Рішення

від 03.12.2019 по справі 914/602/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 справа № 914/602/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства «Баланс-Інвест» , Чернівецька область, м.Чернівці,

до відповідача: Служби Автомобільних доріг у Львівській області, Львівська область, м.Львів,

про: стягнення боргу.

ціна позову: 299217,60грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

03.04.2018р. до Господарського суду Львівської області звернулося Приватне підприємство «Баланс-Інвест» із позовною заявою до Служби Автомобільних доріг у Львівській області про стягнення боргу в сумі 862688,40грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.05.2018р. суд постановив оголосити перерву в підготовчому засіданні на 30.05.2018р.

30.05.2018р. Позивачем подано до суду Заяву від 25.05.2018р. б/н (вх. №1455/18), у якій змінює предмет позову, збільшує розмір позовних вимог та просить суд визнати за Приватним підприємством «Баланс-Інвест» права та дійсності вимоги дебіторської заборгованості, що виникла з Договору №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на підставі: Договору купівлі-продажу майна бакрута на аукціоні від 05.10.2015р., укладеного між ТДВ «ТРАНСМОСТ» та приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» , а також Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» та Приватним підприємством «Баланс-Інвест» та стягнути з Служби автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) на користь Приватного підприємства «Баланс-Інвест» (м.Чернівці, вул.Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 40143607) дебіторську заборгованість (вартість незавершеного виробництва) у розмірі 862688,40грн., що виникла за Договором №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на підставі Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» та Приватним підприємством «Баланс-Інвест» . Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.05.2018р. розгляд даної заяви відкладено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 30.05.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; підготовче засідання відкласти на 19.06.2018р.

Підготовче засідання відкладено на 03.07.2018р. з підстав та причин, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 19.06.2018р. у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018р. суд постановив залишити без розгляду заяву Приватного підприємства «Баланс-Інвест» від 30.05.2018р. вх. №1455/18 в частині вимоги про визнання за Приватним підприємством «Баланс-Інвест» права та дійсності вимоги дебіторської заборгованості, що виникла з Договору №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на підставі: Договору купівлі-продажу майна бакрута на аукціоні від 05.10.2015р., укладеного між ТДВ «ТРАНСМОСТ» та Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» , а також Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» та Приватним підприємством «Баланс-Інвест» та повернути без розгляду заяву Приватного підприємства «Баланс-Інвест» від 30.05.2018р. вх. №1455/18 в частині вимоги про стягнення з Служби автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) на користь Приватного підприємства «Бааланс-Інвест» (м.Чернівці, вул.Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 40143607) дебіторську заборгованість (вартість незавершеного виробництва) у розмірі 862688,40грн., що виникла за Договором №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на підставі Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» та Приватним підприємством «Баланс-Інвест» .

Окрім того, ухвалою суду у даній справі від 03.07.2018р. суд постановив зобов`язати Відповідачав в строк до 23.07.2018р.: - надати докази наявності або відсутності цільового фінансування з державного бюджету капітального ремонту автомобільної дороги державного значення в періоди з 2009 по 2017р.р. за Договором №2-СС від 25.09.2009р., укладеним між Службою автомобільних доріг у Львівській області та ЗАТ «Трансмост» ; - надати докази того чи було завершено капітальний ремонт автомобільної дороги, яка є предметом Договору №2-СС від 25.09.2009р., укладеними між Службою автомобільних доріг Львівської області та ЗАТ «Трансмост» , іншою підрядною організацією, якщо так, то в які строки він розпочався та завершився; - надати бухгалтерські документи, що відображають/відображали облік кредиторської заборгованості за Договором №2-СС від 25.09.2009р., укладеним між Службою автомобільних доріг у Львівській області та ЗАТ «Трансмост» .

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018р. у даній справі суд постановив призначити судову експертизу; провадження у справі зупинити; доручити проведення судової експертизи кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54); об`єктами дослідження визначити наявні в матеріалах справи документи та результати виконаних робіт; поставити на вирішення експерту наступні питання:

- чи відповідають обсяги будівельних робіт, визначених Приватним підприємством «Баланс-Інвест» у розрахунку вартості незавершеного будівництва по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів)» фактично виконаним роботам ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на виконання Договору №2-СС від 25.09.2008р.?

- яка вартість фактично виконаних будівельних робіт ЗАТ «ТРАНСМОСТ» по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів)» виконаних по Договору №2-СС від 25.09.2008р. станом на час виконання робіт та станом на час проведення експертизи?

- чи відповідають періоду виконання (березень - червень 2009р.) обсяги фактично виконаних будівельних робіт ЗАТ «ТРАНСМОСТ» , зазначених у розрахунку вартості незавершеного будівництва по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів)» ?

- чи відповідають результати фактично виконаних робіт умовам проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил та Договору №2-СС від 25.09.2008р.?

17.07.2019р. на адресу суду від Львівського НДІСЕ за вх. №1961/19 супровідним листом від 11.07.2019р. вих. №2999/08-19 надійшло клопотання судового експерта та рахунок на оплату судової експертизи, в якому експерт просить надати наступні документи:

- проектно-кошторисну документацію по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- договірну документацію по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- експертизу проекту «Капітальний ремонт мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- виконавчу документацію, дефектні акти чи журнали ведення робіт по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- звітну документацію по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі (акти виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів та ін.);

- електронну версію звітної та кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі у повному обсязі (формат .ibd).

Листом від 18.07.2019р. вих.№ 914/602/18/2/19 суд з метою розгляду вказаного клопотання судового експерта витребував від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №914/602/19.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшли матеріали справи №914/602/18 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, які 27.08.2019р. передано судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 28.08.2019р. суд постановив поновити провадження у справі; призначити підготовче засідання на 10.09.2019р. о 12:00год.; зобов`язати Учасників справи на виконання клопотання експертів надати:

- проектно-кошторисну документацію по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- договірну документацію по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- експертизу проекту «Капітальний ремонт мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- виконавчу документацію, дефектні акти чи журнали ведення робіт по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі;

- звітну документацію по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі (акти виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів та ін.);

- електронну версію звітної та кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт мостового переходу через р. Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів)» у повному обсязі у повному обсязі (формат .ibd).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2019р. у даній справі судом постановлено повторно скерувати матеріали справи №914/602/18 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54). для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018р. у справі №914/602/18; попередити експертів та інших осіб, які будуть залучені для проведення експертизи, про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, в тому числі за завідомо неправдивий висновок експерта та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків; провадження у справі зупинити у зв`язку із призначенням судової експертизи.

На адресу суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 25.09.2019р. вих. №--4214/08-19, у якому з підстав неоплати судової експертизи та ненадання витребовуваних судовим експертом матеріалів матеріали справи повернуто без виконання ухвали суду від 03.07.2018р. у справі №914/602/18.

Справа передана головуючому судді 16.10.2019р.

Ухвалою суду у даній справі від 18.10.2019р. провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 05.11.2019р. 12:30год.

В судовому засіданні 05.11.2019р. оголошувалась перерва в межах дня слухання до 17год. 00хв. 05.11.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2019р. у даній справі суд постановив прийняти заяву Приватного підприємства «Баланс-Інвест» (від 10.09.2019р. вх.№2428/19) про зменшення розміру позовних вимог; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Приватного підприємства «Баланс-Інвест» (від 10.09.2019р. вх.№2428/19) про зменшення розміру позовних вимог; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 03.12.2019р.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

04.11.2019р. за вх. №45777/19 від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, 02.12.2019р. подав клопотання від 29.11.2019р. вих. №01Н-5684/01-05 (вх. №50193/19), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

02.12.2019р. Відповідачем подано клопотання від 29.11.2019р. вих. №01Н-5685/01-05 (вх. №50192/19), у якому просить суд долучити до матеріалів справи судову практику у подібних правовідносинах. Вказані клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Щодо поданого Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Клопотання мотивоване зайнятістю представника Відповідача в іншому судовому процесі.

В обґрунтування заявлених доводів Відповідачем до клопотання долучено Судову повістку про виклик до суду від 10.10.2019р. у справі №444/2083/19/19920/19.

З приводу клопотання суд зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

Окрім того, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що до клопотання Відповідача від від 29.11.2019р. вих. №01Н-5684/01-05 (вх. №50193/19 від 02.12.2019р.) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю представника Відповідача в іншому судовому процесі, не додано жодних належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування неможливості заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника Відповідача, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст.ст.202, 216 ГПК України правових підстав до відкладення розгляду справи та до задоволення клопотання, а відтак, в клопотанні слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Позиція Позивача:

Позивач, з підстав, зазначених у позові, з врахуванням заяви від 10.09.2019р. (вх.№2428/19) про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 299217,60грн суми основного боргу з оплати виконаних та прийнятих Відповідачем робіт за Договором від 25.09.2008р. №2-СС.

Позиція Відповідача:

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав відсутності доказів реального виконання робіт, а відтак, виникнення заборгованості Позивача перед ЗАТ Трансмост за Договором та її переходу права вимоги до Позивача.

Окрім того, 03.05.2018р. Відповідачем за вх. №15456/19 подано до суду клопотання від 02.05.2018р. вих. №04-1935/101-05, у якому просить суд застосувати до позовних вимог Позивача строки позовної давності та відмовити Позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Аналогічне клопотання подано Відповідачем 13.06.2018р. за вх. №21675/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Спір розглядається з урахуванням заяви Приватного підприємства Баланс-Інвест від 10.09.2019р. (вх.№2428/19) про зменшення розміру позовних вимог.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновків, що в позові слід відмовити з огляду на наступне.

25.09.2008р. між Службою автомобільних доріг у Львівській області (надалі - Відповідач, Замовник) та Закритим акціонерним товариством Трансмост (надалі - Підрядник) укладено Договір на виконання робіт з капітального ремонту мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів) (надалі - Договір), за умовами якого Замовник доручав, а Підрядник виконував на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені затвердженою проектно-кошторисною документацією роботи з капітального ремонту мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів) (надалі - Об`єкт), здати в обумовлені строки Об`єкт Замовнику, а Замовник прийняти Об`єкт і здійснити своєчасне і повне фінансування прийнятих робіт в межах коштів, виділених з Державного бюджету України.

Відповідно до п.2.1. Договору загальна вартість робіт, що виконуються за Договором, визначається періодичною договірною ціною, яка розрахована у відповідності до проектно-кошторисної документації, на підставі ресурсних елементних кошторисних норм трудових і матеріальних витрат на будівельні роботи та у відповідності до вимог ДБН Д.1.1-2000 з доповненнями та змінами, внесеними Наказом Держбуду України від 07.05.2002р. №80, Наказом Держбуду України від 17.06.2003р. №85, Наказом Держбуду України від 13.06.2005р. №94, Наказом Мінбуду України від 28.12.2005р. №28 і складає 13304394,40грн.в тому числі 20% ПДВ 2217399,40грн.

Пунктом 3.1. Договору Сторонами погоджено, що строки виконання робіт встановлюються Договором, визначаються датою їх початку та закінчення у відповідності до Сумісного календарного графіку виконання та оплати робіт (Додаток №3 до Договору), в якому визначаються дати початку і закінчення всіх видів робіт, передбачених Договором.

Згідно п.4.1. Договору Замовник проводить фінансування робіт перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно з умовами Договору. Джерело фінансування робіт - кошти Державного бюджету України.

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що Замовник здійснює щомісячну оплату за виконані роботи в межах наявного бюджетного фінансування на підставі Акту приймання (форма КБ-2В) та Довідки про вартість (форма КБ-3) виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Акт приймання та Довідку про вартість виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника в строк не пізніше 20 числа звітного місяця . Уповноважений представник Замовника протягом трьох днів перевіряє виконання робіт згідно представленого акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється в п`ятиденний термін з моменту підписання форм, реєстрації рахунку та реєстру в органах Держказначейства, при наявності бюджетних коштів.

Відповідно до п.4.7. Договору несвоєчасне підписання Акту, а також необґрунтована претензія зі сторони Замовника щодо фактичного виконання робіт прирівнюється до їх несвоєчасної оплати.

Документи не подані Підрядником у вказаний термін датуються і подаються наступним звітним місяцем (п. 4.10. Договору).

Пунктом 17.1. Договору Сторонами встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх договірних зобов`язань.

Локальними кошторисами визначено вартість будівельних робіт та матеріалів по кожному процесу робіт на Об`єкті.

Договірною ціною Сторонами встановлено ціну Договору в розмірі 13304394,40грн.

В подальшому, Додатковою угодою від 21.11.2008р. №1 Сторонами визначено обсяг фінансування робіт за Договором та Календарний графік виконання та фінансування робіт на 2008р. в розмірі 9817,20грн., в 2009р. 13294577,20грн.

Додатковими угодами від 30.12.2018р. №2, від 03.07.2019р. №3, від 05.10.2009р. №4, від 31.12.2009р. №4, від 31.12.2010р. №5 Сторонами вносились зміни до Договору в частині предмету договору, його ціни, строку виконання робіт та порядку розрахунків за виконані роботи найменування та реквізитів Сторін.

Зокрема, Додатковою угодою №5 від 31.12.2010р. пункт 3.1.1. Договору викладено в наступній редакції:

3.1.1. роботи по Договору розпочаті в грудні 2008р. і завершуються 31.12.2011р. .

Згідно додатку №1 до вказаної Додаткової угоди строки виконання робіт, передбачених Договором, визначаються строком їх початку та закінчення у відповідності до Сумісного календарного графіку виконання та бюджетного фінансування робіт.

Вказаний Договір, додатки до нього та Додаткові угоди підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

На виконання умов Договору ЗАТ Трансмост виконало роботи за Договором на суму 9817,20грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за грудень 2008р.

Актом звіряння розрахунків від 26.04.2011р. Сторонами встановлено відсутність заборгованості за Договором станом на 26.04.2011р. Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Рішенням загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства Трансмост від 15.10.2010р. діяльність ЗАТ Трансмост припинено шляхом реорганізації у Товариство з додатковою відповідальністю Трансмост

Протягом березня - червня 2009р. Підрядником виконано роботи за Договором на суму 862688,40грн., про що складено Акти від 14.10.2014р. №26/10, та від 14.10.2014р. №11/141 приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та надіслано вказані Акти відповідачу для підписання та оплати.

Виконання вказаних робіт Підрядником Позивач підтверджує Актами огляду прихованих робіт від 19.05.2009р. №1, від 20.05.2009р. №2, від 21.05.2009р. №3, від 22.05.2009р. №4, від 22.05.20009р. №5, від 23.05.2009р. №6, від 24.05.2009р. №7, від 27.05.2009р. №8, від 28.05.2009р. №9, від 28.05.2009р. №10, від 30.05.2009р. №11, від 30.05.2009р. №12, Журналом улаштування буронабивних паль ЗАТ Трансмост від 20.05.2009р., Загальним журналом робіт ЗАТ Трансмост за період з 01.05.2009р. по 03.06.2009р., Журналом бетонних робіт ЗАТ Трансмост від 20.05.2019р., наказами ЗАТ Трансмост про відрядження працівників та накладними на матеріали та ресурси.

05.10.2015р. між ТДВ Трансмост та Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством Фінансовий економічний союз укладено Договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, предметом якого, серед іншого була передача незавершеного виробництва з Капітального ремонту мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів) .

22.02.2017р. між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством Фінансовий економічний союз (за договором Первісний кредитор) та Приватним підприємством Баланс-Інвест (надалі - Позивач, Новий кредитор) укладено Договір №22/02, за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за правами на незавершене виробництво, що належить Первісному кредитору згідно Договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 05.10.2015р., укладеного між Первісним кредитором та ТДВ Трансмост .

Листами від 06.03.2018р. вих. №117/160/18 та від 28.03.2018р. вих. №122/160/18 Позивач звертався до Відповідача з повідомленням про перехід до Позивача права вимоги по незавершеному виробництву Капітального ремонту мостового переходу через р.Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км 4 + 062 (с.Гребенів) та вимогою про сплату заборгованості за вищевказаним незавершеним виробництвом.

З підстав наведеного Позивач, з урахуванням заяви від 10.09.2019р. (вх.№2428/19) про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 299217,60грн. заборгованості за Договором.

Відповідач у поданому до суду 03.05.2018р. за вх. №15453/18 Відзиві на позовну заяву від 27.04.2018р. вих. №04-1911/01-05 проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав порушення Підрядником умов укладеного Договору в частині своєчасної підготовки та передання для підписання Замовнику Актів виконаних робіт та Довідки про витрати. Так, Відповідач акцентує, що кінцевим строком виконання робіт за Договором (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2010р. №5) було 31.12.2011р., а Підрядник оформив Акти виконаних робіт за березень - червень 2009р. лише 14.10.2014р., тобто з порушенням встановленого Договором порядку підготовки і передання для підписання Відповідачу, через три роки після кінцевої дати виконання робіт за договором.

Окремо Відповідач звертає увагу суду на доданий Позивачем до позовної заяви Акт звіряння розрахунків між Сторонами від 26.04.2011р., у якому встановлено відсутність заборгованості між Сторонами станом на час його складення (26.04.2011р.). З підстав наведеного вважає безпідставними твердження Позивача про перехід до нього реальної вимоги.

В спростування доводів Позивача щодо ненадання відповіді на листи від 06.03.2018р. вих. №117/160/18 та від 28.03.2018р. вих. №122/160/18 Відповідач зазначає, що листом від 29.03.2018р. вих. №17-1374/01-04 Відповідачем надано відповідь на лист позивача від 06.03.2018р. вих. №117/160/18, у якій відмовляє в сплаті заборгованості з підстав відсутності такої, що підтверджує укладеним між Сторонами Договору Актом звіряння розрахунків від 26.04.2011р.

Довідкою від 20.04.2018р. №01н-1762/14-01 Відповідач підтверджує відсутність заборгованості за Договором станом на 20.04.2018р. Вказану Довідку підписано в.о. начальника та головним бухгалтером Відповідача, їх підписи засвідчено відтисками печатки Відповідача.

Аналогічні доводи викладено Відповідачем у поданому до суду 13.06.2019р. за вх. №21863/18 Відзиві на позовну заяву від 13.06.2018р. вих. №01/2857/01-05.

Окрім того, 03.05.2018р. Відповідачем за вх. №15456/19 подано до суду клопотання від 02.05.2018р. вих. №04-1935/101-05, у якому просить суд застосувати до позовних вимог Позивача строки позовної давності та відмовити Позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Аналогічне клопотання подано Відповідачем 13.06.2018р. за вх. №21675/19.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

При цьому суд зазначає, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта, виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (вказаної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 02.10.2012р. у справі № 23/236).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 ст.513 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, подані Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Акти огляду прихованих робіт від 19.05.2009р. №1, від 20.05.2009р. №2, від 21.05.2009р. №3, від 22.05.2009р. №4, від 22.05.20009р. №5, від 23.05.2009р. №6, від 24.05.2009р. №7, від 27.05.2009р. №8, від 28.05.2009р. №9, від 28.05.2009р. №10, від 30.05.2009р. №11, від 30.05.2009р. №12, Журнал улаштування буронабивних паль ЗАТ Трансмост від 20.05.2009р., Загальний журнал робіт ЗАТ Трансмост за період з 01.05.2009р. по 03.06.2009р., Журнал бетонних робіт ЗАТ Трансмост від 20.05.2019р., наказами ЗАТ Трансмост про відрядження працівників та накладні на матеріали та ресурси не містять посилання на Договір, а також того, що зазначені у цих документах роботи та матеріальні цінності виконувались та надавались на виконання умов Договору.

При цьому, суд зазначає, що згідно Наказу Мінрегіонрозвитку від 05.07.2013р. №293 прийнято з наданням чинності з 1 січня 2014 року ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", пункт 6.4.2. яких визначає, що при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів застосовуються примірні форми первинних облікових документів „Акти прийому виконаних будівельних робіт" (форма № КБ2В) та „Довідка про вартість виконаних будівельних робіт" (форма № КБ3). Згідно листа Мінрегіонрозвитку від 16.03.2010р. №12/19-3-9-14-295 Міністерство регіонального розвитку та будівництва роз`яснило, що зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Позивачем не обґрунтовано належними, достатніми та допустимими доказами у справі неможливості виконання Підрядником умов п.п. 4.6., 4.10. Договору, а також п.3.1.1 Договору в редакції Додаткової угоди №5 від 31.12.2010р. щодо підготовки Підрядником і передання для підписання уповноваженому представнику Замовника в строк не пізніше 20 числа звітного місяця Акту приймання (форма КБ-2В) та Довідки про вартість (форма КБ-3) виконаних робіт щодо спірних робіт чи подання таких актів в наступні місяці протягом строку виконання робіт з врахуванням доводів Позивача щодо періоду виконання робіт та дати Актів приймання виконаних робіт за березень - червень 2009р. (форма КБ-2В) від 14.10.2014р. №26/10 та від 14.10.2014р. №11/141.

Також, Позивачем не спростовано заперечень Відповідача щодо відсутності станом на 26.04.2011р. заборгованості за Договором, що підтверджується Актом звірки розрахунків між Сторонами Договору від 26.04.2011р. б/н. Більше того, вказаний акт є додатком до позовної заяви (т.1 а.с. 149).

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що подані Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог докази не підтверджують реальне виконання Підрядником робіт за Договором, які оформлені Актами приймання виконаних робіт за березень - червень 2009р від 14.10.2014р. №26/10, та від 14.10.2014р. №11/141 (форма КБ-2В), прийняття таких робіт Відповідачем, а відтак, виникнення обов`язку Відповідача з їх оплати.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про недоведеність реальності вимоги ЗАТ Трансмост у зв`язку із неоплатою Відповідачем робіт, які оформлені Актами приймання виконаних робіт за березень - червень 2009р від 14.10.2014р. №26/10, та від 14.10.2014р. №11/141 (форма КБ-2В), а відтак, переходу реальної вимоги від ТДВ Трансмост до Приватного виконавчого кодифікаційного підприємства Фінансовий економічний союз на підставі Договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 05.10.2015р. та від Приватного виконавчого кодифікаційного підприємства Фінансовий економічний союз до Приватного підприємства Баланс-Інвест за Договором від 22.02.2017р. №22/02.

Щодо поданих Відповідачем клопотань від 02.05.2018р. вих. №04-1935/101-05 (вх. №15456/19 від 03.05.2018р.) та від 12.06.2018р. вих. №01н-2829/01-05 (вх. №21675/19 від 13.06.2018р.) про застосувати до позовних вимог Позивача строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.217 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами ч.ч.2, 3 ст.267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", що за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З підстав недоведеності порушення права Позивача на оплату виконаних Підрядником робіт за Договором суд відхиляє клопотання Відповідача про застосування до правовідносин, які виникли між Сторонами, наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, зокрема недоведеність реальності вимоги ЗАТ Трансмост у зв`язку із неоплатою Відповідачем робіт, які оформлені Актами приймання виконаних робіт за березень - червень 2009р від 14.10.2014р. №26/10, та від 14.10.2014р. №11/141 (форма КБ-2В), а також переходу такої вимоги від ТДВ Трансмост до Приватного виконавчого кодифікаційного підприємства Фінансовий економічний союз та від Приватного виконавчого кодифікаційного підприємства Фінансовий економічний союз до Приватного підприємства Баланс-Інвест , а відтак, наявності порушеного права Позивача, суд дійшов висновків про те, що в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1,2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 12940,32грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 29.03.2018р. №29 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 12940,32грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №35 до позовної заяви.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на час розгляду спору по суті Позивачем суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому суд зазначає, що ціна позову при зверненні Позивача до господарського суду становила 862688,40грн., з врахуванням заяви Приватного підприємства Баланс-Інвест від 10.09.2019р. (вх.№2428/19) про зменшення розміру позовних вимог ціна позову становить 299217,60грн.

Відтак, сума судового збору, належного до сплати за подання такої позовної заяви до господарського суду становить 4488,26грн.

Також суд звертає увагу на те, що Позивачем до заяви від 30.05.2018р. вх. №1455/18 про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог долучено Платіжне доручення від 23.05.2018р. №31 про сплату за подання до господарського суду заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог 1762грн. судового збору.

Заявою від 03.07.2018р. вх. №25096/18 Позивач просив суд залишити без розгляду заяву від 30.05.2018р. вх. №1455/18 про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог в частині позовної вимоги про визнання за Приватним підприємством Баланс-Інвест права та дійсності вимоги дебіторської заборгованості, що виникла з Договору №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ ТРАНСМОСТ на підставі: Договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 05.10.2015р., укладеного між ТДВ ТРАНСМОСТ та приватним виконавчим кодифікаційним підприємством Фінансовий економічний союз , а також Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством Фінансовий економічний союз та Приватним підприємством Баланс-Інвест ;

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018р. суд постановив залишити без розгляду заяву Приватного підприємства «Баланс-Інвест» від 30.05.2018р. вх. №1455/18 в частині вимоги про визнання за Приватним підприємством «Баланс-Інвест» права та дійсності вимоги дебіторської заборгованості, що виникла з Договору №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на підставі: Договору купівлі-продажу майна бакрута на аукціоні від 05.10.2015р., укладеного між ТДВ «ТРАНСМОСТ» та Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» , а також Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» та Приватним підприємством «Баланс-Інвест» та повернути без розгляду заяву Приватного підприємства «Баланс-Інвест» від 30.05.2018р. вх. №1455/18 в частині вимоги про стягнення з Служби автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) на користь Приватного підприємства «Бааланс-Інвест» (м.Чернівці, вул.Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 40143607) дебіторську заборгованість (вартість незавершеного виробництва) у розмірі 862688,40грн., що виникла за Договором №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на підставі Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» та Приватним підприємством «Баланс-Інвест» .

16.07.2018р. Позивачем за вх. №1889/18 подано до суду заяву від 12.07.2018р. вих. №12/07/2018, у якій просить суд повернути 1762грн. сплаченого за подання заяви від 30.05.2018р. вх. №1455/18 про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог згідно Платіжного доручення від 23.05.2018р. №31 судового збору у звязку з поверненням заяви без розгляду.

Згідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Пунктом 1 ч.1 ст.7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018р. суд постановив залишити без розгляду заяву Приватного підприємства «Баланс-Інвест» від 30.05.2018р. вх. №1455/18 в частині вимоги про визнання за Приватним підприємством «Баланс-Інвест» права та дійсності вимоги дебіторської заборгованості, що виникла з Договору №2-СС на виконання капітального ремонту мостового переходу через річку Опір на автомобільній дорозі місцевого значення Сколе-Славськ км. 4 + 062 (с.Гребенів) від 25.09.2008р., укладеним між Службою автомобільних доріг Львівської області (вул.Володимира Великого, 53, м.Львів, 79053, код ЄДРПОУ 25253009) та ЗАТ «ТРАНСМОСТ» на підставі: Договору купівлі-продажу майна бакрута на аукціоні від 05.10.2015р., укладеного між ТДВ «ТРАНСМОСТ» та Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» , а також Договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017р., укладеного між Приватним виконавчим кодифікаційним підприємством «Фінансовий економічний союз» та Приватним підприємством «Баланс-Інвест» на підставі заяви Позивача від 03.07.2018р. вх. №25096/18.

З підстав наведеного в суду відсутні правові підстави до повернення 1762грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 23.05.2018р. №31 судового збору, оскільки залишення заяви без розгляду відбулось на підставі заяви Позивача, що виключає можливість повернення судового збору з вказаних Позивачем підстав.

При цьому, суд зазначає, що Позивач також наділений правом повернення з Державного бюджету 8452,06грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 29.03.2018р. №29 судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог (із ціни позову з 862688,40грн. до 299217,60грн.), проте, за відсутності клопотання Позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4488,26грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити вказані витрати за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 92, 241, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 837, 857, 882 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 13.12.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.