Постанова

від 18.12.2019 по справі 825/3891/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №825/3891/14

адміністративне провадження №К/9901/5612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області (Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шостак О.О., судді - Мамчур Я.С., Желтобрюх І.Л.)

у справі №825/3891/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будспеценергоресурси

до Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області (Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будспеценергоресурси (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області, правонаступником якої є Чернігівська ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначило про протиправність оскаржуваних дій та податкових повідомлень - рішень відповідача та правильність визначення Товариством своїх податкових зобов`язань.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на висновки судово-почеркознавчих експертиз №2954-2956/14-24 та №890-893/14-24, протоколи допиту свідків та вказав, що господарські операції між позивачем та ТВО Летавіца , ТОВ Торенія , ТОВ Гефест Альянс , ТОВ БК "Євробуд" , ТОВ Запорізький КХР реально не виконувались, а тому позивач не мав права на формування сум податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеними суб`єктами господарювання.

Позивач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будспеценергоресурси" задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від "25" березня 2015 року скасовано та постановлено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р від 02.12.2014 року №0004522200;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В4 від 02.12.2014 року №0004532200;

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо внесення на підставі акту №1716/22/34853820 від 22.07.2014 коригування показників податкової звітності ТОВ „Будспеценергоресурси" з ПДВ, до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок";

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" показники податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в акті № №1716/22/34853820 від 22.07.2014 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки судово-почеркознавчих експертиз відповідно до яких підписи від імені директорів ТОВ Летавіца , ТОВ Торенія , ТОВ БК "Гефест Альянс" виконувались різними особами не є безумовним доказом нереальності укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами угод, з огляду на те, що податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а також вказує на те, що згідно висновків судово-економічної експертизи від 24 лютого 2015 року будь-яких порушень податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ Будспеценергоресурси з ТОВ Летавіца , ТОВ Торенія , ТОВ БК "Гефест Альянс" не встановлено .

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

18 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 червня 2019 року Чернігівською ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області подано клопотання про заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області на правонаступника - Чернігівською ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року №892 Деякі питання територіальних органів державної фіскальної служби Державну податкову інспекцію у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області реорганізовано, шляхом приєднання до Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання та замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області на правонаступника - Чернігівську ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача на підставі направлень від 17.11.2014 №3315, №3316, від 20.11.2014 №3350 та наказів від 17.11.2014 №3300, від 20.11.2014 №3342, відповідно до вимог пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будспеценергоресурси" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014.

За результатами перевірки складено акт від 27.11.2014 №2746/22/37699561 (далі - Акт перевірки від 27.11.2014).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п.198.2 та п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 та п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 208 786 грн, в т.ч. за червень 2012 року в сумі 142 931 грн, за вересень 2012 року в сумі 7 021, 00 грн, за травень 2014 року в сумі 23 151, 00 грн, за серпень 2014 року в сумі 23 060, 00 грн, за вересень 2014 року в сумі 12 623, 00 грн та завищення р. 24 залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за вересень 2014 року в розмірі 1 242, 00 грн.

На підставі Акту перевірки від 21.11.2014 та за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004522200 від 02.12.2014, яким ТОВ „Будспеценергоресурси" визначено суму грошового зобов`язання по ПДВ в розмірі 313 181, 00 грн, з яких 208 786, 00 грн основного платежу та 104 395, 00 грн штрафних (фінансових);

- №0004532200 від 02.12.2014, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 1 242, 00 грн за вересень 2014 року.

На адресу ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області надійшов лист від 14.05.2014 №3694/7/25-01-09-01 та постанова старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області про призначення у кримінальному провадженні №32013260000000119 від 30.08.2013 позапланової документальної перевірки ТОВ Будспеценергоресурси з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Летавіца , ТОВ Торенія , ТОВ Гефест Альянс`за період з 01.01.2012 по 31.12.2013. В подальшому, старшим слідчим на адресу ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів було направлено лист №4086/7/25-01-09-01, згідно із яким у постанову слідчого від 14.05.2014 про призначення перевірки внесені зміни у зв`язку з встановленням взаємовідносин платника податків додатково і з іншими суб`єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності.

Наказом №2006 від 09.07.2014 на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 сі .78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

Посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Будспеценергоресурси з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ Летавіца , ТОВ Торенія , ТОВ Гефест Альянс , ТОВ Екрю , ТОВ Запорізький КХР , ТОВ БК "Будінвест -Проект" , ТОВ Ватес .

За результатами перевірки складено акт №1716/22/34853820 від 22.07.2014 (далі - Акт перевірки від 22.07.2014).

Як вбачається з Акту перевірки від 22.07.2014, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 569 077 грн, в тому числі за 2012 рік в сумі 489 154, 00 грн, за 2013 рік 79 923, 00 грн;

- п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період, що перевірявся на загальну суму 640 109, 00 грн, в т.ч. за вересень 2012 року в сумі 51 245, 00 грн, за вересень 2013 року 200 828, 00 грн, за жовтень 2013 року в сумі 12 529, 00 грн, за листопад 2013 року в сумі 10 078, 00 грн, за грудень 2013 року в сумі 365 429, 00 грн та завищення р.24 залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за грудень 2013 року в розмірі 36 918, 00 грн.

Дані показники були внесені до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок , в результаті чого був зменшений податковий кредит на загальну суму 640109 грн, в тому числі за вересень 2012 року - 51 245, 00 грн, за вересень 2013 року - 200 828, 00 грн, за жовтень 2013 року - 12 529, 00 грн, за листопад 2013 року - 10 078 грн, за грудень 2013 року - 365 429, 00 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними з ТОВ Летавіца , ТОВ Торенія , ТОВ Гефест Альянс , ТОВ Екрю , ТОВ Запорізький КХР , ТОВ БК "Будінвест -Проект" , ТОВ Ватес не спричинили настання реальних правових наслідків.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, договірні ціни, локальні кошториси, акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, прибуткові накладні, акти списання будівельних матеріалів по об`єктам, рахунки фактури, тощо.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію отриману в межах кримінального провадження №32013260000000119, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що судово-почеркознавчі експертизи №890-893/14-24 від 20.03.2014 та №2954- 2956/14-24 від 29.09.2014 (том 4 а.с. 17-39) відповідно до висновків яких підписи від імені директорів ТОВ Летавіца ( ОСОБА_1 ), ТОВ Торенія ( ОСОБА_2 ), ТОВ БК Гефест Альянс ( ОСОБА_3 ) в податкових накладних, актах прийому виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт, договорах підряду, рахунках, останніми не виконувались, а виконані іншими особами, не є безумовною підставою для висновків про нереальність укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами угод, з огляду на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, а контролюючим органом не надано доказів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, Суд враховує наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 24.02.2015 №180-182/15-24 (том 4 а.с. 104-137), згідно з яким:

висновки акту Державної податкової інспекції в м. Чернігові №1716/22/34853820 від 22.07.2014 про заниження ТОВ Будспеценергоресурси податку на прибуток в сумі 56 9077 грн в тому числі за 2012 в сумі 489 154 грн, за 2013 79 923 грн по взаємовідносинам ТОВ Будспеценергоресурси з ТОВ Летавіца , ТОВ Торенія , ТОВ Гефест Альянс , нормативно не підтверджуються;

висновки акта Державної податкової інспекції в м. Чернігові №1716/22/34853820 від 22.07.2014 про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 640 109 грн в тому числі за: вересень 2012 року - 51 245, 00 грн, вересень 201З року- 200 828, 00 грн, жовтень 2013 року - 12 529, 00 грн, листопад 2013р. - 10 078 грн, грудень 2013 року - 365 429, 00 грн та завищення р.24 залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за грудень 2013 року - 36 918 грн по взаємовідносинам ТОВ Будспеценергоресурси з ТОВ Летавіпа , ТОВ Торенія , ТОВ Гефест Альянс документально не підтверджуються;

висновки акту Державної податкової інспекції в м. Чернігові №2746/22/34853820 від 27.11.2014 Державної податкової інспекції в м. Чернігові про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 на загальну суму 208 786 грн в тому числі за: червень 2012 року - 142 931, 00грн, вересень 2012 року - 7 021, 00 грн, травень 2014 року - 23 151, 00грн, серпень 2014 року - 23 060 грн, вересень 2014 року - 12 623, 00 грн та завищення р. 24 залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за вересень 2014 - 1 242 грн, документально не підтверджується.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит та витрати за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок певних контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми від 02.12.2014 року №0004522200 та №0004532200.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо внесення на підставі акту №1716/22/34853820 від 22.07.2014 коригування показників податкової звітності ТОВ „Будспеценергоресурси" з ПДВ, до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" та зобов`язання Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" показники податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в акті № №1716/22/34853820 від 22.07.2014, виходячи з наступного.

Статтею 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов`язань на підставі податкової інформації без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою і використовується контролюючими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема, в постанові від 04 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фаворит-Корм до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення контролюючим органом на підставі Акта перевірки від від 22.07.2014 не приймалися, натомість зазначені показники були внесені до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок , колегія вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки права позивача не є порушеними, з огляду на те, що внесення до Централізованих баз даних податкової звітності ОДПС України інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної звірки, є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх службових обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що захист прав та інтересів особи, яка вважає, що розповсюдження недостовірної інформації щодо законності її господарської діяльності завдає шкоди її діловій репутації та спричиняє розповсюдженням такої інформації збитки, можливий, з урахуванням суб`єктного складу правовідносин, у межах цивільного або господарського судочинства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Чернігівської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області (Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області) задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо внесення на підставі акту №1716/22/34853820 від 22.07.2014 коригування показників податкової звітності ТОВ „Будспеценергоресурси" з ПДВ, до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" та зобов`язання Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" показники податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в акті № №1716/22/34853820 від 22.07.2014 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова