Ухвала

від 17.12.2019 по справі 816/828/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА

ПОСТАНОВА

17 грудня 2019 року

Київ

справа №816/828/17

адміністративне провадження №К/9901/50043/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" у справі №816/828/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про виправлення очевидної арифметичної помилки,

УСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган), з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення - рішення від 23 лютого 2017 року №0001251401, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб (за землю) за податковими зобов`язаннями на 10 478 156,64 грн та за штрафними санкціями на 2 619 539,16 грн, в частині збільшення вказаного податкового зобов`язання на 9 743 515,59 грн та штрафних санкцій на 2 619 539,16 грн;

- рішення Державної фіскальної служби України від 27 квітня 2017 року № 9076/6/99-99-11-03-01-25 про залишення без задоволення скарги ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" від 13 березня 2017 року №140 на податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0001251401, прийняте Головним управлінням ДФС у Полтавській області.

2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 27 квітня 2017 року №9076/6/99-99-11-03-01-25 про залишення без задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" від 13 березня 2017 року №140 на податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0001251401, прийняте Головним управлінням ДФС у Полтавській області закрито. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась.

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0001251401 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" в розмірі 7 892 079,05 грн, з них: за податковими зобов`язаннями - в сумі 6 313 663,24 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1578415,81 грн. В іншій частині позовних вимог ТОВ Мало-Кохнівський карєр відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишено без задоволення, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №816/828/17 скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.02.2017 №0001251401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" суми грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" за податковими зобов`язаннями в сумі 8 879 845,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 219 961,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 216 521,64 грн (двісті шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять одну гривню 64 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.

5. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" подано до Верховного Суду заяву про виправлення описки (очевидної арифметичної помилки) в передостанньому абзаці резолютивної частини постанови Верховного Суду від 16.10.2018 шляхом зазначення правильного розміру судових витрат, які підлягають стягненню, а саме замість 216 521,64 грн зазначити 378 675,39 грн .

Колегія суддів зазначає, що підстави для задоволення заяви позивачавідсутні оскільки Верховний Суд у цій справі вирішив питання про розподіл судових витрат лише в частині, що не є очевидною арифметичною помилкою.

Поряд з цим наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат, щодо яких суд питання про їх розподіл не вирішив.

6. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України

7. Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

8. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені витрати на сплату судового збору при поданні:

- позовної заяви 1 600,00 грн згідно платіжного доручення №561 від 16.08.2017, 185 442,96 грн згідно платіжного доручення № 768 від 08.06.2017 та 2,86 грн згідно платіжного доручення № 1380 від 27.09.2017;

- апеляційної скарги 100 596,96 грн згідно платіжного доручення №1914 від 24.01.2018;

- касаційної скарги 134 129,28 грн згідно платіжного доручення №2532 від 26.04.2018.

9. Верховний Суд у цій справі, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача та вирішив питання про розподіл судових витрат лише в частині, а саме в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 216 521,64 грн.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 16.10.2018 позовні вимоги Товариства задоволено частково, а саме 89,782% заявлених майнових позовних вимог (заявлено - 12 363 054,75 грн, задоволено - 11 099 806,62).

Загальні судові витрати позивача на сплату судового збору за вимоги майнового характеру склали 420 172,06 грн, а отже розмір судових витрат зі сплати судового збору які мають бути присуджені на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області має складати 377 238,88 грн.

Таким чином враховуючи, що Верховних Суд вирішив питання про розподіл судових витрат лише в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 216 521,64 грн, наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області решти судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 160 717,24 грн.

10. Поряд з цим суд зазначає, що понесені позивачем витрати на сплату судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 1600,00 грн згідно платіжного доручення №561 від 16.08.2017 (за вимогу немайнового характеру) не враховуються при розподілі судових витрат.

11. Зважаючи на те, що постановою Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №816/828/17 було вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині, наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 139, 252, 345, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" про виправлення очевидної арифметичної помилки відмовити.

Ухвалити додаткову постанову у справі № 816/828/17.

Додатково стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 160 717,24 грн (сто шістдесят тисяч сімсот сімнадцять гривень 24 коп.).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду