Постанова

від 15.09.2020 по справі 912/757/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/757/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" (далі - ФГ)

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Тимошевська В. В.) від 04.07.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Коваль Л. А., судді: Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.) від 05.12.2019 у справі

за позовом ФГ

до Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (далі - Рада)

про визнання права постійного користування, визнання недійсним та скасування рішення,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФГ звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Ради, у якій просило визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 6,77 га, розташованою на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району, кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 (далі - Земельна ділянка); визнати недійсним та скасувати рішення Ради № 515 від 20.12.2018 "Про розгляд заяви голови фермерського господарства ОСОБА_1 про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею - 6,77 га" (далі - Рішення).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Рада не визнає право постійного користування Земельною ділянкою, яке виникло у ФГ за державним актом на право постійного користування землею КР № 000006 від 02.12.1993, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6 (далі - Державний акт), оскільки своїм Рішенням, яке мотивовано відсутністю у ФГ зазначеного права, Рада відмовила йому у поділі Земельної ділянки.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2019, у позові відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування для цього, не зумовлює автоматичний перехід права постійного користування землею до створеного фермерського господарства; фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта; ФГ не надало доказів оформлення за собою права постійного користування Земельною ділянкою у встановленому порядку; законодавство, чинне на час звернення ФГ до суду, не передбачає можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами; ФГ не довело правових підстав для звернення до Ради із заявою про поділ Земельної ділянки для подальшої передачі у власність своїм членам; вимога про визнання недійсним Рішення задоволенню не підлягає, оскільки ФГ не довело порушення цим рішенням свого права постійного користування Земельною ділянкою; суди не досліджували обставини прийняття головою Новоархангельської районної державної адміністрації (далі - Адміністрація) розпорядження № 117-р від 17.03.2005 "Про передачу у власність земельних ділянок голові та членам фермерського господарства "Глинського Петра Павловича"" (далі - Розпорядження), оскільки це виходить за межі предмету позову у цій справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 21.12.2019 ФГ звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2019 і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки вони неправильно визначились із нормами матеріального права, які необхідно було застосовувати до спірних правовідносин, зокрема, не застосували статті 2, 5, 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство", якими визначена подія (юридичний факт), з настанням якої у створеного господарства виникає право користування землею на підставі документа, виданого на ім`я його засновника, а саме з моменту державної реєстрації юридичної особи, земельна ділянка, надана для створення фермерського господарства, зараховується до його земель.

При цьому з моменту державної реєстрації господарства за ним було зареєстровано відповідне право користування земельною ділянкою. Доказом реєстрації цього права є інформація, яка міститься у довідках (витягах) з державного реєстру земель за формою 6-Зем, а невнесення відомостей про таке право до реєстру прав на нерухоме майно не позбавляє господарство такого права, оскільки перенесення відомостей про зареєстровані права до реєстру прав є обов`язком держави.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У встановлений Судом строк відзив на касаційну скаргу від Ради не надійшов.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 17.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.02.2020; зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18.

6.2. 23.06.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 922/989/18, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020.

6.3. Ухвалою Суду від 10.08.2020 провадження у цій справі поновлено, касаційну скаргу ФГ призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 02.12.1993 розпорядженням представника Президента України у Новоархангельському районі Кіровоградської області від 24.11.1993 № 179 громадянину України ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 51,7 га (з яких ріллі 49,1 га), розташовану на території Ради, для ведення селянського (фермерського) господарства за Державним актом (т. 1, а. с. 12).

7.2. 17.05.1994 зареєстровано юридичну особу ФГ, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 237199 (т. 1, а. с. 13 ).

7.3. Рішенням голови ФГ від 13.12.2002 (протокол № 43) затверджено статут ФГ, державну реєстрацію юридичної особи проведено 24.12.2002 (запис № 222). На час розгляду справи ФГ діє на підставі статуту в цій редакції (т. 1, а. с. 18-31).

7.4. 17.03.2005 Розпорядженням (т. 1, а. с. 33) з урахуванням змін, внесених розпорядженням № 308-р від 19.07.2005 (т. 1, а. с. 35), затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам ФГ із земель, наданих ФГ в постійне користування на території Ради; затверджено акт визначення збитків власників та землекористувачів, зв`язаних з вилученням земельних ділянок для подальшої їх передачі у власність голові та членам ФГ із земель, наданих ФГ в постійне користування на території Ради; передано у власність земельну ділянку площею 4,19 га ріллі голові ФГ ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель, наданих ФГ в постійне користування на території Ради; передано у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, наданих ФГ в постійне користування на території Ради, членам цього господарства за додатком.

7.5. За цим додатком членами ФГ, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ради є: ОСОБА_3 - площа 4,19 га (рілля); ОСОБА_4 - площа 4,19 га (рілля); ОСОБА_5 - площа 4,43 га (рілля); ОСОБА_6 - площа 4,25 га (рілля); ОСОБА_7 - площа 4,19 га (рілля); ОСОБА_8 - площа 4,19 га (рілля); ОСОБА_9 - площа 4,19 га (рілля); ОСОБА_10 - площа 4,33 га (рілля); ОСОБА_14 -площа 4,19 га (рілля) (далі - Члени ФГ); ОСОБА_11 площа - 1,58 га (рілля) (в подальшому вилучена із списку громадян членів ФГ як помилково внесена).

7.6. 21.03.2005 на підставі Розпорядження складено Акти про передачу та прийом земельних ділянок в натурі із земель, наданих в постійне користування ФГ, ОСОБА_2 та Членам ФГ.

7.7. Земельна ділянка загальною площею 9,36 га (з яких ріллі 6,76 га) залишилась у постійному користуванні ФГ.

7.8. Станом на сьогодні площа землі ФГ - 51,7 га, з яких: 1,9 га під полезахисними лісосмугами, 0,7 га під дорогами та 6,76 га ріллі знаходяться у користуванні за Державним актом, а 42,34 га - землі приватної власності, які належать членам господарства.

7.9. Власником Земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ, є Рада.

7.10. В 2018 році членами господарства стали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

7.11. 01.11.2018 рішенням загальних зборів ФГ (протокол № 1 від 01.11.2018) вирішено передати вищевказаним членам господарства земельні ділянки у приватну власність із земель ФГ, які знаходяться в його постійному користуванні.

7.12. Для реалізації цього рішення голова господарства звернувся до Ради з заявою про надання дозволу на поділ Земельної ділянки, яка знаходиться у ФГ на праві постійного користування, з метою передачі поділених по 3,385 га земельних ділянок у власність членам господарства ОСОБА_12 та ОСОБА_13

7.13. 20.12.2018 Рада своїм Рішенням відмовила голові ФГ у поділі Земельної ділянки (т. 1, а. с. 78-79) з посиланням на те, що з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на Земельну ділянку не вбачається жодних речових прав ФГ, оскільки власником Земельної ділянки є Рада; цільове призначення Земельної ділянки - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), а жодних інших речових прав на цю ділянку за будь-якою іншою особою не зареєстровано. Також у Рішенні зазначено, що право на поділ землі використано за Розпорядженням.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Згідно з частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент створення ФГ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

8.2. Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

8.3. Згідно із частиною першою статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

8.4. З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

8.5. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення ФГ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

8.6. Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

8.7. 19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

8.8. У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

8.9. Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

8.10. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

8.11. Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

8.12. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

8.13. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

8.14. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

8.15. З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

8.16. Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII, який був чинним до 29.07.2003, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29.07.2003, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 у справі № 6-20859св07, від 10.10.2007 у справі № 6-14879св07, від 30.01.2008 у справі № 6-20275св07).

8.17. Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

8.18. Водночас згідно зі статтею 92 ЗК України (у редакції, чинній з 01.01.2002, тобто після державної реєстрації ФГ (підпункт 7.2 цієї постанови)) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

8.19. Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України у редакції, яка діяла з 01.01.2002 (момент набрання ним чинності) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

8.20. Проте Конституційний Суд України рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

8.21. Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

8.22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Також у цій постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

8.23. Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

8.24. У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

8.25. Так, статтею 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент ухвалення Рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

8.26. Відповідно до приписів частини першої статті 27 ЗК України, яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

8.27. З викладеного слідує, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ, так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, яке набуто у встановленому порядку, як неоформлення права постійного користування земельною ділянкою відсутня.

8.28. Беручи до уваги, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними, а одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи, Суд доходить висновку, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пунктах 67-68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

8.29. Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, на висновки з якої посилались суди попередніх інстанцій вирішуючи цю справу, зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Оскільки СФГ "Відродження" не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за СФГ "Відродження" права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

8.30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 не погодилась з цими правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, у зв`язку з чим відступила від них та зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

8.31. Суди встановили, зокрема, що 02.12.1993 за Державним актом ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 51,7 га (з яких ріллі 49,1 га), розташовану на території Ради, для ведення селянського (фермерського) господарства; 17.05.1994 зареєстровано юридичну особу ФГ; 17.03.2005 Розпорядженням, зокрема, передано у власність голови та Членів ФГ земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, наданих ФГ в постійне користування на території Ради, після чого у постійному користуванні ФГ залишились землі загальною площею 9,36 га, до складу яких входить Земельна ділянка; власником Земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ, є Рада; в 2018 році членами господарства стали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; 01.11.2018 рішенням загальних зборів ФГ вирішено передати цим членам господарства земельні ділянки у приватну власність із земель ФГ, які знаходяться в його постійному користуванні, для чого голова ФГ звернувся до Ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на поділ Земельної ділянки; 20.12.2018 Рада своїм Рішенням відмовила голові ФГ у поділі Земельної ділянки з посиланням, зокрема, на те, що речові права ФГ на Земельну ділянку не зареєстровані, власником цієї ділянки є Рада, а право на поділ землі використано за Розпорядженням.

8.32. Відмовляючи у задоволенні позову ФГ про визнання права власності на Земельну ділянку, суди виходили з того, що здійснення громадянином підприємницької діяльності у вигляді створення фермерського господарства на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування для цього, не зумовлює автоматичний перехід права постійного користування землею до створеного фермерського господарства; фактичне користування земельною ділянкою фермерським господарством не змінює набувача права постійного користування відповідно до оформленого державного акта; ФГ не надало до матеріалів справи доказів оформлення за собою права постійного користування Земельною ділянкою у встановленому порядку; законодавство, чинне на час звернення ФГ до суду, не передбачає можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами.

8.33. Суд вважає такі висновки неправильними та такими, що не відповідають вищевикладеним нормам матеріального права, оскільки після отримання громадянином - засновником ( ОСОБА_2 ) Державного акта на право постійного користування землями, до складу яких входить Земельна ділянка, він заснував ФГ, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування Земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача, а суди не встановлювали обставин припинення цього права у встановленому порядку, навпаки вказали, що Земельної ділянка на час розгляду спору перебувала у постійному користуванні ФГ за Державним актом. Таким чином ФГ має право постійного користування Земельною ділянкою. У цьому висновку Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 76 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, а також близькі за змістом правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/26/17-ц, від 13.02.2019 у справі №666/1188/16-ц.

8.34. Щодо позовної вимоги про скасування Рішення Суд зазначає таке.

8.35. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.36. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

8.37. Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

8.38. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

8.39. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

8.40. Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

8.41. Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (див. mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, пункт 11 постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, пункт 16 постанови від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, пункт 15 постанови № 915/1283/17, пункт 8.12 постанови Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 926/746/19).

8.42. Як уже зазначалося, з моменту створення ФГ у нього виникли відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання Земельної ділянки на праві постійного користування. Такі правомочності набули сталого юридичного зв`язку саме з ФГ і стали частиною його майна. При цьому право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, і суди не встановили відповідних обставин припинення у ФГ права постійного користування Земельною ділянкою.

8.43. Однак, відмовляючи у задоволенні заяви голови ФГ про поділ Земельної ділянки, Рада мотивувала своє Рішення, зокрема, тим, що речові права ФГ на Земельну ділянку не зареєстровані, власником цієї ділянки є Рада, а ФГ використало право на поділ цієї ділянки за Розпорядженням. Тобто Рішення фактично мотивовано невизнанням Радою права ФГ постійного користування Земельною ділянкою.

8.44. Беручи до уваги наявність у ФГ відповідних правомочностей та юридичних обов`язків щодо використання Земельної ділянки на праві постійного користування, а також невизнання Радою цього права, Суд доходить висновку, що Рішення не може вважатися таким, що ухвалено на підставі закону, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування.

8.45. Враховуючи викладене Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що ФГ не довело порушення цим рішенням своїх прав постійного користування Земельною ділянкою.

8.46. Згідно з пунктом 3 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

8.47. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

8.48. З огляду на викладене, Суд вважає, що доводи ФГ, викладені у підпункті 4.1 цієї постанови, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям у справі нового рішення про задоволення позову ФГ. У зв`язку цим касаційна скарга ФГ підлягає задоволенню.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Оскільки касаційна скарга ФГ підлягає задоволенню, а прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, судові витрати за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарги ФГ підлягають стягненню з Ради на підставі частини першої статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 912/757/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.

4. Визнати за Фермерським господарством "Глинського Петра Павловича" (26140, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, село Скалівські Хутори; ідентифікаційний код 22216568) право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 6,77 га, розташованою на території Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523686500:02:000:2538 за державним актом на право постійного користування землею КР № 000006 від 02.12.1993, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

5. Визнати незаконним та скасувати рішення Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області від 20.12.2018 № 515 "Про розгляд заяви голови фермерського господарства ОСОБА_1 про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею - 6,77 га".

6. Стягнути з Скалівсько-Хутірської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (26140, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, село Скалівські Хутори; ідентифікаційний код 04366896) на користь Фермерського господарства "Глинського Петра Павловича" (26140, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, село Скалівські Хутори; ідентифікаційний код 22216568) 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн судового збору за розгляд позовної заяви, 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак