Постанова

від 04.05.2020 по справі 914/1635/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2020 р. Справа № 914/1635/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Компанія Інтер-Трейд , вих.№63 від 05 лютого 2020 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 10 грудня 2019 року (підписане 18.12.2019 року), суддя Козак І.Б.

у справі №914/1635/19

за позовом Дочірнього підприємства Фесто , м. Київ

до відповідача Приватного підприємства Компанія Інтер-Трейд , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 393 302,87 грн.

в с т а н о в и в :

08 серпня 2019 року Дочірнє підприємство Фесто звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства Компанія Інтер-Трейд про стягнення 393 302,87 грн., з яких: 300 615,87 грн. - основний борг з оплати поставленого товару, 54 250,87 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 29 417,65 грн. - інфляційні втрати, 9 018,48 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 грудня 2019 року у справі №914/1635/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 300 615,87 грн. - заборгованості, 27 437,45 грн. - інфляційних втрат та 9 018,48 грн. - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 54 250,87 грн. - пені та 1 980,20 грн. - інфляційних втрат) суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано умов укладеного між сторонами договору поставки щодо оплати вартості поставленого товару на загальну суму 300 615,87 грн. Поряд з тим, суд на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, визнав правомірним стягнення з відповідача 3% річних в повному обсязі та інфляційних втрат частково в сумі 27 437,45 грн. Щодо вимоги про стягнення пені, суд встановивши, що позивачем пропущено спеціальну позовну давність (1 рік), відмовив у задоволенні такої.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Приватне підприємство Компанія Інтер-Трейд звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10 грудня 2019 року у справі №914/1635/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач у апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що відповідач не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 10 грудня 2019 року. Будь-яких заперечень щодо суті прийнятого місцевим господарським судом рішення апеляційна скарга не містить.

У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 06 березня 2020 року) позивач просить суд рішення Господарського суду Львівської області від 10 грудня 2019 року у справі №914/1635/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що копія ухвали Господарського суду Львівської області від 19 листопада 2019 року про призначення справи до розгляду по суті на 10 грудня 2019 року, надіслана сторонам рекомендованими листами 22 листопада 2019 року, отже суд належним чином і своєчасно повідомив учасників справи про дату та час судового засідання, що відбулося 10 грудня 2019 року. Поряд з тим, на думку позивача, відповідач не був позбавлений можливості дізнатися про судове засідання з ухвали суду від 19 листопада 2019 року, яка була оприлюднена 22 листопада 2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Ухвалу суду від 19 березня 2020 року позивач отримав - 25 березня 2020 року, а відповідач - 26 березня 2020 року.

30 квітня 2020 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив. Будь-які клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, враховуючи заяву позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2018 року між Дочірнім підприємством Фесто (в тексті договору - постачальник) та Приватним підприємством Компанія Інтер-Трейд (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки №АП/23458-01, за умовами якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язався протягом дії договору поставляти у власність покупця товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в комерційних пропозиціях або рахунках, а покупець - приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах.

Згідно з п.2.2 Договору останній діє до 31 грудня 2018 року включно. Строк дії договору щорічно продовжується відповідно до умов п.2.3 Договору.

У п.5.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний сплатити 30% передоплати і решту 70% оплати по факту готовності до відвантаження всієї продукції зі складу в Києві.

Датою поставки партії товару вважається дата передачі цієї партії товару експедитору, що вказана у товарно-транспортній накладній або дата виписки видаткової накладної (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору всі платежі, що надійшли від покупця на рахунок постачальника в якості сплати отриманого на підставі цього договору товару, незалежно від вказаного їх призначення в платіжному дорученні, приймаються в рахунок сплати боргів покупця, які хронологічно виникли раніше.

Згідно з п.10.1 Договору за порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

У випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням, зокрема: а) встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу; б) 3% річних від суми простроченого платежу; в) пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу (п.10.2 Договору).

14 березня 2018 року на підставі рахунку-замовлення №2570074939 відповідач замовив у позивача товари на загальну суму 537 861,47 грн. і здійснив передоплату в розмірі 178 280 грн.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №1470105210 від 14 березня 2018 року на суму 537 861,47 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на підставі рахунку-пропозиції №2570071897, видаткової накладної №1470101704 від 30 листопада 2017 року на суму 1 034,40 грн.

Листом від 06 липня 2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість за отриманий товар в розмірі 360 615,87 грн. (359 581,47 грн. - заборгованість за накладною від 14 березня 2018 року та 1 034,40 грн. - заборгованість за накладною від 30 листопада 2017 року).

31 липня 2018 року відповідачем частково оплачено вказану заборгованість в сумі 60 000 грн.

Листом за вих.№160 від 28 серпня 2018 року відповідач визнав заборгованість в сумі 300 615,88 грн. та просив позивача відстрочити оплату заборгованості до кінця вересня поточного року.

Листом за вих.№8 від 25 січня 2019 року відповідач гарантував позивачу погашення заборгованості в розмірі 300 615,88 грн. - в строк до 25 березня 2019 року.

Претензією вих.№39 від 29 січня 2019 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість в розмірі 300 615,87 грн.

У серпні 2019 року Дочірнє підприємство Фесто звернулось до суду з цим позовом про стягнення з Приватного підприємства Компанія Інтер-Трейд 393 302,87 грн., з яких: 300 615,87 грн. - основний борг з оплати поставленого товару, 54 250,87 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 29 417,65 грн. - інфляційні втрати та 9 018,48 грн. - 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У видатковій накладній №1470101704 від 30 листопада 2017 року на суму 1 034,40 грн. встановлено строк оплати товару - до 10 грудня 2017 року.

У видатковій накладній №1470105210 від 14 березня 2018 року на суму 537 861,47 грн. встановлено строк оплати товару - до 24 березня 2018 року.

31 липня 2018 року відповідачем оплачено поставлений товар згідно накладної від 30 листопада 2017 року та частково згідно накладної від 14 березня 2018 року на загальну суму 60 000 грн., відтак, з урахуванням передоплати в розмірі 178 280 грн., у відповідача залишилась заборгованість в сумі 300 615,87 грн.

Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані.

Крім того, відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.10.2 Договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням, зокрема: а) встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу; б) 3% річних від суми простроченого платежу; в) пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Поряд з цим, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 300 615,87 грн. - заборгованості, 27 437,45 грн. - інфляційних втрат та 9 018,48 грн. - 3% річних, а також відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, у зв`язку із пропуском позовної давності та 1 980,20 грн. - інфляційних втрат, у зв`язку з невірним розрахунком.

Слід зазначити, що в апеляційній скарзі відповідач не навів будь-яких доводів щодо скасування рішення суду першої інстанції по суті спору. Висновків суду першої інстанції не спростував.

Як єдину обставину щодо скасування рішення місцевого господарського суду відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що відповідач не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 10 грудня 2019 року.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Як вбачається з матеріалів справи ухвала Господарського суду Львівської області від 19 серпня 2019 року про відкриття провадження у справі №914/1635/19 та призначення підготовчого засідання на 17 вересня 2019 року, надіслана відповідачу 20 серпня 2019 року на адресу: 79035, м. Львів, вул. Кримська, 28 (вказана у позовній заяві та підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Вказану ухвалу відповідач отримав - 16 вересня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 4а).

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року відповідача повідомлено про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні на 15 жовтня 2019 року. Вказана ухвала надіслана на адресу відповідача - 18 вересня 2019 року та отримана останнім - 04 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 56).

19 вересня 2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (арк. справи 57).

25 вересня 2019 року представник відповідача ознайомився із матеріалами справи (арк. справи 59).

11 жовтня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 61) та клопотання про відкладення розгляду справи (арк. справи 63).

Наведене свідчить про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Львівської області справи №914/1635/19.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2019 року. Вказана ухвала надіслана на адресу відповідача - 17 жовтня 2019 року та отримана останнім - 04 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 72).

Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року відповідача повідомлено про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні на 19 листопада 2019 року. Вказана ухвала надіслана на адресу відповідача - 31 жовтня 2019 року та отримана останнім - 21 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 84).

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10 грудня 2019 року. Вказана ухвала надіслана на адресу відповідача - 22 листопада 2019 року (арк. справи 89).

В судовому засіданні 10 грудня 2019 року судом першої інстанції ухвалено рішення у справі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, станом на час ухвалення рішення до суду не повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (арк. арк. справи 92-94).

Вказане, на думку скаржника, свідчить про не повідомлення останнього про судове засідання та є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та ухвалення нового судового рішення у відповідності до ч.3 ст.277 ГПК України.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач належно повідомлявся судом про розгляд справи, відтак, був обізнаний про наявність цього спору.

При цьому, всі ухвали, в тому числі і ухвалу від 19 листопада 2019 року, суд надсилав на адресу відповідача з дотриманням вимог ч.4 ст.120 ГПК України та заздалегідь до наступного судового засідання.

Разом з цим, вчасне отримання ухвал суду (до судового засідання) в цьому випадку залежало від волі самого відповідача. Більше того, відповідач був обізнаний про розгляд справи №914/1635/19 в Господарському суді Львівської області, що підтверджується поданими ним клопотаннями про відкладення розгляду справи, відзивом на позов та підписом представника відповідача на заяві про ознайомлення з матеріалами справи.

Згідно з ч.2 ст.2 ЗУ Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Господарського суду Львівської області від 19 листопада 2019 року у справі №914/1635/19 надіслано судом до Реєстру 21.11.2019 року; зареєстровано в Реєстрі 21.11.2019 року та оприлюднено в Реєстрі: 22.11.2019 року ( http://www.reestr.court.gov.ua/Review/85778219 ).

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості дізнатися про наступне судове засідання з розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень починаючи з 22 листопада 2019 року.

Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої він є, та утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу (ст.43 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дотримано вимог щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а обізнаність останнього про судове засідання, що відбулося 10 грудня 2019 року, залежала від волі самого відповідача.

Колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 10 грудня 2019 року у справі №914/1635/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства Компанія Інтер-Трейд - без задоволення.

Матеріали справи №914/1635/19 повернути до Господарського суду Львівської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 12 травня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.