Постанова

від 18.12.2019 по справі 826/10951/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №826/10951/18

адміністративне провадження №К/9901/17312/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "КВАНТУМ"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (судді: Василенко Я.М. (головуючий), Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 826/10951/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "КВАНТУМ"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "КВАНТУМ" (далі - ТОВ ТД "КВАНТУМ" ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 травня 2018 року № 00004851402, № 00004861402.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства ТОВ ТД "КВАНТУМ" , оскільки угоди, укладені позивачем, мали реальний характер, повністю виконані та відображені в податковому обліку позивача. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 лютого 2019 року адміністративний позов ТОВ ТД "КВАНТУМ" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 03 травня 2018 року № 00004851402, №00004861402.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та сформував валові витрати за результатами господарських операцій із ПП Торговий дім "МАКС" та ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД , які фактично виконані, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Наданий контролюючим органом вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2945/17 жодним чином не спростовує правомірності формування ТОВ ТД "КВАНТУМ" своїх податкових зобов`язань.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ ТД "КВАНТУМ" , суд апеляційної інстанції з огляду на обставини, встановлені вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2945/17, дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та ПП Торговий дім "МАКС", ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД та водночас правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року. Зокрема, скаржник зазначив, що укладення договорів поставки товару та самі поставки з контрагентами (ПП Торговий дім "МАКС", ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД ) мали місце після дослідженого у вироку періоду незаконної діяльності певних осіб. Директори ПП Торговий дім "МАКС" та ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД, які укладали відповідні угоди з позивачем та підписували первинні документи, згідно з даним вироком до кримінальної відповідальності не притягалися, ніякі угоди про визнання винуватості не укладали, винними у скоєнні кримінальних правопорушень не визнавалися. Таким чином, на думку позивача, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив зміст вироку Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2945/17.

ГУ ДФС у м. Києві подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки господарські операції позивача з контрагентами-постачальниками є фіктивними з огляду на встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2945/17 обставини.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу ТОВ ТД "КВАНТУМ" слід задовольнити.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП Торговий Дім МАКС за квітень 2016 року та ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД за червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2018 року №218/26-15-14-02-04/39061888.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 504 900 грн; пунктів 44.1, 44.2, статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 561 000 грн, зокрема за квітень 2016 року - 306 000 грн та за червень 2016 року - 255 000 грн.

На підставі акта перевірки 03 травня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 00004851402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 631 125,00 грн, зокрема за основним платежем - 504 900 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 126 225 грн;

- № 00004861402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 701 250 грн, зокрема за основним платежем - 561 000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 140 250 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДФС України прийняла рішення від 02 липня 2018 року № 22159/6/99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 Податкового кодексу України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП Торговий дім МАКС (постачальник) укладено договір поставки товару від 15 квітня 2016 року № 2016-1504. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар за номенклатурою (асортиментом), у кількості та за ціною, вказаною в додатках (специфікаціях або накладних), які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору поставки ПП Торговий дім "МАКС" відповідно до специфікації від 18 квітня 2016 року № 1 здійснило поставку амінооцтвої кислоти (гліцину) ТОВ ТД "КВАНТУМ" на загальну суму 1 836 000 грн (з ПДВ), що підтверджується рахунками-фактурами від 18.04.2016 № 041806 та від 19.04.2016 №041904; видатковими накладними від 18.04.2016 № 041806 та від 19.04.2016 №041904; товарно-транспортними накладними від 18.04.2016 № 041806 та від 19.04.2016 № 041904. Відповідно до платіжних доручень від 04.05.2016 № 1294, від 05.05.2016 № 127, від 05.05.2016 № 1295, від 13.05.2016 № 1354, від 09.05.2016 № 169 ТОВ ТД КВАНТУМ здійснило оплату за поставлений товар.

Також 06 червня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД (постачальник) укладено договір поставки товару № 06062016, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар за номенклатурою (асортиментом), у кількості та за ціною, вказаною в додатках (специфікаціях або накладних), які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД згідно із специфікацією від 09 червня 2016 року № 1 здійснило поставку амінооцтвої кислоти (гліцину) ТОВ ТД "КВАНТУМ" на загальну суму 1 530 000 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними від 09.06.2016 № 060915 та від 10.06.2016 № 061005; товарно-транспортними накладними від 09.06.2016 № 060915 та від 10.06.2016 № 061005. Відповідно до платіжного доручення від 21.06.2016 № 235 ТОВ ТД "КВАНТУМ" здійснило часткову оплату за поставлений товар. У подальшому ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД відступило право вимоги за вказаним договором поставки ТОВ МІЧІГАН СКАЙ , що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 12.12.2016 № 1212/16-ПП. На виконання умов договору поставки ТОВ ТД "КВАНТУМ" здійснило оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.12.2016 № 362, від 25.01.2017 № 1929, від 31.01.2017 № 403.

Отриманий від вищевказаних контрагентів товар позивач направив на подальшу переробку ТОВ ТД "КВАДРАТ" , що підтверджується договором про виготовлення продукції з давальницької сировини від 15 грудня 2014 року № 141215/Д та первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини здійснення господарських операцій на підставі наявних у матеріалах справи первинних документів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції ТОВ ТД "КВАНТУМ" із зазначеними в акті перевірки контрагентами відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо оцінки вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2945/17, покладеного судом апеляційної інстанції в основу рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ ТД КВАНТУМ як доказ фіктивності контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Так, вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2945/17 затверджено угоди про визнання винуватості та визнано винними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючи як учасники організованої групи, в період з 27 травня 2015 року до 08 квітня 2016 року шляхом безпосереднього створення (придбання) суб`єктів господарювання-юридичних осіб, серед яких, зокрема, ПП ТД "МАКС" (код ЄДРПОУ 37129294), та схиляння малозабезпечених осіб до реєстрації в органах державної влади на своє ім`я юридичних осіб, придбали та створили ряд суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких, зокрема, ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40111025), які у вказаний період використовували в незаконній діяльності, а саме: конвертації грошових коштів, у тому числі з метою умисного ухилення від сплати податків іншими суб`єктами господарювання, та/або планували використовувати у такій злочинній діяльності.

Проте Суд, врахувавши доводи скаржника, зазначає, що у вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2945/17 вказаний період незаконної діяльності обвинувачених осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) з 27 травня 2015 року до 08 квітня 2016 року, тобто саме в цей період вказані особи придбали та створили ряд суб`єктів підприємницької діяльності з метою використання їх у вказаний період у незаконній діяльності. Водночас укладення договорів поставки товару та їх виконання здійснювалося позивачем та його контрагентами (ПП ТД "МАКС" , ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД ) в інший період, а саме договір поставки товару між позивачем і ПП ТД "МАКС" укладено 14 квітня 2016 року, ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД - 06 червня 2016 року; поставки відбувалися після укладення цих договорів. Тобто господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами здійснювалися після дослідженого у вироку періоду діяльності обвинувачених осіб, а відтак не розглядалися Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.

Разом із цим вироком не визнано винними у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема фіктивного підприємництва, керівників ПП ТД "МАКС" - ОСОБА_5 та ТОВ ПРОМКАПІТАЛТРЕЙД - ОСОБА_6 , які підписували договори та первинні документи по господарським операціям із позивачем. Також у матеріалах справи відсутні і протоколи допиту цих осіб та будь-які інші докази, які б підтверджували, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечують свою причетність до здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем.

За змістом частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на преюдиціальність як властивість судового рішення суд вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15 (К/9901/6497/18).

Враховуючи наведене та зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі №331/2945/17 та обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач згідно з положеннями статті 77 КАС України не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "КВАНТУМ" задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова