Постанова

від 17.12.2019 по справі 920/743/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/743/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 про забезпечення позову у справі

за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса -2" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне підприємство "Карла Маркса-2" (далі - ПП "Карла Маркса-2") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024 договір оренди землі, а саме: договір б/н від 24.03.2010 щодо земельної ділянки площею 20,8148 га, кадастровий номер 5923882300:09:001:0014.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що позивач, як орендар земельної ділянки, на підставі договору оренди б/н від 24.03.2010 належним чином виконував та продовжує виконувати умови цього договору, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з листом-повідомленням та проектом додаткової угоди про поновлення договору, однак відповідач фактично відмовив в укладенні додаткової угоди з посиланням на відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, в той час як обов`язок щодо замовлення проведення нормативної грошової оцінки орендарем не передбачено ні Законом України "Про оренду землі", ні Законом України "Про оцінку земель".

Позивач на даний час продовжує користуватись земельною ділянкою, що є предметом договору та сплачує відповідну орендну плату, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору та на час звернення з позовом не повідомляв про заперечення у поновленні договору. Таким чином, позивач на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення встановленого договором оренди терміну його дії отримав право на поновлення цього договору.

1.3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення судів мотивовані відсутністю правових підстав поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

1.4. Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

1.5. 07.05.2019 позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд визнати поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300529), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, в редакції запропонованій позивачем.

1.6. Ухвалою суду від 07.05.2019 заяву позивача від 07.05.2019 про зміну предмета позову було прийнято судом до розгляду.

1.7. Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 (суддя Резніченко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

1.8. Не погодившись з прийнятим рішенням ПП "Карла Маркса -2" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

1.9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Карла Маркса -2" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.06.2019 року у справі № 920/743/17 та призначено розгляд справи на 12.09.2019.

1.10. 06.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що під час розгляду справи в Верховному Суді відповідачем були здійснені дії для істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а саме відповідачем було здійснено дії щодо поділу земельних ділянок, поновлення права оренди по яким досліджувалось в даній справі. Реєстрацію нових земельних ділянок було здійснено 10.10.2018 та 11.10.2018 на підставі Наказів Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 21.09.2018.

Водночас, заявник зазначає, що враховуючи поділ земельної ділянки, кадастровий номер №5923882300:09:001:0014, на дві нові, на підставі частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при новому розгляді справи позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої предметом позову є поновлення договору оренди землі б/н від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 №041063300541) на той самий строк на тих самих умовах стосовно земельних ділянок загальною площею - 20,8148га, а саме земельних ділянок площею 10,564 га, кадастровий номер 5923882300:09:002:0205, площею 10,2508 га, кадастровий номер 5923882300:09:002:0204.

Як зазначив позивач, з Публічної кадастрової карти станом на 06.09.2019 слідує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0205, 5923882300:09:002:0204 відсутні в Публічній кадастровій карті. Крім того, зазначені земельні ділянки не обліковується в Публічній кадастровій карті як архівні. Однак згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.09.2019 земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0205, 5923882300:09:002:0204 зареєстровані як об`єкт цивільних прав, а саме об`єкти нерухомого майна державної власності.

Також заявник зазначає, що в межах контурів земельних ділянок з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0204, 5923882300:09:002:0205 згідно з Публічною кадастровою картою обліковуються наступні земельні ділянки з кадастровими номерами:

5923882300:09:002:0241 (0,2508 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державна власність);

5923882300:09:002:0243 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0244 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0245 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0240 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0242 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0237 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0239 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0238 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0236 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0234 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено);

5923882300:09:002:0235 (2 га для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено).

Отже, на думку позивача, оскільки процедура поділу (дроблення) земельних ділянок 5923882300:09:002:0205, 5923882300:09:002:0204 ще не завершена, а тому у випадку завершення ще одного поділу (дроблення) земельних ділянок та зокрема надання їх частин у власність фізичним особам, при умові задоволення даного позову, повністю неможливим стане виконання рішення суду, оскільки відповідачем буде змінено площу, кадастровий номер та власника земельних ділянок. Тобто позивач буде позбавлений можливості зареєструвати право оренди на ці ділянки на підставі рішення суду.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (колегія суддів у складі: Агрикова О. В., Хрипун О. О., Чорногуз М. Г.) заяву ПП "Карла Маркса -2" про забезпечення позову задоволено, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 920/743/17:

- заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Сумські області здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, склад угідь, кадастрових номерів, здійснювати поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельними ділянками або їх поділеними частинами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, кадастровий номер 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га, 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га;

- заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, загальною площею з кадастровими номерами 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га, 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га або їх частин.

2.2. Ухвала мотивована тим, що з огляду на обставини здійсненого відповідачем поділу спірної земельної ділянки на 2 окремі частини, вжиті заходи забезпечення позову спрямовані передусім на запобігання подальшому порушенню прав позивача та забезпечення можливості реального судового захисту. Невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) 2 земельними ділянками, у випадку ухвалення рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту прав останнього на оренду земельної ділянки.

Крім того, суд зазначив, що заходи забезпечення позову, в даному випадку, є розумними, обґрунтованими та адекватними, спрямованими на реальне виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у випадку задоволення позову.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. Головне управління Держгеокадастру у Сумські області у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційної інстанції про забезпечення позову скасувати. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема статей 136, 137 ГПК України.

Скаржник наголошує, що 27.12.2017 за актом приймання-передачі позивач фактично повернув спірну земельну ділянку відповідачу (орендодавцю); заявником не доведено неможливості виконання рішення суду, а міститься посилання на складність такої процедури.

4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

4.1. ПП "Карла Маркса -2" у відзиві просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

5.3. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.4. Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

5.5. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.6. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

5.7. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

5.8. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

5.9. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

5.10. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

5.11. Оскільки у даному випадку орендар звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 908/1318/19).

5.12. Задовольняючи заяву орендаря про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу до набрання законної сили рішенням суду у справі № 920/743/17 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, склад угідь, кадастрових номерів, здійснювати поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельними ділянками або їх поділеними частинами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, кадастровий номер 5923882300:09:002:0205 площею 10,564 га, 5923882300:09:002:0204 площею 10,2508 га, а також заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки матеріалами оскарження підтверджується, що ГУ Держгеокадастру, незважаючи на наявність спору у суді з приводу земельної ділянки, вчинило дії щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом її поділу на дві земельні ділянки.

5.13. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що має місце існування обставин, відповідно до яких, здійснення відповідачем за час вирішення цього спору дій із спірною земельною ділянкою фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах цього спору.

5.14. Верховний Суд погоджується із законною та обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції щодо необхідності забезпечення можливості реального та ефективного судового захисту переважного права орендаря, у разі прийняття рішення про задоволення позову.

5.15. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову такими, що відповідають процесуальним нормам, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

5.16. Доводи скаржника про те, що поділ земельної ділянки відбувся після набрання законної сили постановою Харківського апеляційного господарського суду у даній справі, що оскаржувана ухвала обмежує права ГУ Держгеокадастру, як розпорядника земель, приймати рішення та здійснювати свої повноваження і це порушує принцип збалансованості інтересів сторін, оскільки ГУ Держгеокадастру змушене відмовити у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених громадянами України, які мають намір завершити процедуру безоплатної приватизації земельних ділянок у власність, що 27.12.2017 за актом приймання-передачі позивач фактично повернув спірну земельну ділянку відповідачу (орендодавцю) не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції про наявність і доведеність підстав для забезпечення позову, предметом якого є поновлення договору оренди землі.

5.17. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про те, що заявником не доведено неможливості виконання рішення суду, а міститься посилання на складність такої процедури, відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем дій щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом її поділу на дві земельні ділянки незважаючи на наявність у суді спору щодо цієї земельної ділянки.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З урахуванням викладеного касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, як таку, що відповідає вимогам норм процесуального права.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 про забезпечення позову у справі № 920/743/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір