Постанова

від 05.12.2019 по справі 912/757/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 року м.Дніпро Справа № 912/757/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання : Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 (прийняте суддею Тимошевською В.В., повний текст складено 15.07.2019) у справі №912/757/19

за позовом Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича"

до Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області

про визнання права постійного користування, визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фермерське господарство "Глинського Петра Павловича" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, у якій просить:

- визнати за фермерським господарством "Фермерське господарство Глинського Петра Павловича" право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 загальною площею 6,77 га (Державний акт на право постійного користування землею КР №000006 від 02.12.1993 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6), розташованою на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району для ведення селянського (фермерського) господарства;

- визнати недійсним та скасувати рішення Скалівсько-Хутірської сільської ради №515 від 20.12.2018 "Про розгляд заяви голови фермерського господарства Глинського Петра Павловича про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею - 6,77 га".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Розпорядженням представника Президента України у Новоархангельському районі № 179 від 24 листопада 1993 року ОСОБА_1 було передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 51, 7 га (з яких ріллі 49, 1 га) на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району для ведення селянського (фермерського) господарства. На ім`я ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею КР № 000006 від 02 грудня 1993 року, зареєстрований за № 6.

17 травня 1994 року ОСОБА_1 зареєстровано юридичну особу - ФГ "Глинського Петра Павловича" Код 22216568.

З моменту державної реєстрації юридичної особи до неї перейшли права користувача земельною ділянкою.

За рішенням зборів членів фермерського господарства та на підставі Розпорядження Новоархангельської РДА № 117-р від 17 березня 2005 року 42, 34 га із земель господарства були передані у власність членам господарства.

Земельна ділянка загальною площею 9, 36 га (з яких ріллі 6, 76 га) залишилась у постійному користуванні господарства.

Позивач зазначає, що станом на сьогодні землі господарства складаються з тої ж таки площі - 51, 7 га, з яких: 1, 9 га під полезахисними лісосмугами, 0, 7 га під дорогами та 6, 76 га ріллі знаходяться у користуванні відповідно до Державного акта на право постійного користування землею КР № 000006 від 02 грудня 1993 року, зареєстрованого за № 6, а 42, 34 га як землі приватної власності , які належать членам господарства.

За доводами позивача, власником земельної ділянки площею 6, 77 га (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538), що перебуває у постійному користуванні господарства, є Скалівсько-хутірська сільська рада.

В 2018 році членами господарства стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Загальних зборів Фермерського господарства ОСОБА_1 від 01.11.2018 (протокол № 1 від 01.11.2018) вирішено передати зазначеним членам господарства земельні ділянки у приватну власність із земель фермерського господарства, які знаходяться у постійному користуванні.

З метою реалізації вказаного рішення голова господарства звернувся до власника земельної ділянки з проханням надати дозвіл на поділ земельної ділянки площею 6, 77 га (кадастровий № 3523686500:02:000:2538), яка знаходиться в користуванні фермерського господарства "Глинського Петра ОСОБА_4 " на праві постійного користування з метою передачі поділених по 3, 385 га земельних ділянок у власність членам господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Однак, рішенням Скалівсько-хутірської сільської ради № 515 від 20.12.2018 фермерському господарству відмовлено у поділі земельної ділянки. В зазначеному рішенні сільська рада вказує на відсутність у господарства права постійного користування. На думку сільської ради, господарство втратило право постійного користування в результаті прийняття Новоархангельською РДА Розпорядження Новоархангельської РДА № 117-р від 17 березня 2005 року.

Враховуючи зазначене вище, позивач вбачає невизнання зі сторони власника земельної ділянки прав господарства відповідно до Державного акта на право постійного користування землею КР № 000006 від 02 грудня 1993 року, зареєстрованого за № 6, і, як наслідок, ухилення сільської ради від розгляду заяви у відповідності з нормами ст. 118 Земельного кодексу України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що позивачем не доведено наявність у ФГ " ОСОБА_1 " права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 загальною площею 6,77 га (Державний акт на право постійного користування землею КР №000006 від 02.12.1993 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6), розташованою на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району для ведення селянського (фермерського) господарства, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання такого права. Судом першої інстанції зазначено, що з матеріалів справи слідує, що право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,77 га кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 зареєстровано за Скалівсько-Хутірською сільською радою (а.с. 127). Земельна ділянка а ні площею 51,7 га, а ні утворена у результаті її поділу земельна ділянка площею 6,77 га кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 у користування громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не передавалась.

Також, за висновком суду першої інстанції, на підставі встановлених судом обставин справи, ФГ " ОСОБА_1 " не доведено наявності у ФГ " ОСОБА_1 " законних повноважень та правових підстав на звернення до Скалівсько-Хутірської сільської ради із заявою про поділ земельної ділянки з метою її подальшої передачі у власність членам господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як і не доведено наявності порушеного права рішенням Скалівсько-Хутірської сільської ради № 515 від 20.12.2018.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Глинського Петра Павловича" подало апеляційну скаргу. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/757/19 просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити:

- визнати за Фермерським господарством "Глинського Петра Павловича" право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3523686500:000:2538 загальною площею 6,77 га (Державний акт на право постійного користування землею КР № 000006 від 02.12.1993, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 6), розташованою на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району для ведення селянського (фермерського) господарства;

- визнати недійсним та скасувати рішення Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району № 515 від 20.12.2018 "Про розгляд заяви голови фермерського господарства Глинського Петра Павловича про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею - 6,77 га.".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що як зазначено в позовній заяві, Розпорядженням представника Президента України у Новоархангельському районі № 179 від 24 листопада 1993 року ОСОБА_1 було передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 51, 7 га (з яких ріллі 49, 1 га) на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району для ведення селянського (фермерського ) господарства.

На ім`я ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою КР № 000006 від 02.12.1993, зареєстрований за номером 6.

17.05.1994 ОСОБА_1 . зареєстровано юридичну особу - ФГ "Глинського Петра Павловича". З моменту державної реєстрації юридичної особи до останньої перейшли права користувача земельною ділянкою, а із земель господарства 42, 34 га були передані у власність членам господарства. Земельна ділянка загальною площею 9,36 га (з яких ріллі 6, 76 га) залишилась у постійному користуванні господарства. Господарство до цього часу виконує зобов`язання зі сплати земельного податку відповідно до зареєстрованого за господарством права постійного користування.

Апелянт посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій такому громадянину в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, не є автоматичним переходом права постійного користування землею до створеного фермерського господарства. Законодавство зазначеного не передбачає. Фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта. Зробивши такий висновок, суд вказав, що він відповідає правовому висновку Касаційного господарського суду, викладеному у справі № 922/3312/17.

Проте, апелянт вважає, що місцевим гоподарським судом неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права.

За доводами позивача, вказані правовідносини урегульовані:

Законом України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство", у статті 2 якого вказано, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності. З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.

У статті 5 цього ж Закону зазначено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду.

У статті 9 цього Закону передбачалося, що після одержання державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з ішими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна міська рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Апелянт зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі № 615/2197/15-ц (мова йде саме про право постійного користування) судом зроблено наступні висновки з приводу правильного застосування вказаних вище норм права:

- після отримання особою державного акта на право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації останнім засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. У правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична зміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи. Такий перехід (фактична зміна) відбувається внаслідок юридичного факту реєстрації господарства як юридичної особи (висновок у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц.

- Голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа. Засновники фермерських господарств не є самостійними суб`єктами правовідносин юридичної особи, а є їх органами управління, представниками.

Враховуючи наведене вище, апелянт вважає, що в даному випадку Законом визначена подія (юридичний факт) з настанням якої у створеного господарства виникає право користування землею на підставі документа, виданого на ім`я його засновника. З моменту державної реєстрації юридичної особи, земельна ділянка, надана для її створення, зараховується до земель господарства.

Також апелянтом зазначено, що з моменту державної реєстрації господарства за ним було зареєстровано відповідне право користування земельною ділянкою, доказом наявного зареєстрованого права є інформація, яка міститься у довідках (витягах) з державного реєстру земель за формою 6-Зем. На думку апелянта, невнесення відомостей про зареєстроване право до реєстру прав на нерухоме майно не позбавляє господарство такого права, тому що перенесення відомостей про зареєстровані права до реєстру прав є обов`язком держави, а у даному випадку важливим фактом є те, що держава з 1994 року по 2019 рік офіційно визнавала право користування земельною ділянкою саме за фермерським господарством.

Крім того, скаржник заперечує проти висновків Касаційного господарського суду у справі № 922/3312/17 щодо неможливості застосування правових позицій, зазначених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 574/381/17-ц, № 628/776/18, № 621/2501/18, № 348/992/16-ц та інш., які, за висновком Касаційного господарського суду стосуються орендних відносин, а не постійного землекористування. Так, скаржник зазначає, що ВП Верховного Суду при розгляді зазначених справ зробила висновки щодо застосування норм права, які містяться у Законі України від 20.12.1991 №209-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" та Законі України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 937-ІV.

Скаржник вказує, що на його думку, правова позиція Касаційного господарського суду у справі 922/3312/17 протирічить висновку щодо застосування норм права, викладеному у п. 38 постанови ВП Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц: за змістом статей 1,5,7,8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, виходячи з вищевикладеного, скаржник вважає, що при розгляді даної справи по суті суд має застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц та від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, як такі, що є обов`язковими для застосування в силу вимог ст. 13 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів".

Окрім того, скаржник вважає, що необхідною умовою для вирішення даної справи є встановлення таких обставин, які не було встановлено судом першої інстанції:

- чи отримував ОСОБА_1 акт на право постійного користування землею вказаний у позові і на якій підставі;

- чи був отриманий ОСОБА_1 акт на право постійного користування землею, підставою для реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи;

- чи зареєстровано фермерське господарство, як юридична особа;

- чи вилучалась з користування фермерського господарства земельна ділянка, яка залишилась після розпаювання земель господарства.

16.10.2019 до Центрального апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" надійшла заява про зупинення розгляду справи № 912/757/19 до ухвалення ВП Верховного Суду постанови у справі № 629/4590/17. Заява мотивована обставинами того, що ухвалою від 01.10.2019 Велика Палата ВС прийняла до розгляду справу № 629/4590/17 з позовом про визнання права постійного користування земельними ділянками, в якій повинні бути вирішені питання по суті заявлених позовних вимог, а саме:

- чи застосовуються до спірних правовідносин щодо постійного користування висновки Великої Палати, викладені у постановах від 13.03.2018 (справа № 348/992/16-ц), від 20.06.2018 (справа № 317/2520/15-ц) та від 10.10.2018 (справа № 694/1211/16-ц), чи ці висновки стосуються тільки орендних правовідносин;

- хто саме є належним позивачем у справах щодо захисту права постійного користування за тих умов, коли особа, отримавши земельну ділянку у користування, створила фермерське господарство.

На думку апелянта, питання, на які має відповісти суд у справі № 629/4590/17 є схожими (подібними) із обставинами у цій справі, у зв`язку з чим просить зупинити провадження у цій справі до розгляду ВП Верховного Суду постанови у справі № 629/4590/17.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Щодо доводів позивача, що з моменту державної реєстрації юридичної особи ФГ " ОСОБА_1 " до неї перейшли права користувача земельною ділянкою і такий перехід права користування відбувся автоматично, відповідач вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право на земельну ділянку виникає та має посвідчуватися виключно в порядку, визначеному законом. Здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій такому громадянину в постійне користування для вказаного, не є автоматичним переходом права постійного користування землею до створеного фермерського господарства. Законодавство зазначеного не передбачає. Фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи ФГ " ОСОБА_1 " щодо наявності у фермерського господарства права постійного користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею, є безпідставними. Також, суд правильно зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження оформлення у встановленому законодавством порядку права постійного користування землею за ФГ " ОСОБА_1 ".

Більш того, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що згідно з положеннями земельного законодавства, що діє на час звернення ФГ " ОСОБА_1 " до суду з позовом у даній справі, набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

На думку відповідача, чинне законодавство не передбачає автоматичного включення до складу земель фермерського господарства земель, які отримано фізичними особами в постійне користування.

Чинною на час створення "Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" редакцією Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" передбачалося, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією (ч.2 ст.2 Закону). На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України (ч.5 ст.2 Закону).

Тому, як стверджує відповідач, цілком логічно, що земельна ділянка виділялася саме засновнику фермерського господарства, як фізичній особі, оскільки за змістом того закону - після створення фермерського господарства засновник господарства особисто використовував земельну ділянку у власній підприємницькій діяльності, яку здійснював у формі селянського-фермерського господарства.

Відповідач також звертає увагу, що чинною на той час редакцією Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" також передбачалося, що у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними (ст.14 Закону).

Тобто селянське-фермерське господарство взагалі не розглядалося як самостійний суб`єкт речових прав.

Відповідач звертає увагу і на припис ст. 17 чинної на той час редакції закону "Про селянське (фермерське) господарство", а саме, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право на володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців, дієздатному громадянину України, який досяг 18-річого віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається членові селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом з громадянином, що помер, господарство. Спори між спадкоємцями, а також між спадкоємцями та іншими громадянами з питань переважного права на подальше ведення селянського (фермерського) господарства вирішуються судом. У разі відмови спадкоємців від подальшого ведення селянського (фермерського) господарства, а також відсутності спадкоємців питання про дальше використання земельної ділянки вирішується районною, міською Радою народних депутатів.

Тобто, за доводами відповідача, згідно з чинним на той час законодавством, у разі смерті право користування земельною ділянкою не продовжувалося юридичною особою (як це було б у разі автоматичного переходу до неї речового права постійного користування), а успадковувалося спадкоємцями особи, якій була виділена земельна ділянка й надалі спадкоємцями право постійного користування могло бути реалізоване спадкоємцями або органом місцевого самоврядування й поза створеним спадкодавцем землі фермерським господарством.

Відповідач вважає, що вказані позивачем документи не свідчать про перехід права користування вказаною земельною ділянкою площею 51, 7 га до фермерського господарства, а зазначене доводиться наступним.

Згідно Державного акта на право постійного користування землею КР 000006 від 02 грудня 1993 року земельна ділянка надана фізичній особі ОСОБА_5 П.П.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи АОО " 237199, довідка з ЄДРПОУ АБ № 4775, витяг № 1004532235 від 16.10.2018 свідчать виключно про створення та існування юридичної особи, а не про отримання нею права користування будь-якої земельної ділянки, в тому числі і спірної.

Розпорядження Новоархангельської РДА № 117-р від 17 березня 2005 року, Розпорядження Новоархангельської РДА № 308-р від 19 липня 2005 року та Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі стосується виключно відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства.

Вказані розпорядження та довідки Скалівсько-Хутірської сільської ради № 01 від 26.01.2017 року, 101 від 26.01.2018 року не є правовстановлюючим доккументом і доказом наявності права постійного користуваня землею згідно з чинним законодавством.

Окрім наведеного вище, відповідач просить взяти до уваги, що відповідно до позовної заяви та матеріалів справи за рішенням зборів членів ФГ "Глинського ОСОБА_6 " та на підставі розпорядження Новоархангельської РДА № 117-р від 17 березня 2005 року 42, 34 га із земель господарства були передані у власність членам господарства.

На час вказаного передання земель у власність членам фермерського господарства згідно вказаного розпорядження (приватизації), діяв Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 1726-ІІІ, який набрав чинності 01.01.2002 року, та Закон України "Про фермерське господарство", який набрав чинності 01.08.2003 року.

Предметом спору є земельна ділянка площею 6, 77 га (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538, яка, начебто, залишилась в користуванні у фермерського господарства після приватизації.

Позивач вважає, що дана земельна ділянка загальною площею 51, 7 га (з яких ріллі 49, 1 га) знаходиться в його користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею КР № 000006 від 02.12.1993 року, зареєстрованого за № 6.

Однак, на думку відповідача, вказаний висновок є безпідставним та спростовується наступним.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Отже, як вважає відповідач, після передачі у власність членам ФГ земельних ділянок загальною площею 43, 34 га, земельна ділянка загальною площею 51, 7 га припинила своє існування як об`єкт цивільного права внаслідок поділу, оскільки після передачі у власність змінились межі , площа, права та інше щодо первісної ділянки площею 51, 7 га.

На сьогоднішній день земельна ділянка площею 6, 77 га (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538) є самостійним об`єктом цивільних прав.

Посилаючись на частину 9, частини 1,2 статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідач зазначає про те, що за приписами частини 10 статті 79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України.

Водночас, за твердженням відповідача, земельна ділянка, зазначена у вказаному державному акті на право постійного користування землею, яка була предметом постійного користування, станом на час подання позову поділена. Внаслідок поділу сформовано інші земельні ділянки, які надано у власність фізичним особам, та спірна земельна ділянка, якій присвоєно новий кадастровий номер.

Таким чином, як зазначає відповідач, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом постійного користування, та формуванням інших земельних ділянок, формуванням спірної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру, об`єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки, та припинилось існування первинної земельної ділянки в дійсних межах в розмірі 51, 7 га (з яких ріллі 49, 1 га), яка до поділу та приватизації знаходилась в постійному користуванні фізичної особи на підставі Державного акту на право постійного користування землею КР № 000006 від 02.12.1993 року, зареєстрований за № 6. У зв`язку з припиненням об`єкту цивільних прав (земельної ділянки) припинилось і право постійного користування за вказаним Державним актом на право постійного користування землею.

Відтак, як стверджує відповідач, позивач не має ні права постійного користування ні будь-яких інших речових прав на земельну ділянку кадастровий номер 3523686500:02:000:2538, що виключає правомірність будь-яких його вимог до відповідача, як до законного власника нічим не обтяженої земельної ділянки.

Посилаючись на норми статей 31, 92 Земельного кодексу України, статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" (чинних на момент вказаної приватизації) та інші положення земельного законодавства (що діє на час звернення ФГ " ОСОБА_1 " до суду з позовом у даній справі, та законодавства, що діяло на час приватизації і появи нової земельної ділянки як самостійного об`єкта цивільних прав), відповідач вважає, що набуття права постійного користування земельною ділянкою (яка залишилась після приватизації) фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Також, судом першої інстанції встановлено, що за ФГ " ОСОБА_1 " права власності чи користування земельною ділянкою площею 6, 77 га зареєстровано не було.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним та скасування Рішення Скалівсько - хутірської сільської ради № 515 від 20 грудня 2018 року "Про розгляд заяви голови фермерського господарства Глинського Петра Павловича про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 6, 77 га, відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що земельні ділянки, які надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності відповідної територіальної громади.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Земельного кодексу України членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Крім цього, згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-ІV членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Однак відповідач вважає, що оскільки ні земельна ділянка площею 51, 7 га, ні утворена в результаті її поділу спірна земельна ділянка кадастровий номер 3523686500:02:000:2438 загальною площею 6, 77 га не надавалися громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користування, то вони не мають і права на приватизацію цієї землі.

До того ж, з матеріалів справи слідує, що право комунальної власності на земельну ділянку 3523686500:02:000:2438 зареєстровано за Скалівсько-Хутірською сільською радою.

Відповідач також вважає, що позивач ФГ " ОСОБА_1 не мав законних повноважень на звернення до відповідача ні з вимогами про поділ, ні з вимогами про приватизацію землі на користь громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За таких обставин, на думку відповідача, ФГ " ОСОБА_1 " не довело наявності порушеного його права рішенням Скалівсько-Хутірської сільської ради № 515 від 20.12.2018 як у зв`язку з вище наведеним, так і у зв`язку з не доведенням порушення таким рішенням прав постійного користування землею ФГ " ОСОБА_1 ", які позивач просить захистити згідно поданого позову.

Відповідач посилається і на те, що у статтях 1, 18, 123 Земельного кодексу України передбачено порядок передачі у користування чи у власність (безоплатної приватизації) земельних ділянок. Вказаний порядок є єдиним, оскільки його метою є не діяльність суб`єктів владних повноважень у сфері земельних правовідносин, а набуття права на земельну ділянку фізичними чи юридичними особами, тобто реалізація суб`єктами приватного права своїх прав на отримання земельної ділянки. Цей порядок починається зі звернення особи до уповноваженого органу не лише із заявою про надання умовної земельної ділянки, але й із зазначенням цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, наданням графічних матеріалів із зазначенням цільового призначення земельної ділянки. Тобто, уже на етапі звернення із заявою про надання згоди на розроблення проекту землеустрою, зазначається конкретна земельна ділянка - об`єкт майнового інтересу заявника. У частині першій статті 118 Земельного кодексу України вказано, що заяву про надання згоди на розроблення проекту землеустрою подають не особи, які бажають отримати саме згоду, а особи, які зацікавлені у приватизації земельної ділянки (отриманні у користування земельної ділянки). Також, Земельний кодекс України передбачає випадки, коли земельна ділянка передається у користування чи власність без стадії надання згоди на розроблення проекту землеустрою, що також свідчить про єдність процедури передачі земельної ділянки у власність чи користування без використання конкурентних засад.

Отже, за доводами відповідача, зі зміною правового регулювання порядку передачі земельної ділянки у власність (безоплатної приватизації) чи у користування, майновий інтерес заявника на конкретний об`єкт нерухомого майна (конкретну земельну ділянку), виникає саме з моменту звернення із клопотанням про надання згоди на розроблення проекту землеустрою.

Відповідач вважає, що реалізація права на приватизацію пов`язана не виключно із самим по собі існуванням такого права, а й з механізмом його реалізації, що передбачає обов`язок заінтересованої особи здійснити певні дії, визначені законом.

При цьому відповідач зазначає, що фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначених вимог законодавства не виконали й самі до відповідача із клопотаннями про надання згоди на розроблення проекту землеустрою та із заявами про надання у власність земельних ділянок у встановленому законодавством порядку не зверталися.

На думку відповідача, з огляду на зміст законодавства, подану позивачем заяву юридичної особи ФГ ОСОБА_1 з доданими до неї документами про надання дозволу на поділ земельної ділянки відповідача з метою передачі поділених ділянок у власність членам господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можна вважати заявами громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про безоплатну приватизацію земельних ділянок, які б потребували вирішення у порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України, як суб`єктом владних повноважень. Отже, відповідач вважає, що відсутність такого звернення виключає можливість задоволення позову фермерського господарства, оскільки волевиявлення вказаних осіб вимагати від відповідача вчинення певних дій на момент звернення з позовом відсутнє.

В інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538) зазначено, що власником земельної ділянки є Скалівсько-Хутірська сільська рада, форма власності - комунальна власність, категорія земель, вид користування - землі сільськогосподарського призначеня, цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам).

Частина 2 статті 19 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 1.4. Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010р. за № 1011/18306, дана класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до секції К розділу ІІ "Класифікація видів цільового призначення земель" зазначено, під кодом 16.00 обліковуються землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам).

Таким чином, за доводами відповідача, спірна земельна ділянка має цільове призначення - землі запасу.

Відповідач посилається і на те, що частиною першою статті 20 Земельного кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Крім вказаного, частиною першою статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідач зазначає і про те, що підставою для реєстрації спірної земельної ділянки саме з таким цільовим призначенням були рішення не відповідача, а рішення інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, на думку відповідача, у даному разі відсутня така передумова для прийняття рішення та задоволення позову як проект землеустрою.

За доводами відповідача, відповідач без зміни цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому порядку не має права здійснювати щодо неї будь-яких дій, що зазначені в позові, а суд не може брати на себе функції компетентних державних чи самоврядних органів. У даному випадку право на звернення до суду може мати лише зацікавлена особа і лише після звернення в установленому порядку до компетентного органу та наявності доказів, що вже існує спір між заявником та цим органом про право.

Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2019 для розгляду судової справи № 912/757/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2019, постановленою головуючим суддею Коваль Л.А., апеляційну скаргу Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/757/19 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір у встановленому розмірі (доплатити у сумі 477, 00 грн.) та надати до суду докази оплати.

12.08.2019 до апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого апелянтом додано квитанцію № П5145 від 09.08.2019, відповідно до якої Фермерським господарством "Глинського Петра Павловича" здійснено доплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 477, 00 грн

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2019 "Щодо повторного автоматизованого розподілу" у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій спрві № 912/757/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019 для розгляду справи № 912/757/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 1433/19 від 19.08.2019 "Щодо повторного автоматизованого розподілу" у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 912/757/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019 для розгляду справи № 912/757/19 визначено колегію суддів: головуючий суддя Коваль Л.А., судді Чус О.В., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), судді Вечірко І.О., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/757/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.10.2019 о 10:00 год.

25.09.2019 до Центрального апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 1906/19 від 26.09.2019 "Щодо повторного автоматизованого розподілу", у зв`язку з перебуванням у відрядженні суддів Вечірка І.О. та Чус О.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі №912/757/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 для розгляду справи 912/757/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2019, постановленою колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є., апеляційну скаргу Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/757/19 прийнято до провадження новим складом суду; відмовлено в задоволенні клопотання Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №912/757/19.

У судове засідання, призначене на 03.10.2019, представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2019 враховуючи неявку у судове засідання представників сторін, відсутність у суду інформації щодо причин такої неявки, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 24.10.2019 о 15:30 год

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 2007/19 від 24.10.2019 "Щодо повторного автоматизованого розподілу", у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А., для вирішення процесуального питання призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі №912/757/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2019 для розгляду справи 912/757/19 (для вирішення процесуального питання) визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/757/19 прийнято до свого провадження означеним складом суду.

В судовому засіданні 24.10.2019 оголошено перерву до 14.11.2019 о 10:00 год

25.10.2019 Центральним апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Білецької Л.М., Чередка А.Є. постановлено ухвалу про проведення судового засідання у справі, призначеного на 14.11.2019 в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення для представника Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" в Господарському суді Кіровоградської області.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 2115/19 від 13.11.2019 "Щодо повторного автоматизованого розподілу", у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії суддів, а саме вихід з відпустки судді Верхогляд Т.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 912/757/19.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.11.2019 для розгляду справи № 912/757/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2019 повідомлено сторін у справі про те, що враховуючи неможливість участі судді Коваль Л.А. - головуючого судді у даній справі, в судовому засіданні, призначеному на 14.11.2019 о 10:00 год., у зв`язку з відрядженням, судове засідання у справі № 912/757/19, призначене на 14.11.2019 о 10:00 год., не відбудеться; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.12.2019 о 11:00 год.; вирішено судове засідання у справі, призначене на 05.12.2019 о 11:00 год., провести в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення для представника Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" в Господарському суді Кіровоградської області.

В судовому засіданні 05.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

02.12.1993 на підставі розпорядження представника Президента України Ради народних депутатів у Новоархангельському районі Кіровоградської області від 24.11.1993 № 179 надано громадянину України - ОСОБА_1 Павловичу у постійне користування земельну ділянку загальною площею 51,7 га (з яких ріллі 49,1 га) на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району для ведення селянського (фермерського) господарства, про що свідчить Державний акт на право постійного користування землею КР№000006 від 02.12.1993 (а.с. 12 т.1), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

17.05.1994 зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство "Глинського Петра Павловича", ідентифікаційний код юридичної особи 22216568, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 237199 (а.с. 13 т.1).

Рішенням голови Фермерського господарства (протокол № 43 від 13.12.2002) затверджено статут фермерського господарства Глинського Петра Павловича, державну реєстрацію юридичної особи проведено 24.12.2002 (№ запису 222).

На час розгляду справи Фермерське господарство "Глинського Петра Павловича" діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням голови ФГ "Глинського Петра Павловича" згідно протоколу № 43 від 13.12.2002 (а.с. 18-31 т.1).

Розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації № 117-р від 17.03.2005 "Про передачу у власність земельних ділянок голові та членам фермерського господарства ОСОБА_1 " (а.с. 33 т.1), з урахуванням змін згідно розпорядження №308-р від 19.07.2005 (а.с. 35 т.1):

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства ОСОБА_1 із земель, наданих фермерському господарству ОСОБА_5 Петра ОСОБА_4 в постійне користування на території Скалівсько-Хутірської сільської ради;

- затверджено акт визначення збитків власників та землекористувачів, зв`язаних з вилученням земельних ділянок для подальшої їх передачі у власність голові та членам фермерського господарства ОСОБА_1 із земель, наданих фермерському господарству ОСОБА_1 в постійне користування на території Скалівсько-Хутірської сільської ради;

- передано у власність земельну ділянку площею 4,19 га ріллі голові фермерського господарства Глинському Петру Павловичу для ведення фермерського господарства із земель, наданих фермерському господарству Глинського Петра Павловича в постійне користування на території Скалівсько-Хутірської сільської ради;

- передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, наданих фермерському господарству ОСОБА_5 Петра Павловича в постійне користування на території Скалівсько-Хутірської сільської ради, земельні ділянки членам вказаного фермерського господарства згідно з додатком.

Відповідно до зазначеного додатку громадянами, членами Фермерського господарства " ОСОБА_1 ", яким передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району є:

ОСОБА_7 - площа, що передається 4,19 га (рілля 4,19 га);

ОСОБА_8 - площа, що передається 4,19 га (рілля 4,19 га);

ОСОБА_9 - площа, що передається 4,43 га (рілля 4,43 га);

ОСОБА_10 - площа, що передається 4,25 га (рілля 4,25 га);

ОСОБА_11 - площа, що передається 4,19 га (рілля 4,19 га);

ОСОБА_12 - площа, що передається 4,19 га (рілля 4,19 га);

ОСОБА_13 - площа, що передається 4,19 га (рілля 4,19 га);

ОСОБА_14 - площа, що передається 4,33 га (рілля 4,33 га);

ОСОБА_15 - площа, що передається 4,19 га (рілля 4,19 га);

ОСОБА_16 - площа, що передається 1,58 га (рілля 1,58 га) (в подальшому вилучена із списку громадян членів фермерського господарства ОСОБА_1 як помилково внесена до списку членів фермерського господарства) .

21.03.2005 на підставі розпорядження голови Новоархангельської райдержадміністрації "Про передачу у власність земельних ділянок голові та членам фермерського господарства ОСОБА_1 " від 17.03.2005 №117-р складено Акти про передачу та прийом земельних ділянок в натурі із земель, наданих в постійне користування ФГ ОСОБА_1 , громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (а.с. 41 - 52 т.1).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка загальною площею 9,36 га (з яких ріллі 6,76 га) залишилась у постійному користуванні господарства, а станом на сьогодні землі господарства складаються з тої ж таки площі - 51,7 га, з яких: 1,9 га під полезахисними лісосмугами, 0,7 га під дорогами та 6,76 га ріллі знаходяться у користуванні відповідно до Державного акта на право постійного користування землею КР№000006 від 02 грудня 1993 року зареєстрованого за № 6, а 42,34 га, як землі приватної власності, які належать членам господарства. Власником земельної ділянки площею 6,77 га (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538), що перебуває у постійному користуванні господарства, є Скалівсько-Хутірська сільська рада. В 2018 році членами господарства стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішенням Загальних зборів Фермерського господарства ОСОБА_1 від 01.11.2018 року (Протокол №1 від 01.11.2018 року) вирішено передати зазначеним членам господарства земельні ділянки у приватну власність із земель фермерського господарства, які знаходяться у постійному користуванні.

З метою реалізації вказаного рішення, голова господарства звернувся до власника земельної ділянки з заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 6,77 га (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538), яка знаходиться в користуванні фермерського господарства " ОСОБА_1 " на праві постійного користування з метою передачі поділених по 3,385 га земельних ділянок у власність членам господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Скалівсько-Хутірської сільської ради № 515 від 20 грудня 2018 року відмовлено голові Фермерського господарства ОСОБА_1 у поділі земельної ділянки площею - 6, 77га (а.с. 78-79, т. 1).

За змістом вказаного рішення, сільською радою зазначено, що з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 не вбачається жодних речових прав у ФГ "Глинського П.П.", оскільки:

- власником земельної ділянки є Скалівсько-Хутірська сільська рада (код ЄДРПОУ 04366896);

- цільове призначення земельної ділянки (16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), жодних інших речових прав на земельну ділянку за будь-якою іншою особою не зареєстровано.

Розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 19 липня 2005 року № 308-р "Про внесення змін до розпорядження голови Новоархангельської районної державної адміністрації від 17.03.05 № 117-р" за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства ОСОБА_1 та керуючись статтями 17, 32, 124, пунктами 6, 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 17 березня 2005 року № 117-р "Про передачу у власність земельних ділянок голові та членам фермерського господарства ОСОБА_1 , вилучивши із списку громадян членів фермерського господарства ОСОБА_1 , громадянку ОСОБА_16 , як помилково внесену до списку членів фермерського господарства.

21.03.2005 на підставі розпорядження голови Новоархангельської райдержадміністрації про передачу у власність земельної ділянки від 17.03.2005 №117-р складено Акти про передачу та прийом земельних ділянок в натурі громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (41 - 52 т.1).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка загальною площею 9,36 га (з яких ріллі 6,76 га) залишилась у постійному користуванні господарства, а станом на сьогодні землі господарства складаються з тої ж таки площі - 51,7 га, з яких: 1,9 га під полезахисними лісосмугами, 0,7 га під дорогами та 6,76 га. ріллі знаходяться у користуванні відповідно до Державного акта на право постійного користування землею КР№000006 від 02 грудня 1993 року зареєстрованого за № 6, а 42,34 га, як землі приватної власності, які належать членам господарства. Власником земельної ділянки площею 6,77 га (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538), що перебуває у постійному користуванні господарства, є Скалівсько-Хутірська сільська рада. В 2018 році членами господарства стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішенням Загальних зборів Фермерського господарства ОСОБА_1 від 01.11.2018 року (Протокол №1 від 01.11.2018 року) вирішено передати зазначеним членам господарства земельні ділянки у приватну власність із земель фермерського господарства, які знаходяться у постійному користуванні.

З метою реалізації вказаного рішення, голова господарства звернувся до власника земельної ділянки з проханням надати дозвіл на поділ земельної ділянки площею 6,77 га. (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538), яка знаходиться в користуванні фермерського господарства " ОСОБА_1 " на праві постійного користування з метою передачі поділених по 3,385 га земельних ділянок у власність членам господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Скалівсько-Хутірської сільської ради № 515 від 20 грудня 2018 року фермерському господарству відмовлено у поділі земельної ділянки (а.с. 78-79).

За змістом вказаного рішення сільською радою зазначено, що з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 не вбачається жодних речових прав у ФГ "Глинського П.П.", оскільки:

- власником земельної ділянки є Скалівсько-Хутірська сільська рада (код ЄДРПОУ 04366896);

- цільове призначення земельної ділянки (16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), жодних інших речових прав на земельну ділянку за будь-якою іншою особою не зареєстровано.

Також, у рішенні зазначено, що право на поділ землі використано відповідно до розпорядження голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17 березня 2005 року № 117-р.

Не погодившись з Рішенням Скалівсько-Хутірської сільської ради № 515 від 20 грудня 2018 року, яким голові Фермерського господарства Глинському Петру Павловичу відмовлено у поділі земельної ділянки площею 6,77 га (кадастровий номер 3523686500:02:000:2538) Фермерське господарство "Глинського Петра Павловича" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом, яким просило:

- визнати за фермерським господарством "Фермерське господарство Глинського Петра Павловича" право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 загальною площею 6,77 га (Державний акт на право постійного користування землею КР №000006 від 02.12.1993 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6), розташованою на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району для ведення селянського (фермерського) господарства;

- визнати недійсним та скасувати рішення Скалівсько-Хутірської сільської ради №515 від 20.12.2018 "Про розгляд заяви голови фермерського господарства Глинського Петра Павловича про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею - 6,77 га".

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Кіровоградської області у цій справі позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04 липня 2019 року у справі № 912/757/19.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час отримання ОСОБА_1 земельної ділянки на праві постійного користування) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції від 22.06.1993) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з частиною 5 цієї норми на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За змістом статті 7 Земельного кодексу України (у редакції від 22.06.1993) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частинами 1 і 3 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції від 22.06.1993) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

За змістом частин 1 і 3 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції від 22.06.1993) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

З 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство", за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача з позовом до суду) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3 ст. 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією. Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Кодексом не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб`єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.".

Згідно з пунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц).

За змістом ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В статті 41 Конституції України передбачено, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

При цьому єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, доказів того, що державний акт, яким посвідчено право постійного користування на спірну земельну ділянку за громадянином України ОСОБА_1 , скасовано, визнано нечинним (недійсним) тощо, матеріали справи не містять.

Отже, встановлені обставини справи виключають можливість приналежності ФГ "Глинського ОСОБА_18 Павловича" на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину України ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення наведено у ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, за ФГ "Глинського Петра Павловича" права власності чи користування земельною ділянкою зареєстровано не було.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, чинним законодавством, на час звернення ФГ "Глинського ОСОБА_6 " до суду, не передбачена можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17 та від 19.11.2019 у справі № 908/232/18.

Щодо доводів апелянта про наявність обставини надання земельних ділянок у власність членам ФГ "Глинського ОСОБА_6 " із земельної ділянки, що надавалась в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Положеннями ст. 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Як вже зазначалось, право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,77 га кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 зареєстровано за Скалівсько-Хутірською сільською радою (а.с. 127 т.1).

Земельна ділянка ні площею 51,7 га, ні утворена у результаті її поділу земельна ділянка площею 6,77 га кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 у користування громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не передавалась.

Отже, ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не доведено позивачем наявності у Фермерського господарства " ОСОБА_1 " законних повноважень та правових підстав на звернення до Скалівсько-Хутірської сільської ради із заявою про поділ земельної ділянки з метою її подальшої передачі у власність членам господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення Скалівсько-Хутірської сільської ради №515 від 20.12.2018 "Про розгляд заяви голови фермерського господарства Глинського Петра Павловича про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею - 6,77 га" колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Між тим, на підставі встановленого вище, ФГ " ОСОБА_1 " не довело наявності порушеного його права рішенням Скалівсько-Хутірської сільської ради № 515 від 20.12.2018.

Отже, у зв`язку з не доведенням порушення таким рішенням прав постійного користування землею ФГ " ОСОБА_19 Павловича", які позивач просить захистити відповідно до поданого позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення Скалівсько-Хутірської сільської ради №515 від 20.12.2018 "Про розгляд заяви голови фермерського господарства Глинського Петра Павловича про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею - 6,77 га".

Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду в інших справах, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає їх у зв`язку з тим, що обставини в таких справах є іншими ніж у справі, що розглядається.

Враховуючи зазначені положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій такому громадянину в постійне користування для вказаного, не є автоматичним переходом права постійного користування землею до створеного фермерського господарства. Законодавство зазначеного не передбачає. Фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта.

Щодо заяви Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" про зупинення розгляду справи № 912/757/19 до ухвалення ВП Верховного Суду постанови у справі № 629/4590/17, колегія суддів апеляційного господарського зазначає наступне.

В судовому засіданні 05.12.2019 оголошено протокольну ухвалу, якою відмовлено в задоволенні зазначеної заяви, оскільки при розгляді зазначеної заяви, колегія суддів враховує ті обставини, що у спірних правовідносинах у цій справі (№912/757/19) перехід права користування земельної ділянки від Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" до фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбувся на підставі рішення загальних зборів, а не в порядку спадкування як у справі № 629/4590/17, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду (з питань суб`єктної юрисдикції).

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були дотримані.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні.

Також з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича", наведені в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

10. Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/757/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/757/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Фермерське господарство "Глинського Петра Павловича".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.12.2019

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко