Постанова

від 17.12.2019 по справі 910/8616/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. Справа№ 910/8616/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 (суддя Нечай О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 03.09.2019)

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8", м. Київ

про стягнення 65 181,09 грн

За результатами розгляду апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2019 приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" (надалі-відповідач) про стягнення 65 181,09 грн, з яких - 42 869,11 грн сума основного боргу, 3 967,22 грн інфляційних втрат, 1 093,89 грн 3 % річних, 12 963,96 грн пені та 4 286,91 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 15914/4-07 від 07.07.2016 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 (суддя Нечай О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 03.09.2019) позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 3 967,22 грн інфляційних втрат, 1 093,89 грн 3 % річних, 12 963,96 грн пені та 531,23 грн судового збору; у іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд з посланням на ст.ст. 226, 509, 525, 549, 551, 599, 611, 612, 625- 628, 901-903 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231, 233 Господарського кодексу України в оскаржуваному рішенні зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 42 869,11 грн основного боргу, 4 286,91 грн штрафу, 1 389,77 грн судових витрат та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким по позовним вимогам в частині стягнення основного боргу у розмірі 42 869,11 грн провадження закрити, стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 4 286,91 грн та 1 389,77 грн судових витрат за подання позовної заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки відповідачем було повністю оплачено суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі, то вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі. Окрім того, судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у відповідності до п. 4.6 Договору.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням Житлово-будівельний кооператив "Київ-8" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 963,96 грн пені та прийняти нове судове рішення, яким зменшити розмір пені до 500 грн та стягнути її лише в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Житлово-будівельний кооператив "Київ-8" зазначає, що при прийнятті рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване судове рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки на переконання скаржника, неустойка значно перевищує розмір основної заборгованості.

У відповідності до ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 910/8616/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; об`єднано апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

26.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" надійшли пояснення з додатками.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельний кооператив "Київ-8" не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційні скарги, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2016 між приватним акціонерним товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Київ-8" (абонент) було укладено Договір № 15914/4-07 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - умови), а абонент зобов`язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими у Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 2.1.1 Договору встановлено, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з п. 2.1.2 Договору зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Пунктом 2.1.6 Договору передбачено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця або в інші строки, за письмовою вимогою постачальника, направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Згідно з п. п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної наданих йому послуг.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (пункт 2.2.4 Договору).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку та розшифровок рахунків абонента, ним на виконання умов договору надано відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі за кодом 7-19 за період з 01.05.2018 по 31.03.2019 на суму 176 945,30 грн та за кодом 7-50019 за період з 01.05.2018 по 31.03.2019 на суму 6 995,10 грн.

У відповідності до положень пунктів 2.1.6, 2.2.4 Договору вищевказані послуги були прийняті відповідачем без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості.

Окрім того, матеріали справи містять довідку АТ "Банк Кредит Дніпро" вих. № 5513-1455 від 17.05.2019 до якої додано реєстр дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача за період з 01.05.2018 по 31.03.2019 (а.с. 31).

Однак, відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за Договором, вартість наданих позивачем послуг за кодом 7-19 оплатив частково на суму 141 071,29 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на суму 35 874,01 грн, а послуги за кодом 7-50019 на суму 6 995,10 грн взагалі не оплатив, загальна сума заборгованості за послуги становить 42 869,11 грн.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 42 869,11 грн суми основного боргу, 3967,22 грн інфляційних втрат, 1093,89 грн 3 % річних, 12963,96 грн пені та 4286,91 грн штрафу.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується із висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до приписів ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно приписів до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Положеннями статті 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Приписами ст. 22 "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила користування за Договором), які відповідно до п. 1.1 визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України та є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з пунктом 1.4 Правил користування приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Правил користування договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктами 3.1, 3.7 Правил користування визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно із приписами п. 3.13 Правил користування суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем за кодом 7-19 за період з 01.05.2018 по 31.03.2019 на суму 176 945,30 грн, з яких, як вказує позивач, було оплачено 141 071,29 грн, та за кодом 7-50019 за період з 01.05.2018 по 31.03.2019 на суму 6 995,10 грн, які неоплачені відповідачем (станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом) підтверджується первинними документами, а саме актами про зняття показань з приладу обліку та розшифровок рахунків абонента, вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Разом з цим, після звернення позивача до Господарського суду міста Києва та відкриття провадження у цій справі, відповідачем було здійснено оплату вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму 60 557,92 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 129 від 15.07.2019 на суму 7 800,00 грн, № 134 від 17.07.2019 на суму 6 300,00 грн, № 135 від 18.07.2019 на суму 21 500,00 грн, № 139 від 19.07.2019 на суму 3 900,00 грн, № 140 від 22.07.2019 на суму 2 314,80 грн, № 142 від 23.07.2019 на суму 10 000,00 грн, № 143 від 26.07.2019 на суму 8 743,12 грн.

Відповідно до вказаних вище платіжних дорученнях у реквізиті "Призначення платежу" вказано: "Постачання води згідно договору № 15914/4-07 від 07.07.2016".

Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/8976 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Вказане також кореспондується з нормами статей 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було вказано вище, заявлена позивачем сума основного боргу в розмірі 42 869,11 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду та відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне закрити провадження у вказаній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 42 869,11 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки між сторонами відсутній предмет спору.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 967,22 грн інфляційних втрат, 1 093,89 грн 3 % річних, 12 963,96 грн пені та 4 286,91 грн штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці нарахування здійснюються незалежно від вини боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, розраховані позивачем суми не перевищують розрахованих судом сум таких нарахувань за заявлений позивачем період, у зв`язку з чим, виходячи з заявлених вимог до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 967,22 грн інфляційних втрат та 1 093,89 грн 3 % річних та 4 286, 91 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до приписів статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

За змістом ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Пунктом 4.2. Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився оплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Разом з тим, відповідно до п. 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок пені та штрафних санкцій, відповідає наведеним вище положенням законодавства України та умовам Договору.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заперечення відповідача не спростовують доводів апеляційної скарги позивача та в цілому зводяться до заперечення фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягає задоволенню.

Разом з тим, в апеляційній скарзі Житлово-будівельний кооператив "Київ-8" просить суд зменшити розмір неустойки до 500,00 грн, посилаючись на те, що сума неустойки значно перевищує розмір основної заборгованості, а значна частина мешканців будинку є соціально незахищеними верствами населення, від сплати комунальних послуг якими залежить фінансовий стан відповідача, негативне фінансове становище, а також на те, що сплата пені призведе до виникнення та/або збільшення заборгованості за надані послуги, що може призвести до обмеження або припинення надання таких послуг відповідачу, ненадання позивачем доказів наявного чи можливого погіршення його фінансового стану від несплати відповідачем пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведених вище норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Суд не може визнати належним виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг після звернення останнього до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, значна частина мешканців будинку є соціально незахищеними верствами населення, від сплати комунальних послуг якими залежить фінансовий стан відповідача, однак господарський суд не може визнати винятковим випадком для зменшення розміру пені.

Суд апеляційної інстанції, також не може визнати достатніми для зменшення розміру пені посилання відповідача на фінансове становище, а також на те, що сплата пені призведе до виникнення та/або збільшення заборгованості за надані послуги, що може призвести до обмеження або припинення надання таких послуг відповідачу, ненадання позивачем доказів наявного чи можливого погіршення його фінансового стану від несплати відповідачем пені, оскільки по-перше, в силу наведених вище норм законодавства України зобов`язання мають бути виконані належним чином, а відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання та при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені мають бути враховані інтереси обох сторін, а по-друге, неустойка за своїм правовим змістом має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом, яким може скористатися суд виключно у виняткових випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову є необґрунтованим, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягає задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 скасувати в частині відмови у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 42 869,11 грн основного боргу, 4 286,91 грн штрафу та прийняти в цій частині прийняти нове рішення, яким закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 42 869,11 грн основного боргу; позовні вимоги про стягнення з з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 4 286,91 грн штрафу задовольнити; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/8616/19 залишити без змін.

4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 42 869,11 грн основного боргу закрити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" (04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 37-А; ідентифікаційний код 22865137) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 3 967,22 грн інфляційних втрат, 1 093,89 грн 3 % річних, 12 963,96 грн пені, 4 286,91 грн штрафу та 657,57 грн судових витрат за подання позовної заяви.

3. Повернути приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код 03327664) з Державного бюджету України 1 263 грн (одну тисячу двісті шістдесят три гривні) 43 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 2536 від 25.06.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/8616/19 (а.с. 15).

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-8" (04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 37-А; ідентифікаційний код 22865137) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 2881 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 910/8616/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко