Постанова

від 04.12.2019 по справі 398/3931/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 398/3931/17

провадження № 61-45252св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, Олександрійська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дьомич Л. М., Чельник О. І., від 11 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області та Олександрійська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 грудня 2011 року між ним та Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області був укладений строком на п`ять років договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,8536 га, кадастровий номер 3520355400:02:000:9233, яка розташована на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. Вказаний договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року за № 352030004002194. Строк дії договору закінчився 05 березня 2017 року. До закінчення строку дії договору він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням від 28 грудня 2016 року про поновлення договору оренди землі від 05 грудня 2011 року шляхом укладання додаткової угоди, додавши до вказаного листа проект відповідної додаткової угоди. 21 лютого 2017 року та 20 березня 2017 року він звертався до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з аналогічними листами- повідомленнями, проте відповідач додаткову угоду не підписав. Разом з тим, він продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та не має заборгованості по сплаті орендної плати, а відповідач у встановлений статтею 33 Закону України Про оренду землі строк не повідомив його про заперечення у поновленні вказаного договору.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати укладеною між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 05 грудня 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 05 грудня 2011 року, зареєстрованого 05 березня 2012 року в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року № 352030004002194, у запропонованій позивачем редакції.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоорендар виконав передбачені договором і частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі обов`язки, а саме: належно виконував умови договору, до закінчення строку дії договору і у відповідності до пункту 7 договору повідомив орендодавця про намір поновити договір, двічі погоджував з орендодавцем істотні умови договору, продовжує користуватися земельною ділянкою (об`єктом оренди) на визначених договором умовах. Водночас, відповідач, приймаючи рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі з підстав пропуску строку, взагалі проігнорував наявність листа-повідомлення позивача від 29 грудня 2016 року, який був отриманий відповідачем, що підтверджується наявністю штрих-коду на листі-повідомленні.

Суд першої інстанції вважав, що лист відповідача від 03 квітня 2017 року про відмову в поновленні договору оренди не є запереченням відповідача проти поновлення договору оренди відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки він обґрунтований недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору та наявністю листа від 28 лютого 2016 року, однак відповідачем не було здійснено жодних дій щодо узгодження умов договору, що підтверджується тим, що лист-повідомлення позивача від 29 грудня 2016 року залишено без відповіді, лист-повідомлення позивача від 21 лютого 2017 року відповідач з незрозумілих причин вважав першим зверненням позивача, лист-повідомлення позивача від 20 березня 2017 року не був розглянутий по суті з посиланням на вже прийняте рішення від 28 лютого 2017 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно зволікає з укладенням додаткової угоди до договору оренди землі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задоволено. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач в межах місячного строку з дня закінчення дії договору оренди, а саме 03 квітня 2017 року повідомив позивача про небажання продовжувати його дію і при цьому надіслав акт повернення земельної ділянки, що інакше як запереченням щодо поновлення договору вважати не можна. За наявності заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки цей договір не може вважатись поновленим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року і залишити в силі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір районний суд обґрунтовано виходив із того, що лист відповідача від 03 квітня 2017 року про відмову у поновленні договору оренди не є запереченнями відповідача проти поновлення договору відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки він був обґрунтований недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору та наявністю листа від 28 лютого 2016 року, однак відповідачем не було здійснено жодних дій щодо узгодження умов договору, що підтверджується тим, що лист-повідомлення позивача від 29 грудня 2016 року залишено без відповіді, лист повідомлення від 21 лютого 2017 року відповідач безпідставно вважав першим зверненням позивача, лист-повідомлення позивача від 20 березня 2017 року не був розглянутий по суті з посиланням на вже прийняте рішення від 28 лютого 2017 року. Жодна відповідь головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка додана до матеріалів справи, не містить підтвердження про те, чи дійсно вона надсилалася позивачу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області та Олександрійська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області посилається на те, що оскаржене рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення. Оскільки ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру запропонував змінити істотні умови договору, з якими відповідач не погодився, слід дійти висновку про відсутність порушень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі зі сторони відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 грудня 2011 року між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 укладено строком на 5 років договір оренди землі, відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новопразької селищної ради, загальною площею 7,8536 га, кадастровий номер 3520355400:02:000:9233. Вказаний договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі Кіровоградської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року за № 352030004002194 (т. 1 а. с. 10-12).

Строк дії договору закінчився 05 березня 2017 року.

Згідно листа-повідомлення від 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з наміром продовжити дію вказаного договору оренди землі строком на 7 років (т. 1 а. с. 17).

Також 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з письмовим повідомленням про намір поновити договір на новий строк на тих самих умовах, додавши до нього проект додаткової угоди (т. 1, а. с. 89-92).

20 березня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом аналогічного змісту (т. 1 а. с. 93).

Згідно листів-повідомлень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28 лютого 2017 року та від 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено щодо відмови в поновленні договору оренди землі (т. 1 а. с. 84-85, 86).

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України і Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі , може відбутись у випадку, коли орендодавець письмово не повідомив орендаря про наявність заперечень (відмову) щодо поновлення договору оренди.

Відповідно до статті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі , добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання переважного права.

З урахуванням того, що у листі-повідомленні від 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 пропонував ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області продовжити дію договору оренди землі від 05 грудня 2011 року строком на 7 років (строк дії договору становить 5 років), а листи від 21 лютого 2017 року та від 20 березня 2017 року направлені ОСОБА_1 орендодавцю з порушенням строків, визначених частиною другою статті 33 Закону України Про оренду землі , є підстави вважати відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у поновленні договору оренди землі, висловлену у листах від 28 лютого 2017 року та від 03 квітня 2017 року, з посиланням на порушення порядку реалізації переважного права орендаря, а також на недосягнення згоди щодо істотних умов договору (строку оренди), мотивованою.

Відповідач в межах місячного строку з дня закінчення строку дії договору оренди, а саме 03 квітня 2017 року, повідомивши позивача про відмову у продовженні його дії, надіслав акт повернення земельної ділянки.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 05 грудня 2011 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович