Постанова

від 18.12.2019 по справі 805/556/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року справа №805/556/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Сухарька М.Г., секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача Баранаєвої А.О., представника відповідача Беспалій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка" та Волноваської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 р. у справі № 805/556/17-а (головуючий І інстанції суддя Крилова М.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Донбаснерудпром" до Волноваської районної державної адміністрації Донецької області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка" про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Донбаснерудпром" звернулось до суду з позовом до Волноваської районної державної адміністрації Донецької області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка", в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді не підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 303 від 14.08.2009 року на тих самих умовах на той самий строк, з урахуванням вимог діючого законодавства та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 303 від 14.08.2016 року на той самий строк і на тих самих умовах, з урахуванням вимог діючого законодавства (т.1 а.с. 115-119).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено (т. 7 а.с. 215-218).

Визнано протиправною бездіяльність відповідача у вигляді не підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 303 від 14.08.2016 року на тих самих умовах на той самий строк, з урахуванням вимог діючого законодавства.

Зобов`язано відповідача вчинити дії щодо підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 303 від 14.08.2016 року на той самий строк і на тих самих умовах, з урахуванням вимог діючого законодавства.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка" та Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області, подано апеляційні скарги, в яких підприємство просить скасувати рішення суду першої інстанції та провадження у справі закрити, а відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у поновленні договору оренди землі № 303 від 14.08.2009 року, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка" вказує на те, що справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Донбаснерудпром" не належить до тих справ, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, у тому числі розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом. Згідно з п. в ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Таким чином, апелянт робить висновок, що у вирішенні питань щодо укладення або поновлення договору оренди земельної ділянки, яка є об`єктом державної власності, відповідні органи реалізують надані їм законом повноваження діяти від імені власника - держави. У цих відносинах місцеві державні адміністрації, зокрема, відповідач не здійснюють владних управлінських функцій, з приводу чого може виникнути публічно-правовий спір, справу за яким вирішує адміністративний суд. Натомість можуть виникати спори приватно - правового характеру, справи за якими вирішуються за правилами цивільного або господарського судочинства.

Апелянт звертає у вагу на те, що у даній справі предметом є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди. Тобто, позовні вимоги стосуються питань реалізації відповідачем наданих йому законом господарських повноважень діяти від імені власника земельної ділянки - держави.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Волноваської районної державної адміністрації Донецької області зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку на який він був укладений, аналогічні умови відображені і у пункті 22 Договору, після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду згідно з проектом рекультівації. Строк дії Договору від 14.08.2009 року № 303 був до 06.11.2016 року. В серпні 2016 року позивач надає згоду на вилучення даної земельної ділянки під кар`єр каолінів родовища Біла Балка та передачу земельної ділянки на користь ТОВ Донбаскераміка , що підтверджується нотаріально засвіченою заявою від 08.08.2016 року № 991.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що ним були надані відповіді на листи позивача, зокрема, що за ст. 122 Земельного кодексу України земельні ділянки із земель державної власності за межами населених пунктів надаються облдержадміністрацією. Також, у зв`язку з виникненням спору щодо права користування даною земельною ділянкою та направлення третьою особою відповідних позовних матеріалів до Господарського суду Донецької області з одночасною заявою щодо забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з поновленням договору оренди землі № 202 від 14.08.2009 року, поновити договір до прийняття рішення суду є неможливим.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі № 805/556/17-а скасовано та позов залишено без розгляду (т. 2 а.с. 34).

Постановою Верховного Суду від 10.10.2019 року ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т. 2 а.с. 89-92).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечував.

Представник відповідача покладався на розсуд суду.

Третя особа до судового засідання не з`явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Донбаснерудпром та Волноваською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди землі № 303, який зареєстровано у Волноваському РВ ДРФ ДП ЦДЗК 06.11.2009 (запис № 040915000260) (т. 1 а.с.18-19).

За змістом п.1.1. Договору Орендар приймає земельну ділянку (кадастровий номер 1421510100:04:000:0555) в оренду на 7 років для будівництва кар`єру по видобуванню каолінів родовища Біла Балка (Північна ділянка) з технологічною автодорогою та лінією електромережі (позамежового складування) із земель резервного фонду Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області, розташованих за межами населеного пункту.

Вказаний договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації 06.11.2009 та був дійснім до 06.11.2016.

Пунктом п. 8 Договору встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (т. 1 а.с.18).

28.09.2016 Товариство звернулось до Волноваської районної державної адміністрації з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки № 01-232, проте Волноваська районна державна адміністрація листом від 04.10.2016 № 01-25-994 Про продовження дії договору оренди землі повідомила, що це питання відноситься до компетенції обласної державної адміністрації, у зв`язку з чим пропонувалось звернутися з клопотанням щодо продовження дії Договору до Донецької облдержадміністрації (т. 1 а.с. 20, 24).

05.10.2016 Товариство звернулось з ідентичним клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки № 01-237 до Донецької обласної державної адміністрації, на яке 17.11.2016 останнім надано відповідь Про розгляд клопотання , що відповідно до діючого законодавства України щодо поновлення договору оренди необхідно звернутися до Волноваської районної державної адміністрації (т. 1 а.с.21, 25).

18.11.2016 Товариство звернулось з відповідним клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки № 01-278 до виконуючої обов`язки голови Волноваської районної державної адміністрації Вервейко Т.А. (т. 1 а.с.22).

25.11.2016 Товариство звернулось з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки № 01-307 щодо поновлення договору оренди до виконуючого обов`язки голови Волноваської районної державної адміністрації Баранніка О.Л. (т. 1 а.с.23).

Листом відповідача Товариству було повідомлено, що ТОВ Донбаскераміка звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом щодо права користування спірною земельною ділянкою разом із заявою про забезпечення позову, а тому не вбачається можливості поновити договір до прийняття судом рішення у справі (т. 1 а.с.246).

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За визначенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статі 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена ст. 19 КАС України. Згідно з нормами цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим нас понукання до поновлення дії договору оренди землі № 303 від 14.08.2009 року.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Пунктами "а", "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Це положення узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами 1 та 6 ст. 33 цього Закону передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

За унормуванням статтей 80, 84, 123, 124 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок у власність або користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Крім того, за змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб`єкту у користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог цього Кодексу, спрямованих на раціональне використання землі як об`єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права й обов`язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам з урахуванням відповідності суб`єктного складу сторін таких правовідносин.

Волноваська районна державна адміністрація у правовідносинах у цій справі виступає орендодавцем земельної ділянки, що лежить поза межами публічно-правових відносин.

Предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття речових прав (права оренди) на земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Згідно із частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З урахуванням наведених норм та виходячи із суті спору, спір, який виник між позивачем та відповідачем, є переддоговірним спором, тобто спором, що пов`язаний із укладенням такими сторонами договору оренди та виник на підставі акта органу місцевого самоврядування. Відповідно спір є приватноправовим і підвідомчість спору має визначатись виходячи із суб`єктного складу сторін спірних правовідносин.

Виходячи із суб`єктного складу, справа підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 904/9302/17 (провадження 12-211гс18), постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 816/389/15-а, а також від 5 червня 2019 року у справі № 367/5344/17.

Суд першої інстанцїі належним чином не визначив характер спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, відкрив провадження у справі та розглянув справу в адміністративному судочинстві.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

П. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 806/443/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суд від 15.05.2019 у справі № 205/8482/15-ц.

Визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності певної категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження процесуального рішення суду, яке є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду. Така постанова вищої судової інстанції може бути процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За унормуванням п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка" сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції платіжним дорученням від 28 квітня 2019 року у розмірі 3520, 00 грн. (т. 1 а.с. 224).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за потрібне повернути сплачену апелянтом суму судового збору.

Керуючись ст. ст. 132, п. 1 ч. 1 ст. 238, 308, 310, п. 3 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка" - задовольнити.

Апеляційну скаргу Волноваської районної державної адміністрації Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 р. у справі № 805/556/17-а - скасувати, провадження у справі закрити.

Роз`яснити позивачеві, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбаскераміка" (код за ЄДРПОУ - 30942491) сплачену суму судового збору у розмірі 3520, 00 (три тисячі п`ятсот двадцять грн.), що внесена згідно з платіжним дорученням від 28 квітня 2019 року та здійснити заміну оригіналу платіжного доручення завіреною належним чином копією.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року.

Головуючий судя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

М.Г. Сухарьок