Постанова

від 17.02.2020 по справі 910/12700/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа№ 910/12700/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019

у справі № 910/12700/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Приморський

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя

про стягнення 49 218,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 47 383,98 грн. за поставлений за накладною № 129 від 04.03.2019, але неоплачений товар, 3 % річних в сумі 1 328,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 506,36 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2019, у справі № 910/12700/19 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за спірною накладною товару на заявлену до стягнення суму.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/12700/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- вирішуючи здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції фактично позбавив себе можливості впевнитись під час судових засідань за участі повноважних представників обох сторін в тому, чи насправді накладні було підписано та скріплено печатками обох сторін, а відтак, чи можна вважати їх достовірними доказами в даній справі;

- позивач стверджує в позовній заяві про укладення між сторонами договору поставки та що обов`язки сторін були набуті відповідно до умов договору , а суд першої інстанції в оспорюваному рішенні зазначає про те, що спірний товар був поставлений на підставі видаткової накладної без укладення окремого договору, в той час як наявність або відстуніфсть укладеного договору у вигляді єдиного документа значним чином впливає на характер правовідносин та на обсяг прав і обов`язків сторін.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 справа № 910/12700/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 20.01.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/12700/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.02.2019;

- роз`яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

10.02.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 04.02.2020 - примітка суду), в якому позивач, з посиланням на те, що:

- між сторонами укладений договорі поставки у спрощений спосіб;

- відповідач не був позбавлений подати до суду першої інстанції як заперечення проти позову, так і заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, проте вказаним правом не скористався,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 17.02.2020 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/12700/19 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн. і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/12700/19 відкрито 20.01.2020, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 05.02.2020, апеляційна скарга має бути розглянута по 20.03.2020 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач за накладною № 129 від 04.03.2019 (а.с. 29) поставив відповідачу товар на загальну суму 215 830,01 грн.

На підтвердження факту поставки вказаного товару до матеріалів справи також долучені належним чином засвідчені копії товарно-транспортної накладної № 04/03/2019 від 04.03.2019, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 103 від 26.02.2019.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що видаткова накладна, у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В рахунок оплати спірного товару відповідачем позивачу було перераховано грошові кошти в сумі 168 446,03 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою № 292 від 10.09.2019 (а.с. 35) та відповідними платіжними дорученнями (а.с. 40-49) та є додатковим доказом поставки спірного товару.

Отже, частково оплативши спірну накладну, відповідач фактично визнав факт отримання від позивача товару, отриманого за спірною накладною.

Крім того, факт поставки товару визнаний відповідачем у листі б/н від 04.03.2019 (а.с. 33), у якому відповідач зазначає про тяжкий матеріальний стан та зобов`язується оплатити вказаний товар у строк до 12.03.2019.

Факт спірної господарської операції щодо поставки товару, крім вказаних вище документів, підтверджується також наданою позивачем територіальному органу Державної фіскальної служби податковою накладною, яка за результатами обробки органом ДФС зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірними висновок суду першої інстанції про доведеність факту поставки позивачем відповідачу товару за спірною накладною на загальну суму 215 830,01 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що неоплаченим залишився поставлений позивачем відповідачу товар на суму 47 383,98 грн. (215 830,01-168 446,03).

З метою отримання від відповідача вказаної суми, позивач 04.09.2019 звернувся до відповідача з претензією (а.с. 52), яку відповідач отримав 11.09.2019, що підтверджується відомостями, які містяться на он-лайн сервісі Укрпошти Відстеження поштових пересилань ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ) щодо поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 7210202643663, проте заборгованість не погасив, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаної накладної у спрощений спосіб укладено договір поставки, за яким позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач - прийняти його та оплатити.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладені вище обставини та положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, товари, які постачались за спірною накладною, відповідач мав оплати в момент прийняття товару або підписання товаророзпорядчих документів на них, тобто в день підписання такої накладної.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обв`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обов`язок відповідача оплатити товар саме 04.03.2019 обумовлений вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання (в даному випадку актом цивільного законодавства - примітка суду), то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого за накладною № 129 від 04.03.2019 на загальну суму 47 383,98 грн.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 47 383,98 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних в сумі 1 328,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 506,36 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку сплатити позивачу товар, отриманий за видатковою накладною № 129 від 04.03.2019, позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов`язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 328,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 506,36 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Посилання відповідача на те, що, вирішуючи здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції фактично позбавив себе можливості впевнитись під час судових засідань за участі повноважних представників обох сторін в тому, чи насправді накладні було підписано та скріплено печатками обох сторін, а відтак, чи можна вважати їх достовірними доказами в даній справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки розгляд справи № 910/12700/18 без виклику сторін не суперечить приписам ГПК України, а при вирішення спору сторін по суті суд апеляційної інстанції не встановив неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/12700/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/12700/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/12700/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12700/19.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк