Постанова

від 11.12.2019 по справі 161/17010/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 161/17010/16-ц

провадження № 61-34689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житлово-комунальне підприємство № 11,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2017 року в складі Плахтій І. Б. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-комунального підприємства № 11 (далі - ЖКП № 11) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 29 жовтня 2016 року було пошкоджено належний йому автомобіль Nissan Murano, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . За твердженнями позивача, пошкодження сталося у зв`язку з недбалими, необережними діями працівників ЖКП №11, які не врахували погодних умов при виконанні підрядних робіт на даху будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не закріпили листки шиферу, яким мали намір здійснити перекриття пошкодженої зони на даху будинку. В результаті такої недбалості один із листків шиферу впав на транспортний засіб позивача та пошкодив його.

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 38 525,11 грн завданого збитку, 2 000,00 грн витрат на експертне дослідження та 30 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту протиправної бездіяльності відповідача, його вини у настанні шкідливих наслідків для автомобіля позивача, причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю та наслідками, що настали. При цьому відповідачем доведено належними і допустимими доказами, що шкоду завдано не з його вини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що шкоду завдано в зв`язку з необережністю працівників відповідача, оскільки саме ЖКП № 11 обслуговує будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки матеріалам перевірки Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, складеними за результатами огляду місця події та пошкодженого автомобіля від 29 жовтня 2016 року, неправильно оцінено показання свідків, які підтвердили факт проведення ЖКП № 11 ремонтних робіт на даху зазначеного будинку.

Скаржник не погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій про те, що не проведення трасологічної експертизи є обставиною, яка підтверджує відсутність вини відповідача, а є завідомо неправдивим та упереджено сформованим в інтересах відповідача судженням. Посилання судів на можливе порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України щодо стоянки транспортних засобів є помилковим, оскільки щодо заявника відповідний протокол не складався, до адміністративної відповідальності за вказаним фактом він не притягувався.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали цивільної справи з Луцького міськрайонного суду Волинської області .

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України 04 червня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 20119 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що автомобіль Nissan Murano, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1

29 серпня 2016 року будинок АДРЕСА_1 знятий з балансу ЖКП № 11, що підтверджується відповідним актом.

З протоколу огляду місця події від 29 жовтня 2016 року, складеного слідчим слідчого відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Чолаком С. С. на підставі повідомлення лінією 102 за результатами звернення ОСОБА_1 , судами встановлено, що його автомобіль знаходився на відстані 20 м від під`їзду в„– 2 будинку АДРЕСА_1 , на асфальто-бетонному покритті, на відстані 0,5 м від бордюру, передньою частиною до будинку. При візуальному огляді кузова автомобіля виявлені пошкодження, а саме: тріщина на даху, заднього лівого крила, вм`ятина лівого заднього крила, побита кришка багажника, вибите скло, розбита задня фара (верхня червоного кольору), тріщина ліхтаря заднього руху. При безпосередньому огляді асфальто-бетонного покриття, що поблизу задньої частини автомобіля, виявлено шматки пластмаси червоного кольору, скло, а також шматки чорного пластику, чорне скло та шматки шиферу, дані предмети розкидані навколо автомобіля в діаметрі близько 20 метрів. При візуальному огляді багажного відділення виявлено шматок шиферного покриття всередині. З вищевказаного протоколу огляду місця події також встановлено, що на даху будинку АДРЕСА_1 вхідну прибудову (цегляну), яка покрита шифером довжиною близько 3 м, який не закріплено. При безпосередньому рухові за допомогою поштовхів рук, шифер піддається переміщенню. Цілком можливий рух та підняття при сильному пориві вітру.

З актів обстеження рулонного даху жилого будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 від 11 липня 2016 року, 15 серпня 2016 року, 13 вересня 2016 року судами встановлено, що ЖКП № 11 проводив ремонт покрівлі над машинним приміщенням другого під`їзду указаного будинку, виконано ремонт дверей входу на покрівлю, ремонт руберойдової покрівлі окремими місцями над другим під`їздом, проведено прибирання даху від сміття, проведено укріплення вентиляційної шахти та ремонт даху вентиляційної шахти над другим під`їздом. Покрівля знаходиться в задовільно-технічному стані та готова для подальшої експлуатації.

Відповідно до висновку № 0065 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Nissan Murano, державний реєстрацій номер НОМЕР_1 , складеним 05 грудня 2016 року, вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), завданого власнику автомобіля внаслідок його пошкодження 29 жовтня 2016 року на час пошкодження становить 38 525,11 грн.

Згідно з довідкою Волинського обласного центру з гідрометеорології від 25 січня 2017 року № 21/01-47/28 судами встановлено, що 29 жовтня 2016 року у місті Луцьку був сильний вітер західного напрямку зі швидкістю 16 м/с (небезпечне явище), а враховуючи синоптичну ситуацію та аеродинамічний ефект, характерний для міста, були вірогідні пориви вітру до 20 м/с.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту протиправної бездіяльності відповідача, а також не доведено вину ЖКП № 11 у настанні негативних наслідків для автомобіля позивача.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 60 ЦПК (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав (дослівно): Отже, те, що автомобіль позивача міг бути пошкоджений лиском шиферу, який упав з даху будинку, є припущенням. Та , навіть, якщо допустити, що автомобіль міг бути пошкоджений падінням шиферу з даху будинку, відповідач звільняється від відповідальності, оскільки шкода спричинена внаслідок дії обставин непереборної сили . Такі суперечливі висновки свідчать, що суд першої інстанції не визначився у питанні, чи внаслідок падіння шиферу (як це стверджує позивач) був пошкоджений автомобіль, тобто не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Тільки після відповіді на це питання, суд міг робити висновки щодо наявності (відсутності) вини відповідача у заподіянні шкоди, маючи на увазі, що обставини щодо відсутності вини чи наявності непереборної сили повинен доводити саме відповідач.

Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, зокрема внаслідок чого завдано шкоду позивачу та не врахував, що саме на відповідача покладено обов`язок доказування відсутності його вини у заподіянні шкоди.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, дійшов помилкового висновку, що з досліджених позивачем доказів, неможливо зробити чіткого і безумовного висновку щодо наявності вини відповідача у заподіянні позивачу шкоди, оскільки не врахував положення статті 1166 ЦК України, які встановлюють презумпцію вини заподіювача шкоди, яку повинен спростовувати саме відповідач.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції допитані як свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пояснили, що в день події по дзвінку позивача приїжджали на місце події, на даху будинку бачили конструкцію накриту шифером (2 листи), одного листа шиферу не було. Шифер був не закріплений.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що шифер на конструкції на даху будинку був ймовірно покладений ще будівельниками при будівництві будинку. Те, що шифер зірвало вітром є його припущенням.

Разом з тим, представник позивача також заявляв клопотання про виклик свідків ОСОБА_6 (безпосереднього очевидця падіння шиферу на автомобіль, за словами позивача) та ОСОБА_7 (слідчого, який оглядав місце події). Однак, явка вказаних осіб у судове засідання судом першої інстанції не була забезпечена.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив про вказані обставини та заявив клопотання про виклик свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (особи, які не були допитані як свідки в судовому засіданні суду першої інстанції), а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (особи, які були очевидцями падіння шиферу на автомобіль, про яких позивачу стало відомо після ухвалення рішення суду першої інстанції). Проте, апеляційним судом безпідставно відмовлено у задоволенні такого клопотання з посиланням на те, що таке не було подане під час судового засідання в суді першої інстанції.

Вказані обставини вказують на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено фактичні обставини, не перевірено доводи позивача, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

В матеріалах справи також наявні фото з місця події (а. с. 69), на яких зображено пошкоджений автомобіль, дах будинку з надбудовою, на якій відсутній лист шиферу, однак суди попередніх інстанцій такі докази не дослідили, оцінки їм не надали.

Отже, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, та неправильно застосовано норми матеріального права в частині презумпції вини завдавача шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судами не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2017 року та ухвала апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук