Постанова

від 09.12.2019 по справі 910/573/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. Справа№ 910/573/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - Санжак Л.В., адвокат, ордер серії КВ №453037 від 12.11.2019;

від відповідача - не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/573/19 (суддя Чебикіна С.О., повний текст складено - 07.08.2019) за позовом публічного акціонерного товариства Київський завод Радар до Міжнародного благодійного фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна, виселення та стягнення заборгованості в сумі 259 264,56 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство Київський завод Радар звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міжнародного благодійного фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні про розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 26.12.2013, повернення орендованого майна, виселення відповідача з орендованих приміщень та стягнення заборгованості в сумі 259 264,56 грн., з яких - 238 687,15 грн. боргу з орендної плати, 8 643,05 грн. пені та 11 934,36 грн. штрафу.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, через що у відповідача виникла заборгованість в розмірі 238 687,15 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням здійснення оплати позивачем нараховано відповідачу 8 643,05 грн. пені та 11 934,36 грн. штрафу. Також, посилаючись на істотне порушення орендарем зобов`язань за договором оренди від 26.12.2013, що полягає у несплаті коштів за користування орендованими приміщеннями більше трьох місяців поспіль, позивач звернувся з вимогою про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та виселення відповідача з орендованих приміщень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/573/19 позов задоволено повністю; розірвано договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. (реєстраційний номер 1872) від 26.12.2013 майна, що належить на праві власності публічному акціонерному товариству Київський завод Радар , укладений між публічним акціонерним товариством Київський завод Радар та Міжнародним благодійним фондом Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні ; зобов`язано Міжнародний благодійний фонд Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні повернути публічному акціонерному товариству Київський завод Радар нежитлові приміщення п`ятого поверху, загальною площею 909,70 кв.м., що розташовані в нежитловому будинку загальною площею 8376,10 кв.м. розміщеному за адресою: м. Київ, вул. Тельмана (Німецька), 1 (літера А), корпус 24, що перебуває на балансі публічного акціонерного товариства Київський завод Радар (інвентарний №7326); виселено Міжнародний благодійний фонд Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні з нежитлових приміщень п`ятого поверху, загальною площею 909,70 кв.м., що розташовані в нежитловому будинку загальною площею 8376,10 кв.м. розміщеному за адресою: м. Київ, вул. Тельмана (Німецька), 1 (літера А), корпус 24, що перебуває на балансі публічного акціонерного товариства Київський завод Радар (інвентарний №7326); стягнуто з Міжнародного благодійного фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні на користь публічного акціонерного товариства Київський завод Радар 238 687,15 грн. орендної плати, 8 643,05 грн. пені, 11 934,36 грн. штрафу та 9 651,97 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити публічному акціонерному товариству Київський завод Радар в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання належної оцінки фактичним обставинам справи. Так, за твердженнями скаржника, суд безпідставно відмовив у клопотанні про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи, предметом розгляду якої є визнання недійсним в частині спірного договору оренди, чим порушив положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, апелянт стверджує про відсутність з його сторони порушень договору в частині страхування орендованого майна. Крім того, за доводами скаржника, він не був обізнаний про наявність заборгованості за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року, оскільки ні рахунки на оплату, ні повідомлення про заборгованість за спірний період ним не отримувались. Також, апелянт посилається на невідповідність застосованих позивачем у розрахунках індексів інфляції, індексам за повідомленнями Державної служби статистики.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, відповідач правом на участь свого представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством Київський завод Радар (орендодавець) та Міжнародним благодійним фондом Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні (орендар) 26.12.2013 було укладено договір оренди, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення п`ятого поверху, загальною площею 909,70 кв.м., що розташовані в нежилому будинку загальною площею 8 376,10 розміщеному за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 1, літера А, корпус 24, що перебуває на балансі ПАТ Київський завод Радар (інвентарний №7326), ринкова вартість яких визначена згідно зі звітом про оцінку майна наданого суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Чайка Н.О. станом на 31.07.2013 і становить за незалежною оцінкою 3 646 000 грн. (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за перший місяць оренди - грудень 2013 року - 21 246,34 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.6 договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, за який здійснюється платіж.

У відповідності до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

У пункті 10.3 договору оренди сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар систематично (більше трьох разів) порушує термін здійснення платежів за цим договором та договорами про надання комунальних та експлуатаційних послуг.

Договір укладено строком на 15 років та діє з 26.12.2013 до 26.12.2028 включно (п. 10.1 договору).

Передача майна між сторонами оформлена актом прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 26.12.2013.

За твердженнями позивача, ним умови договору виконано в повному обсязі, а саме передано відповідачу в оренду нежитлові приміщення п`ятого поверху, загальною площею 909,70 кв.м., що розташовані в нежилому будинку загальною площею 8 376,10 розміщеному за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 1, літера А, корпус 24, однак, відповідач з вересня 2018 року по грудень 2018 року припинив сплачувати обумовлену умовами договору оренди щомісячну плату за користування майном, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 238 687,15 грн.

При цьому, позивач зазначає, що 27.12.2018 ним направлялось відповідачу письмове повідомлення №1584 про дострокове розірвання договору та сплату боргу, штрафу і пені, що підтверджується описом вкладення в поштовий конверт, накладною та фіскальним чеком підприємства поштового зв`язку.

Утім, вимоги орендодавця відповідач не виконав, заборгованість не сплатив.

Вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство Київський завод Радар належним чином та у повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором оренди від 26.12.2013 в частині передачі об`єкта оренди Міжнародному благодійному фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні , що підтверджується оформленим між сторонами актом прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 26.12.2013, відповідно до якого позивач передав у строкове платне користування відповідачу нежитлові приміщення п`ятого поверху, загальною площею 909,70 кв.м., що розташовані в нежилому будинку загальною площею 8 376,10 розміщеному за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 1, літера А, корпус 24.

Утім, за твердженнями позивача, Міжнародним благодійним фондом Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні не виконано умови договору оренди в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендної плати за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за перший місяць оренди - грудень 2013 року - 21 246,34 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Так, за вересень розмір орендної плати склав - 60 631,81 грн., за жовтень - 61 783,81 грн., за листопад - 62 834,14 грн. і за грудень - 53 437,39 грн.

Загалом за користування орендованим майном, у період з вересня 2018 року по грудень 2018 року, згідно розрахунку позивача, відповідач мав сплатити публічному акціонерному товариству Київський завод Радар 238 687,15 грн.

У пункті 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, за який здійснюється платіж.

Однак, відповідач будучи обізнаним з умовами підписаного ним договору оренди, всупереч положенням 3.6 договору, у спірному періоді не здійснював плату обумовлену положеннями договору.

Жодних доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині внесення повної та своєчасної плати у розмірі 238 687,15 грн. за вказаний період, матеріали справи не містять.

Отже, за вірним висновком суду першої інстанції, заборгованість відповідача за договором оренди від 26.12.2013 в період з вересня 2018 року по грудень 2018 року у сумі 238 687,15 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Утім, за доводами скаржника, він не був обізнаний про наявність заборгованості за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року, оскільки ні рахунки на оплату, ні повідомлення про заборгованість за спірний період ним не отримувались.

З приводу вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок нарахування розміру щомісячної орендної плати, умови коригування орендних платежів (на індекс інфляції), строки і обов`язок орендаря в повному обсязі здійснювати оплату орендних платежів, чітко визначено в умовах укладеного між сторонами договору оренди.

При цьому, з положень договору не вбачається, що сплата оренди ставиться в залежність від факту отримання чи не отримання орендарем рахунків на оплату.

У виставлених орендодавцем рахунках зазвичай містяться платіжні реквізити для перерахування коштів за оренду, а також сума оренди за місяць користування об`єктом оренди.

В свою чергу, необхідні реквізити сторін та порядок оплати, суми та черговість платежів визначені безпосередньо в договорі оренди, а отже, наявність чи відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від взятого на себе зобов`язання за договором щодо повноти та своєчасності внесення плати за оренду.

Відтак, вказаним спростовуються твердження скаржника про його необізнаність щодо розміру, умов та строків оплати орендних платежів за договором оренди у спірному періоді.

Крім того, колегією суддів не виявлено обставин невідповідності застосованих позивачем у розрахунках індексів інфляції, індексам за повідомленнями Державної служби статистики, оскільки розрахунок проведено саме з урахуванням офіційних даних індексів за повідомленнями Державної служби статистики, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині судом відхиляються за необґрунтованістю та недоведеністю.

Також, скаржник у своїх доводах посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи, предметом розгляду якої є визнання недійсним в частині спірного договору оренди, чим порушив положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, наведені доводи апелянта не підтверджені матеріалами справи. Так, скаржник посилається на заявлення ним в судовому засіданні від 29.07.2019 клопотання про зупинення провадження у даній справі, в задоволенні якого судом начебто було відмовлено. Утім, у справі таке клопотання відсутнє. Натомість, наявне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, датоване 29.07.2019, яке обґрунтоване тим, що відповідач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 26.12.2013, що в подальшому, як він зазначає, стане підставою для зупинення провадження у даній справі. В задоволенні саме цього клопотання судом було відмовлено.

Тобто, суд відмовив у відкладенні розгляду справи, а не у клопотанні про зупинення провадження у справі, про що помилково вказує апелянт.

При цьому, наявність спору про визнання недійсним в частині спірного договору оренди, відповідачем жодним чином не підтверджено, окрім долученої ним до клопотання копії позовної заяви, зареєстрованої Господарським судом міста Києва 29.07.2019.

Водночас, навіть якщо припустити розгляд судом такого спору, це не перешкоджає вирішенню питання про розірвання договору у даній справі.

Крім того, висновок суду про розірвання договору у даній справі, жодним чином не вплине на розгляд спору про визнання його недійсним. Так, навіть розірваний договір може бути визнано недійсним, враховуючи різні правові підстави для визнання недійсним та розірвання договору.

Також, наявність спору в іншій справі про визнання договору недійсним не є перешкодою у розгляді спору про розірвання договору, адже доки договір не визнано недійсним він може бути розірваний.

При цьому, слід зазначити, що спір про недійсність договору відноситься до господарської юрисдикції, а тому суд у даній справі наділений тим же процесуальним інструментарієм для з`ясування спірних обставин, що і у справі до якої відповідач начебто просив зупинити провадження.

Однак, враховуючи, що відповідачем не доведено існування спору у іншій справі про визнання недійсним спірного договору та клопотання про зупинення провадження, як з`ясовано колегією суддів, в першій інстанції відповідач не заявляв, відтак, доводи апелянта стосовно неправомірної відмови у клопотанні про зупинення відхиляються судом за безпідставністю.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано факт користування орендованими приміщеннями у спірний період, та не надано жодних доказів на підтвердження оплати оренди за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заявленої позивачем до стягнення суми боргу в розмірі 238 687,15 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги публічного акціонерного товариства Київський завод Радар про стягнення з Міжнародного благодійного фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні 238 687,15 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 643,05 грн. пені та 11 934,36 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Положеннями п. 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Виходячи із суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, що складає 238 687,15 грн., беручи до уваги період такого прострочення, а також встановлений судом факт несплати орендних платежів протягом трьох місяців поспіль, враховуючи вірно складені позивачем розрахунки пені та штрафу, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині та стягнуто з Міжнародного благодійного фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні на користь публічного акціонерного товариства Київський завод Радар 8 643,05 грн. пені та 11 934,36 грн. штрафу.

Також, апеляційним судом підтримується висновок місцевого суду про задоволення позову в частині розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 26.12.2013, з огляду на наведене нижче.

Частиною 3 ст. 26 ЗУ Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно приписів ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Поряд з тим, у пункті 10.3 договору оренди сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар систематично (більше трьох разів) порушує термін здійснення платежів за цим договором та договорами про надання комунальних та експлуатаційних послуг.

За результатами дослідження матеріалів справи в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору щодо порядку та розміру сплати орендної плати, адже позивач, як орендодавець позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору оренди, а саме: вчасного (у визначений в договорі строк) отримання орендної плати та в розмірі, встановленому в договорі.

Як вже було вказано, Міжнародний благодійний фонд Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні не виконував своїх зобов`язань щодо сплати платежів протягом трьох місяців поспіль (вересень, жовтень, листопад), тому ПАТ Київський завод Радар листом від 27.12.2018 повідомило орендаря про дострокове розірвання договору.

Отже, в силу положень ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України договір оренди, слід вважати розірваним.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, у зв`язку з розірванням договору у відповідача виникло зобов`язання з повернення об`єкту оренди.

Станом на час прийняття рішення акт прийому-передачі майна за договором оренди від 26.12.2013 не підписано, орендоване майно Міжнародним благодійним фондом Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні не повернуто, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення вимог про зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване майно та про виселення відповідача з орендованих приміщень.

При цьому, твердження апелянта про відсутність з його сторони порушень договору оренди в частині страхування орендованого майна колегією суддів не приймаються, оскільки в основу прийнятого судом рішення було взято до уваги саме доведеність факту невиконання орендарем своїх зобов`язань щодо сплати платежів протягом більше трьох місяців поспіль, що є достатньою підставою для розірвання договору та припинення орендних відносин між сторонами.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду Сприяння розвитку танцювального спорту в Україні залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/573/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/573/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 16.12.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко