Рішення

від 05.12.2019 по справі 917/909/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.19 р. Справа № 917/909/19

За позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування", вул. Велика Василівська, 15/2, м. Київ, 01004

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван клік", вул. Пушкіна, 47, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про відшкодування шкоди.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Коваленко О.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання від 05.12.2019 р.

Обставини справи. Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван клік" про відшкодування шкоди у порядку суброгації в сумі 46 564,01 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09.07.2019 р.

08.07.2019 р. за вх. № 7015 (вх. № 7190 від 12.07.2019 р.) від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 23 971,29 грн. відшкодування, у зв`язку зі сплатою. На підтвердження зазначеного, позивач надав суду копію платіжного доручення за № 4059 від 24.06.2019 р. У поданому клопотанні позивач просить суд стягнути з відповідача суму відшкодування у розмірі - 20 040,46 грн., суму інфляційних втрат у розмірі - 1 879,42 грн. та 672,84 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 09.07.2019 р. закрито провадження у справі в частині стягнення коштів в розмірі 23 971,29 грн. на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК, відкладено підготовче засідання на 07.08.2019 р.

06.09.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9443).

12.09.2019 р. від адвоката відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів (вх. № 9709). Суд подане клопотання задовольнив та залучив додані докази до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.09.2019 р. поданий відповідачем 06.09.2019 р. відзив залишено без розгляду, закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 10.10.2019 р. на 13:30 год.

13.09.2019 р. відповідачем подано письмові пояснення щодо поважності причин пропущення визначеного судом строку на подання відзиву та необхідності врахування доводів, що в ньому викладені (вх. № 9783); письмові пояснення стосовно позовних вимог (вх. № 9784); клопотання (повторне) про залучення доказів (вх. № 9785).

04.10.2019 р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи по суті (вх. № 10747).

09.10.2019 р. позивачем подано письмові пояснення (вх. № 10874, вх. № 11005 від 11.10.2019 р.).

Від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 10875, 10902 від 09.10.2019 р.

Судове засідання, призначене на 10.10.2019 р. на 13:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 18.10.2019 р. призначено дату наступного судового розгляду по суті на 06.11.2019 р.

23.10.2019 року на адресу господарського суду Полтавської області від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по даній справі. У вказаній заяві представником позивача в якості місця для проведення судового засідання в режимі відеоконференції обрано Деснянський районний суд м. Києва.

Розглянувши заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції суд відмовлено у її задоволенні, про що постановлено ухвалу.

В судовому засіданні 06.11.2019 р. представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, наполягав на відмові у його задоволенні.

Судом досліджено матеріали справи та з`ясовано обставини.

В судовому зсіданні оголошено перерву до 05.12.2019 р.

Представники сторін в судове засідання 05.12.2019 р. не з`явились.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення сторін про час, дату і місце проведення судового засідання суд розглядає спір за наявними матеріалами.

З"ясувавши обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що 06.08.2018 року, о 10 год. 20 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ 33023414 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Ірпінь, на перехресті нерівнозначних доріг вул. Полтавська та вул. Натана Рибака, не надав дорогу транспорному засобу - Chevrolet д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія - ОСОБА_1 , що встановлено Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27.08.2018 року, у справі №367/5715/18 (а.с. 24 том 1).

Пошкоджений автомобіль застрахований у позивача згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (програма Комфорт) № 208.18.2398291 від 13.04.2018 р. Страхувальник - власник ОСОБА_2 , Страховик - ТДВ Експрес Страхування (позивач, а.с. 15-21 том 1).

Згідно частини 1 статті 16 Закону України Про страхування , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

07.08.2018 року ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО Філія Універсал-Авто , ЄДРПОУ - 05482653 (а.с. 60 том 1).

Відповідно до калькуляції № КА-0005457 від 21.08.2018 р. філії Універсал-Авто ПрАТ Українська автомобільна корпорація вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevroelt Cruze, д/н НОМЕР_2 становить: 44 011,75 грн. (а.с. 54-55 том 1).

Згідно Звіту від 26.09.2018 р. № 431 ТОВ Укравтолізинг вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevroelt Cruze д/н НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 53 204,16 грн. (а.с.25-34 том 1).

Згідно Актів виконаних робіт № 3A-0003973 від 28.11.2018 року та № 3А-0003361 від 21.02.2018 року фактична вартість ремонтних робіт склала 44 011,75 грн. (а.с. 56-59 том 1).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 3.18.1698-1 від 22.08.2018 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 44 011,75 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням 22.08.2018 року № ЦО03148 (а.с. 61 том 1).

Цивільна відповідальність водія транспортного засобу марки ГАЗ 330232-414 д.н.з. НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Chevroelt Cruze д/н НОМЕР_2 , на момент спірної ДТП була застрахована у відповідача згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ6153548 (а.с. 74-75).

23.05.2019 року, ПрАТ СК Саламандра Україна , що змінила свою назву на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Ван клік" (відповідач), що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 63-73 том 1).

09.11.2018 року, позивач звернувся до відповідача з Заявою № 3.18.1698 про відшкодування шкоди (виплату страхового відшкодування) (а.с. 76 том 1).

Після порушення провадження відповідачем сплачено 23 971,29 грн. на підставі страхового акту, що підтверджується платіжним дорученням за № 4059 від 24.06.2019 р. (а.с. 94 том 1).

Ухвалою суду від 09.07.2019 р. закрито провадження у справі в частині стягнення коштів в розмірі 23 971,29 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача суму відшкодування у розмірі - 20 040,46 грн., суму інфляційних втрат у розмірі - 1 879,42 грн. та 672,84 грн. - 3% річних.

Відповідач заперечуючи проти вимог в частині вимог про відшкодування шкоди у розмірі 20 040,46 грн., вказує, що при визначенні шкоди не враховано фізичний знос автомобілю Chevroelt Cruze д/н НОМЕР_2 .

Відповідачем було досліджено обставини страхового випадку було встановлено, що відповідно до відомостей комп`ютерної програми Audatex транспортний засіб CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 неодноразово відновлювався ремонтом.

Відповідно до Розрахунку коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 2653 від 13.11.2014 року, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2964 від 06.06.2015 року), коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_2 складає 0,56 (а.с. 172 том 1).

Відповідач зазначає, що відповідно до наявних матеріалів справи, а саме наданого позивачем Страхового акту № 3.18.1698-1 від 22.08.2018 року (п.п. 2.3, 2.4 Страхового акту) вбачається, що в основу розрахунку розміру страхового відшкодування взято Калькуляцію № КА-0005457 від 21.08.2018 року без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

На думку відповідача вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 24 481,29 грн., а враховуючи що Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (за Полісом АМ/6153548 складає 510,00 грн.), розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи, складає 23 971,29 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 1 879,42 грн. та 3% річних. в сумі 672,84 грн., відповідач вказує, що згідно з положенням статті 625 ЦК не застосовуються до відносин про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань.

Позивач в свою чергу спростовує заперечення відповідача наступним.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що міститься в матеріалах справи рік випуску транспортного засобу - 2012 року, дата ДТП 06.08.2018 року. Тобто, на момент ДТП строк експлуатації транспортного засобу складає 6 років. Так, у порядку п. 7.38 Методики, коефіцієнт фізичного зносу до вказаного транспортного засобу не застосовується.

Складене та підписане оцінювачем ОСОБА_3 дослідження, яким встановлено коефіцієнт фізичного зносу ТЗ - 0,56, здійснено без огляду пошкодженого транспортного засобу, а тому доводи відповідача про таку позначку є безпідставними, не належним та не допустимим доказом.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Стаття 979 ЦК України та стаття 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування.

Порядок оцінки шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, визначено методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 р. №142/5/2092 (в редакції наказу від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159).

Обґрунтування позову підтверджується наступними доказами:

- Калькуляцією № КА-0005457 від 21.08.2018 р. філії Універсал-Авто ПрАТ Українська автомобільна корпорація , відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevroelt Cruze, д/н НОМЕР_2 становить: 44 011,75 грн. (а.с. 54-55 том 1);

- Звітом від 26.09.2018 р. № 431 ТОВ Укравтолізинг , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevroelt Cruze д/н НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 53 204,16 грн. (а.с.25-34 том 1);

- Актами виконаних робіт № 3A-0003973 від 28.11.2018 року та № 3А-0003361 від 21.02.2018 року, відповідно до яких фактична вартість ремонтних робіт склала 44 011,75 грн. (а.с. 56-59 том 1);

- Страховим актом № 3.18.1698-1 від 22.08.2018 р. по договору страхування, яким визначено суму страхового відшкодування в розмірі 44 011,75 грн.;

- платіжним дорученням 22.08.2018 року № ЦО03148, за яким сплачено відшкодування (а.с. 61 том 1).

Відповідно до п. 7.38. зазначеної Методики, значення Коефіцієнту фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; (застрахований транспортний засіб CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_2 , 2012 року випуску).

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу рік випуску транспортного засобу CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_2 - 2012 р.

Враховуючи викладене, в даному випадку коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю та не підлягає застосуванню.

Твердження відповідача про те, що відповідно до відомостей комп`ютерної програми Audatex транспортний засіб CHEVROLET, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 неодноразово відновлювався ремонтом, а тому необхідно застосовувати коефіцієнт фізичного зносу спростовується наступним.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 7.38. Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

П . 7.39. Методики передбачено, що винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;

ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

З вказаних відомостей комп`ютерної програми Audatex , не вбачається що транспортний засіб CHEVROLET підлягав ремонту саме з пошкоджень зазначених у п. 7.39 Методики.

Так, позивачем правомірно не враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу CHEVROLET д.н.з. НОМЕР_2 .

Також, відповідачем вказано, що Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, що не враховано позивачем.

З п. 6.4. частини А Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (програма Комфорт) № 208.18.2398291 від 13.04.2018 р., вбачається, що даним договором передбачена безумовна франшиза, розмір якої зазначається в п. 8 частини А Договору.

Відповідно до п. 8 частини А Договору розмір безумовної франшизи за ДТП становить - 0%.

Зважаючи на викладене, позивачем правомірно визначено суму страхового відшкодування в розмірі 44 011,75 грн. (страховий акт а.с. 62 том 1), а відтак вимоги про стягнення 20 040,46 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення нарахувань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов`язання.

Положенням статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, адже відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з зобов`язальних відносин.

Відтак, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 879,42 грн. та 3% річних в сумі 672,84 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ван клік" (вул. Пушкіна, 47, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13934129) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (вул. Велика Василівська, 15/2, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 36086124) 20 040,46 грн. заподіяної шкоди та 1815,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (через Господарський суд Полтавської області).

Рішення підписано 16.12.2019 р.

Суддя Погрібна С.В.