Рішення

від 18.12.2019 по справі 910/12700/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2019Справа № 910/12700/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Приморський"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя"

про стягнення 49 218,55 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного сільськогосподарського підприємства "Приморський" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" про стягнення 49 218,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до видаткової накладної №129 від 04.03.2019 року він поставив відповідачу товар на загальну суму 215 830,01 грн.

Проте, відповідачем здійснив оплату частково в розмірі 168 446,03 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 47 383,98 грн., три проценти річних в розмірі 1 328,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 506,36 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вищезазначену ухвалу суду відповідачем отримано 26.09.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 51483867.

21.10.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано клопотання в якому повідомлено, що 26.09.2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано деякі зміни щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя", зокрема, змінено місцезнаходження з 01030, м. Київ, провулок Георгіївський, будинок 2, кімната 12 на 49038, м. Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 10/14, кімната 106. В даному клопотанні представник відповідача просить суд прийняти дане клопотання до розгляду та врахувати зазначені в ньому відомості при прийнятті можливих процесуальних рішень в рамках справи №910/12700/19.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Проте, відповідно до ч. 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності , повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду , за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи те, що на момент відкриття провадження у даній справи місцезнаходженням відповідача було 01030, м. Київ, провулок Георгіївський, будинок 2, кімната 12, тому дана справа підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

22.10.2019 року до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем передано відповідачу товар (велику рогату худобу) на загальну суму 215 830,01 грн., що підтверджується накладною №129 від 04.03.2019 року.

Товар по вищезазначеній накладній зі сторони відповідача отриманий Сакал Дмитром Михайловичем на підставі довіреності №103 від 26.02.2019 року виданої товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" на отримання від ПСП Приморський цінностей (ВР покупка), довіреність дійсна до 31 березня 2019 року.

Також, в матеріалах справи наявна товарна-транспортна накладна №04/03/2019 від 04.03.2019 року щодо поставки великої рогатої худоби на загальну суму 215 830,01 грн.

Та, позивачем надана податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.03.2019 року за №9036514038.

Відповідно до ч.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар .

Аналогічну позицію наведено у постанові від 18.02.2015р. Вищого господарського суду України у справі №910/20628/14.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткової накладної, не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на підставі вищезазначеної видаткової накладної, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що листом №б/н від 05.03.2019 року відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з тяжким фінансово-економічним становищем підприємства оплата по накладній №129 від 04.03.2019р. за товар (велика рогата худоба) на суму 215 830,01 грн. буде здійснена до 12.03.2019 року.

Як зазначено позивачем, відповідач оплату провів частково на загальну суму 168 446,03 грн. на підтвердження чого надано платіжні доручення, а саме:

- №1691 від 21.03.2019 року на суму 20 000,00 грн.,

- №1233 від 02.04.2019 року на суму 30 000,00 грн.,

- №1287 від 09.04.2019 року на суму 25 000,00 грн.,

- №1968 від 11.04.2019 року на суму 10 000,00 грн.,

- №2070 від 17.04.2019 року на суму 15 000,00 грн.,

- №2119 від 18.04.2019 року на суму 10 000,00 грн.,

- №1423 від 25.04.2019 року на суму 20 000,00 грн.,

- №2258 від 03.05.2019 року на суму 10 000,00 грн.,

- №2330 від 14.05.2019 року на суму 20 000,00 грн.,

- №2455 від 22.05.2019 року на суму 5 000,00 грн.,

- №3009 від 01.07.2019 року на суму 5 000,00 грн.,

- №17 від 11.07.2019 року на суму 5 000,00 грн.

Позивачем зазначено, що відповідно до платіжного доручення №1691 від 21.03.2019 року на суму 20 000,00 грн. відповідачем по накладній №129 від 04.03.2019р. сплачено тільки 13 446,03 грн.

Також, щодо призначення платежу у вищезазначених платіжних дорученнях (по рахунку №245 від 02.04.2019, по договору №102 від 16.12.2005, по рахунку №111 від 26.02.2019) позивачем зазначено, що при оплаті відповідачем здійснено помилково.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 47 383,98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1 328,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 506,36 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 215830.01 05.03.2019 - 20.03.2019 16 3 % 283.83 202383.98 21.03.2019 - 01.04.2019 12 3 % 199.61 172383.98 02.04.2019 - 08.04.2019 7 3 % 99.18 147383.98 09.04.2019 - 10.04.2019 2 3 % 24.23 137383.98 11.04.2019 - 16.04.2019 6 3 % 67.75 122383.98 17.04.2019 - 17.04.2019 1 3 % 10.06 112383.98 18.04.2019 - 24.04.2019 7 3 % 64.66 92383.98 25.04.2019 - 02.05.2019 8 3 % 60.75 82383.98 03.05.2019 - 13.05.2019 11 3 % 74.48 62383.98 14.05.2019 - 21.05.2019 8 3 % 41.02 57383.98 22.05.2019 - 30.06.2019 40 3 % 188.66 52383.98 01.07.2019 - 10.07.2019 10 3 % 43.06 47383.98 11.07.2019 - 10.09.2019 62 3 % 241.46 За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 1 398,75 грн.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1 328,21 грн. та неможливість суду вийти за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню в розмірі 1 328,21 грн.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (далі - постанова Пленуму) передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму).

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу на те, що в розрахунку нарахування штрафних санкцій позивачем нарахована інфляційні втрати в розмірі 1 834,57 грн.

Проте, в тексті позовної заяви та її прохальній частині просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 506,36 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням інфляційних втрат в розмірі 506,36 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (49038, м. Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 10/14, кімната 106, код ЄДРПОУ 38461580) на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Приморський" (72102, Запорізька обл., Приморський район, місто Приморськ, вулиця Центральна, будинок 49, код ЄДРПОУ 30815005) основний борг в розмірі 47 383 (сорок сім тисяч триста вісімдесят три) грн. 98 коп., три проценти річних в розмірі 1 328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн. 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 506 (п`ятсот шість) грн. 36 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий