Рішення

від 10.12.2019 по справі 914/1635/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2019 справа № 914/1635/19

За позовом: Дочірнього підприємства ФЕСТО , м. Київ,

до відповідача: Приватного підприємства КОМПАНІЯ ІНТЕР-ТРЕЙД , м. Львів,

про: стягнення 393 302,87 грн. заборгованості.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Пришляк Ю.-М.В.

Представники сторін не з`явилися.

На розгляд господарського суду Львівської області Дочірнім підприємством ФЕСТО подано позов до Приватного підприємства КОМПАНІЯ ІНТЕР-ТРЕЙД про стягнення 393 302,87 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 19.08.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 17.09.2019 р. рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 19.11.2019р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.12.2019р.

Позиція позивача.

У судове засідання 10.12.2019р. позивач не з`явився, надіслав заяву (вх.№50312/19 від 02.12.2019р.), у якій позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №АП/23458-01 від 02.01.2018р. не здійснено повної оплати отриманого товару, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 360' 615,87 грн. основного боргу. Також відповідачем не оплачено отриманий товар за окремим рахунком-пропозицією №2570071897 на суму 1' 034,40грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 54' 250,87 грн. пені, 29' 417,65 грн. інфляційних втрат, 9' 018,48грн. 3% річних станом на 01.08.2019р.

Позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 10.12.2019р. не з`явився. У відзиві на позов (вх.№42374/19 від 11.10.2019р.) заперечив проти нарахованої позивачем суми пені, заявивши позовну давність до позовної вимоги про стягнення 54' 250,87 грн. пені, оскільки заборгованість виникла 01.08.2018р., а з позовною заявою позивач звернувся 08.08.2019р., тобто пропустив річний строк на нарахування і стягнення суми пені. Відтак, просить відмовити у стягненні з відповідача нарахованої суми пені.

У відповіді на відзив (вх.№44060/19 від 25.10.2019р.) позивач заперечив проти заяви відповідача про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені у цій справі, зазначивши, що позивач не пропустив строку на звернення до суду з цією вимогою.

Обставини справи.

02.01.2018р. між Дочірнім підприємством ФЕСТО та Приватним підприємством КОМПАНІЯ ІНТЕР-ТРЕЙД укладено договір поставки № АП/23458-01, за умовами якого позивач зобов`язувався протягом дії договору поставляти у власність покупця товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в комерційних пропозиціях або рахунках, а покупець зобов`язаний приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах.

На виконання п.5.1 договору відповідач сплатив позивачу (30% вартості) 178' 280,00 грн. передоплати на замовлений товар.

Позивачем поставлено відповідачу товар на підставі видаткової накладної №1470105210 на суму 537' 861,47 грн.

Відповідачем одержано обумовлений договором товар та здійснено часткову оплату одержаного товару на суму 178' 280,00 грн.

Також позивачем поставлено відповідачу, а останнім отримано товар на підставі рахунку-пропозиції №2570071897, видаткової накладної №1470101704 від 30.11.2017р. на суму 1034,40 грн. з ПДВ

Листом від 06.07.2018р. позивач звертався до відповідача з проханням оплатити заборгованість за отриманий товар в розмірі 360' 615,87 грн. (359' 581,47 + 1034,40).

31.07.2018р. відповідач оплатив 60' 000,00 грн. заборгованості за отриманий товар.

Листом №160 від 28.08.2018р. відповідач визнав існуючу заборгованість та просив позивача відстрочити оплату зазначеної вище заборгованості до кінця вересня 2018р.

Листом №8 від 25.01.2019р. відповідач гарантував позивачу оплату заборгованості за отриманий товар.

Претензією №39 від 29.01.22019р. позивач повторно звертався до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість.

Станом на дату прийняття рішення відповідачем не оплачено 300' 615,87 грн. основного боргу (частина отриманого, проте не оплаченого товару).

Оцінка суду.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Позивач свої обов`язки по поставці товару виконав, відповідач отримав товар, проте повністю не оплатив його вартості. Зазначене підтверджується матеріалами справи, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 300' 615,87 грн. заборгованості за поставлений товар є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 29' 417,65 грн. інфляційних втрат, 9' 018,48грн. 3% річних за період з 01.08.2019р. до 31.07.2019р.

Суд, здійснивши перерахунок цих сум, встановив правомірність стягнення з відповідача 27' 437.45 грн. інфляційних втрат, 9' 018,48грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Також позивачем нараховано відповідачу 54' 250,87 грн. пені на підставі п.10.2 договору у зв`язку з простроченням оплати отриманого товару за період з 01.08.2018р. до 31.01.2019р. Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до цієї вимоги, оскільки позивач пропустив строк на звернення до суду з вимогою про її стягнення.

З даного приводу суд звертає увагу сторін на таке.

Визначаючи початок виникнення у відповідача обов`язку оплатити товар, суд аналізує умови договору поставки, зокрема, п.5.1 договору, відповідно до якого покупець зобов`язаний сплатити 30% передоплати і решту 70% оплатити по факту готовності до відвантаження всієї продукції зі складу в Києві. Датою поставки партії товару за цим договором вважається дата передачі цієї партії товару експедитору, що вказана в товарно-транспортній накладній або дата виписки видаткової накладної.

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Датою поставки товару позивачем відповідачу є 14.03.2018р., що підтверджується видатковою накладною №1470105210 на суму 537' 861,47 грн. 30% передоплати в розмірі 178' 280,00 грн. відповідач оплатив 05.03.2018р. Решта вартості товару 359' 581,47 грн. (537' 861,47 грн. - 178' 280,00 грн.) відповідачем не була оплачена ні по факту готовності товару, ні 14.03.2018р. під час отримання товару. Тобто, обов`язок відповідача з оплати отриманого товару (решти 70% вартості) виник, починаючи з 15.03.2018р.

Також суд бере до уваги п.5.3 договору, де сторони погодили, що всі платежі, що надійшли від покупця на рахунок постачальника в якості оплати отриманого товару, незалежно від вказаного їх призначення в платіжному дорученні, приймаються в рахунок сплати боргів покупця, які хронологічно виникли раніше.

Позивач здійснював поставку товару відповідачу 30.11.2017р. на суму 1034,40 грн. на підставі накладної №1470101704. 31.07.2018р. відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 60' 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Позивач здійснив часткове зарахування отриманих коштів на суму 1034,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною №1470101704, решту суми - рахунок погашення заборгованості за накладною №1470105210. Тобто, з 15.03.2018р. по 31.07.2018р. у відповідача існувала заборгованість у розмірі 360' 615,87 грн. 31.07.2018р. заборгованість зменшилася на 60' 000,00 грн. і становить 300' 615,87 грн. Позивач визначив період нарахування пені, як убачається з поданого розрахунку, з 01.08.2018р. до 31.01.2019р. на суму 54' 250,87 грн.

Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , то щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Тобто, враховуючи наведене вище, датою початку періоду, нарахування пені є день, наступний за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін, і таким днем у даному випадку є 15.03.2018р. Іншого порядку сторони у договорі не передбачили. Часткова оплата боргу відповідачем 31.07.2018р. і не впливає на визначення початку перебігу періоду нарахування пені, а є лише датою часткового зменшення суми основного боргу, на яку нараховується пеня. Тобто, у цій справі періодом нарахування пені із врахуванням ч.2 ст.232 ГК України є 15.03.2018 - 15.08.2018р.

Щодо позовної давності, то законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу ), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України ) . Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач зазначає, що відповідач не заперечив проти правомірності і законності нарахування пені, як і дати початку її нарахування з 01.08.2018р., і у цій справі строк позовної давності щодо стягнення пені спливає через рік від дня, за який нарахована дана санкція, тобто 31.01.2020року.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

Відповідно до п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

В даному випадку сторони погодили поетапну оплату отриманого товару: 30% передоплати і 70% по факту отримання товару. Оскільки 30% передоплати відповідач оплатив вчасно, а наступних 70% вартості ні, то датою виникнення обов`язку оплатити товар є наступний день після останнього дня виконання відповідачем свого обов`язку з оплати. Таким днем є 15.03.2018р. Строком позовної давності щодо стягнення пені в цій справі є 15.03.2018 - 15.03.2019р. Відповідач звернувся до суду 08.08.2019р. (штамп відділення поштового зв`язку про відправку позовної заяви датований 08.08.2019р.), тобто з пропуском позовної давності на стягнення пені.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, констатуючи порушене право позивача на вчасну оплату товару, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку з пропуском позовної давності.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства КОМПАНІЯ ІНТЕР-ТРЕЙД (адреса: 79035, м.Львів, вул.Кримська, 28, код ЄДРПОУ 37030093) на користь Дочірнього підприємства ФЕСТО (адреса: 04070, м. Київ, вул.Борисоглібська, буд.11, код ЄДРПОУ 13683489 ) 300' 615,87 грн. заборгованості, 27' 437,45 грн. інфляційних втрат, 9' 018,48грн. 3% річних та 5' 055,87грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2019р.

Суддя Козак І.Б.