податкового органу інформації, що і передбачає Порядок №524. За умови дотримання вимог щодо аналізу підприємства та складання відповідної аналітичної систематизованої інформації по ТОВ Юввєл суд вважає обґрунтованим включення останнього до плану-графіку перевірок на 2019 рік, оскільки Товариство відповідає критеріям високого ризику.

В контексті цього обґрунтованою є і періодичність включення позивача до плану-графіку, адже згідно ст.75 ПК України платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Суд не приймає доводи позивача стосовно зобов`язання Головного управління довести, що саме ТОВ Юввєл серед значної кількості платників податків Одеського регіону насамперед підлягало включенню до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок. Оцінка підприємств на предмет належності їх включенням до плану-графіку проводиться не в порівняльному аналізі щодо інших підприємств, а має відповідати об`єктивно встановленим показникам та критеріям, визначеним п.5 Порядку №524 окремо по кожному підприємству. Позиція щодо неможливості включення ризикового підприємства до плану-графіку за наявності інших більш ризикових підприємств не узгоджується із нормами законодавства.

Також критично ставиться суд до доводів позивача стосовно незастосування контролюючим органом під час прийняття рішення щодо внесення Товариства до плану-графіку положень Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877).

Згідно ч.1 ст.2 Закону №877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно ч.4, 5 ст.2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні) , державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами , зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Дійсно, суд погоджується, що згідно ст.5 Закону №877 планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання, яка віднесена:

до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки;

до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки;

до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п`ять років

Разом з тим, цією ж статтею визначено, що орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

Тобто, з урахуванням ст.2 Закону №877 у відповідних сферах, зокрема, податковій, можуть встановлюватись інші положення, ніж ті, що визначені Законом №877, що зумовлено розгалуженістю сфер, у яких можуть проводитись контрольні (наглядові) заходи. Крім цього, у разі неоднакового регулювання одних і тих же відносин застосуванню підлягає спеціальний закон, тобто Податковий кодекс України, а тому підстав не застосовувати ст.75 ПК України в податкового органу не було.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що у випадку включення підприємства до плану-графіку проведення перевірок та затвердження цього плану-графіку наказом голови ДФС України (що мало місце в даному випадку) ГУДФС в Одеській області повинно видати наказ про проведення такої перевірки , що випливає із вимог пункту 5 розділу І Порядку №524, відповідно до якого затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС, абз.2 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, п.п.77.1-77.4 ст.77 ПК України.

Незаконність дій ДФС України із включення ТОВ Юввєл до плану-графіку перевірок та його затвердження наказом голови ДФС України позивачем не доведена у встановленому законом порядку, в межах даного спору не є предметом позову (предметом оскарження).

Таким чином, за аналізом наведених сторонами доводів та наявних у матеріалах справи письмових доказів на підтвердження фактичних обставин справи суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного наказу в контексті юридичної оцінки правильності включення Товариства з обмеженою відповідальністю Юввєл до плану-графіку планових документальних перевірок, та його видання на підставах, встановлених нормами ПК України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Відповідачем доведена правомірність оскаржуваного наказу, що є підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи аргументи відповідача стосовно проведеного аналізу результатів діяльності ТОВ Юввєл , інформація щодо якої міститься у базах ДФС України, та відсутність доказів протиправності включення ТОВ Юввєл до плану-графіка перевірок, затвердженого головою ДФС України.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. (а.с. 4).

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а тому судові витрати не стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юввєл (код ЄДРПОУ 33970385; адреса: вул. Гімназична, 8/10, м. Одеса, 65012) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 18.12.2019 року.

Суддя М.М. Аракелян

.