Рішення

від 12.12.2019 по справі 520/11783/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. № 520/11783/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

представника позивача - Кубая Ю.М.,

представника відповідача - Бирки Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/11783/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сахарок" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахарок" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000390511 від 24.10.2019 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Сахарок" грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 524541,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 169/20-40-05-11-10/34468467 від 01.10.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведена планова документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сахарок", результати якої оформлені актом № 169/20-40-05-11-10/34468467 від 01.10.2019, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибутоквсього в сумі 349694,00 грн, в тому числі за 2 квартал 2019 рік сумі 349694,00 грн; п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України зі змінами та доповнення, а саме, порушено граничний строк реєстрації податкових накладних; п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України: в довідці за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум утриманого з них податку у перевіряємому періоді надані недостовірні дані, а саме: не відображено суми поворотної фінансової допомоги (позики) за ознакою доходу "153", надані співробітникам підприємства та за ознакою доходу "157-Дохід, виплачений самозайнятій особі".

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 00000390511 від 24.10.2019 з податку на прибуток, яким збільшено підприємству податкове зобов`язання в розмірі 349694,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 174847,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2019 між ТОВ "Сахарок" (постачальник) та ТОВ "ВІК-РОЯЛ" (покупець) укладено договір поставки № 7/2019, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного договору.

Згідно з пунктом 3 вказаного договору кількість та асортимент партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару, які є невід`ємною частиною договору; факт передачі товару по кількості та асортименту підтверджується накладною.

Виконання умов договору № 7/2019 від 20.02.2019 підтверджується наступними документами:

- податковими накладними: № 62 від 28.03.2019, № 13 від 04.04.2019, № 33 від 11.04.2019, № 50 від 18.04.2019, № 72 від 25.04.2019, № 1 від 02.05.2019, № 32 від 14.05.2019, № 56 від 23.05.2019, № 71 від 30.05.2019, № 10 від 06.06.2019, № 27 від 18.06.2019, № 44 від 25.06.2019;

- видатковими накладними: № СА000363 від 25.06.2019, № СА-000346 від 18.06.2019, № СА-000329 від 06.06.2019, № СА-000315 від 30.05.2019, № СА-000299 від 23.05.2019, № СА-000275 від 14.05.2019, № СА-000244 від 02.05.2019, № СА-000239 від 25.04.2019, № СА-000217 від 18.04.2019, № СА-000201 від 11.04.2019, № СА-000180 від 04.04.2019, № СА-000164 від 28.03.2019;

- рахунками-фактурами: № СА-0000184 від 25.06.2019, № СА-0000177 від 18.06.2019, № СА-0000167 від 06.06.2019, № СА-0000164 від 30.05.2019, № СА-0000158 від 23.05.2019, № СА-0000144 від 13.05.2019, № СА-0000131 від 02.05.2019, № СА-0000129 від 25.04.2019, № СА-0000117 від 18.04.2019, № СА-0000109 від 11.04.2019, № СА-0000099 від 04.04.2019, № СА-0000091 від 28.03.2019;

- товарно-транспортними накладними: № СА-000164 від 28.03.2019, № СА-000180 від 04.04.2019, № СА-000201 від 11.04.2019, № СА-000217 від 18.04.2019, № СА-000239 від 25.04.2019, № СА-000244 від 02.05.2019, № СА-000299 від 23.05.2019, № СА-000315 від 30.05.2019, № СА-000329 від 06.06.2019, № Са-000346 від 18.06.2019, № СА-000363 від 25.06.2019;

- банківськими виписками;

- обортно- сальдовими відомостями.

В акті перевірки № 169/20-40-05-11-10/34468467 від 01.10.2019 зазначено, що особи, які підписались в графі "Отримав" у видаткових накладних: № СА-000180 від 04.04.2019, № СА-000217 від 18.04.2019, № СА-000201 від 11.04.2019 згідно наданих податкових розрахунків форми 1 ДФ ТОВ "ВІК-РОЯЛ" не працюють на підприємстві, цивільно - правові договори не укладалися з вказаними особами, що свідчить про дефектність видаткових накладних. Також, аналізом наданих до перевірки товарно - транспортних накладних встановлено, що пунктом розвантаження товару зазначено: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 6, проте, згідно електронних баз даних ДПС юридичною адресою ТОВ "ВІК-РОЯЛ" є м. Харків, пр-т Московський, буд. 94; згідно аналізу єдиного реєстру податкових накладних за 2019 рік придбання послуг з оренди складських приміщень за адресою : м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 6, у 2019 році не встановлено. Відповідно до товарно - транспортних накладних автомобільним перевізником є ТОВ "Гранд Майстер", проте, жоден із зазначених у вказаних товарно - транспортних накладних водіїв не працював на даному підприємстві, а згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік балансова вартість основних засобів склала 0 тис. грн, що вказує на неможливість здійснення перевезення товару власними силами без залучення сторонніх організацій, а відповідно до ЄРПН послуги з перевезення товару не придбавались. ТОВ "Гранд Майстер" цивільно - правових договорів не укладалось. Таким чином, надані товарно- транспортні накладні мають ознаки дефектності. На підприємстві ТОВ "Сахарок" відсутні довіреності від ТОВ "ВІК-РОЯЛ". Відсутні підтверджуючі документи щодо навантаження - розвантаження реалізованої продукції.

З приводу такого висновку податкового органу, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що перевезення товару здійснювало саме ТОВ "Гранд Майстер", а замовником виступало ТОВ "ВІК-РОЯЛ", що підтверджується товарно - транспортними накладними.

При цьому, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Щодо посилань Головного управління ДПС у Харківській області у вказаному вище в акті перевірки на пояснення директора ТОВ "ВІК-РОЯЛ" ОСОБА_1 , стосовно його невтручання в господарську діяльність підприємства, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів стосовно того, в рамках якого кримінального провадження взяті такі пояснення.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "ВІК-РОЯЛ" ( за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "ВІК-РОЯЛ".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов`язані з господарською діяльністю, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ВІК-РОЯЛ".

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 169/20-40-05-11-10/34468467 від 01.10.2019 висновків, а відтак і законності винесеного спірного податкового повідомлення - рішення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сахарок" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сахарок" (місцезнаходження: вул. Букова, буд. 34, м. Харків, 61051, ідентифікаційний код - 34468467) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000390511 від 24.10.2019 з податку на прибуток в загальному розмірі 524541 (п`ятсот двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок одна) грн 00 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сахарок" (ідентифікаційний код - 34468467) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43143704) судовий збір у розмірі 7868 (сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 11 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2019 року.

Суддя А.С. Мороко